Гетьман Кирило Розумовський

Ім’я Кирила Розумовського повертає нас в оповиті героїзмом козацькі часи. Народився в простій селянській сім’ї. Його життя змінилося, коли рідний брат Олексій став співаком придворного хору і фаворитом імператриці Єлизавети. Після цього Кирило здобуває освіту у європейських університетах, у 18-річному віці отримує титул графа і посаду президента імператорської Академії наук. Незважаючи на те, що царське самодержавство до мінімуму обмежило козацьку автономію, спеціально для нього відновлюється інститут гетьманства. Втім, при житті Єлизавети Кирило особливо не переймається своїми новими обов’язками й більшу частину часу проводить поза межами Гетьманщини. Не приймав участь у жодній військовій кампаній. Клопотав про заснування в Батурині університету, але безрезультатно. Лише з приходом до влади імператриці Катерини ІІ береться за реформування Гетьманщини: уніфікує форму і озброєння козаків, поновлює старовинне судочинство і головне - виявляє намір назавжди закріпити гетьманство за родом Розумовських. Його плани суперечать централізаторській політиці нової імператриці Катерини II. Тому вона змушує Розумовського зректися влади, після чого 10 листопада 1764 р. видає маніфест про скасування гетьманства.

Отже з точки зору сьогоднішнього дня Розумовський не бачиться видатним історичним діячем. Його ім’я найчастіше згадується в контексті занепаду і ліквідації козацької гетьманської держави.

 

 

Антифеодальні селянські рухи 18 століття.

 

І Питання для розгляду:

48 Політика Польщі щодо Правобережжя і гайдамацький рух.

49 Опришківський рух.

 

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно :

- з’ясувати політику Польщі щодо Правобережної України на початку 18 століття;

- з’ясувати сутність і особливості гайдамацького руху;

- з’ясувати сутність і особливості опришківського руху;

 

ІІІ Короткий конспект теми.

48На початку 18 століття Польща повернула собі Правобережжя. Польські феодали докладали багато сил для заселення і освоєння спустошеного краю. Водночас реставрація магнатсько-шляхетського землеволодіння і панщини викликала запеклий опір українців. Вони вдавалися до збройного опору у формі гайдамацького руху. Гайдамаки керувалися принципом «вбивай жидів і ляхів»: палили панські маєтки, грабували панське добро, руйнували католицькі храми. Перші великі гайдамацькі заворушення під проводом Семена Верлана, Гната Голого, Сави Чалого відбулися у 1734–38 рр.

У 1768 р. на Правобережну Україну вступили російські війська. Вони мали підтримати у боротьбі за королівський трон польського магната Понятовського (колишнього коханця Катерини ІІ) . Гайдамаки, не знаючи цього, сприйняли їх появу як сигнал до повалення польської влади. Так зі швидкістю стихійного лиха розгорілася «Коліївщина» - найбільше гайдамацьке повстання під проводом Максима Залізняка та Івана Гонти. Повстанці захопили форпост польської влади на Правобережжі - Умань і влаштували там різанину польського населення. Вирішальну роль в придушенні «Коліївщини» відіграли російські війська: прикинувшись союзниками, вони зрадницьки полонили гайдамацьких ватажків і розбили основні сили повстанців. Поляки помстилися гайдамакам тим, що перетворили на катівню містечко Кодня: тут тисячі полонених гайдамаків садовили на палі, четвертували, вішали.

Історичне значення гайдамацького руху полягало в тому, що він продовжував традиції антифеодальної визвольної боротьби українського народу.

49Протест проти феодальних і національних утисків на західноукраїнських землях проявлявся у формі опришківського руху. Опришками називали гірських розбійників, чиї ватаги на Прикарпатті з’явилися ще в 16 столітті. Від звичайних грабіжників опришки відрізнялися тим, що частіше всього нападали на панські маєтки, корчмарів, лихварів, а награбоване добро нерідко роздавали бідним селянам. Після раптових наскоків переховувалися у важкодоступних гірських місцевостях. З 1738 по 1745 р. на польську адміністрацію і феодалів наводила жах ватага Олекси Довбуша, котрий здобув славу захисника бідних селян і народного месника. Спадкоємцями його справи і слави були Василь Баюрак, Іван Бойчук. Коли Галичина і Буковина увійшли до складу Австро-Угорщини, придушенням опришківського руху займалася австрійська влада.

 

З другої половини XIX століття, після скасування на західноукраїнських землях панщини опришківський рух, як форма соціального протесту, себе вичерпав і поступово згасав.

 

ІV Питання для самоконтролю.

- Пригадай політику Польщі щодо Правобережної України на початку 18 століття і сутність гайдамацького руху.

- Пригадай обставини гайдамацького повстання 1768 р .

- Поясни сутність і особливості опришківського руху.

Національне відродження 19 століття.

 

І Питання для розгляду:

50 Національне відродження ХІХ століття.

51 Національно-визвольний рух ХІХ століття.

ІІ Методичні рекомендації.

 

При вивченні матеріалу необхідно :

- з’ясувати ознаки національного відродження 19 століття;

- з’ясувати основні епізоди культурного відродження;

- з’ясувати основні напрямки визвольного руху 19 століття.

 

ІІІ Короткий конспект теми.

50Російська імперія намагалася витравити з українського населення національну самобутність і проводила політику русифікації. Австро-Угорська імперія нехтувала культурними потребами західних українців. Всупереч таким несприятливим обставинам окремі представники інтелігенції захоплювалися вивченням самобутності, культури, історії українського народу. Їх самовідданість і талант започаткували процес культурного відродження. Основні напрямки і епізоди національного відродження:

- Зародження етнографії і видання Михайлом Максимовичем збірки «Малоросійські пісні» (1827 р.)

- Народження літературної української мови в творах Івана Котляревського (1798 р. – видання поеми «Енеїда»).

- Пробудження свідомості західних українців силами «руської трійці» у складі Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича, Якова Головацького (1837 р. – видання літературного збірника «Русалка Дністровая»).

- Перехід керівництва греко-католицької церкви на проукраїнські позиції.

- Пробудження свідомості українців поетичним талантом Тараса Шевченка (1840 р. – перше видання «Кобзаря»).

- Створення етнографом Павлом Чубинським і композитором Михайлом Вербицьким національного гімну «Ще не вмерла Україна» (1863 р).

 

Таким чином ХІХ століття стало епохою національного відродження. Його рушійною силою виступали найбільш патріотичні і талановиті представники української інтелігенції.

 

51 Російська і меншою мірою Австрійська імперії проводили політику гноблення українського населення. Ця обставина викликала протидію у вигляді національно-визвольного руху. Протягом XIX століття національний рух розвивався кількісно, організаційно, ідеологічно. Його основні напрямки і епізоди:

- Масонські ложі - перші опозиційні до царизму таємні організації.

- Декабристські гуртки – таємні офіцерсько-дворянські товариства, в грудні 1825 р. вони здійснили невдалий збройний виступ проти самодержавства.

- «Кирило-Мефодіївське братство» -перша політична організація української інтелігенції (1845-47 рр.), її засновниками виступили Микола Гулак, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш; після викриття братства поліцією найсуворіше покарання очікувало Тараса Шевченка.

- Громади –напівлегальні організації, займалися культурною, просвітницькою діяльністю; організаторами громадівського руху були Володимир Антонович, Михайло Драгоманов, Павло Чубинський.

- Москвофільство –політична течія на Західній Україні, члени якої заперечували існування українського народу, вважали українців частиною російського народу, виступали за приєднання Західної України до Росії.

- Народовці –політична течія на Західній Україні, члени якої захищали самобутність українського народу, його національні інтереси.

Наприкінці XIX століття національний рух вступив у політичний етап розвитку, коли почалося створення політичних партій. Першою у 1890 р. виникла Русько-Українська радикальна партія (РУРП) на чолі Іваном Франком та Михайлом Павликом. В 1900 р з’явилася перша політична партія Наддніпрянської України – Революційна Українська партія (РУП).

 

ІV Питання для самоконтролю.

- Пригадай ознаки національного відродження 19 століття.

- Пригадай основні епізоди культурного відродження 19 століття.

- Пригадай основні течії визвольного руху 19 століття.

V Історичний портрет.

 

Тарас Шевченко

Тарас Шевченко народився в селі Моринці на Черкащині. Його батьки були кріпаками поміщика Енгельгардта. Після їх ранньої смерті був приречений на злидні та тяжку працю. Здобув початкову освіту у сільського дяка, при цьому виявив неабиякі здібності до малювання.

В ролі козачка (прислуги) свого пана потрапив в Петербург. Тут йому пощастило познайомитись з учнем Академії мистецтв Іваном Сошенком, художником Карлом Брюлловим, поетом Василем Жуковським. Вражені гіркою долею талановитого кріпака, вони збирають гроші для викупу Шевченка з кріпацтва. Отримавши волю Шевченко навчається в Академії мистецтв, але починає усвідомлювати своє поетичне покликання. У 1840 р. виходить перша збірка його поезій під символічною назвою «Кобзар». Вона засвідчує виняткове обдарування Тараса. Повернувшись на Україну багато малює і пише вірші. У поетичних творах часто звертається до історичного минулого, жорстоко засуджує царизм і кріпосництво. Приєднується до нелегального Києво-Мефодіївського братства - першої політичної організації української інтелігенції. Його учасники виступали за ліквідацію кріпацтва і створення союзу вільних слов’янських народів. Покаранням за антикріпосницькі, революційні погляди для нього стає 10 років солдатської служби без права писати і малювати. Помер у 1861 р., похований на Чернечій горі в Каневі.

З точки зору сьогоднішнього дня Шевченко сприймається як видатна історична особистість: поетичний геній, пророк соціального і національного визволення, духовний батько нації.

Скасування панщини і кріпацтва на українських землях.

 

І Питання для розгляду:

52 Скасування панщини на західноукраїнських землях.

53 Ліквідація кріпацтва в Росії.

 

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно :

- пригадати особливості феодально-кріпосницьких порядків;

- з’ясувати обставини, умови і наслідки скасування феодально-кріпосницьких порядків на українських землях.

 

ІІІ Короткий конспект теми.

52У 1848 рр. політичний і соціальний лад Австро-Угорщини сколихнула буржуазно-демократична революція. Під її тиском австрійський уряд оголосив про скасування панщини. В Галичині селяни звільнялися від панщини з травня, на Буковині – з липня 1848 р. Що стосується землі, то:

- землевласники повинні були передати частину земель селянам, за це отримували викуп у розмірі 20-кратної вартості всіх річних селянських повинностей; дві третини викупу сплачували селяни, одну третину – держава; а також зберігали сервітути – тобто право користування лісами й пасовищами;

- селяни отримували у власність маленькі клаптики землі, на які раніше мали право спадкового користування; зобов’язувалися сплатити за них викуп; а також втрачали право вільного користування лісами й пасовищами.

 

На Буковині такі кабальні умови в 1848-50 рр. викликали селянські заворушення. Їх очолював селянський депутат австрійського парламенту Лук’ян Кобилиця. За збройний опір та непокору владі Кобилицю засудили до заслання, де він і помер. На Закарпатті селяни звільнялися від панщини на тих же умовах.

 

Отже аграрна реформа в Австро-Угорщині була грабіжницькою для селян і вела до їх зубожіння.

 

53Феодально-кріпосницька система гальмувала економічний розвиток і підривала військову могутність Росії. Ці обставини змусили царське самодержавство провести аграрну реформу. 19 лютого 1861р. цар Олександр II підписав Маніфест про скасування кріпосного права і надання селянам особистої свободи. Що стосувалося землі, то:

- поміщики повинні були за викуп виділити селянам наділ;

- селянизобов’язувалися сплатити викуп за свої земельні наділи, для чого їм надавалася державна позика на 49 років; до завершення викупної операції вони вважалися тимчасовозобов’язаними і виконували на користь поміщика старі повинності.

 

Таким чином аграрна реформа 1861 р. зберегла в Росії феодальні пережитки, селян зробила малоземельними, а відтак - бідними. Позитив полягав у тому, що реформа розчищала шлях для розвитку ринкових стосунків.

 

ІV Питання для самоконтролю.

- Пригадай обставини і умови скасування панщини на західноукраїнських землях.

- Пригадай обставини і умови скасування кріпацтва в Росії.

- Пригадай наслідки здійснення аграрних реформ в Астро-Угорщині та Росії.

 

Українські землі на початку ХХ століття.

 

І Питання для розгляду:

 

54 Українські землі на початку ХХ століття.

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно:

- з’ясувати обставини політичного, соціально – економічного, культурного життя українського народу у складі Російської імперії;

- з’ясувати обставини політичного, соціально – економічного, культурного життя західних українців під владою Австро-Угорщини.

 

ІІІ Короткий конспект теми.

54На початку ХХ століття українські землі входили до складу Російської та Австро-Угорської імперії. Під владою Росії:

- Україна як окрема адміністративна одиниця не існувала, її територія поділялася на 9 губерній.

- Основу економіки складало сільське господарство, кращі землі належали поміщикам, селяни в більшості були малоземельними і бідними.

- Промисловість розвивалася переважно на Донбасі і Подніпров’ї, в її структурі переважали вуглевидобувна, залізорудна, металургійна і цукроварна галузі.

- Українська мова й культура заборонялися, більшість населення залишалося неграмотним або малоосвіченим.

- Український національний рух вступив у політичну стадію розвитку, однак легальна діяльність політичних партій заборонялася.

 

Особливості життя українських земель під владою Австро-Угорщини:

- Галичина, Буковина і Закарпаття входили до окремих адміністративних одиниць; Галичина підпорядковувалася польській адміністрації, Буковина – румунській, Закарпаття – угорській.

- Основу економіки складало сільське господарство, кращі землі перебували у власності великих землевласників, селяни були малоземельними і бідними.

- Промисловість залишалася дрібною і слаборозвиненою.

- Українська мова не заборонялася, але офіційно не використовувалася.

- Український національний рух вступив у політичну стадію розвитку, внаслідок чого легально діяли політичні партії (РУРП, УНДП).

 

Таким чином українські землі у складі обох імперій були колоніальними аграрними окраїнами. Українське населення - бідною та неповноправною масою.

 

ІV Питання для самоконтролю.

1 Пригадай становище українських земель під владою Росії.

2 Пригадай становище західноукраїнських земель під владою Австро-Угорщини.

Українські землі в роки І російської революції.

І Питання для розгляду:

55 Причини і основні події І російської революції.

56 Столипінська аграрна реформа.

 

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно :

- з’ясувати увагу причини й основні події І російської революції ;

- з’ясувати наслідки І російської революції;

- з’ясувати головні напрямки і наслідки столипінської аграрної реформи.

ІІІ Короткий конспект теми.

55 У 1905 р. Росію охопила буржуазно-демократична революція. Її основні причини: самодержавна форма правління; нерозв’язане земельне питання; тяжке становище промислових робітників. Учасники революції вимагали політичних свобод, перерозподілу поміщицьких земель на користь селян, обмеження робочого дня. Початок революції на Україні позначився:

- селянськими погромами поміщицьких маєтків;

- збройними виступами в армії і на флоті, зокрема: на броненосці «Потьомкін» (червень 1905 р.); на крейсері «Очаків» під командуванням лейтенанта Петра Шмідта (листопад 1905 р.);

- збройним повстанням робітників Катеринослава, Харкова, Горлівки (грудень 1905 р.).

 

Наростання революційного руху змусило царя Миколу ІІ підписати 17жовтня 1905 р. «Маніфест про дарування політичних свобод і скликання Державної Думи». Користуючись цим українські активісти почали випуск українських газет, розгорнули діяльність культурно-освітніх організацій «Просвіти». У новообраній Державній Думі депутати-українці об’єдналися в українську громаду, озвучували вимоги української автономії та перерозподілу поміщицької землі на користь селян. Противники революції виступали на захист самодержавства і поміщиків, об’єднувалися у «чорносотенні» організації. «Чорносотенців» вирізняла люта ненависть до євреїв і українців. У 1907 р монархісти зібралися із силами і придушили революцію.

 

Таким чином революція залишилася не завершеною, проблеми, що спричинили її – не вирішеними.

 

56Прем’єр-міністр Росії Петро Столипін намагався запобігти новим заворушенням проти самодержавства та зберегти поміщицьке землеволодіння. Для цього в 1906 р. з його ініціативи почалася аграрна реформа. Основні напрямки столипінської аграрної реформи передбачали наступне:

- викуп общинної землі селянами у приватну власність;

- створення на викуплених землях хутірських селянських господарств;

- переселення безземельних селян у малозаселені райони Сибіру, Далекого Сходу і Середньої Азії.

 

Багатьом селянам вдалося викупити землю і створити заможні хутірські господарства. Водночас переселенська програма уряду провалилася, оскільки в Сибіру переселенці залишалися без урядової підтримки. Частина їх померла від голоду, холоду і хвороб, інша частина повернулася додому, поповнивши собою маси безземельного, бідного і озлобленого селянства. Зі смертю Столипіна у 1911 р. аграрна реформа перервалася.

Таким чином аграрна реформа залишилася незавершеною. Її позитивні підсумки – збільшення посівних площ і зростання виробництва продовольства; негативні підсумки - поглиблення соціальних суперечностей на селі.

 

ІV Питання для самоконтролю.

- Пригадай причини І російської революції і революційні події на Україні.

- Пригадай тимчасові здобутки українців і підсумки І російської революції.

- Пригадай головні елементи і наслідки столипінської аграрної реформи.

Початок І світової війни і Україна.

 

І Питання для розгляду:

57 Плани воюючих сторін щодо України.

58 Національний рух під час І світової війни.

 

ІІ Методичні рекомендації.

 

При вивченні матеріалу необхідно :

- звернути увагу на причини війни і плани ворогуючих сторін щодо українських земель ;

- з’ясувати особливості і пріоритети національного руху після початку І світової війни.

ІІІ Короткий конспект теми.

57І світову війну спричинила боротьба великих держав за територіальний перерозподіл Європи, заморських колоній та ринків збуту товарів. Вона велася між наймогутнішими військово-політичними блоками тогочасного світу – Антантою і Четверним союзом. Ворогуючі сторони однаковою мірою залишалися байдужими до потреб українського народу, але готували далекосяжні загарбницькі плани щодо українських земель. Зокрема:

- Росіязбиралася розширити свої володіння за рахунок Галичини, Буковини та Закарпаття; - Австро-Угорщина готувалася підпорядкувати собі Поділля і Волинь;

- Німеччинапретендувала на Донбас, Приазов’я і Крим.

 

Почалася війна 1 серпня 1914 р. І вже в серпні-вересні1914р. розгорілася величезна Галицька битва, у якій зійшлися близько півтора мільйона російських і австрійських військовослужбовців. Перемогу в ній здобули російські війська, внаслідок чого Галичина і Буковина перейшли під контроль Росії.

Таким чином українські землі стали театром бойових дій.

 

58 Втягування українців в гущу І світової війни змушувало українських політиків визначатися зі своїм ставленням до цих подій.

Найвпливовіші політичні діячі Галичини в перший же день війни утворили Головну Українську Раду (ГУР). Головним ворогом українців ГУР визнавала Росію і закликала українців підтримувати Австрію. Кількома днями пізніше у Львові виник “Союз визволення України” на чолі з Дмитром Донцовим. СВУ головним ворогом українців також вважав Росію, ставив за мету створення самостійної України на руїнах імперської Росії, але орієнтувався на Німеччину. Прихильники входження західноукраїнських земель до складу Росії заснували «Карпаторуський визвольний комітет».

Політики Наддніпрянської України також розійшлися у своїх поглядах. Зокрема:

- Симон Петлюра (один з лідерів Української Соціал-Демократичної Робітничої Партії) закликав «виконати свій обов’язок перед Росією».

- Володимир Винниченко (інший лідер Української Соціал-Демократичної партії) не бачив підстав підтримувати царське самодержавство і закликав боротися за автономію України.

Таким чином спроба визначення союзників і супротивників, а також політичного майбутнього України розколола національний рух. Цей розкол викликав недовіру і репресії проти українців, як з боку російської так і австрійської влади.

ІV Питання для самоконтролю.

- Пригадай причини І світової війни і плани ворогуючих сторін щодо України.

- Пригадай у чому вбачали національні пріоритети під час війни українські політики.

Бойові дії на українських землях в 1915 – 17 рр.

І Питання для розгляду:

59 Бойові дії на українських землях у 1915 – 17 роках.

60 Бойовий шлях Українських Січових Стрільців.

 

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно :

- визначити основні події війни і характер бойових дій на українських землях ;

- з’ясувати наслідки І світової війни для Російської та Австро-Угорської імперій;

- прослідкувати бойовий шлях Українських Січових Стрільців.

ІІІ Короткий конспект теми.

591915р.на Cхідному фронті почався з того, що російській армії вдалося захопити добре укріплену австрійську фортецю Перемишль. Німецько-австрійські війська підготували гідну відповідь, здійснивши Горлицький прорив. Їх наступ, що тривав до осені, завершився захопленням Галичини, Буковини та частини Волині.

У травні-червні 1916 р. російська армія під командуванням генерала Олексія Брусилова прорвала австрійську оборону. Незважаючи на брак сил підпорядковані Брусилову війська завдали супротивнику катастрофічних втрат:1,5 млн. вбитими, пораненими, полоненими. Внаслідок цього їм вдалося повернули під свій контроль Буковину і Галичину (без Львова).

Початок 1917 р. приніс Росії внутрішні потрясіння у вигляді Лютневої революції, повалення царського самодержавства і післяреволюційної анархії. Під впливом цих подій бойовий дух російської армії похитнувся: разом з вірою в царя розвіялась віра в перемогу і бажання воювати. Тому літній наступ на львівському напрямку провалився: російські війська розгубили власну боєздатність і здали супротивнику висхідні позиції.

 

Отже бойові дії на українських землях мали затяжний і впертий характер. Важким тягарем на плечі мирних мешканців тиснули тяготи війни: людські втрати, каліцтва, мобілізації, розорення господарства, дорожнеча, окупаційні порядки.

60Під час І світової війни ворогуючі сторони використовували український народ в якості «гарматного м’яса»: російське командування мобілізувало на фронт близько 3,5 мільйонів чоловік, австрійське командування - близько 300 тисяч. Західноукраїнські політики домоглися формування у складі австрійської армії окремого підрозділу, що отримав назву Легіон Українських Січових Стрільців (УСС). Спочатку його чисельність обмежувалася 2,5 тисячами бійців, а при відборі перевага надавалася вихованцям молодіжних воєнно-спортивних товариств: “Сокіл”,“Січ”, “Пласт”. Першим командиром Легіону УСС став Михайло Галущинський. Стрільці склали присягу на вірність українському народу, чим викликали недовіру австрійського командування. Бойове хрещення прийняли у вересні 1914 р. при обороні Ужоцького перевалу в Карпатах. Згодом виявили свою мужність у важких боях на горі Маківка (квітень-травень 1915р.), на горі Лисоня (серпень-вересень 1916р.). Німецьке командування відзначало УСС як найкращий бойовий підрозділ австро-угорської армії.

Таким чином в період важких історичних випробувань було зроблено перший крок до відродження української армії.

ІV Питання для самоконтролю.

 

- Пригадай основні події І світової війни на українських землях;

- Пригадай наслідки І світової війни для Російської і Австро-Угорської імпері;.

- Пригадай бойовий шлях Легіону УСС .

Утворення УЦР і початок національної революції.

І Питання для розгляду:

61 Утворення УЦР і початок української революції.

 

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно :

- з’ясувати обставини початку української національної революції;

- з’ясувати зміст і значення І Універсалу УЦР ;

- з’ясувати зміст і значення ІІ Універсалу УЦР ;

 

ІІІ Короткий конспект теми.

61 Затяжна війна привела Росію до повалення царського самодержавства і утворення Тимчасового уряду.

В Україні звістка про зречення царя викликала початок національної революції: 4 березня 1917р. лідери українських політичних партій утворили Українську Центральну Раду. Головою УЦР обрали відомого вченого і політичного діяча Михайла Грушевського. У квітні 1917р. в Києві зібрався Український Національний Конгрес, чиї делегати визнали УЦР виразником всенародної волі та доручили їй домагатися автономії у складі Росії.

Водночас на місцях масово створювали ще одну гілку влади у вигляді Рад робітничих і солдатських депутатів.

Російський Тимчасовий уряд відмовився надати Україні автономію. У відповідь Центральна Рада 10 червня1917 р. самочинно проголосила документ, названий І Універсалом. Його основні положення:

- автономія України у складі демократичної Росії;

- вибори до всеукраїнських Установчих зборів (сейму);

- збір податку “на рідну справу” і створення української скарбниці.

 

15 червня 1917 р. УЦР сформувала Генеральний секретаріат (уряд) на чолі з Володимиром Винниченком

 

І Універсал позначив перший крок до виходу із колоніального минулого, але загострив конфлікт між УЦР і Тимчасовим урядом.

 

 

Щоб залагодити суперечності УЦР і Тимчасовий уряд провели переговори. Після цього 3 липня1917 р. УЦР оголосила ІІ Універсал, яким відмовилася від самочинного запровадження автономії та створення українізованих військових частин. Тим самим УЦР зробила крок назад, оскільки самоусунулася від розв’язання життєво важливих проблем.

 

ІV Питання для самоконтролю.

- Пригадай обставини початку української національної революції.

- Пригадай основні положення і значення І Універсалу.

- Пригадай основні положення і значення ІІ Універсалу .

V Історичний портрет

 

Михайло Грушевський

Ім`я Михайла Грушевського повертає нас в бурхливі події української революції 1917-21рр. Народився у місті Холм у вчительській сім’ї. Здобув освіту у Київському університеті. Викладав історію у Львівському університеті, очолював Наукове товариство ім. Т. Шевченка. Більшу частину життя присвятив науковій діяльності. Написав багатотомну «Історію України – Руси», здобувши авторитет видатного науковця свого часу.

З початком української революції був обраний головою Української Центральної Ради. На чолі з Грушевським Центральна Рада пройшла шлях від вимог автономії до проголошення незалежності. При цьому разом зі своїми соратниками не поспішав зі створенням регулярної української армії. Ця помилка виявилася фатальною для підсумків революції. Після розгону Центральної Ради й приходу до влади гетьмана Скоропадського припинив активну політичну діяльність. Емігрував за кордон, де повернувся до наукової і публіцистичної діяльності. Заснував у Відні Український соціологічний інститут. Після деяких роздумів відгукнувся на пропозицію більшовиків повернутися Радянської України. Зайняв посаду професора історії Київського університету, був обраний академіком Української Академії наук. Однак з приходом до влади Сталіна більшовики згадали про «підозрілі» з їх точки зору наукові концепції Грушевського і ще більш «підозрілу» політичну кар’єру. Грушевського позбавили роботи в Києві і змусили переїхати в Москву. Йому висунули фальшиві звинувачення в антирадянській діяльності. Через деякий час звільнили з-під арешту, відклавши розправу на деякий час. Грушевський помер в 1934 р. після нескладної медичної операції по видаленню фурункула, що викликає підозру про його вбивство більшовицькими спецслужбами.

Отже з точки зору сьогоднішнього дня Михайло Грушевський сприймається перш за все як видатний вчений. Репутація Грушевського - політика перш за все пов’язана зі здобутками і помилками Української Центральної Ради в 1917-18 рр.

 

Боротьба УЦР з більшовиками.

І Питання для розгляду:

62 Політичні події вересня-жовтня 1917 р.

63 Більшовицько-українська війна і ІV Універсал УЦР.

 

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно :

- звернути увагу на політичні події вересня-жовтня 1917 р. та їх наслідки;

- з’ясувати зміст і значення ІІІ Універсалу УЦР ;

- з’ясувати обставини і наслідки більшовицько-української війни;

- з’ясувати зміст і значення ІV Універсалу УЦР ;

ІІІ Короткий конспект теми.

62 У вересні 1917 р. з ініціативи УЦР у Києві зібрався з’їзд народів Росії. Він ухвалив вимогу про федеративнуперебудови держави. Після з’їзду народів УЦР зайнялася підготовкою до скликання Українських Установчих Зборів. Проте поміркованість УЦР стала недоречною 25 жовтня1917р., коли у Петрограді стався більшовицький переворот. Більшовики повалили Тимчасовий уряд, проголосили радянську владу і спробували поширити її на Україну. Придушивши більшовицькі виступи, УЦР 7 листопада 1917 р. ухвалила свій ІІІ Універсал. Його основні положення :

- утворення Української Народної Республіки (УНР) у складі федеративної Росії;

- визначення території УНР тими землями, де українці складають більшість населення;

- скасування приватної власності на землю;

- введення восьмигодинного робочого дня.

 

Таким чином ІІІ Універсал передбачав відновлення Української держави і позначав шляхи демократичної перебудови суспільства. В цьому полягало його історичне значення.

 

634 грудня 1917р. більшовицький Раднарком (уряд) надіслав ультиматум, у якому відмовлявся визнавати УЦР виразником волі трудящих і водночас вимагав сприяння своїм військовим частинам на території України. І Всеукраїнський з’їзд Рад, що зібрався у Києві, домагання Раднаркому відхилив. Тоді українські більшовики скликали у Харкові альтернативний з’їзд Рад й проголосили там радянську владу. Під цим приводом російські більшовицькі війська розгорнули наступ на Лівобережну Україну. Армія УНР через брак сил спинити більшовиків не могла. В такій ситуації, 9 січня 1918 р УЦР ухвалила ІV Універсал. Його положення:

- проголошення незалежності;

- початок мирних переговорів з країнами Четверного союзу;

- передача землі селянам без викупу.

 

Історичне значення ІV Універсалу полягало в тому, що він позначив розрив національного руху з ідеєю автономізму та імперським центром.

Тим часом більшовики наближалися до Києва. 16 січня 1918 р. поблизу залізничної станції Крути 500 студентів–добровольців здійснили героїчну, але безнадійну спробу зупинити їх наступ на Київ. Вдершись в Київ, більшовики зайнялися розправами і грабунками.

Таким чином більшовицько – українська війна завершилася перемогою більшовиків.

 

ІV Питання для самоконтролю.

- Пригадайполітичні події вересня-жовтня 1917 р. та їх наслідки.

- Вкажи зміст і значення ІІІ Універсалу.

- Пригадай обставини і наслідки більшовицько-української війни, а також зміст і значення ІV Універсалу.

 

Брестський мирний договір і гетьманат Павла Скоропадського.

І Питання для розгляду:

64 Брестський мирний договір.



php"; ?>