Гетьманат Павла Скоропадського.
ІІ Методичні рекомендації.
При вивченні матеріалу необхідно :
- з’ясувати зміст і наслідки Брестського мирного договору;
- з’ясувати основні напрямки політики гетьмана Скоропадського
- з’ясувати сутність гетьманату Скоропадського і причини його падіння.
ІІІ Короткий конспект теми.
65Зазнавши поразки у збройному зіткненні з більшовиками Центральна Рада спробувала взяти реванш на дипломатичному фронті. З цією метою 27січня (8 лютого)1918р. підписала Брестський договір з країнами Четверного союзу. Його умови:
- примирення УНР і Четверного союзу;
- допомога Четверного союзу у збройній боротьбі з більшовиками;
- постачання українського продовольства країнам Четверного союзу.
Отже договір відкривав шлях для визволення від більшовицької окупації та продовження визвольної боротьби.
.
Німецько-австрійські війська, виконуючи свої зобов’язання, витіснили більшовиків з території України. УЦР отримала можливість повернутися в Київ, однак ні сформувати дієздатну владу, ні зупинити анархію, ні забезпечити поставки продовольства в Німеччину не спромоглася. Втративши довіру до Центральної Ради німецьке військове командування почало на українських землях наводити лад на свій розсуд – тобто діяти як окупаційна влада.
6629 квітня 1918 р. німецьке командування силою розігнало УЦР. Водночас Всеукраїнський з’їзд хліборобів (землевласників) обрав колишнього генерала царської армії Павла Скоропадського гетьманом. Отримавши владу Скоропадський негайно скасував законодавчі акти УЦР і проголосив самостійну Українську державу. Основні напрямки його політики:
- відновлення приватної власності і поміщицького землеволодіння;
- створення боєздатної регулярної армії;
- формування вільного козацтва;
- розвиток освіти і науки, зокрема: відкриття українських університетів і гімназій, заснування Української Академії Наук, Національного історичного музею;
- союзницькі стосунки з Німеччиною.
Відновлення поміщицького землеволодіння та насильницьке вилучення продовольства на користь німців підривали авторитет гетьмана в очах населення. Тому поразка Німеччини у І світовій війні викликала антигетьманське повстання на чолі з Директорією. На бік Директорії перейшла навіть частина гетьманських військ.
Таким чином Скоропадський змушений був зректися влади. Його спроба створення незалежної держави зазнала невдачі.
ІV Питання для самоконтролю.
- Пригадайумовиі наслідки Брестського мирного договору;
- Пригадайосновні напрямки політики гетьмана Скоропадського;
- Пригадай сутність й причини падіння гетьманату Скоропадського .
V Історичний портрет.
Павло Скоропадський
Ім’я Павла Скоропадського повертає в бурхливу добу української революції 1917-21рр. Походив зі старовинного козацького роду, за сімейною традицією отримав військову освіту, служив в російській імператорській армії. Певний час виконував обов’язки ад’ютанта царя Миколи ІІ. Під час І світової війни отримав звання генерала, нагороджений орденом Святого Георгія.
Після повалення самодержавства взявся за українізацію царської армії, пропонував Центральній Раді прийняти на службу, створений ним, перший український корпус, але отримав відмову. Центральна Рада не довіряла Скоропадському і не поспішала створювати регулярну армію. У зв’язку з цим він покинув службу. До політичного життя повернувся, коли в Україну прийшли німецькі війська. Зокрема, 29 квітня 1918 року на з’їзді хліборобів ( землевласників) був проголошений гетьманом. Отримавши владу, Скоропадський проголосив самостійну Українську державу і скасував законодавчі акти УЦР. Основні напрямки його політики:
- відновлення приватної власності і поміщицького землеволодіння;
- створення сильної влади, придушення опозиції;
- формування вільного козацтва і регулярної армії;
- союзницькі стосунки з Німеччиною;
- розвиток освіти і науки.
Відновлення поміщицького землеволодіння викликало опір незаможних верств населення, а диктаторський характер влади згуртував опозицію. Тому поразка Німеччини в І світовій війні залишила Скоропадського без союзників і спровокувала антигетьманське повстання на чолі з Директорією. Скоропадський змушений був зректися влади. Залишок життя провів в еміграції.
З точки зору сьогоднішнього дня Скоропадський виглядає визначною історичною особистістю. Його спроба створення незалежної козацької Української держави залишилася цікавим, але нереалізованим геополітичним проектом. А от засновані ним Українська Академія наук, Національний історичний музей та деякі інші культурно-освітні установи існують і по сьогоднішній день.
Доба Директорії.
І Питання для розгляду:
67 Основні напрямки політики Директорії.
68 Боротьба Директорії, більшовиків і денікінців за Україну.
ІІ Методичні рекомендації.
При вивченні матеріалу необхідно :
- з’ясувати керівний склад, політичну роль і мету Директорії;
- з’ясувати основні напрямки політики Директорії ;
- звернути увагу на обставини і підсумки збройної боротьби Директорії, більшовиків і денікінців за Україну.
ІІІ Короткий конспект теми.
67 Директорія утворювалася як керівний орган антигетьманського повстання. Її головою був обраний Володимир Винниченко, військовим отаманом – Симон Петлюра. Після повалення гетьманату Директорія оголосила про відновлення Української Народної Республіки і взялася виконувати роль вищого тимчасового органу влади. Державний апарат та місцеві органи влади утворити не встигла, тому реальною владою на місцях володіли командири (отамани) військових підрозділів. Загальне керівництво після відставки Винниченка здійснював Симон Петлюра. Основні напрямки політики Директорії:
- скликання нового законодавчого органу влади - Трудового конгресу;
- узгодження Акту Злуки УНР і ЗУНР;
- прийняття земельного закону, що передбачав державну власність на землю, право вічного користування земельними ділянками до 15 десятин для селян, але відкладав на майбутнє перерозподіл поміщицьких земель.
Відмова від негайного перерозподілу поміщицької землі розчарувала селян і позбавила Директорію їх загальної підтримки.
68Після уходу німців з України більшовики розпочали другу війну проти УНР. В їх складі були сформовані українські військові підрозділи. Крім того їх союзником виступила селянська повстанська армія отамана Нестора Махна. Махно створював її ще в період гетьманату Скоропадського і виступав під прапорами анархо–комунізму, за те щоб земля належала тим, хто на ній працює. Взимку 1919 р. спільними зусиллями вони захопили Лівобережжя, весною - Правобережжя. Війська Директорії на чолі з Петлюрою утримували невеличку територію навколо Кам’янця-Подільського.
Друге пришестя більшовиків і радянської влади тривало недовго, оскільки влітку 1919 р. на Україну рушила білогвардійська армія генерала Антона Денікіна. Денікінці вели боротьбу за «єдину, неподільну Росію»; відновлювали поміщицьке землеволодіння; проводили «білий терор» проти своїх супротивників. Така політика викликала нову хвилю повстанського і махновського руху. У безперервних боях на фронтах і в тилу сили денікінців виснажилися. Восени-взимку 1919 р. більшовики завдали їм вирішальних поразок.
Таким чином 1919 р. Україна пережила в умовах громадянської війни, анархії і руїни.
ІV Питання для самоконтролю.
- Пригадай керівний склад, політичну роль і мету Директорії.
- Пригадайосновні напрямки політики Директорії.;
- Пригадай обставини та підсумки збройної боротьби Директорії, більшовиків та денікінців за Україну.
V Історичні портрети.
Нестор Махно (1888-1934)
Ім’я Нестора Махна повертає нас в бурхливу добу української революції 1917-21рр… Народився в бідній селянській сімї, в містечку Гуляйполе. Отримав лише початкову дворічну освіту, наймитував. В юному віці приєднався до руху анархістів. Разом з ними грабував багатих людей, поштові карети. Був засуджений, відбував ув’язнення в Москві у сумнозвісній Бутирській тюрмі.. Вийшов на свободу після Лютневої революції.
Основу його політичного світогляду складало переконання, що земля має належати «вільним хліборобам», які на ній працюють. Тому у рідному Гуляйполі взявся за розподіл поміщицької землі і створення озброєних селянських загонів, які пізніше виростуть в цілу повстанську армію. За давньою анархістською традицією дозволяв собі грабувати банки, потяги, заможних людей. Швидко здобув популярність серед бідних селян півдня України. Разом з більшовиками боровся проти Директорії і Білої Армії. Отримав від них бойову нагороду – орден Червоного Прапора. Однак не сприйняв грабіжницьку по відношенню до селян продрозверстку й рішуче повернув свою зброю проти більшовиків. В 1920 р. заради розгрому білого генерала Врангеля знову відновив союз з більшовиками. Махновці допомогли червоним увірватися в Крим і розгромити війська Врангеля. Більшовики «віддячили» тим, що віроломним винищенням махновців. Махно змушений був прориватися за кордон. Залишок життя провів в Польщі і Франції. Там визнавав, що в 1918 році необхідно було підтримувати не більшовиків, а Директорію. Помер в бідності, від туберкульозу. Після себе залишив легенду про багатющий скарб, нібито захований десь на Україні. Більшовицька ЧК безрезультатно займалися пошуками цього скарбу в 20-х роках.
З точки зору сьогоднішнього дня Нестор Махно виглядає визначним, але суперечливим героєм нашої історії. Його ідея про те, що земля повинна належати тим хто на ній працює, зберігає актуальність і в наш час. Водночас він несе свою долю відповідальності за перемогу більшовиків і поразку української революції 1917 – 1921 рр.
Симон Петлюра (1879-1926)
Ім’я Симона Петлюри повертає в бурхливу добу і трагічну добу української революції 1917-21рр.. Народився в Полтаві, в заможній, глибоко релігійній сім’ї. Навчався в Полтавській семінарії, з якої був відрахований за політичну діяльність. Став одним з лідерів Української Соціал-Демократичної Партії (УСДРП).
В роки І світової війни закликав українців «виконати свій обов’язок перед Росією». Після початку української революції був обраний членом Української Центральної Ради та генеральним секретарем з військових справ. Займався створенням української армії. Створений ним Гайдамацький кіш відзначився у боях з більшовиками. В період гетьманату Скоропадського декілька місяців провів у в’язниці. Вийшовши звідти став членом Директорії, головним отаманом українських військ і очолив анти-гетьманське повстання. Сприяв підписанню Злуки (об’єднання) УНР і ЗУНР. У квітні 1920 р. підписав Варшавський договір з Польщею, що дозволило здійснити ще одну спробу визволення України від більшовицької окупації. Коли і ця спроба не вдалася емігрував в Париж. Там в 1926 р. серед білого дня Петлюру розстріляв емігрант з Росії єврейського походження. Убивця звинувачував Петлюру в єврейських погромах на Україні. Французький прокурор стверджував, що вбивство є спланованою акцією більшовицьких спецслужб. Втім це не завадило суду виправдати убивцю.
З точки зору сьогоднішнього дня Петлюра виглядає визначною історичною особою - організатором української армії, противником більшовизму, незламний борцем за самостійну Україну.
Західноукраїнська Народна Республіка.
І Питання для розгляду:
69 Утворення ЗУНР і проголошення Акту Злуки
70 Польсько-українська війна.
ІІ Методичні рекомендації.
При вивченні матеріалу необхідно :
- з’ясувати обставини утворення ЗУНР;
- звернути увагу на обставини та історичне значення проголошення Акту Злуки ;
- звернути увагу на обставини і підсумки польсько-української війни.
ІІІ Короткий конспект теми.
69 Наприкінці І світової війни народи Австро-Угорської імперії почали виявляти своє прагнення до самовизначення. Західні українці 18 жовтня1918 р. скликали власний представницький орган – Українську Національну Раду. Своєю метою вона проголосила створення незалежної Української держави на землях Галичини, Буковини, Закарпаття. 1 листопада 1918 р. українські січові стрільці повалили австрійську владу у Львові. 13 листопада 1918р. прийнято Закон про державну самостійність Західноукраїнської Народної Республіки. Її президентом став Євген Петрушевич. Однак кожен крок українців викликав опір поляків: вони бачили Галичину частиною Польської держави. Польсько–українське протистояння дуже швидко переросло на повномасштабну війну.
Боротьба із зовнішніми ворогами привела ЗУНР і Директорію до ідеї створення соборної(єдиної) Української держави. З цією метою 22 січня 1919 р. у Києві урочисто проголосили акт Злуки УНР і ЗУНР. Акт Злуки засвідчив волю українського народу, але не знайшов дипломатичного визнання з боку країн Антанти.
70Миротворча місія Антанти запропонувала залишити полякам Львів і Дрогобич. Такі умови для уряду ЗУНР були неприйнятними і означали продовження польсько-української війни. Вирішальні події розпочалися, коли збройні сили Польщі поповнила армія, споряджена за кошти французького уряду. Завдяки цьому польські війська захопили більшу частину території ЗУНР. Зібравши останні сили, Українська Галицька Армія у червні 1919 р. провела Чортківську офензиву (наступальну операцію). Вона змусила відступити набагато сильнішого супротивника, але вичерпала свої матеріальні і людські ресурси. Зрештою УГА довелося відступити за прикордонну ріку Збруч, де вона об’єдналася з військами Директорії.
Таким чином ЗУНР зазнала поразки. Галицькі землі всупереч волі українського населення перейшли під владу Польської держави.
ІV Питання для самоконтролю.
- Пригадай обставини утворення ЗУНР.
- Пригадайобставини та історичне значення проголошення Акту Злуки.
- Пригадай обставини і підсумки польсько-української війни.
V Історичний портрет.
Євген Петрушевич (1863-1940)
Ім’я Євгена Петрушевича повертає нас в бурхливу добу української революції 1917-1921 рр. Народився на Львівщині у сім'ї священика. Здобув фах юриста у Львівському університеті. Мав власну адвокатську контору у Львові і Сокалі. Як адвокат здобув прихильність простих людей. Займався політичною діяльністю. Був депутатом австрійського парламенту, згодом - членом Головної Української Ради і Української Національної Ради.
Оголосив рішення Української Національної Ради про створення Західноукраїнської держави. В умовах польсько-української війни був обраний президентом ЗУНР. Доклав багато сил для процесу державотворення, в тому числі, для:
- міжнародного визнання ЗУНР;
- утворення Української Галицької Армії;
- проголошення Злуки УНР і ЗУНР.
В критичний момент , коли Українська Галицька Армія кинула всі свої сили на проведення наступальної операції проти польських військ (Чортківської офензиви), отримав повноваження диктатора. Після військової поразки очолював уряд ЗУНР в еміграції, продовжуючи боротьбу за незалежність дипломатичним шляхом. Під впливом політики українізації перехворів на радянофільство, але порвав з ним в період сталінських репресій. Помер у Берліні. Перепохований 2002 року у Львові на Личаківському кладовищі.
З точки зору сьогоднішнього дня сприймається визначною історичною особою:, борцем за незалежність і єдність України. Його ім’я користується особливою повагою серед жителів Західної України. З ініціативи місцевої громади у 2008 року на малій батьківщині Петрушевича у місті Буськ було відкрито перший монумент Президенту ЗУНР.
Утворення УСРР і поразка національної революції.
І Питання для розгляду:
Утворення УСРР.
72 Варшавська угода і польсько-більшовицька війна.
ІІ Методичні рекомендації.
При вивченні матеріалу необхідно :
- з’ясувати умови і обставини процесу утворення УСРР;
- з’ясувати обставини підписання Варшавської угоди;
- з’ясувати обставини та підсумки польсько-більшовицької війни;
- визначити підсумки та значення національної революції 1917 – 21 рр.;
ІІІ Короткий конспект теми.
71 Успішний наступ Червоної Армії проти військ Директорії дозволив більшовикам 6 січня 1919 р. проголосити Українську Соціалістичну Радянську Республіку (УСРР) зі столицею у Харкові. У березні 1919 р. вони ухвалили першу Конституцію Радянської України. Її положення передбачали:
- ліквідацію приватної власності;
- державне правління у формі «диктатури пролетаріату»;
- об’єднання з Радянською Росією.
Раднарком (уряд) Радянської України був слухняним провідником політики російських більшовиків. Його головою призначили болгарського революціонера Християна Раковського, котрий раніше не мав ніякого відношення до України.
Таким чином УСРР створювалася як декорація для маскування військової окупації України. Однак впертий антибільшовицький опір змусив надати Радянській Україні елементи автономії у вигляді окремого державного апарату і територіальної цілісності.
72 Головний отаман Симон Петлюра не змирився з поразкою у другій більшовицько-українській війні. Щоб продовжити боротьбу, у квітні 1920 р. він підписав Варшавську угоду з Польщею. Її умови:
- польський уряд визнає Директорію верховною владою в Україні і зобов’язується надати їй військову допомогу для боротьби з більшовиками;
- Директорія визнає суверенітет Польщі над Галичиною і Волинню.
Після цього польські війська при підтримці петлюрівців почали наступ. Їм вдалося захопити значну частину Правобережжя і оволодіти Києвом. Контрнаступ Червоної Армії виявився надзвичайно потужним. Здійснивши «диво на Віслі», польсько-українські війська розбили червоних на підступах до Варшави і Львова. Після цього польське керівництво зреклося своїх зобов’язань перед Петлюрою і пішло на примирення з більшовиками. У березні 1921 р. було підписано Ризький договір. Його умови зводилися до того, що:
- більшовики визнають владу Польщі над Галичиною і Волинню;
- Польща визнає УСРР.
В 1921 р. більшовикам також вдалося придушити опір колишніх союзників - махновців. Поразки Петлюри і Махно означали, що національна революція закінчилася поразкою.
Історичне значення національної революції 1917-21 рр. полягало в тому, що вона зберегла в народній пам’яті ідею незалежності, головним здобуток революції - територіальна цілісність і власний державний апарат Радянської України.
ІV Питання для самоконтролю.
- Пригадай обставини утворення УСРР.
- Пригадай обставини підписання Варшавської угоди та її умови.
- Пригадайобставини та підсумки польсько-більшовицької війни.
- Пригадай підсумки та значення національної революції 1917-21 рр .
Політика «воєнного комунізму». Утворення СРСР.
І Питання для розгляду:
73 Політика «воєнного комунізму» і «червоний терор».
Утворення СРСР.
ІІ Методичні рекомендації.
При вивченні матеріалу необхідно :
- з’ясувати особливості і основні елементи політики «воєнного комунізму»;
- з’ясувати сутність політики «червоного терору»;
- з’ясувати причини і наслідки голоду 1921-23 рр;
- звернути увагу на процес утворення СРСР;
- з’ясувати наслідки утворення СРСР для України;
ІІІ Короткий конспект теми.
73 У 1919–21 рр. більшовики втілювали в життя так званий «воєнний комунізм». Ця політика руйнувала звичні способи господарювання, але допомагала їм мобілізувати матеріальні та людські ресурси на свою користь. Головні елементи «воєнного комунізму»:
- націоналізація землі, промисловості, фінансів, транспорту;
- продовольча розверстка – тобто насильницьке вилучення врожаю у селян;
- заборона вільної торгівлі;
- загальна трудова повинність.
Заходи «воєнного комунізму» доповнював «червоний терор». Він зводився до масових репресій проти противників радянської влади. Органи ЧК, революційні трибунали та інші каральні органи їх арештовували, брали в заручники, розстрілювали без суду і слідства. Від докорів сумління більшовиків звільняла так звана класова свідомість. «Воєнний комунізм» викликав хвилю повстанського руху. Проти більшовиків повернули зброю навіть їх недавні союзники – махновці.
В 1921-22 рр. грабіжницька продрозверстка та неврожай спричинили голод. Державної допомоги голодуючі селяни не отримали. Як наслідок кількість голодуючих перевищила 5 мільйонів чоловік, померлих - 1 мільйон.
74Радянську Росію і Радянську Україну після громадянської війни об’єднувало спільне керівництво у вигляді Центрального Комітету більшовицької партії. Вождь більшовиків Володимир Ленін визнав такий рівень стосунків недостатнім й запропонував утворити єдину державу. За його планом всі радянські республіки мали об’єднатися як рівноправні політичні суб’єкти і зберегти можливість вільного виходу із майбутнього союзу. Відтак 30 грудня 1922 р. була проголошена Декларація про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік. До складу СРСР увійшли:
- Російська федерація;
- Закавказька федерація;
- Радянська Україна;
- Радянська Білорусія.
Конституцію СРСР прийняли в 1924 р. Всупереч ленінському принципу рівноправності управління зовнішньою політикою, армією, транспортом, зв’язком, зовнішньою торгівлею Конституція СРСР залишала виключно союзним (московським) органам влади.
Таким чином СРСР будувався як централізована комуністична держава. Радянська Україна у його складі отримала статус союзної республіки, але була позбавлена суверенітету.
ІV Питання для самоконтролю.
- Пригадай особливості політики «воєнного комунізму» та «червоного терору».
- Пригадай причини і наслідки голоду 1921-23 рр.
- Пригадай обставини утворення СРСР і особливості першої Конституції СРСР.
Нова економічна політика та коренізація.
І Питання для розгляду:
75 Нова економічна політика.
76 Політика коренізації.
ІІ Методичні рекомендації.
При вивченні матеріалу необхідно :
- з’ясувати сутність і основні елементи нової економічної політики;
- з’ясувати підсумки нової економічної політики;
- з’ясувати мету і основні напрямки політики коренізації;
ІІІ Короткий конспект теми.
75 Більшовики перемогли в громадянській війні, але привели країну до спустошення і голоду. Врахувавши це, вони з 1921 р. згорнули «воєнний комунізм» і запровадили нову економічну політику (НЕП). Її основні елементи :
- заміна продрозверстки фіксованим продподатком (тобто у селян більше не відбирали надлишки продовольства, а встановлювали їм певні норми здачі продовольства);
- відновлення вільної торгівлі і товарно-грошових стосунків;
- денаціоналізація дрібної та середньої промисловості;
- переведення державних підприємств на господарський розрахунок (їм, як і приватникам, тепер належало працювати заради прибутку).
В 1922-28 рр. такі підходи до розвитку господарства забезпечили подолання післявоєнної руїни, зростання сільськогосподарського виробництва, підйом добробуту населення.
НЕП передбачав часткове відновлення приватної власності і ринкових стосунків. Ця обставина викликала вороже ставлення адептів комунізму і зокрема нового вождя більшовиків Йосипа Сталіна. Тому з 1929 р. нову економічну політику було згорнуто.
76 З 1923 р. більшовики проводили політику коренізації. Її сутність - сприяння народам СРСР у розвитку національних культур з метою пропаганди ідеології більшовизму серед неросійського населення. В Україні політику коренізації очолювали народні комісари освіти Олександр Шумський та Микола Скрипник. Головні напрямки коренізації:
- українізація всіх сфер життя (освіти, науки, засобів масової інформації);
- залучення українців в партію і державний апарат;
- розвиток української культури;
- розвиток культури національних меншин;
- ліквідація неписьменності серед дорослих.
При допомозі коренізації більшовицький світогляд прищеплювався масам населення. Іншим, не зовсім очікуваним наслідком такої політики стало відродження української культури: літератури, театру, музики. Політика українізації перервалася, коли новим вождем більшовиків став Йосип Сталін. З подачі сталінського керівництва СРСР прихильників українізації почали звинувачувати у буржуазному націоналізмі, визнавати ворогами народу й піддавати безпідставним репресіям.
ІV Питання для самоконтролю.
- Пригадай сутність і основні елементи нової економічної політики.
- Пригадай підсумки і причини згортання нової економічної політики.
- Пригадаймету і основні напрямки політики коренізації.
- Пригадай наслідки і причини згортання політики українізації.
Радянська індустріалізація України.
І Питання для розгляду:
77 Особливості радянської індустріалізації України.
78 Наслідки радянської індустріалізації України .
ІІ Методичні рекомендації.
При вивченні матеріалу необхідно :
- з’ясувати мету соціалістичної модернізації;
- з’ясувати особливості соціалістичної індустріалізації України;
- з’ясувати здобутки і темні сторони індустріалізації.
ІІІ Короткий конспект теми.
77Сталінське керівництво СРСР ставило собі за мету швидке подолання економічної відсталості. В більш віддаленій перспективі - побудову комунізму. На думку Сталіна для вирішення таких задач НЕП не годився, необхідна була «соціалістична модернізація» господарства. Основним елементом такої модернізації вважалася індустріалізація– тобто прискорений розвиток машинного виробництва і промисловості. Особливостями радянської індустріалізації стали п’ятирічні плани розвитку, форсовані темпи економічного зростання, пріоритетний розвиток важкої і оборонної промисловості.
В роки першої п’ятирічки ( 1928-32) на Україні зводилися 400 нових підприємств; в тому числі такі величезні, як ДніпроГЕС, Харківський тракторний завод (ХТЗ), Криворіжсталь, Запоріжсталь.
В роки другої п’ятирічки ( 1933-37) будувалися близько 1000 промислових об’єктів. Шахтар Олексій Стаханов започаткував рух передовиків виробництва (соціалістичне змагання). Стахановський рух дозволяв підвищувати виробничі нормативи без підвищення заробітних плат. Тому його негайно поширили на всі галузі господарства.
В третій п’ятирічці було введено семиденний робочий тиждень, кримінальна відповідальність за порушення трудової дисципліни, а також заборона на звільнення працівника за власним бажанням. Разом із соціалістичним змаганням ці нововведення дозволили створити систему примусової праці.
78 Наслідками політики індустріалізації стали масштабні економічні і соціальні зрушення: як позитивні так і негативні. Здобутками форсованої індустріалізації прийнято було вважати:
- зростання обсягів промислового виробництва (в металургії, вуглевидобутку, машинобудуванні - до показників світового рівня);
- перетворення важкої і оборонної промисловості на базові (тобто основні) галузі економіки;
- збільшення в структурі населення частки міського населення, робітничого класу, технічної інтелігенції.
Однак здобутки форсованої індустріалізації були нерозривно пов’язані з її темними сторонами. Такими темними сторонами виявилися:
- відставання легкої і харчової промисловості від базових галузей;
- розорення сільського господарства;
- витіснення приватного сектору адміністративно-командною економікою;
- виникнення харчової і житлової проблеми;
- зубожіння населення.
Таким чином політика індустріалізації за короткий час перетворила СРСР на розвинуту промислову і могутню військову державу. Досягнення індустріалізації були неможливі без системи примусової праці і репресій.
ІV Питання для самоконтролю.
- Пригадай мету і особливості політики індустріалізації.
- Пригадай особливості перших п’ятирічок.
- Пригадай здобутки політики індустріалізації .
- Поясни темні сторони політики індустріалізації.
Колективізація сільського господарства.
І Питання для розгляду:
79 Колективізація сільського господарства 1927-33 рр.
Голодомор 1932-33 рр..
ІІ Методичні рекомендації.
При вивченні матеріалу необхідно :
- з’ясувати мету, сутність і особливості колективізації;
- з’ясувати сутність і наслідки політики розкуркулювання;
- з’ясувати підсумки колективізації;
- з’ясувати причини і наслідки Голодомору 1932-33 рр;
ІІІ Короткий конспект теми.
79Індустріалізація потребувала великої кількості дешевої робочої сили і продовольства. Їх постачальником могло бути лише село. Тому з 1927 р. сталінське керівництво бере курс на колективізаціюсільського господарства. Задум полягав у тому, щоб об’єднати селян в колективних господарствах (колгоспах), оснастити колгоспне виробництво технікою і забезпечити країну дешевим продовольством.
Створення колгоспів починалося з вилучення у селян землі, сільськогосподарського інвентаря і худоби. Реалізувати ці задуми виявилося важко, бо добровільно відмовлятися від звичного життя селяни не хотіли. Тому в 1929 р. більшовики перейшли до суцільної, насильницької колективізації. Селяни пробували чинити опір: шкодили колгоспне майно, вбивали більшовицьких активістів, піднімали повстання. Влада у відповідь розгорнула розкуркулення – тобто ліквідацію заможного селянства. Тих хто відмовлявся вступати у колгоспи оголошували куркулями. Їх очікувала експропріація власності і житла, виселення із села або депортація в Сибір. Кількість розкуркулених досягала 1,4 мільйона чоловік.
Таким чином більшовики домоглися створення колгоспної системи. Колективізація позначилася скороченням виробництва продовольства, але більшовиків це не зупиняло.
80Колгоспи створювалися як постачальники дешевого продовольства державі. Вони зобов’язувалися виконувати державні хлібозаготівельні плани. Решта їх врожаю складала посівний фонд, а також нараховувалася колгоспникам на трудодні.
В 1932 р. ситуація склалася так, що новоутворені колгоспи не могли виконати занадто високі хлібозаготівельні плани. На категоричні вимоги вищого керівництва місцева влада взялася вилучати посівні фонди, згодом - продовольство у сім’ях колгоспників. Із серпня 1932 р. почав діяти «закон про 5 колосків», що передбачав розстріл або 10-річне позбавлення волі за крадіжку колгоспного майна. Після цього великий голод став неминучим. Голодуючі опухали, помирали сім’ями, вулицями, цілими селами. Траплялися випадки людоїдства. Живі не встигали ховати померлих.
Таким чином в 1932-33 роках голодною смертю померли від 3 до 10 мільйонів чоловік. Головними організаторами голодомору були перший секретар ЦК Компартії України Станіслав Косіор та присланий з Москви голова надзвичайної хлібозаготівельної комісії В’ячеслав Молотов.
ІV Питання для самоконтролю.
- Пригадай мету і сутність колективізації.
- особливості
- Пригадай особливості політики колективізації та розкуркулення.
- Пригадай причини і наслідки Голодомору 1932-33 рр..
V Історичний портрет.
Станіслав Косіор (1889-1939)
Ім’я Станіслава Косіора повертає нас до найбільш трагічних сторінок нашої історії. За походженням - поляк, за переконаннями – більшовик. Був учасником більшовицького руху на Донбасі, одним з організаторів Комуністичної Партії (більшовиків)України.
З 1928 по 1938 р. виконував обов’язки генерального (першого) секретаря ЦК КП(б)У. Тобто був керівником Радянської України. В цій ролі показав себе запеклим сталіністом і українофобом. Основні напрямки і епізоди його діяльності:
- виступав за припинення політики українізації і русифікацію;
- займався насильницькою колективізацією і розкуркуленням селянства;
- займався хлібозаготівельними планами і вилученням продовольства у селян в 1932 р.;
- організовував репресії проти діячів української культури і науки.
Обожнення Сталіна, запопадливе прагнення виконати-перевиконати сталінські плани зробили Станіслава Косіора головним організатором Голодомору. Незважаючи на очевидні заслуги перед комуністичним режимом, сталінські спецслужби звинуватили його у приналежності до антирадянської «Польської військової організації». У 1939 році Косіор був арештований і розстріляний. Так чергова хвиля терору поглинула одного зі своїх творців. З початком політики десталінізації був реабілітований.
З точки зору сьогоднішнього дня Косіор виглядає, можливо, найбільш зловісною фігурою української історії ХХ століття. Навіть прихильники комуністичної ідеології намагаються про нього зайвий раз не згадувати.
Політика масових репресій в 1920 - 30 - х роках.
І Питання для розгляду:
81 Передумови і особливості політики масових репресій.
82 Репресії проти релігії та церкви.
ІІ Методичні рекомендації.
При вивченні матеріалу необхідно :
- з’ясувати передумови і обґрунтування політики масових репресій;
- з’ясувати особливості політики масових репресій;
- з’ясувати основні напрямки політики масових репресій;
- з’ясувати особливості сталінської політики щодо релігії і церкви;
ІІІ Короткий конспект теми.
81Наприкінці 20-х років Сталін розгорнув політику масових репресій. На цей шлях його підштовхнула жага одноосібної влади і давня більшовицька звичка до насильства. Репресії в мирний час Сталін пояснив «загостренням класової боротьби в ході будівництва соціалізму».
Виконуючи волю вождя, органи ГПУ-НКВДкинулисяшукати «ворогів народу». Оскільки організованої антибільшовицької опозиції насправді не існувало, то арештовували невинних або випадкових людей. Їм висувалися безпідставні звинувачення: «шкідництво», «шпигунство»,«тероризм», «антирадянська агітація», «троцькізм» та інші уявні злочини. Необхідні зізнання вибивалися погрозами, шантажем, тортурами. Судові процеси фальсифікувалися. Першим з таких судилищ був «Шахтинський процес» 1928 р. над інженерами Донбасу. Часто покарання призначалися в позасудовому порядку. Основні напрямки політичних репресій:
- проти селянства;
- проти технічної інтелігенції і діячів культури;
- проти церкви і віруючих;
- проти старих більшовицьких кадрів і командного складу Червоної Армії.
Репресованих очікувала смертна кара або табори ГУЛАГу. Там вони використовувалися в якості рабської робочої сили.
Таким чином в добу «Сталінщини» репресії стали звичним явищем життя, а мільйони людей – їх жертвами.
82 Більшовики вважали релігію пережитком темного минулого і сповідували войовничий атеїзм. Виходячи з цього протягом 1920 – 30– х років вони:
- закривали й руйнували храми;
- переслідували священників і віруючих людей;
- викорінювали пов’язані з релігією традиції та звичаї.
Право на існування сталінське керівництво визнавало лише за Російською Православною Церквою (РЦП). Інші конфесії ліквідовувалися. Так у 1930 р. ГПУ-НКВД вчинила погром Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ). Більшість її священників і майже всі єпископи були репресовані. Не менш жорстоко переслідувалися протестантські конфесії: баптисти, п’ятидесятники, свідки Ієгови.
Таким чином в 20-30-х роках церква і віруючі люди переживали найважчі часи.
ІV Питання для самоконтролю.
- Пригадай передумови і офіційне обґрунтування політики масових репресій..
- Пригадай особливості і технологію політики масових репресій.
- Пригадайосновні напрямки і підсумки політики масових репресій.
- Поясни особливості сталінської політики щодо релігії та церкви.
Західноукраїнські землі в 1921 – 38 роках.
І Питання для розгляду:
83 Політика Польської держави щодо Західної України.
84 Суспільно-політичний рух під владою Польщі.
ІІ Методичні рекомендації.
При вивченні матеріалу необхідно :
- з’ясувати особливості політики Польської держави щодо західноукраїнських земель;
- з’ясувати обставини саботажної акції ОУН і польської «пацифікації»;
- з’ясувати політичну стратегію ОУН;
ІІІ Короткий конспект теми.
83 Після поразки національної революції Галичина і Волинь опинилися у складі Польщі. Враховуючи, що сталося це всупереч волі українців, польська влада відмовилася надати їм автономію і проводила політику дискримінації. Зокрема:
- обмежувався доступ українців до державної служби, місцевого самоврядування, вищої освіти;
- гальмувався промисловий розвиток краю;
- стримувався український кооперативний рух;
- польським переселенцям-осадникам передавалися кращі землі.
Восени 1930 р. на знак протесту проти такого становища активісти новоствореної ОУН вдалися до акцій саботажу проти польського населення Галичини. Найчастіше вони просто палили будинки, врожай та інше майно поляків. Польський уряд відповів так званою «пацифікацією» (втихомиренням) українських селян. Головним способом «пацифікації» були «екзекуції» - тобто побої, знущання, допити, арешти селян поліцейськими або військовими підрозділами.
Таким чином українське населення під владою Польщі залишалося бідною і безправною масою. Від безвиході українці масово емігрували за океан: в США, Канаду, Аргентину.
84Польська політична система дозволяла діяльність політичних партій. Групу легальних парламентських партій Західної України складали Українське Національно-Демократичне Об’єднання (УНДО) і Радикальна партія. Певний вплив на суспільне життя мала Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ). Глава УГКЦ Андрей Шептицький незмінно виступав проти насильства, несправедливості, за нормалізацію польсько-українських стосунків.
Проте хронічні злидні і безправ’я все більше навертали українців до Організації Українських Націоналістів (ОУН). З моменту заснування в 1929 р. ОУН виступала за встановлення незалежної соборної України. Досягати мети оунівці збиралися збройним шляхом. Насильство розглядали, як інструмент боротьби проти ворогів, головними з яких вважали Польщу і більшовиків. Наприклад, вбивство польського міністра внутрішніх справ Перацького оголосили помстою за сумнозвісну «пацифікацію», а радянського консула Майлова – помстою за Голодомор. В 1938 р. перший провідник ОУН Євген Коновалець був вбитий більшовицьким агентом. Після цього ОУН розкололася на конкуруючі між собою фракції Степана Бандери та Андрія Мельника.
ІV Питання для самоконтролю.
- Пригадай особливості і основні напрямки політики Польської держави щодо західноукраїнських земель.
- Пригадай особливості польсько-українського конфлікту 1930 р.
- Поясни політичну мету і тактику ОУН.
V Історичні портрети.
Євген Коновалець (1892-1938)
Ім’я Євгена Коновальця повертає нас в бурхливу добу Української революції і визвольних змагань 20-30-х років ХХ століття. Народився на Львівщині у вчительський сім’ї. Навчався на юридичному факультеті Львівського університету, де був слухачем професора Грушевського. З юних років дотримувався самостійницьких поглядів. З початком І світової війни записався добровольцем в легіон Українських січових стрільців.
Під час української революції перебував на військовій службі Центральної Ради, гетьмана Скоропадського, Директорії. Приймав участь в запеклих бойових діях проти більшовиків. В еміграції заснував Українську Військову Організацію. В 1929 р. вона реорганізувалася в Організацію Українських Націоналістів (ОУН), а її першим провідником став саме Коновалець. ОУН виступала за встановлення незалежної соборної України. Досягнути цієї мети збиралася шляхом нелегальної, збройної боротьби. Насильство розглядали, як інструмент боротьби проти ворогів, головними з яких вважали Польщу і більшовиків. В 1934 р. оунівці вбили міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького, помстившись йому за організацію сумнозвісної «пацифікації» проти західноукраїнських селян. Після вбивства радянського консула у Львові Майлова радянські спецслужби отримали наказ про ліквідацію Коновальця. Для цього радянська розвідка використала його пристрасть до солодощів: міні-бомбу вмонтували в коробку з цукерками і передали Коновальцю в якості подарунка. Відкривши коробку перший провідник ОУН загинув.
З точки зору сьогоднішнього дня Коновалець залишається визначною, хоча і дещо суперечливою особистістю. Для патріотів він є прикладом незламного борця за незалежність України. Прихильники лівих і проросійських поглядів засуджують його діяльність .
Андрей Шептицький(1865-1944)
Ім’я Андрея Шептицького повертає нас у буремну і трагічну історію Західної України ХХ століття. Народився у шляхетській сім’ї, мав титул графа. Отримав юридичну і богословську освіту. Обрав шлях пастирського служіння. З 1900 по 1944 р. був митрополитом Української Греко-Католицької Церкви. В цій ролі приймав участь у політичному житті.
Під час І світової війни був арештований царськими військами і вивезений до Росії. Цією обставиною скористався для того, щоб заснувати там Російську греку-католицьку церкву. З початком національної революції повернувся на Україну, обстоював її незалежність і соборність. Коли Західна Україна опинилася під владою Польщі, виступав захисником українського населення, прихильником національного порозуміння між поляками та українцями. У сумнозвісному 1933 році засудив більшовицьку владу за організацію Голодомору. У 1939 році вітав проголошення Карпатської України. До нацистського окупаційного режиму ставився неоднозначно. З одного боку вбачав у німцях визволителів від більшовиків. З іншого боку мав сміливість направити протест проти масових розправ над єврейським населенням особисто фюреру СС Генріху Гімлеру. За вказівкою Шептицького від карателів євреїв переховували у монастирях та навіть у його митрополичій резиденції. Морально підтримував боротьбу ОУН-УПА. Помер у 1944 р., похований у соборі святого Юра у Львові.
З точки зору сьогоднішнього дня Андрей Шептицький залишається видатною історичною особистістю: церковним діячем, моральним авторитетом. В наш час йде процес беатифікації – тобто зарахування його до лику блаженних.
Західноукраїнські землі
І Питання для розгляду:
85 Проголошення Карпатської України.
86 Воз’єднання Західної України з Радянською Україною.
ІІ Методичні рекомендації.
При вивченні матеріалу необхідно :
- з’ясувати обставини та історичне значення проголошення Карпатської України;
- з’ясувати обставини «визвольного походу» Червоної Армії і воз’єднання Західної України з Радянською Україною.
- з’ясувати історичне значення воз’єднання Західної України з Радянською Україною.
ІІІ Короткий конспект теми.
85 Після І світової війни Закарпатська Україна увійшла до складу Чехословаччини.
Місцеві населення за політичними поглядами поділялося на українофілів, москвофілів, русинів. Москвофіли виходили з того, що місцеві «русини» є частиною російського народу. Прихильники русинства стверджували, що «русини» стали відмінною від українців і росіян нацією. Лідером українофілів був Августин Волошин. Чеський уряд не дискримінував українців, але відкладав у довгий ящик надання автономії. Політична ситуація змінилася, коли Чехословаччину намірився розчленувати і поглинути Гітлер. В жовтні 1938 р. Закарпаття отримало автономію, уряд якої очолив Августин Волошин. Водночас про свої права на Закарпаття заявила Угорщина. Користуючись підтримкою Гітлера, вона захопила Ужгород, Мукачеве і готувалася займати нові території. Всупереч несприятливим обставинам 15 березня 1939р. сойм (парламент) автономії проголосив незалежність Карпатської України. Її президентом став Августин Волошин. Воєнізовані загони Карпатської Січі чинили героїчний опір угорським військам. Але сили виявилися нерівними.
Таким чином спроба утворити Карпатську Україну була придушена силою. Проголошення Карпатської України – ще одне засвідчення волі українського народу до створення незалежної держави.
86Польський бліцкриг Гітлера не став несподіванкою для Сталіна: 17вересня1939 р. Червона Армія перетнула польський кордон і розпочала «визвольний похід» на Західну Україну і Західну Білорусію. Ударні підрозділи Червоної Армії при підтримці танків ламали опір польських солдат, захоплювали їх полон і рухалися на зустріч передовим частинам вермахту. На честь успішного завершення бойових дій 22 вересня 1939 р. в білоруському Бресті німецькі й радянські війська провели спільний парад. 28 вересня 1939р. Німеччина та СРСР підписали «Договір про дружбу і кордон», яким закріпили факт ліквідації Польської держави та уточнили нову лінію кордону. 1 листопада 1939 р. Верховна Рада СРСР прийняла Закон «Про включення Західної України до складу Союзу РСР із возз'єднанням її з Українською РСР».
В червні 1940р. настала черга Румунії: СРСР надіслав їй ультиматум про передачу Буковини і Бессарабії. Румунія, не знайшовши підтримки Гітлера, змушена була його виконати. 2 серпня 1939 р. рішенням Верховної Ради СРСР Північна Буковина і Бесарабія увійшли до складу Радянської України. Всі воз’єднані землі очікувала насильницька радянізація – перебудова усіх сфер життя за радянським зразком.
Таким чином відбулося воз’єднання Галичини, Волині, Буковини і Бессарабії з Радянською Україною у складі СРСР. Історичне значення цих подій полягало в тому, що вперше за багато століть українці об’єдналися у кордонах однієї держави.
ІV Питання для самоконтролю.
- Пригадай обставини та історичне значення проголошення Карпатської України.
- Пригадай обставини «визвольного походу» Червоної Армії і воз’єднання Західної України з Радянською Україною.
- Пригадай історичне значення воз’єднання Західної України з Радянською Україною.
V Історичний портрет.
Августин Волошин (1874-1945)
Ім’я Августина Волошина повертає нас в бурхливу добу визвольних змагань ХХ століття. Народився на Закарпатті. Здобув релігійну освіту в Будапештському університеті. Обрав шлях пастирського служіння, працював директором учительської семінарії. Водночас приймав участь у політичному житті, завдяки бездоганній репутації обирався депутатом чехословацького парламенту. Виступав за об’єднання всіх українських земель в єдиній незалежній державі.
У жовтні 1938 р міжнародна ситуація склалася так, що уряд Чехословаччини змушений був надати Закарпаттю автономію. Волошин очолив її уряд. Отримавши згоду Гітлера Угорщина почала захоплення Закарпаття. Всупереч несприятливим обставинам сойм (парламент) автономії 15 березня 1939р. проголосив незалежність Карпатської України. Її президентом став Августин Волошин. Воєнізовані загони Карпатської Січі здійснили героїчну, але безнадійну спробу зупинити угорські війська. Августин Волошин емігрував у Прагу. Після перемоги над Німеччиною, радянське командування згадало про палкого прихильника незалежної України: Волошин був арештований і засуджений радянським судом до смертної кари, хоча не вчиняв злочинів і не був громадянином СРСР. Страчений влітку 1945 року.
Початок Великої Вітчизняної війни.
І Питання для розгляду:
87 Початок німецького вторгнення в СРСР.
88 Нацистський окупаційний режим на Україні.
ІІ Методичні рекомендації.
При вивченні матеріалу необхідно :
- з’ясувати плани воюючих сторін;
- з’ясувати основні події на українських землях в перші місяці війни;
- з’ясувати підсумки бойових дій в 1941 р;
- з’ясувати особливості окупаційного «нового порядку».
ІІІ Короткий конспект теми.
8722 червня 1941р. збройні сили Німеччини та її сателітів, що налічували близько 5 мільйонів солдат і офіцерів, розпочали вторгнення в СРСР. Німецький план бойових дій “Барбароса” базувався на стратегії бліцкригу та передбачав наступ на Україну німецьких армій групи «Південь» і румунських військ. Радянське командування не мало генерального плану оборони, тому спрямувало Червону Армію в зустрічні контратаки.
Найважливіші події перших місяців війни на українському напрямку :
- танкова битва в районі Луцьк – Рівне – Броди (23 – 29 червня) ;
- битва під Уманню (1-7 серпня);
- оборона Києва (липень – вересень) ;
- оборона Одеси (серпень – жовтень) ;
- оборона Севастополя (жовтень 1941 – липень 1942 рр.) ;
Бойові дії початкового етапу війни складалися так, що Червона Армія своїми хаотичними контрударами не могла зупинити супротивника, а вермахт, зустрівши сильний опір, не міг здійснити бліцкриг.
Підсумок бойових дій 1941 р.: Червона Армія зазнала жорстоких поразок і катастрофічних втрат в живій силі і бойовій техніці, змушена була відступити далеко вглиб своєї території й залишити українські землі в окупації.
88Нацисти виходили з того, що населення України є расово неповноцінним. Їх окупаційний план «Ост» передбачав скорочення кількості українського населення і розширення за його рахунок німецького «життєвого простору».
На окупованих територіях силами СС і гестапо встановлювався так званий «новий порядок». Він зводився до неухильного виконання наказів німецького командування, терору, пограбування і примусової праці. Основні напрямки діяльності окупаційної адміністрації:
- придушення антифашистського підпілля і партизанського руху;
- вивезення молоді на примусові роботи в Німеччину;
- винищення єврейського населення (голокост); символом голокосту став Бабин Яр під Києвом, де проводилися масові розстріли; за підрахунками істориків там було вбито понад 220 тисяч чоловік.
Потребами мирного населення окупаційна влада не займалася.
Таким чином окупаційний «новий порядок» по своїй сутності був жорстоким і злочинним. В період окупації на українських землях втратили життя близько 4 мільйонів людей.
ІV Питання для самоконтролю.
- Пригадай плани воюючих сторін з початком німецького вторгнення.
- Пригадай основні події початкового етапу війни та їх підсумки.
- Пригадайособливості окупаційного «нового порядку» .