Вправи для тренінгу Методичні пояснення.
У кожній творчій професії не можна обійтися без вправ і тренінгу.
Художник, перш ніж намалювати картину, починає з етюдів, музикант тренує свої пальці постійним виконанням гам та пасажів, драматичному актору вправи допомагають зміцнити свою емоційну пам’ять, розвинути фантазію та уяву.
О.Я. Таіров зазначав : «Сценічний образ – це синтез емоцій й форми, народжений творчою фантазією актора» і додавав : «Мистецтво актора – це мистецтво реально втіленої фантазії».
Безумовно це так. Але не можна розглядати творчу фантазію як раз і назавжди дану від природи здібність. Ні, вона так само, як і все в творчості, має власність з’являтися і зникати. «Дім» фантазії знаходиться в зоні підсвідомого. Підсвідомість виявляє фантазію, спрямовує і керує нею. Видатний актор і режисер Є.Б. Вахтангов торкаючись теми свідомого у творчості митця і підсвідомого, яке він називає несвідомим, писав : «В зону несвідомості, окрім її самостійної здібності вибирати без відома свідомості, може бути надісланим матеріал для творчості шляхом свідомості… Хто свідомо дає їжу несвідомому і несвідомо виявляє результат праці несвідомого – той талант. Хто несвідомо дає їжу несвідомому і несвідомо виявляє – той геній. Хто виявляє свідомо – майстер. Хто ж позбавлений здібності свідомо чи то несвідомо сприймати, але прагне виявляти – нездара».
Отже, створює підсвідомість, а не свідомість. Однак підсвідомість без постійного «підгодовування» працює з перебоями. «Підгодовує» підсвідоме, зокрема фантазію, самостійна робота або так званий «індивідуальний тренінг». Необхідність такого тренінгу незаперечна. На самостійній роботі полягали К.С. Станіславський, В.Є. Мейєрхольд, О.С. Курбас, Гордон Крег, Макс Рейнхард, Жан Вілар, Бертольд Брехт та інші гранди світового театру.
Постійний індивідуальний тренінг – головна пожива для фантазії та уяви. Завдяки йому, як раз і створюються той настрій і ті умови, коли фантазія та уява починають працювати без примусу.
Нажаль, самостійний індивідуальний тренінг – це найменш контрольований процес в системі виховання. І не тому, що він відбувається за межами навчального приміщення, а скоріше тому, що це вольовий тиск необхідності й обов’язковості на свідомість і підсвідомість, які вимагають абсолютного усвідомлення, що займатися самостійно тренуванням власних психічних можливостей не примха, не розвага, а вимога творчості. Праця звичайно важка, але конче необхідна для досягнення майстерності.
«Актор повинен володіти своїм матеріалом, він повинен пізнати його, полюбити і розвивати його настільки, щоб матеріал став гнучким, надійним і слухняним його волі. Для досягнення цього необхідна величезна робота і невпинні щоденні тренування. Хай акторів надихає на це приклад такого блискучого майстра, як А. Рубінштейн. Навіть у вагоні, коли йому доводиться їхати куди-небудь з концертом, він брав із собою німу клавіатуру, щоб не пропускати без вправ жодного дня» - писав О.Я. Таіров.
Мета третього розділу : постійний та індивідуальний тренінг, який створює умови не тільки для розвитку фантазії та уяви але й усього творчого процесу.
Вправа 1
Визирніть подумки за вікно вашої квартири. Нафантазуйте, що там відбувається, виходячи з того, що ви чуєте за вікном.
Вправа 2
На столі лежить лимон. Уявіть, що це канарка. Спілкуйтесь із лимоном, як із пташкою.
Вправа 3
Коли йдете по вулиці, уявіть, що ви таємний агент, який слідкує за перехожими та рухом транспорту.
Вправа 4
Перефарбуйте подумки всі будинки в зелений колір, дерева в білий, а птахів у червоний. Уявіть, як це сприймають люди, коли вранці вийдуть на вулиці.
Вправа 5
Нафантазуйте розмови дерев, коли вони перебувають у різних ситуаціях (вранці, надвечір, коли дощ, спека, сніг, холодний вітер тощо
ВИСНОВОК
Фантазія та уява потребують постійного тренування почуттів, мозку та тіла актора. Первісний прояв акторського натхнення ще не гарантує високий рівень майбутньої творчої винахідливості. Тільки виконання відповідних вправ допоможуть акторові пізнати не тільки свої можливості, але й закони сценічної діяльності, якою він займається.
Ще з давніх-давен відомо,що немає вправ без мистецтва, як і мистецтво без вправ. О.Іванов намалював більше двох тисяч етюдів перед тим, як створити картину «З’явлення Христа народові».
Нажаль і сьогодні серед акторів спостерігається дещо поверхове ставлення до тренінгу, хоча всі вони знають, що етюди на фантазію та уяву – це сходинка до вирішення складної проблеми перевтілення в образ.
К.С. Станіславський, обмірковуючи систему навчання акторів, одне з головних місць віддавав фантазії та уяві. Крім того, ввів, так зване почуття «туалет артиста», тобто щоденні вправи, котрі проробляються вдома і перед початком занять для розвитку та підтримки внутрішньої (сюди входять також фантазія та уява) творчої техніки.
В.Є. Мейєрхольд поряд з теоретичною розробкою вирішення вистави в сценічному просторі, велику увагу в практичній роботі приділяв професійному акторському тренінгу, де пріоритет належить розвитку творчої уяви актора.
Є.Б. Вахтангов, поруч із необхідністю проробляти вправи спеціального характеру, звертав увагу і на розвиток образного асоціативного мислення актора (його творчої уяви).
М.О.Чехов закликав починати навчання акторів із формування в кожного з них «відчуття цілого» на основі уявлення про предмет.
О.Д. Попов у бесідах з учнями неодноразово говорив, що нехтування емоційною основою мистецтва, фантазією та уявою призводить до втрати логіки дії, робить процес с схоластичним і відверто ремісничим.
Г.О. Товстоногов увесь час наголошував, що створення яскравого сценічного образу неможливе без творчої фантазії.
Отже, розвиток фантазії та уяви – це не доповнення до чогось більш суттєвого в творчості, а необхідна праця, яка створює умови для повноцінної сценічної діяльності.
Категории:
· Стаття
· Сертифікат