Виникнення і розвиток братських шкіл в Україні

⇐ Назад

У визволенні від національного і релігійного гніту українського народу важливу роль відіграли братства, які були розповсюджені в Україні у XVI-XVII ст. Братства – це організації міського населення, передусім ремісників і купців, які об’єднувалися з метою боротьби проти ополячення та окатоличення українського населення. До братств приймалися всі православні незалежно від національності, соціального походження чи майнового стану. Перше братство започаткували 1449 року львівські міщани при церкві Успенія. Згодом ці організації розповсюдилися по всій правобережній Україні, були вони і в Білорусі.

Братчики вели боротьбу проти вищого католицького духівництва, організовували школи, будували госпіталі та православні церкви, відкривали друкарні, де видавалися українські книги і підручники, піклувалися життям братчиків тощо. В основу своєї діяльності вони поклали ідеологію просвітительства, а головним засобом своєї боротьби обрали школи.

Історичні джерела про перші братські навчальні заклади обмежені. Спочатку це були невеликі школи з одним учителем, який одночасно виконував обов’язки дяка та писаря братства. Шкільна кімната знаходилася у братському будинку. У зміст навчання входило читання, письмо, рахунок і вивчення катехізису. З посиленням національного і соціального гніту у першій пол. XVII ст. більшість братських шкіл перетворилися у школи підвищеного типу. Братчики розуміли, що для успішного ведення боротьби проти агресивних нападів польсько-литовської шляхти, елементарна освіта була недостатньою.

Першою братською школою підвищеного типу в Україні стала школа львівського братства, відкрита 1586 року, яка за організацією навчання і розпорядком шкільного життя перевершила подібні західноєвропейські школи того часу. За зразком цієї школи відкрилися братські школи і в інших містах: Перемишлі, Рогатині, Замості, Києві, Вінниці, Кам’янці-Подільському, Кременці, Луцьку і ін.

У братських школах підвищеного типу крім читання, лічби, письма та хорового співу, вивчалися "сім вільних мистецтв". На високому рівні вивчали предмети тривіуму: граматику, риторику, діалектику; предмети квадривіуму вивчалися на дещо нижчому рівні, крім музики. Остання виступала одним із основних навчальних предметів.

У вивченні мов братські школи, як правило, пройшли дві стадії: греко-слов’янську, потім – латино-польську. На першому місці завжди стояло вивчення слов’янської мови. На другому місці – грецької мови, оскільки вона давала змогу засвоювати на високому рівні античну наукову літературу.

На другій стадії розвитку братських шкіл вивчалася ще й латинська мова, яку спочатку не вивчали, адже нею велись богослужіння у католиків. Пізніше братчики зрозуміли необхідність латині, оскільки вона є мовою західної науки (для продовження освіти у західних навчальних закладах). Польську мову вчили аби влада дозволила відкрити школу. У першій чверті XVII ст. почали викладати українську мову.

Про організацію роботи братських шкіл дає уявлення статут Львівської школи "Порядок шкільний" 1586 р. Він свідчить про демократичний устрій школи: навчалися діти різних станів; відношення вчителя до дітей визначалось не за станом, а за успіхами у навчанні (учень займав місце на лаві під час занять залежно від успіхів у навчанні, але не за походженням); ректор і вчителі вибирались на загальних зборах братства. Досить серйозні вимоги ставилися до вчителя. Він повинен бути благочестивим, розумним, не п’яниця, не блудник... Всього у статуті нараховується 16 подібних вимог.

Навчання у школі платне, хоч найбіднішим учням надавалась допомога. Батьки у присутності двох свідків укладали зі школою письмову угоду, де зазначались форма оплати, те, чому школа повинна навчити дитину, а також обов’язки батьків по сприянню дітям у навчанні. Кожного тижня призначалися 2-3 чергових учні, які приходили у школу раніше від інших, розтоплювали піч, прибирали, слідкували за поведінкою решти школярів.

У школі був запроваджений учбовий рік, який починався 1 вересня, введені літні канікули (липень-серпень). Влітку навчання розпочиналося о 9 годині ранку, а взимку – дещо пізніше. Навчальний день починався молитвою. Після читання молитви кожний учень відповідав вчорашній урок і показував виконані вдома письмові роботи. Потім починали вивчати новий матеріал. Після обіду учні знову приходили до школи і переписували завдання на наступний день. Тут же в школі вони вивчали задані уроки, опитуючи один одного. Ввечері вдома діти повинні були прочитати вивчений у школі урок перед батьками. У суботу повторювалося все, що було вивчене за тиждень. У цей день учитель більш тривалий час проводив з учнями моральні бесіди.

На початку XVII ст. у Львівській школі, як і в більшості братських шкіл, використовувались елементи класної системи навчальних занять. Учні ділились на групи: одні вчилися розпізнавати букви і склади, інші – читали і вчили напам’ять різні уроки, треті – вчилися пояснювати прочитане і розмірковувати. Цей досвід, очевидно, використав відомий чеський педагог Я.А.Коменський при обґрунтуванні класно-урочної системи навчання.

Спеціалісти прослідковують аналогію між статутом Львівської братської школи та твором Я.А.Коменського "Закони добре організованої школи".

Братські школи відіграли важливу роль у національному відродженні. Вони виховували своїх учнів в дусі патріотизму, любові і поваги до рідної мови, до культури свого народу.

49. Михайло Петроеич Драгоманое (1841-1895) належить до тих діячів, що увійшли в нашу історію як духовні натхненники українського національного. соціально-політичного та культурного відродження. Чільне місце в його спадщині займають праці, в яких безпосередньо або певною мірою розглядається розвиток української освїти, школи, кульіури та їх взаємодія на різних егапах національно-політичногожитгянароду. М. П. Драгоманов народився 18 вересня 1841 року в м. Гадячі на Полтавщині. Раннім і різнобічним розвигком він передовсім зобов'язаний своїм батькам, огоченню. 3 1849 по 1853 рік юнак навчався в Гадяцькому повітовому училищі, пізніше - в Полтавській гімназії. Восени 1859 року Драгоманов стає студентом історико-філологічного факультету Київського універтитету, де вдосконалює свою загальну й професійну освііу, дістає перший справжнійЧромадянський гарт, витримує перші серйозні випртбування. Аргументовано, спираючись на історичні факти, Драгоманов переконував у сшконвічному прагаенні у^аінців до освіта й кульі^и, до вченосіітазнань У наступні роки помітним політичним явищем у соціальному житгі України та Росії стали публічні виступи Драгоманова в різних газетах із закликом до освіченої української та російської громадськості об'єднатися задля проведення радикальних реформ у галузі освіти: створення елементарної, спеціальної та вищої шкіл. Він нашляшв на поверненні прав ук^аїнській мові, н^ашкред в пшузі народної освіти. Займаючись просвітницькою діяльністю, Драгоманов мріяв про той час, коли етичне та естетичне виховання в украшських школах звернеться до джерел педагогічного впливу кращих народних ірадицій, а діти б?дуть виховуватись прекрасними українськими піснями; він прагнув створити укра4ьку енциклопедію (розробив план до неї). He раз піднімав Драгоманов проблеми вчительства. Особливо його хвилювало становище сільськиі учителів. Драгоманов вважав, що вчителі повинні чітко усвідомлювати мегу педагогічної діяльності - виховання гуманної, національно свідомої людини. Це завдання ставили перед собою різні педагоги; якою вона має бути, розуміли по-різному, залежно від соціально-політичних ідеалів, що сповідували їх творці. У Драгомашва цей ідеал спирався на демократичну, гуманістичну й патріотич^у основу національної свідомості, котра поєднувалась з толерантністю у взаєминах між людьми, з правдою і справедливістю. Великого значення надавав Драгоманов вихованню дитини в сім'ї, тобто саме батьківському вихованню. Дбаючи про виховання тогочасної української молоді, Драгоманов орієнтує її на найвищі людські взірці духу і праці, нагадуючи ще й про неодмінну високу моральну якість самовіддано служити рідному народу, а не бути його "провінційним родичем, прихвоснем чужого”. Отже, можна простежити думісу про те, що основними напрямками концепції національшго виховання Драгоманова є етичне, естетичне, патріотичне, моральне виховання дітей, яке включає виховання у дітей любові до батьківщини, рідної мови. Значне місце надається у працях Драгоманова батьківському вихованню, a також підготовці кваліфікованих кадрів для здійснення процесу виховання в умовах освітньої діяльності.
Джерело: http://ebooktime.net/book_346_glava_103_1._%D0%86%D0%94%D0%95%D0%AF_%D0%9D%D0%90%D0%A6%D0%86%D0%9E%D0%9D%D0%90%D0%9B%D0%AC.html

51. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

ФІЛІЯ Костромська ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Тема: "Життя та педагогічна діяльність

К. Д. Ушинського"

Педагогічна діяльність і теорія К. Д. Ушинського.

Життя та педагогічна діяльність К. Д. Ушинського.

Костянтин Дмитрович Ушинський (1824-1870) народився в Тулі, у сім'ї дрібномаєтного дворянина, і провів своє дитинство в маєтку батька біля міста Новгород-Сіверська.
Загальна освіту він здобув у Новгород-Сіверської гімназії. < p> У 1840 р. К. Д. Ушинський вступив на юридичний факультет Московського університету, де слухав лекції видатних професорів. У студентські роки Ушинський серйозно цікавився літературою, театром, мріяв про поширення грамотності серед народу. Він прагнув самостійно розібратися в тих суперечках, які велися серед передових російських людей про шляхи історичного розвитку Росії, про народності вітчизняної культури.

Після закінчення університету 22-річний К. Д. Ушинський був призначений виконуючим обов'язки професора Ярославського юридичного ліцею. У своїх лекціях, які виробляли глибоке враження на студентів, Ушинський, критикуючи вчених за відірваність від народного життя, говорив про те, що наука має сприяти її поліпшення. Він закликав студентів до вивчення життя, потреб народу, допомоги йому.

Але професорська діяльність молодого вченого тривала дуже недовго. Начальство порахувало такий напрямок його діяльності шкідливо впливає на молодь, підбурювальних її до протесту проти існуючих порядків, і незабаром він був звільнений. Для Ушинського почалися важкі роки поневірянь і боротьби за існування. Протягом декількох років він служив чиновником, займався випадковою, дрібною літературною працею у журналах.
Все це не задовольняло його, який мріяв про широку суспільну діяльність на благо своєї батьківщини.

"Зробити якомога більше користі моєму батьківщини - ось єдина мета мого життя; до неї-то я повинен спрямувати всі свої здібності ", - говорив молодий Ушинський.

Громадсько-педагогічне рух 60-х років сприяло оформленню педагогічного покликання К. Д. Ушинського. Працюючи в 1854-1859 рр.. старшим викладачем російської мови, а потім інспектором класів
Гатчинського сирітського інституту, він провів низку заходів щодо поліпшення в ньому навчально-виховної роботи.

З 1859 по 1862 р. К. Д. Ушинський працював як інспектора класів
Смольного інституту шляхетних дівчат, в якому також провів корінні реформи: об'єднав самостійно існували відділення для дворянських та міщанських дівчат, ввів викладання навчальних предметів українською мовою, відкрив педагогічний клас, у якому вихованки отримували підготовку для роботи в якості виховательок, запросив до інституту талановитих викладачів, ввів у практику роботи наради та конференції педагогів; вихованки отримали право проводити канікули і свята у батьків.

Прогресивна діяльність К. Д. Ушинського в Смольному інституті викликала велике невдоволення в придворних, які керували установою . Ушинського стали звинувачувати в атеїзм, в тому, що він збирається виходити з дворянок
"мужічек". У 1862 р. він був звільнений з інституту. Тоді ж йому було запропоновано виїхати за кордон під приводом вивчення постановки початкової і жіночої освіти та складання підручника з педагогіки. Ця відрядження було фактично замаскованій посиланням.

Всі перенесене до Росії важко відбилося на здоров'я Ушинського, загострило давню хворобу легенів. Але, незважаючи на важку хворобу, він наполегливо працював за кордоном: ретельно і критично вивчав жіночі навчальні заклади, дитячі садки, притулки і школи Німеччини та Швейцарії, написав і видав у 1864 р. чудову навчальну книгу "Рідне слово" і
" Керівництво до викладання по "Рідному слову" для вчителів та батьків.
( "Рідне слово" до жовтня 1917 р. мало 146 видань.) У 1867 р. Ушинський написав головне свій твір - "Людина як предмет виховання", що стало найціннішим внеском у педагогічну науку.

Важка хвороба, напружена суспільно-педагогічна робота, що викликала різко негативне ставлення правлячих кіл, підірвали сили талановитого педагога і прискорили його смерть. Напередодні її, опинившись на півдні, він отримав деяке задоволення, побачивши, як високо цінує його вчителювання.

К. Д. Ушинський помер 22 грудня 1870 Поховали його на території Видубицького монастиря в Києві.

Ідея народності виховання.

Думка про народності виховання була найголовнішим у педагогічній теорії К. Д. Ушинського. Система виховання дітей в кожній країні, підкреслював він, пов'язана з умовами історичного розвитку народу, з його потребами і потребами. "Є лише одна загальна для всіх природжена схильність, на яку завжди може розраховувати виховання: це те, що ми називаємо народністю. Виховання, створене самим народом і засноване на народних початках, має ту виховну силу, якої немає в найкращих системах, заснованих на абстрактних ідеях або запозичених в іншого народу ", - писав Ушинський.

Ушинський довів, що система виховання, побудована відповідно інтересам народу, розвиває і зміцнює в дітях найцінніші психологічні риси і моральні якості - патріотизм і національну гордість, любов до праці. Він вимагав, щоб діти починаючи з раннього віку засвоювали елементи народної культури, опановували рідною мовою, знайомилися з творами усної народної творчості.

Місце рідної мови у вихованні та навчанні дітей

К.Д . Ушинський завзято боровся за здійснення виховання та навчання дітей у сім'ї, дитячому садку і школі рідною мовою. Це було передовим демократичним вимогою.

Він доводив, що школа, що навчає чужою мовою, затримує природний розвиток сил і здібностей дітей, що вона безсила і марна для розвитку дітей і народу.

На думку Ушинського, рідна мова "є найбільшим народним наставником, учівшім народ тоді, коли не було ще ні книг, ні шкіл", і продовжують вчити його і тоді, коли з'явилася цивілізація.

Виходячи з того, що рідна мова "є єдине знаряддя, за допомогою якого ми засвоюємо ідеї, знання, а потім передаємо їх",
К. Д. Ушинський вважав головним завданням елементарного навчання оволодіння рідною мовою. "Ця робота поступового сознаванія рідної мови повинна початися з самих перших днів навчання і за своєю першорядної важливості для всього розвитку людини повинна становити одну з найголовніших турбот виховання".
Рідна мова в народній школі, на думку Ушинського, повинен становити
"предмет головний, центральний, що входить у всі інші предмети і збирає в собі їх результати".

Ушинський багато працював над тим, щоб визначити основний напрямок і зміст курсу початкової освіти і поліпшити методику початкового навчання рідної мови в народній школі, щоб перетворити його в навчальний предмет, що сприяє розумовому, моральному і естетичному вихованню дітей.

Висловлювання Ушинського про народну школу, навчальної дітей рідною мовою, мали величезне значення для будівництва російської народної школи і шкільної справи неросійських народів , які боролися в умовах царської Росії за навчання дітей рідною мовою, за розвиток національної культури.

Дитина, вважав Ушинський, починає засвоювати елементи народної культури вже в ранньому віці, і перш за все шляхом пізнання рідної мови: "Дитя входить в духовне життя оточуючих його людей єдино за посередництвом вітчизняного мови, і, навпаки, світ, що оточує дитину, відображається в ньому своєї духовної стороною тільки за посередництвом тієї ж середовища - вітчизняного мови ". Тому вся виховно-пізнавальна робота в сім'ї, в дитячому садку, в школі повинна вестися рідною, материнською мовою.

Ушинський дав цінні поради з розвитку мовлення та мислення дітей, починаючи з раннього віку; ці поради не втратили свого значення і в наш час. Він довів, що розвиток мови у дітей тісно пов'язано з розвитком мислення, і вказував, що думка і мова перебувають у нерозривній єдності: мова - вираження думки у слові. "Мова, - писав Ушинський, - не є будь-що відчужений від думки, а, навпаки - органічна її створення, в ній корениться і постійно з неї виростає". Головне в розвитку мовлення дітей - розвивати розумові здібності, навчити правильно висловлювати свої думки. "Розвивати мову окремо від думки неможливо, але навіть розвивати його переважно перед думкою позитивно шкідливо".

К. Д. Ушинський доводив, що самостійні думки випливають тільки із самостійно придбаних знань про ті предмети і явища, які оточують дитини. Тому необхідною умовою самостійного розуміння дитиною тієї чи іншої думки є наочність. Ушинський показав тісний зв'язок наочності навчання з розвитком мови і мислення дітей. Він писав: "Дитяча природа ясно вимагає наочності"; "Дитя мислить формами, образами, фарбами, звуками, відчуттями взагалі, і той вихователь марно і шкідливо гвалтував б дитячу природу, хто захотів би її змусити мислити інакше". Він радив вихователям шляхом простих вправ розвивати у дітей здатність спостерігати за різними предметами і явищами, збагачувати дітей можливо більш повними, вірними, яскравими образами, які потім стають елементами їх розумового процесу. "Необхідно, - писав він,
- щоб предмет безпосередньо відображався у душі дитини і, так би мовити, на очах учителя та під його керівництвом відчуття дитини перетворювалися на поняття, з понять складалася думка і думка висловлювала у слово".

У розвитку мови дітей дошкільного та раннього шкільного віку
Ушинський надавав великого значення розповідь за картинками.

Він вказував на велике значення творів народної творчості в справі виховання і навчання дітей. На перше місце ставив він російські народні казки, підкреслюючи, що в силу особливостей розвитку своєї уяви діти дуже люблять казки. У народних казках їм подобається динамічність дії, повторення одних і тих самих оборотів, простота і образність народних виразів. Виступ К. Д. Ушинського на захист казки як деякими педагогами 60-х років XIX століття казки заперечувалися тому, що в них відсутній "об'єктивне реалістичне зміст".

Велике значення в первинному навчанні рідної мови К.Д. Ушинський надавав і інших творів російської народної творчості - прислів'їв, примовки і загадок. Російські прислів'я він вважав простими за формою і вираженню і глибокими за змістом творами, що відбили погляди і уявлення народу - народну мудрість. Загадки доставляють, на його думку, розуму дитини корисна вправа, дають привід до цікавої, живий бесіді. Приказки, примовки й скоромовки допомагають розвинути у дітей чуття до звукових фарб рідної мови.

Психологічні основи виховання і навчання

У своїй праці "Людина як предмет виховання" К. Д. Ушинський висунув і обгрунтував найважливіша вимога, яку повинен виконувати кожен педагог, - будувати виховно-освітню роботу з урахуванням вікових та психологічних особливостей дітей, систематично вивчати дітей в процесі виховання. "Якщо педагогіка хоче виховувати людину в усіх відношеннях, то вона повинна перш за дізнатися його теж у всіх відношеннях ...
Вихователь повинен прагнути пізнати людину, який він є насправді, з усіма її слабкостями і в усій його величі, з усіма його буденними, дрібними потребами і з усіма його великими духовними вимогами ".

У повній відповідності з навчаннями російських фізіологів-матеріалістів
Ушинський висловлював тверду впевненість в тому, що шляхом цілеспрямованого виховання, що спирається на вивчення людини, можна "далеко розсунути межі людських сил: фізичних, розумових і моральних". І це, на його думку, є найголовнішим завданням справжньої, гуманістичної педагогіки.

Серед наук, що вивчають людини, К. Д. Ушинський виділяв фізіологію і особливо психологію, які дають педагогу систематичні знання про людському організмі і його психічних проявах, збагачують знаннями, необхідними для практики виховної роботи з дітьми. Учитель-вихователь, який знає психологію, повинен творчо використовувати її закони і випливають з них правила в різноманітних конкретних умовах своєї виховної діяльності з дітьми різного віку.

Історична заслуга К. Д. Ушинського полягає в тому, що він виклав згідно з науковими досягненнями того часу психологічні основи дидактики - теорії навчання. Він дав цінні вказівки, як треба в процесі навчання шляхом вправи розвивати активну увагу дітей, як треба виховувати свідому пам'ять, закріплювати в пам'яті учнів навчальний матеріал шляхом повторення, яке є органічною частиною процесу навчання. Повторення, вважав Ушинський, потрібно не для того, щоб
"відновити забуте (це ж погано, якщо що-небудь забуте), але для того, щоб попередити можливість забуття", кожен крок вперед у справі навчання має спиратися на знання пройденого .

Ушинський обгрунтував з точки зору психології найважливіші дидактичні принципи виховує навчання: наочність, систематичність і послідовність, грунтовність і міцність засвоєння учнями навчального матеріалу, різноманітність методів навчання.

Шляхи та засоби морального виховання дітей

Метою виховання, вважав Ушинський, повинно бути виховання морального людини, корисного члена суспільства. Моральне виховання займає чільне місце в педагогіці Ушинського, воно, на його думку, має бути нерозривно пов'язана з розумовим і трудовим вихованням дітей.

Найважливішим засобом морального виховання Ушинський вважав навчання. Він стверджував необхідність найтісніших зв'язків між вихованням і навчанням, доводив найважливіше значення виховує навчання. Всі навчальні предмети мають, стверджував він, найбагатшими виховними можливостями, і всі, хто причетний до справи виховання, повинні пам'ятати про це при всіх своїх діях, у всіх безпосередніх відносинах з учнями, вихованцями. Серед навчальних предметів народної школи він особливо цінував у цьому відношенні рідну мову і досить переконливо показав, що опановуючи рідною мовою, діти не тільки отримують знання, а й долучаються до національної свідомості народу, до його духовного життя, моральних понять і уявлень.

Одні із засобів морального виховання Ушинський вважав переконання, при цьому він застерігав від настирливих повчань і вмовлянь, які часто не доходять до свідомості дітей.

К. Д. Ушинський надавав важливе значення формуванню у дітей навичок .
Він встановив важливу закономірність у справі виховання звичок: чим молодша людина, тим швидше в ньому укорінятимуться звичка і тим швидше викорінюється, і чим старіше звички, тим важче їх викоренити. Ушинський висунув ряд цінних порад по вихованню корисних звичок у дітей. Він говорив, що звички укоріняються повторенням якого-небудь дії; що не можна поспішати при укоріненні звичок, бо закріплювати відразу багато звичок - значить заглушати один навик іншим; що слід якомога частіше використовувати придбані цінні звички. Ушинський доводив, що при формуванні навичок ніщо так сильно не діє, як приклад дорослих, і що при цьому шкідлива часта зміна вихователів.

Щоб викоренити якусь звичку, треба вживати одночасно два засоби:
1 ) по можливості видаляти будь-який привід до дій, що відбуваються від шкідливої звички;
2) в той же час направляти діяльність дітей в інший бік.
При викорінювання поганої звички треба вникнути, чому вона з'явилася, і діяти проти причини, а не проти її наслідків.

Ці поради та вказівки Ушинського з виховання звичок не втратили значення і для радянських педагогів.

Необхідною умовою морального виховання є, вказував
Ушинський, формування у дітей правильних уявлень про роль і значення праці в історії суспільства, у розвитку людини. Він висловив чудові думки про роль праці в житті людини у своїй статті "Праця в її психічному та виховному значенні": "Саме виховання, якщо воно бажає щастя?? людині, повинно виховувати її не для щастя, а готувати до праці життя ..."; "Виховання повинно розвивати в людині звичку і любов до праці; воно повинно дати йому можливість знайти для себе працю в житті".

Ушинський рішуче засуджував систему дворянського виховання з його зневагою до праці і людей праці, виховання, формує звичку до неробства, порожня балаканина, нічогонероблення. У зв'язку з цим він виступив проти тих педагогів, які вважали завданням педагогіки всіляко полегшувати процес навчання не йдуть до справи прикрасами, створювали уявлення про його легкості і цікавості. Таку практику шкільної роботи він дошкульно назвав "потішаються педагогікою", обумовлює
"таке проводити час, коли людина залишається без роботи в руках, без думки в голові". При такій організації навчання учні поступово набувають "мерзенну звичку залишатися цілі години, нічого не роблячи і нічого не думаючи".

прагненням педагогів всіляко полегшити процес навчання він протиставив тверде переконання в тому, що вчення є праця, і праця серйозний. "У школі повинна царювати серйозність, що допускає жарт, але не перетворює всієї справи в жарт ... Навчання є праця і повинно залишатися працею, повним думки ... "Ушинський хотів, щоб все вчення і життя учнів було організовано розумно:" Викладання будь-якого предмета повинно неодмінно йти таким шляхом, щоб на частку вихованця залишалося рівно стільки праці, скільки можуть здолати його молоді сили ". Не треба послаблювати сил учня в розумовій роботі, необхідно не давати йому засипати, необхідно поступово привчати її до розумової роботи. "Організм людини має привчатися до розумової праці потроху, обережно, але, діючи таким чином, можна дати йому звичку легко і без будь-якої шкоди для здоров'я виносити тривалий розумову працю ..." Учитель "привчаючи вихованця до розумової праці, привчає і долати тягар такого праці і відчувати ті насолоди, які їм доставляються ". "Людина, що звикла працювати розумово, сумує без такої праці, шукає його і, звичайно, знаходить на кожному кроці".

Виходячи з такого розуміння виховує характеру навчання,
Ушинський звеличив вчителя, високо оцінив вплив його особистості на учнів. Цей вплив він поставив на перше місце серед інших засобів і стверджував, що воно не може бути замінено ніякими іншими дидактичними та методичними засобами.

К. Д. Ушинський надавав важливе значення зміни розумової праці фізичним, який є не тільки приємним, але і корисним відпочинком після розумової праці. Він вважав корисним введення фізичної праці у вільний від навчання час, особливо в закритих навчальних закладах, де вихованці можуть займатися обробкою саду, городу, столярним і токарних ремеслом, переплетенням книжок, самообслуговуванням і т.п. З цієї точки зору Ушинський цінував також ігри дітей. "... Але, - писав він, - щоб гра була справжньою грою, для цього треба, щоб дитина ніколи їй не притуплює і звик, мало-помалу, без праці і примусу залишати її для роботи".

Педагогічні висловлювання К. Д. Ушинського про морально-виховної ролі праці, про з'єднання фізичної та розумової праці, про правильної організації навчання і відпочинку є цінними і в наш час.

Основи теорії дошкільного виховання.

В основу теорії дошкільного виховання К. Д. Ушинський поклав ідею народності виховання

Він вважав основною властивістю дітей дошкільного віку спрагу діяльності і прагнення до пізнання навколишнього світу і рекомендував вихователям і батькам заохочувати дітей в їх поривах до самостійної діяльності, продумано і вміло керувати ними, не допускаючи ні надмірного полегшення сил дітей, ні надмірного полегшення, тому що ці крайнощі можуть сприяти формуванню у них ліні, пасивності.

Величезне виховно-освітнє значення Ушинський надавав ігор дітей. Він створив оригінальну теорію дитячої гри, підтвердивши її науково-психологічними даними.

Він відзначав, що в психічному житті дитини дошкільного віку велику роль відіграє уява. Це пояснюється тим, що у нього недостатні досвід і знання, не розвинене логічне мислення. Але Ушинський правильно вказував що уява дитини і бідніше та слабкіше, і одноманітні, ніж у дорослої людини. Характерною рисою дитинства є розірваність низок уявлень, швидкість переходу від одного порядку думки до іншого. "Рух дитячої уяви нагадує вибагливе прохань метелики, а вже ніяк не могутній політ орла".

Жвавість дитячої уяви і віра дітей в реальність власних уявлень і створених образів є психологічною основою дитячої гри. "У грі дитина живе, і сліди цього життя глибше залишаються в ньому, ніж сліди дійсного життя, до якої він не міг ще увійти по складності її явищ та інтересів ... У грі дитя, вже зріє осіб, пробує свої сили і самостійно розпоряджається своїми ж створіннями ".

К. Д. Ушинський підкреслював вплив на утримання дитячої гри: вона дає матеріал для ігрової діяльності дітей. Ігри змінюються з віком дітей залежно від дитячого досвіду, розумового розвитку, керівництва дорослих. Переживання дітей у грі не зникають безслідно, а знаходять свій вияв у майбутньому в суспільній поведінці людини.

Велике значення у формуванні поведінки дітей мають громадські ігри та їх спрямованість, вказував Ушинський: "В іграх громадських, у яких беруть участь багато дітей, зав'язуються перші асоціації громадських відносин ".

К. Д. Ушинський, на відміну від Фребеля та його послідовників, заперечував проти зайвого втручання виховательки в дитячу гру. Він вважав гру самостійною, вільною дитячої діяльністю, що має важливе значення в розвитку особистості: "Гра є вільна діяльність дитини ...
У ній формуються всі сторони душі людської, його розум, його серце, його воля". Вихователька повинна доставляти матеріал для гри, дбати про те, щоб цей матеріал сприяв виконанню поставлених завдань виховання. Час для дитячих ігор у дитячому садку має приділятися за віком: чим менша дитина, тим більше часу він повинен проводити в грі. І в дошкільному віці треба прагнути до того, щоб дитина ніколи не притуплює в грі і міг легко перервати її для роботи.
Дошкільнята теж повинні працювати.

К. Д. Ушинський рекомендував широко використовувати у виховній роботі з дітьми дошкільного віку народні ігри; "Звернути увагу на ці народні ігри, розробити цей багате джерело, організувати їх і створити з них чудова й могутнє виховний засіб - завдання майбутньої педагогіки", - писав він. Цей заповіт Ушинського прагнули виконати російські передові діячі дошкільного виховання.

Велике виховне значення, вказував Ушинський, мають іграшки.
"Діти не люблять іграшок нерухомих ... добре оброблених, яких вони не можуть змінити по своїй фантазії ...- писав він. - Краща іграшка для дитини та, яку він може змусити змінюватися найрізноманітнішим чином ".
" Дитя щиро прив'язується до своїх іграшок, - зауважував Ушинський, - любить їх ніжно і гаряче, і любить в них не красу їх, а ті картини уяви, які сама ж до них прив'язало. Нова лялька, як би вона не була хороша, ніколи не стане відразу улюбленицею дівчинки, і вона буде продовжувати любити стару, хоча в той давно немає носа і обличчя усе витерлися. "

Теорія дитячої гри, розроблена К. Д. Ушинського, стала цінним внеском не тільки в російську, а й у світову дошкільну педагогіку. Вона вільна від релігійно-містичних тлумачень, таких характерних для
Фребеля. Ушинський показав соціальний характер і значення дитячої гри, дав цінні методичні вказівки про використання ігор у роботі з дітьми дошкільного віку.

У справі виховання дітей дошкільного віку К. Д. Ушинський чільне місце відводив природі - "одному з могутніх агентів у вихованні людини ". Природні явища і предмети рано починають займати розум дитини.
Спілкування дітей з природою допомагає розвивати їх розумові здібності.
Спостереження і вивчення рідної природи сприяє і розвитку почуття патріотизму, естетичному вихованню. З ранніх років необхідно виховувати у дітей дбайливе ставлення до збереження природного середовища.

Естетичне виховання Ушинський ставив у прямий зв'язок з моральним вихованням дітей дошкільного віку. Дитячими почуттями треба керувати, не гвалтуючи їх, вказував він, треба піклуватися про створення навколишнього оточення, що задовольняє естетичним і педагогічним вимогам. "Прикрашати, - говорив Ушинський, - кімнату дитини красивими речами, але тільки краса яких доступна дитині."

Ушинський високо оцінював значення хорошого співу як одного із засобів естетичного виховання дітей, в той же час освіжаючого їхнє життя, що допомагає об'єднати їх у дружний колектив.

Цінним заняттям з точки зору естетичного виховання та загального розумового розвитку дітей вважав він і малювання.

Естетично виховують дітей, прищеплюють їм любов до батьківщини також твори народного та літературної творчості. Прості за викладом, доступні для розуміння, художні розповіді, вірші, статті, дані
К. Д. Ушинського в "Рідному слові", служили для мільйонів російських дітей цінних засобом розумового, морального і естетичного виховання.

З огляду на конкретні умови Росії 60-х років, коли ще не було створено навіть справжньої народної школи, Ушинський вважав, що дитячі сади поки що "бажана, але малодоступна розкіш", що вони доступні тільки для багатих. І все ж у столицях та великих містах, "де можна влаштувати такий садок, то має його влаштувати якомога швидше". У дитячому саду діти будуть привчатися до громадськості, грати разом з однолітками, поступатися і допомагати один одному, полюблять "порядок, стрункість, гармонію у звуках, кольорах, постаті, рухах, в словах і вчинках".

До . Д. Ушинський дав цінні вказівки щодо поліпшення виховної роботи дитячих садів, що увійшли до фонду російської дошкільної педагогіки другої половини XIX ст. Під час перебування дітей в дитячому садку не треба перевтомлювати їх "сидячими заняттями" і формально систематизованими дидактичними іграми, треба давати їм більше вільного часу для самостійної діяльності; слід надавати дитині в дитячому садку можливість тимчасово усамітнитися, щоб він міг проявити свою самостійність у тому чи іншому виді діяльності.

К. Д. Ушинський вважав, що передчасне навчання, так само як і запізнювання у навчанні, має свої погані сторони. Передчасне навчання перевтомлювати мозок дітей, вселяє в них непевність у свої сили, відбиває бажання до навчання; запізнювання ж у навчання обумовлює відставання в розвитку дітей, набуття ними таких звичок і нахилів, з якими вчителям доводиться напружено боротися. Ушинський розрізняв, по-перше методичне, систематичне навчання, що починається з семирічного віку, і, по-друге, підготовче навчання, що здійснюється в дошкільному віці. Він вважав за необхідне розробити: навчальні заняття дітей, "попередні книжковому вченням", і правила навчання і розвитку до придбання дітьми грамотності; ненавчальних заняття, які примикають до дитячої гри (шиття суконь лялькам, плетіння, посадка квітів).

Висловлювання К. Д. Ушинського про взаємовідносини підготовчого навчання та методичного навчання дітей, про характер і особливості підготовчого навчання в дошкільному віці стали коштовним внеском у російську педагогіку. Вони допомагали точніше визначити зміст і методику освітньої роботи дитячого саду як підготовчого закладу до школи, встановити лінії зв'язку і наступності роботи дитячого садка і школи, творчий характер діяльності виховательки при навчанні дітей.

Ушинський висував високі вимоги до особистості дитячої
"садівниці"; він представляв її "володіє педагогічний талант, доброї, лагідної, але в той же час з твердим характером, яка б по пристрасті присвятила себе дітям цього віку і, мабуть, вивчила усе, що потрібно знати для того, щоб зайняти їх ".

Вихователька, на його думку, повинна відбуватися з-посеред народу, володіти кращими його моральними якостями, всебічними знаннями, любити свою справу і дітей, служити для них прикладом, вивчати закони психічного розвитку дітей, здійснювати індивідуальний підхід до кожної дитини.

Про сімейне виховання.

Для більшості населення країни Ушинський найбільш природним середовищем виховання та навчання дошкільнят все-таки вважав сім'ю. У ній діти отримують перші враження, набувають елементарні знання, навички та звички, розвивають свої задатки. Величезну роль у розвитку та вихованні особистості дитини відіграють батьки та вихователі, приклад їхнього життя і поведінки. "Одна з найперших обов'язків кожного громадянина і батька сімейства, - писав Ушинський, - приготувати з своїх дітей корисних для суспільства громадян; один зі священних прав людини, що народжується в світі, - право на правильне і добре виховання".

Щоб виконати цю відповідальну обов'язок і громадянський обов'язок перед суспільством, батьки повинні перейнятися прагненням поєднати своє приватне благополуччя з суспільною користю. Вони повинні мати педагогічні знання, для чого вивчати педагогічну літературу; свідомо підходити до виховного справі, до вибору вихователів і вчителів, визначення майбутніх шляхів життя для своїх дітей.

Виключно важливу роль у сімейному вихованні та навчанні дошкільного та раннього шкільного віку Ушинський відводив матері. Мати ближче стоїть до дітей, проявляє безперестанні турботи про них з дня народження, краще розуміє їх індивідуальні особливості; якщо вона не зайнята на роботі поза домом, то має більше можливостей у процесі повсякденного життя впливати на дітей у бажаному напрямку. < p> виховної діяльності матері Ушинський надавав суспільне значення. Будучи вихователькою своїх дітей, вона тим самим стає вихователькою народу. З цього, говорив Ушинський, "випливає вже сама собою необхідність повного всебічного освіти для жінки вже, так би мовити, не для одного сімейного ужитку, але маючи на увазі високу мету - провести в життя народу результати науки, мистецтва і поезії".

В умовах царської Росії, коли елементарних шкіл було мало,
Ушинський хотів бачити в особі матері не тільки виховательку, але і вчительку своїх дітей. Навчальний посібник "Рідне слово" (рік I) і
"Керівництво до викладання по" Рідному слову "він вважав за можливе використовувати в сімейному вихованні та навчанні дітей до 8 - 10-річного віку.

Значення Ушинського в розвитку педагогіки

К. Д. Ушинський є основоположником оригінальної російської педагогіки, зокрема дошкільної педагогіки; він вніс цінний внесок в розвиток світової педагогічної думки. Ушинський глибоко проаналізував теорію і практику виховання, у тому числі дошкільної, і освіти за кордоном, показав досягнення і недоліки в цій галузі і тим самим підбив підсумки розвитку педагогіки інших народів.

Він обгрунтував ідею народного виховання, яка послужила основою для створення оригінальної російської педагогіки. Його вчення про роль рідної мови в розумовому і моральному вихованні та навчанні дітей, про народній школі, його теорія дошкільного виховання дітей справили величезний вплив не тільки на сучасне, і на наступні покоління педагогів багатонаціональної
Росії.

Багато педагогічні висловлювання Ушинського були відгуками на гострі питання сучасності, критикою незадоволеного стану виховно-освітньої роботи в школі, в сім'ї, у дошкільних установах того часу і практичними пропозиціями щодо їх поліпшення, і вони представляють не тільки історико-педагогічний інтерес. М. І. Калінін на нараді працівників народної освіти в 1941 р., вказавши на низку порад
Ушинського з виховання та навчання дітей, високо оцінив його ідеї, які тільки в нашому соціалістичному суспільстві можуть бути оцінені повністю. < p> Скінчилася коротка людське життя, на долю якої випало промайнути серед мільйонів земних існувань в середині ХIХ століття.
Але було це одночасно і початком нової, вже нескінченною, безсмертної життя - в пам'яті людських поколінь, які ніколи не забувши?? ють гідних.
Недарма ж на пам'ятнику його є такий напис: "Мертві так шанують своїм трудом, справи про їх ходять слідом за ними".
І говорять про нього люди різних поколінь, різних епох ...

І. П. Деркачев, сімферопольський учитель:
"Цей вихователь спорудив собі пам'ятник не в одних серцях і умах російських дітей - багато трудівники народної освіти довго і з любов'ю будуть згадувати його плідну справа".

Д. Д. Семенов, педагог, один Ушинського:
"Якщо весь слов'янський світ пишається І. А. Коменського, Швейцарія -
Песталоцці, Німеччина - Дістервега, то ми, росіяни, не забудемо, що серед нас жив і навчав Костянтин Дмитрович Ушинський ".

Н. Ф. Бунаков, видатний російський педагог:
" І до теперішнього часу, не дивлячись на те, що минуло вже більше тридцяти років з часу Ушинського , твори його не втратили свого значення ".

В. Н. Столетов, президент Академії педагогічних наук СРСР:
" Згідно з календарем Костянтин Дмитрович Ушинський - людина дев'ятнадцятого століття. Але завдяки суспільно корисної діяльності він живе і в наше століття ".

Пам'ятники Ушинського стоять на вулицях наших міст, його ім'я носять інститути, школи, бібліотеки. Його бронзове погруддя встановлено в конференц-залі Академії педагогічних наук, а портрети висять майже в кожній школі.
Стипендії його імені отримують студенти, премії та медалі його імені присуджуються вченим.
Книги його видаються на десятках мов і у нас і за кордоном.
Як мудрий порадник, він завжди поруч з тим, хто навчає, і з усіма, хто навчається.

Нехай же безугавно звучить для нас і сьогодні його добрий, щирий, чистий голос .. .
"Людина народжена для праці ... Свідомий і вільну працю один здатний скласти щастя людини ... Насолоди є лише супровідними явищами ... Багатство росте нешкідливий для людини тільки тоді, коли разом з багатством ростуть і духовні потреби людини. .. Праця - кращий зберігач людської моральності, і праця ж повинен бути вихователем людини ...
Але праця тому і праця, що він важкий, а тому й дорога до щастя важка ..."

Список використаної літератури:

1. А. Г. Хрипкова "Мудрість виховання", Москва, "Педагогіка", 1989.

2. А. А. Радугин "Психологія та педагогіка", Москва, "Центр", 1999.

3. Б. П. Єсипов "Педагогічна енциклопедія", Москва, "Радянська енциклопедія", 1968.

4. Ю Сальников "Переконання", Москва, "Молода гвардія", 1977.

5. Л. Н. Литвинов "Історія дошкільної педагогіки", Москва, "Освіта",
1989.

⇐ Назад