В) до митної вартості ідентичних чи подібних товарів, яка визначена на основі додавання вартості.
При застосуванні порівнянь, передбачених пунктом 7 частини третьої наведеної майже повністю статті, необхідно враховувати відмінності ускладових елементах, зазначених у пунктах 1—5 частини другої цієї статті, а також витрат, які несе продавець при продажу покупцю, що не є взаємозалежним, та не несе їх при продажу взаємозалежному покупцю. Ці порівняння здійснюються за заявою імпортера та є підставою тільки для порівнянь. При визначенні митної вартості забороняється приймати за основу альтернативні контрактні вартості, зазначені у підпунктах «а»—«в» пункту 7 частини третьої цієї статті.
Розглянемо повніше зазначені вище спеціальні методи оцінки:
Для визначення митної вартості товару за основу береться ціна угоди щодо ідентичних товарів з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з товарами, що оцінюються, у тому числі за такими, як:
а) фізичні характеристики;
б) якість та репутація на ринку;
в) країна походження;
г) виробник.
Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини першої цієї статті.
Ціна угоди щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари:
а) продані (відчужені) для ввезення на територію України;
б) ввезені одночасно з товарами, що оцінюються, або не раніше, ніж за 90 днів до ввезення товарів, що оцінюються;
в) ввезені приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах. Якщо ідентичні товари ввозилися в іншій кількості або на інших комерційних умовах, декларант повинен провести відповідне коригування їх ціни з урахуванням цих розбіжностей та документально підтвердити митному органу обґрунтованість ціни.
Коригування повинно здійснюватись декларантом на підставі достовірних та документально підтверджених відомостей.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більше однієї ціни угоди щодо ідентичних товарів для визначення митної вартості товарів, що імпортуються, застосовується найнижча з них.
Для визначення митної вартості товарів за основу береться ціна угоди щодо подібних (аналогічних) товарів, які ввозяться (імпортуються) з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під подібними (аналогічними) маються на увазі товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому вони виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки:
1) якість, наявність товарного знака і репутація на ринку;
2) країна походження;
3) виробник.
У той же час МК встановлено застереження щодо умов застосування методів оцінки товарів за ціною угоди щодо ідентичних товарів та за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів. При цьому застосовуються наступні правила:
1. Товари не вважаються ідентичними чи подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не були вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.
2. Товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою — виробником товарів, які оцінюються.
3. Товари не вважаються ідентичними чи подібними (аналогічними), якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи, художнє оформлення, дизайн, ескізи, креслення, а також інші аналогічні роботи виконані в Україні.
Визначення митної вартості товарів за методом оцінки на основі віднімання вартості здійснюється у тому разі, якщо оцінювані, ідентичні чи подібні (аналогічні) товари продаватимуться (відчужуватимуться) на митній території України у незмінному стані. Для визначення митної вартості товарів за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані, ідентичні чи подібні (аналогічні) товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення, але не пізніше, ніж через 90 днів з дати ввезення товарів, що оцінюються, покупцю, що не є взаємозалежною з продавцем особою.
Від ціни одиниці товару віднімаються, якщо вони можуть бути виділені, такі компоненти:
1) витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток та загальні витрати у зв’язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду;
2) суми ввізного (імпортного) мита, податків, зборів та інших платежів, що підлягають сплаті в Україні у зв’язку з ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів;
3) звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування.
У разі відсутності випадків продажу (відчуження) оцінюваних, ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів у такому ж стані, в якому вони перебували на момент ввезення (імпорту), на прохання декларанта може використовуватися ціна одиниці товару, що пройшов переробку, з поправкою на додану вартість і з дотриманням положень частин другої та третьої цієї статті.
Для визначення митної вартості товарів за основу береться ціна товарів, розрахована шляхом додавання:
1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником у зв’язку з виробництвом оцінюваних товарів;
2) загальних витрат, характерних для продажу (відчуження) в Україну з країни вивезення товарів того ж виду, у тому числі витрат на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування до місця перетинання митного кордону України та інших витрат;
3) прибутку, що його звичайно одержує експортер у результаті поставки в Україну таких товарів.
У митній практиці застосовується також резервний метод (ст. 273 МК України). Так, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом послідовного використання вищезазначених методів або митний орган аргументовано вважає, що ці методи визначення митної вартості не можуть бути використані, митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням світової практики. Визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу здійснюється на основі законів України і має відповідати принципам та положенням статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року.
Для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні. У той же час для визначення митної вартості товарів за резервним методом не може використовуватись:
1) ціна товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
2) ціна товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
3) ціна товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
4) довільно встановлена чи достовірно не підтверджена ціна товарів;
5) витрати на виробництво, що відрізняються від тих, які були визначені для розрахунків ціни ідентичних або подібних (аналогічних) товарів;
6) мінімальна митна вартість;
7) більша з двох альтернативних вартостей.
Дещо інші підходи встановлені для визначення митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються) з України. Так, відповідно до ст. 274 МК України митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.
До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:
а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;
б) комісійні та брокерські винагороди;
в) ліцензійні та інші платежі за використання об’єктів інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.
Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на транспортування та страхування товарів до пункту перетинання митного кордону України.
У разі встановлення цінових обмежень під час вивезення (експорту) окремих товарів (індикативні ціни, граничні рівні цін, ціни, встановлені в результаті антидемпінгових розслідувань тощо) митна вартість таких товарів у разі вивезення (експорту) їх з України визначається з урахуванням положень, що визначають порядок застосування зазначених обмежень.
Ці правила повинні враховуватися при декларуванні митної вартості. У разі вивезення (експорту) товарів, на які встановлено вивізне, антидемпінгове, компенсаційне чи спеціальні види мита, митна вартість декларується шляхом подання декларації митної вартості.
Основою для визначення митної вартості товарів є ціна угоди, яку фактично сплачено чи яка підлягає сплаті за ці товари, якщо на неї не вплинули такі фактори:
1) обмеження щодо прав продавця (експортера) на товари, що оцінюються за винятком:
а) обмежень, встановлених законами;
б) обмежень, що істотно не впливають на ціну товарів;
2) залежність продажу (відчуження) та ціни угоди від дотримання умов, вплив яких неможливо врахувати;
3) відомості, використані декларантом для визначення митної вартості товарів, не підтверджені документально, або які не є кількісно вираженими та достовірними;
4) учасники угоди (експортер та імпортер) є взаємозалежними особами, за винятком випадків коли їх взаємозалежність не вплинула на ціну угоди, що має бути доведено декларантом.. При цьому особи вважаються взаємозалежними, якщо має місце хоча б одна з таких умов:
а) один з учасників угоди — фізична особа чи посадова особа одного з підприємств — учасників угоди є одночасно посадовою особою іншого підприємства — учасника угоди;
б) учасники угоди є співвласниками підприємства;
в) учасники угоди пов’язані трудовими відносинами;
г) один з учасників угоди володіє вкладом (паєм) чи акціями з правом голосу в статутному капіталі іншого учасника угоди, які становлять не менше п’яти процентів статутного капіталу;
ґ) обидва учасники угоди перебувають під прямим чи непрямим контролем третьої особи;
д) учасники угоди спільно, прямо чи непрямо контролюють третю особу;
е) один з учасників угоди прямо чи непрямо контролює іншого учасника угоди;
є) учасники угоди — фізичні особи чи посадові особи підприємств учасників угоди є родичами.
Відповідальність за прийняття рішення щодо митної вартості товарів несе посадова особа органу митної служби, до компетенції якої належить визначення цієї вартості.
При явній невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів вартості або у разі неможливості перевірки її обчислення митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, ціни на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах — експортерах зазначених товарів та інших предметів.
Країна походження товару
Важливе значення для митного оформлення митного контролю та визначення митної вартості має країна походження, що дозволяє диференціювати підходи до зовнішньоекономічної діяльності. Країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики. Порядок визначення країни походження товару встановлюється главою 49 МК України.
Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
При цьому під країною походження товару може розумітись група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару. Товарами, повністю виробленими у країні, вважаються:
1) корисні копалини, видобуті на її території або в її територіальних водах, або на її континентальному шельфі і в морських надрах, якщо країна має виключне право на розробку цих надр;
2) рослинна продукція, вирощена чи зібрана на її території;
3) живі тварини, що народилися і вирощені в цій країні;
4) продукція, одержана від тварин, вирощених у цій країні;
5) продукція мисливського, рибальського та морського промислів;
6) продукція морського промислу, видобута та (або) вироблена у світовому океані суднами цієї країни, а також суднами, орендованими (зафрахтованими) нею;
7) вторинна сировина та відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснених у країні;
8) продукція високих технологій, одержана у відкритому космосі на космічних кораблях, що належать цій країні чи орендуються нею;
9) товари, вироблені у цій країні виключно з продукції, зазначеної у пунктах першому—восьмому цієї статті.
У той же час кооперація виробників різних країн у підприємницькій діяльності потребує чітких критеріїв для здійснення митної справи. Це стосується і переробки товару. Якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, походження товару визначається згідно з критерієм достатньої переробки. Критерій достатньої переробки визначається:
1) правилом, яке потребує в результаті переробки товару зміни класифікаційного коду товару за Гармонізованою системою опису та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;
2) правилом адвалерної частки, яке полягає в зміні вартості товару в результаті його переробки, якщо при цьому додана вартість становить не менш як 50 процентів від вартості товару, одержаного в результаті переробки, або доля використаних матеріалів з іншої країни чи невідомого походження становить менш як 50 процентів від вартості товару, одержаного в результаті переробки;
3) або списком виробничих та технологічних операцій, які хоч і не ведуть у результаті переробки товару до зміни його коду чи його вартості відповідно до правила адвалерної частки, але з дотриманням певних умов визнаються достатніми. Список таких виробничих та технологічних операцій встановлюється КМ України.
У разі застосування правила адвалорної частки вартість товару, одержаного в результаті переробки в цій країні, визначається на базі ціни франко-завод виробника товару. Вартість складових цього товару, що походять з інших країн, визначається за їх митною вартістю, а тих складових, походження яких не визначено, — за встановленою ціною першого їх продажу в цій країні.
Якщо стосовно конкретного товару або конкретної країни (країн) критерій достатньої переробки окремо не обумовлено, то застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим достатній переробці, якщо в результаті його переробки змінено класифікаційний код товару за Гармонізованою системою опису та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.
Критерії достатньої переробки для конкретних товарів і країн установлюються та застосовуються з дотриманням вимог митного законодавства.
У ряді випадків виникає необхідність для застосування додаткових положень щодо визначення критерію достатньої переробки товару. Так, не визнаються такими, що відповідають критерію достатньої переробки:
1) операції, пов’язані із забезпеченням збереження товарів під час зберігання чи транспортування;
2) операції щодо підготовки товарів до продажу та транспортування (роздрібнення партії, формування відправлень, сортування, перепакування);
3) прості складальні операції;
4) змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових;
5) комбінація двох чи більшої кількості зазначених вище операцій;
6) забій тварин.
Якщо товари поставляються партіями, то визначення країни походження товарів має ряд особливостей. Товари у розібраному чи незібраному вигляді, що поставляються кількома партіями, якщо за виробничими чи транспортними умовами неможливе їх відвантаження однією партією, а також у випадках, коли партія товару роздрібнена на кілька партій в результаті помилки, повинні розглядатися за бажанням декларанта як єдиний товар для цілей визначення країни походження товару. Умовою застосування цього правила є:
1) попереднє повідомлення митного органу про роздрібнення партії розібраного чи незібраного товару на кілька партій із зазначенням причин такого роздрібнення, докладної специфікації кожної партії із зазначенням кодів товарів за українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, вартості і країни походження товарів, що входять до кожної партії;
2) документальне підтвердження помилковості роздрібнення товару на кілька партій;
3) поставка всіх партій товарів з однієї країни одним постачальником;
4) ввезення всіх партій товарів через один і той же митний орган (митний пост);
5) поставка всіх партій товарів у строк, що не перевищує шести місяців від дати прийняття митної декларації чи закінчення строку її подання стосовно першої партії.
У підприємницькій діяльності та при здійсненні митної справи має значення документальне підтвердження відповідності товару. Для підтвердження походження товару митний орган вправі вимагати подання сертифіката про походження такого товару. Так, у разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару, в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, видається уповноваженим на це КМ України органом. При ввезенні товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов’язково:
1) на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України;
2) на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється кількісними обмеженнями (квотами) чи іншими заходами регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
3) якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також законодавством України в галузі охорони довкілля, здоров’я населення, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєво важливих Інтересів України;
4) у випадках коли у документах, які подаються для митного оформлення, немає відомостей про походження товарів або у митного органу є достатні підстави вважати, що декларуються недостовірні відомості про походження товарів.
Таким основним документом є сертифікат про походження товару. Сертифікат про походження товару повинен однозначносвідчити про те, що зазначений товар походить з відповідної країни, і має містити:
1) письмову заяву експортера про країну походження товару,
2) письмове посвідчення компетентного органу країни вивезення, який видав сертифікат, про те, що наведені у сертифікаті відомості відповідають дійсності.
Сертифікат про походження товару подається разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, що надаються для митного оформлення. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат. У разі виникнення сумнівів з приводу достовірності сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з проханням про надання додаткових відомостей.
Товар не вважається таким, що походить з відповідної країни доти, доки митні органи у передбачених чинним законодавством випадках не одержать належним чином оформлений сертифікат про походження товару або затребувані ними додаткові відомості.
Митний орган може відмовити у випуску товару з метою його переміщення через митний кордон України лише за наявності достатніх підстав для висновку, що товар походить з країни, товари якої не підлягають випуску згідно із законами України та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Неподання належним чином оформленого сертифіката чи відомостей про походження товару не є підставою для відмови у митному оформленні та випуску товару з метою його переміщення через митний кордон України.
Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом за умови сплати мита за повнимиставками. До товарів може застосовуватися (відновлюватися) режим найбільшого сприяння або преференційний режим за умови одержання належним чином оформленого посвідчення про їх походження не пізніше, ніж через рік з дати здійснення митного оформлення.
У визначенні країни походження товару не береться до уваги походження енергії, машин, обладнання та інструментів, що використовуються для його виробництва. Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюється законом.
Митні пільги
Важливим інструментом тарифного регулювання є митні пільги. Митні пільги — встановлене законодавством звільнення (повне або часткове) осіб, що переміщують через митний кордон товари або інші предмети від митних платежів. Митні пільги також визначаються як встановлені на умовах взаємності або в односторонньому порядку пільги стосовно переміщуваних через митний кордон товарів у вигляді повернення раніше сплаченого мита, звільнення від сплати мита, зниження ставки мита, встановлення квот на преференційне ввезення (вивезення) товарів. Прийнято розрізняти митні пільги та митні тарифні пільги. З урахуванням міжнародної практики встановлення пільг здійснюється Верховною Радою за поданням КМ України. Митні пільги не можуть носити індивідуального характеру, тому що надаються виключно шляхом прийняття відповідного закону. Підставою для надання митних пільг може бути або належність особи до осіб, які мають на це право відповідно до свого правового статусу (представники іноземних держав і їх співробітники та інші іноземні особи), або факт переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, ввезення на митну територію яких або вивезення за їх межі цієї території дозволяється законодавством України за умови несплати мита, зниження ставок мита, встановлення тарифних квот (тарифні пільги). До першої категорії відносяться митні пільги для представників іноземних держав і їх співробітників та інших іноземних осіб. Питання надання цих пільг регулюється МК України. Так, відповідно до глави 54 МК України митні пільги надаються представництвам іноземних держав, міжнародних організацій, представництвам іноземних фірм та офіційним особам на території України, а також дипломатичним представництвам України, що знаходяться за кордоном. Розглянемо їх більш детально.
Дипломатичні представництва іноземних держав на території України за умови дотримання встановленого МК порядку переміщення товарів через митний кордон України можуть ввозити в Україну та вивозити з її митної території товари, призначені для офіційного (службового) користування представництв із звільненням від митного огляду та сплати податків та зборівза винятком плати за їх митне оформлення, якщо воно здійснюється поза місцями розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів.
Відповідно, глава дипломатичного представництва іноземної держави та члени дипломатичного персоналу представництва, а також члени їхніх сімей, які проживають разом з ними, за умови, що вони не є громадянами України та не проживають в Україні постійно, можуть ввозити в Україну товари, призначені для особистого користування, включаючи предмети початкового облаштування, та вивозити з України товари, призначені для особистого користування, включаючи придбані на митній території України, з дотриманням встановленого порядку їх переміщення через митний кордон України та із звільненням від сплати податків та зборівза винятком плати за їх митне оформлення, якщо воно здійснюється поза місцями розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів.
Особистий багаж глави дипломатичного представництва іноземної держави, членів дипломатичного персоналу представництва, членів їхніх сімей, які проживають разом з ними, звільняються від митного огляду, якщо немає достатніх підстав вважати, що він містить товари, не призначені для особистого користування, або товари, ввезення (вивезення) яких заборонене законом України, або регулюється карантинними та іншими спеціальними правилами. Такий огляд повинен здійснюватися тільки в присутності названих у цій статті осіб або їх уповноважених представників та за письмовим розпорядженням керівника чи заступника керівника відповідного митного органу. На митному пості допускається також проведення огляду за письмовим розпорядженням начальника поста або його заступника.
Співробітникам адміністративно-технічного персоналу дипломатичного представництва іноземної держави та членам їхніх сімей, які проживають разом з ними, якщо ці співробітники та члени їхніх сімей не є громадянами України та не проживають в Україні постійно, також надаються певні пільги. Вони можуть ввозити в Україну товари, призначені для початкового облаштування, із звільненням від сплати податків та зборів за винятком плати за їх митне оформлення, якщо воно здійснюється поза місцями розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів.
Більше того, на основі спеціальної угоди з іноземною державою митні пільги, що надаються МК України членам дипломатичного персоналу представництва іноземної держави, можуть бути поширеними на співробітників адміністративно-технічного та обслуговуючого персоналу цього представництва, а також членів їхніх сімей, які не є громадянами України і не проживають в Україні постійно, виходячи з принципу взаємності стосовно кожної окремої держави.
За встановленим у міжнародному праві звичаєм консульським установам іноземних держав, консульським посадовим особам, включаючи главу консульської установи та консульських службовців, а також членів їхніх сімей, надаються митні пільги, передбачені для дипломатичних представництв іноземних держав або відповідного персоналу дипломатичного представництва. На основі спеціальної угоди з іноземною державою на працівників обслуговуючого персоналу консульської установи, а також на членів їхніх сімей, які не є громадянами України та не проживають в Україні постійно, виходячи з принципу взаємності стосовно кожної окремої держави, можуть поширюватися митні пільги, що надаються згідно з МК відповідному персоналу дипломатичного представництва іноземної держави.
Митні пільги також поширюються на переміщення дипломатичної пошти та консульської валізи іноземних держав через митний кордон України. Так, дипломатична пошта та консульська валіза іноземних держав, що переміщуються через митний кордон України, не підлягає ні розпечатуванню, ні затриманню. За наявності достатніх підстав вважати, що консульська валіза містить товари, не зазначені в частині третій цієї статті, митний орган може зажадати розпечатування валізи уповноваженими особами цієї іноземної держави у присутності посадових осіб митного органу. У разі відмови від розпечатування така валіза повертається до місця відправлення.
Усі місця, що становлять дипломатичну пошту та консульську валізу, повинні мати видимі зовнішні ознаки, що свідчать про їх характер. Дипломатична пошта може містити виключно дипломатичні документи та товари, призначені для офіційного користування, а консульська валіза — тільки офіційну кореспонденцію та документи або товари, призначені виключно для офіційного користування.
Відповідно іноземні дипломатичні та консульські кур’єри можуть ввозити в Україну та вивозити з України товари, призначені для їх особистого користування, із звільненням на основі взаємності від митного огляду та сплати податків та зборівза винятком плати за їх митне оформлення, якщо воно здійснюється поза місцями розташування митних органів або робочим часом, установленим для митних органів.
Представникам іноземних держав, членам парламентських та урядових делегацій, а також на основі взаємності співробітникам делегацій іноземних держав, які приїздять в Україну для участі в міжнародних переговорах, міжнародних конференціях та нарадах або з іншими офіційними дорученнями, надаються митні пільги, передбачені МК України для дипломатичного персоналу представництв іноземних держав. Такі пільги надаються також членам сімей, які супроводжують цих осіб. Дипломатичному персоналу, консульським посадовим особам представництв іноземних держав, членам їхніх сімей, а також вказаним вище особам, які прямують з тією ж метою транзитом через територію України, надаються митні пільги, що передбачені для дипломатичного персоналу іноземних представництв.
На таких же підставах і за такими ж правилами надаються митні пільги міжнародним організаціям, представництвам іноземних держав при них, а також для їх персоналу. Ці пільги визначаються відповідними міжнародними договорами України.
Після залишення посадовими особами представництв іноземних держав та міжнародних організацій митної території України надання їм митних пільг припиняється.
У той же час встановлено декларування товарів представництв іноземних держав та міжнародних організацій в Україні. Так, товари, що не підлягають відчуженню на території України і призначені для офіційного (службового) користування представництв іноземних держав та міжнародних організацій, підлягають декларуванню митним органам та пропускаються в Україну на весь строк акредитації представництва.
Товари, що не підлягають відчуженню на території України та призначені для службового користування представництв іноземних фірм, декларуються митним органам на строк до трьох років з моменту акредитації цих представництв під зобов’язання про зворотне вивезення.
Питання щодо продовження строку тимчасового ввезення товарів, зазначених у частині першій цієї статті, вирішується митним органом, в регіоні діяльності якого розташоване відповідне представництво іноземної фірми.
Товари, що не підлягають відчуженню на території України та призначені для особистого користування осіб, які мають митні пільги, декларуються митним органам за місцем акредитації чи тимчасового перебування цих осіб і пропускаються під зобов’язання про зворотне вивезення за кордон по закінченні всього періоду перебування зазначених осіб на території України.
Дипломатичні представництва України, що знаходяться за кордоном, за умови дотримання ними встановленого порядку переміщення через митний кордон України можуть вивозити з України товари, призначені для офіційного (службового) користування представництва, із звільненням від сплати податків і зборів за винятком плати за їх митне оформлення, якщо воно здійснюється поза місцями розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів.
Товари, призначені для офіційного (службового) користування дипломатичних представництв України, що знаходяться за кордоном, підлягають декларуванню митним органам та пропускаються за межі України на весь строк акредитації представництва за кордоном.
Варто також відзначити, що митні пільги для міжнародних, міжурядових організацій та представництв іноземних держав при них, а також для персоналу цих організацій і представництв та членів сімей персоналу визначаються відповідними міжнародними угодами України.
Митні пільги для міжнародних неурядових організацій та їх персоналу і спільних підприємств за участю українських та іноземних юридичних осіб та громадян, іноземних підприємств, організацій та їх представництв, а також іноземних співробітників цих підприємств, організацій і представництв та членів їх сімей можуть бути надані законами України.
Законом України «Про Єдиний митний тариф» встановлено порядок надання тарифних пільг. Зокрема, при здійсненні зовнішньоекономічної політики України в межах її митної території допускається надання тарифних пільг у вигляді повернення мита, зниження рівня митного обкладення та звільнення від сплати мита. Такі пільги отримали з прийняттям нового МК України більш стабільну правову основу. Відповідно до ст. 334 МК — тарифні пільги (тарифні преференції) — це пільги, що надаються Україною у процесі реалізації її зовнішньоекономічної політики на умовах взаємності чи в односторонньому порядку щодо товарів, які переміщуються через митний кордон України, як звільнення від справляння мита, зниження ставок мита або встановлення тарифних квот на ввезення товарів. Тарифні пільги застосовуються виключно на основі податкового законодавства України, МК України, законів України, а також міжнародних договорів України. Тарифні пільги встановлюються щодо товарів і не можуть застосовуватися в індивідуальному порядку до окремих осіб. Безпосередньо порядок надання тарифних пільг, передбачених законами України, визначається КМ України.
У провадженні зовнішньоекономічної діяльності застосовуються преференційні ставки Митного тарифу України як звільнення від справляння мита, зниження ставок мита або встановлення тарифних квот на ввезення товарів:
1) які походять з держав, що утворюють разом з Україною митний союз або зону вільної торгівлі;
2) які походять з країн, що розвиваються, і на які поширюється національна система преференцій України.
Встановлення преференцій у рамках митного союзу або зони вільної торгівлі має свої підстави, порядок та правила. Так, звільнення від справляння мита, зниження ставок мита або застосування тарифних квот на преференційне ввезення товарів, які походять з держав, що утворюють разом з Україною митний союз або зону вільної торгівлі, встановлюється на підставі відповідних міжнародних договорів України.
У той же час відповідно до принципу виключної юрисдикції України у здійсненні митної справи встановлена Національна система преференцій України. Вона передбачає встановлення преференційних ставок мита, включаючи звільнення від сплати мита, стосовно товарів, які походять з країн, що розвиваються, і застосовується до товарів, що походять:
1) із найменш розвинутих країн, що визначаються за даними ООН;
2) з країн, що розвиваються, у яких обсяг валового національного продукту на душу населення не перевищує такого показника в Україні.
Оскільки такі країни не є постійними, то переліки країн, на товари яких поширюється національна система преференцій, визначаються щорічно Верховною Радою України під час прийняття закону про Державний бюджет на поточний рік.
Звільнення від сплати мита під час переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України допускається виключно на підставі МК та інших законів України про оподаткування. Так, від сплати мита звільняються:
1) транспортні засоби — під час здійснення міжнародних перевезень товарів та пасажирів, а також засоби матеріально-технічного постачання та спорядження, паливо, продовольство та інші товари, необхідні для їх нормальної експлуатації на час перебування в дорозі, у пунктах проміжної зупинки або придбані за кордоном у зв’язку з ліквідацією аварії (пошкодження) цих транспортних засобів;
2) засоби матеріально-технічного постачання та спорядження, паливо, продовольство та інші товари, що вивозяться за межі митної території України для забезпечення діяльності суден, зареєстрованих у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України, які ведуть морський промисел, а також продукція промислу цих суден, що ввозиться на митну територію України;
3) товари, що ввозяться на митну територію України чи вивозяться з митної території України для офіційного та особистого користування дипломатичними, консульськими представництвами іноземних країн, їх персоналом та членами їхніх сімей, а також міжнародними організаціями, представництвами іноземних країн при них, персоналом цих організацій та представництв, іншими іноземними посадовими особами, що користуються правом безмитного ввезення таких товарів на підставі законів України або міжнародних договорів України;
4) товари, що підлягають оберненню на користь держави у випадках, передбачених законом;
5) товари (крім підакцизних), що ввозяться на митну територію України на безоплатній основі як гуманітарна допомога, згідно з переліком, що затверджується КМ України;
6) товари (крім підакцизних), що ввозяться на митну територію України чи вивозяться за межі митної території України з метою ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха;
7) підручники, що передаються на безоплатній основі для навчальних, дошкільних та лікувальних закладів, які повністю або частково фінансуються з Державного бюджету;
8) товари (крім підакцизних), що ввозяться на безоплатній основі на митну територію України і визначаються в законі як міжнародна технічна допомога;
9) товари, що переміщуються під митним контролем у режимі транзиту через митну територію України;
10) товари, що переміщуються через митний кордон України громадянами у розмірах, встановлених законами, і не призначаються для відчуження чи використання у виробничій чи іншій комерційній діяльності;
11) товари, що переміщуються через митний кордон України резидентами — членами екіпажів українських суден у розмірах, які не перевищують одержані ними у закордонному плаванні доходи, визначені і підтверджені у порядку, встановленому КМ України;
12) техніка, устаткування, майно і матеріали, перелік яких визначається КМ, що ввозяться в Україну розвідувальними органами для власного використання;
13) книги, публікації та інші матеріали просвітнього, наукового та культурного характеру, що надсилаються у рамках міжнародного документообігу до бібліотек, що є в державній і комунальній власності, бібліотек Національної академії наук України та інших самоврядних організацій;
14) валютні цінності, інші товари відповідно до законів України про оподаткування.
Чинним законодавством встановлено порядок використання зазначених вище товарів. Так, товари, які відповідно до закону пропускаються через митний кордон України із застосуванням пільг щодо оподаткування, можуть використовуватися виключно з тією метою, на підставі якої надано такі пільги. Після випуску товарів, зазначених у частині першій цієї статті, у вільний обіг на митній території України митні органи вправі здійснювати перевірку їх фактичного використання і вимагати від відповідних осіб подання звіту про використання цих товарів, а також інших документів, передбачених законодавством для здійснення контролю за їх використанням.
У деяких випадках, встановлених митним законодавством України, товари та інші предмети звільняються від сплати мита. Перелік товарів і інших предметів, які звільняються від сплати мита, визначається законом.
На даний час діє ряд інших нормативних актів, що встановлюють перелік товарів і предметів, які звільняються від мита. Так, від сплати мита звільняються:
—товари, що ввозяться за рахунок коштів Державного валютного фонду України, республіканського (Автономної Республіки Крим), місцевих валютних фондів;
— товари, що ввозяться на митну територію України за рахунок іноземних кредитів, наданих під гарантію КМ України;
— засоби захисту рослин і тварин, калійні і фосфатні добрива;
— тимчасово, до 1 січня 2008 року, товари (включаючи машинокомплекти), що ввозяться на митну територію України та використовуються для будівництва і виробничої діяльності підприємств по виробництву автомобілів і запчастин до них з інвестицією (в тому числі іноземною) виключно у грошовій формі, що становить суму, еквівалентну не менше 150 мільйонів доларів США, яка зареєстрована у встановленому законодавством порядку;
— товари та інші предмети, що тимчасово ввозяться на митну територію України і призначені до зворотного вивезення за її межі у встановлені строки у незмінному стані або відремонтованому вигляді;
— предмети дитячого асортименту (ставки мита зменшуються на 50 %);
— на період виконання робіт щодо підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему при ввезенні (пересиланні) суб’єктами господарської діяльності, перелік яких затверджується виконавчим комітетом Славутицької міської ради, на митну територію України товарів (сировини, матеріалів, устаткування та обладнання), що надходять у рамках міжнародної технічної допомоги, яка надається на безоплатній та безповоротній основі для подальшої експлуатації, підготовки до зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації, перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему та забезпечення соціального захисту персоналу Чорнобильської АЕС і міста Славутича;
— тимчасово, до 1 січня 2004 року, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України у порядку, визначеному КМ України, суб’єктами господарської діяльності, перелік яких затверджується виконавчим комітетом Славутицької міської ради, товарів (сировини, матеріалів, устаткування та обладнання) за переліком, що щорічно затверджується КМ України, які використовуються для розвитку виробництва та створення нових робочих місць у місті Славутичі;
— об’єкти оподаткування, визначені в інших випадках Верховною Радою України.
Декретом КМ України «Про порядок обкладання митом предметів, які ввозяться (пересилаються) громадянами в Україну» встановлено, що від сплати мита звільняються такі товари і предмети, як:
— товари (крім вино-горілчаних і тютюнових виробів) загальною вартістю, еквівалентною 200 ЕКЮ включно;
— предмети особистого користування (за винятком транспортних засобів індивідуального користування та за винятком запасних частин до них), що тимчасово ввозяться на митну територію України;
— речі, що ввозяться (пересилаються) під час переселення на постійне місце проживання в Україну;
— горілчані вироби у кількості одного літра, вино — двох літрів, тютюнові вироби — 200 цигарок (або 200 грамів цих виробів) на одну особу.
Громадянам, які постійно проживають за кордоном, дозволяється ввозити на митну територію України без сплати мита транспортні засоби для власного користування, але не більше як одне найменування на одну особу під зобов’язання про зворотне вивезення протягом року.
Законодавством України встановлено також, що звільняються від сплати мита окремі предмети, які вивозяться за митний кордон України. До них належать:
1) предмети (крім вино-горілчаних і тютюнових виробів, харчових продуктів) загальною вартістю, що не перевищує десятикратного розміру мінімальної заробітної плати;
2) предмети загальною вартістю, що не перевищує суми іноземної валюти, зазначеної у виїзній митній декларації, за умови використання цієї валюти на придбання таких предметів на підприємствах і в організаціях, які мають право здійснювати торгівлю за іноземну валюту, або предмети загальною вартістю, що не перевищує суму, еквівалентну іноземній валюті, зазначену у виїзній митній декларації, за умови використання цієї валюти на придбання таких предметів, як:
— предмети, що вивозяться іноземними громадянами — посадовими особами, які працюють на державних підприємствах України не менше як три місяці, на суму, що не перевищує 50 % отриманої заробітної плати у національній валюті України;
— предмети особистого користування, що тимчасово ввозяться (пересилаються) за митний кордон України;
— речі, що вивозяться (пересилаються) під час переселення громадян на постійне місце проживання за кордон;
— горілчані вироби у кількості одного літра, вино — двох літрів, тютюнові вироби — 200 цигарок (або 200 грамів цих виробів) на одну особу;
— предмети, що були тимчасово ввезені в Україну громадянами, які постійно проживають за кордоном, і ввезення яких було оформлено митними органами у встановленому порядку;
— предмети, що пересилаються у міжнародних поштових відправленнях і вартість яких не перевищує двох мінімальних заробітних плат;
— вирощена громадянами на городах і присадибних ділянках продукція: картопля, плодоовочеві продукти, ягоди, виноград, баштанні культури за наявності довідки органів місцевого самоврядування, яка підтверджує, що ця продукція вирощена громадянином і є його власністю.
Що стосується товарів та інших предметів, що тимчасово ввозяться на митну територію України і призначені до зворотного вивезення за її межі у встановлені строки у незмінному стані або відремонтованому вигляді, а також товарів та інших предметів, що тимчасово вивозяться за межі митної території України та призначені до зворотного ввезення на цю територію у встановлені строки у незмінному стані, то вони пропускаються через митний кордон України без сплати мита. Таке ввезення або вивезення називають умовно безмитним, тому що воно стосується лише предметів, які переміщалися через митний кордон під митним режимом тимчасового ввезення (вивезення). Особливою характерною рисою цього митного режиму є строк перебування предметів на митній території України (при ввезенні) або за межами митного кордону України (при вивезенні). Цей строк визначено протягом одного року з дня пропуску через митний кордон України.
Згідно із законом «Про Єдиний митний тариф» в Україні допускається зниження ставок мита при ввезенні на митну територію України та вивезенні за межі цієї території товарів та інших предметів. Розглянемо об’єкти зниження ставок мита. До них належать предмети що:
а) відремонтовані та раніше ввезені на митну територію України або вивезені за межі цієї території;
б) пошкоджені до пропуску їх через митний кордон України, але придатні для використання як вироби або матеріали;
в) в інших випадках, що визначаються КМ України.
Тарифні преференції — це пільги, які надані при обкладенні митами всіх або декількох товарів окремих країн і не поширюються на товари інших країн у вигляді звільнення від мита, зниження ставок мита або встановлення квот на преференційне ввезення товарів та інших предметів. Тарифні преференції встановлюються на товари і предмети, які походять з країн, що розвиваються і користуються Загальною системою преференцій, і передбачені умовами, що такі товари мають обіг виключно у прикордонній торгівлі.
Тарифні преференції мають три форми:
— звільнення від сплати мита;
— зниження ставок мита;
— встановлення квот на преференційне ввезення.
Повернення мита також є важливим засобом митно-тарифного регулювання ЗЕД. За товари, які були ввезені на митну територію України, а потім вивезені протягом одного року, сплачене мито може бути повністю або частково повернуто власнику товарів при їх вивезенні за межі митної території України, але за умови надання свідоцтв про використання цих товарів з метою складання, монтажу, переробки або обробки.
Митна статистика
Митна статистика – один із різновидів статистики держави як виду практичної діяльності, яка спрямована на збирання, обробку, аналіз та публікацію статистичної інформації про діяльність у митній справі. Головне її призначення надавати достовірну інформацію для прийняття виважених та науково обґрунтованих рішень у зовнішньоекономічній та нормотворчій діяльності.
Йдеться про статистику зовнішньої торгівлі – галузь економічної статистики, що характеризує обсяги й динаміку зовнішньої торгівлі, її географічний розподіл, товарний склад, частку країни у товарообороті,значення зовнішньої торгівлі для країни. Така статистика вивчає результати, форми і методи торгівельно-економічного, науково-технічного співробітництва, а також кредитних і валютно-фінансових взаємовідносин, співробітництво у галузі міжнародних перевезень.
Відповідно до ст. 303 МК України завданнями митної статистики є:
1) об’єктивний та достовірний облік даних про переміщення товарів через митний кордон України; збирання, формування, опрацювання, узагальнення, всебічний аналіз та зберігання статистичної інформації з питань митної справи та зовнішньої торгівлі товарами;
2) подання статистичної, довідкової, аналітичної інформації з питань митної справи та зовнішньої торгівлі товарами органам державної влади в порядку, встановленому законом;
3) захист статистичної інформації, яка відповідно до законодавства України не підлягає розголошенню.
Митна статистика є складовою частиною загальнодержавної системи статистичного обліку і звітності. Відповідно до визначених завдань митна статистична інформація формується, узагальнюється, аналізується митними органами і використовується в інтересах зміцнення зовнішньоекономічних зв’язків, поліпшення тарифного та нетарифного регулювання, подальшої інтеграції України у загальносвітову систему економічних відносин. Разом з тим забороняється вимагати від митних органів статистичну інформацію, не передбачену державною статистичною звітністю, МК та іншими законами України.
Митна статистика складається з митної статистики зовнішньої торгівлі і спеціальної митної статистики. Відповідно, митна статистика зовнішньої торгівлі являє собою узагальнену та відповідним чином систематизовану інформацію про переміщення товарів через митний кордон України. Вона формується, узагальнюється та аналізується ДМСУ на основі даних, які містяться у вантажних митних деклараціях. Потім ці дані використовуються відповідними органами державної влади для здійснення контролю за надходженням податків, зборів та інших обов’язкових платежів до Державного бюджету України, валютного контролю, аналізу стану зовнішньої торгівлі України, її торговельного і платіжного балансів та економіки в цілому.
Ведення митної статистики здійснюється за методологією, яка забезпечує порівнянність даних митної статистики зовнішньої торгівлі України з даними державної статистики інших держав. Державна митна служба України забезпечує регулярне публікування даних митної статистики зовнішньої торгівлі.
Для забезпечення завдань, покладених на митні органи Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, митними органами формується, узагальнюється та аналізується спеціальна митна статистика. Порядок ведення спеціальної митної статистики визначається законом.
Для формування митної статистики використовуються документи та відомості, які подаються до митних органів юридичними та фізичними особами згідно з нормами МК України, якими визначається порядок здійснення митного контролю та митного оформлення.
Статистична та інша інформація, що у встановленому порядку надана митним органам, використовується виключно для митних цілей. Так, інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів може надаватися лише органам, які ведуть державну статистику, а інформація щодо експортно-імпортних операцій конкретних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності — тільки слідчим органам у зв’язку з розслідуванням кримінальних справ. Така інформація надається і міністерству економіки України.
Інформація, яка становить державну, комерційну, банківську або іншу таємницю, що охороняється законом, а також конфіденційна інформація не підлягає розголошенню або використанню службовими особами митних органів для особистих цілей, не може надаватись органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх службовим особам, установам, організаціям, підприємствам та громадянам за винятком випадків, передбачених законом.
Статистична інформація з питань зовнішньої торгівлі використовується для:
1) визначення стратегії, тактики та основних напрямів розвитку зовнішньоекономічної діяльності;
2) аналізу та прогнозування зовнішньоекономічної політики і ситуації, що склалася чи складатиметься на світовому ринку;
3) проведення переговорів з торговельно-економічних питань,
4) застосування методів тарифного і нетарифного регулювання;
5) складання торговельного та платіжного балансів України, планування і проведення валютно-фінансової політики;
6) визначення ринків збуту товарів;
7) формування статистики зовнішньоекономічних зв’язків України.
ДМСУ здійснює розробку, впровадження та ведення відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій. Порядок їх ведення встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Зазначені класифікатори використовуються виключно для митних цілей. ДМСУ інформує органи державної влади та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності про зміни і доповнення, внесені до класифікаторів, зазначених у частині першій цієї статті.
Методологія ведення митної статистики країн СНД започаткована на затвердженій рішенням голів урядів СНД «Єдиній методології митної статистики зовнішньої торгівлі держав – учасників Співдружності незалежних держав» від 9 грудня 1994 р. Крім того, така статистична діяльність здійснюється відповідно до ЗУ «Про державну статистику».
Видами митної статистики є: статистика зовнішньої торгівлі (СЗТ) та спеціальна митна статистика. СЗТ формується на основі даних електронних копій ВМД і використовується як джерело для формування офіційної статистики зовнішньої торгівлі України для складання платіжного балансу України та зовнішньоторговельного балансу України. Спеціальна митна статистика формується на основі звітів митних органів з основних показників діяльності та використовується ДМСУ для аналізу діяльності митної системи та підвищення ефективності її роботи.
Всебічний аналіз статистичних даних слугує підставою:
- формуванню та реалізації науково-обгрунтованої торговельно-транспортної політики держави;
- аналізу ринків пропозицій та збуту;
- плануванню інфраструктури;
- прогнозуванню макроекономічних показників у системі національних рахунків та платіжного балансу;
- складенню товарних балансів (для спостереження за змінами рівня забезпеченості населення та забезпеченості промислово важливими групами товарів);
- ведення транспортної політики;
- розрахунків різного роду індексів показників;
- прогнозування макроекономічних показників у Системі національних рахунків та платіжного балансу.