Охарактеризуйте соціально – економічний і політичний розвиток укр. Земель у складі Рос імперії 18-19 ст
Початок ХІХ ст. ознаменувався спробами уряду Олександра І реформувати внутрішнє життя Російської імперії. Реформування адміністративної системи країни мало на меті посилити владу центру над окраїнами,русифікувати неросійське населення.Українські землі в складі Російської імперії поділялися на 9 губернійі 1 область (Бессарабську). З 1802 р. були введені генералгубернаторства.
Основою економіки України було сільське господарство. Близько 70 %земельних угідь знаходилося у власності феодалів. Селяни України поділялися на групи, що відрізнялися одна від одної ступенем особистої залежності, розміром і характером повинностей тощо. Основною групою селян були кріпаки (5,3 млн.).На початку ХІХ ст. погіршується стан майже усіх категорій селянства– спостерігається деградація й занепад господарств, активно йдуть процеси обезземелення. Сільськогосподарське виробництво було малоефективне в силу рутинного стану техніки та системи землеробства. Лише частина поміщиків, особливо на півдні, прагнула до поліпшення засобів обробки земель, вводили у своїх маєтках парові машини. Уряд також намагався перекласти тягар утримання армії на плечі селянства.З ростом попиту на хліб і сировину для промисловості сільське господарство України починає набувати капіталістичних рис – зростали його товарність та спеціалізація. Одним з найважливіших показників розвитку капіталістичних відносин у першій половині XIX ст. був розвиток промисловості. Розпочинається кількісне збільшення промислових підприємств. У першій чверті XIX ст. домінували поміщицькі та державні мануфактури (цукрові, горілчані, сукняні), засновані на ручній праці кріпаків і примітивній техніці. З 40х рр. становище починає змінюватися. Це пов’язано з початком технічного перевороту в промисловості; збільшенням кількості підприємств, що використовують найману працю. Переважно це були підприємства, засновані на купецьких капіталах.Суттєві зміни відбувалися і в транспорті. Перше парове судно було збудоване в 1823 р. в маєтку князя М. Воронцова в с. Мошни Київської губернії. На українських корабельнях м. Миколаєва у 1828 р. було започатковано створення морського пароплавства.Зростання на ринках збуту сільськогосподарської та промислової продукції сприяло пожвавленню торгівлі в Україні. Збут і купівля товарів здійснювалися через широку мережу ярмарків. Криза кріпосницької системи супроводжувалася загостренням соціальних суперечностей, посиленням антикріпосницької боротьби. Головною рисою соціального протесту цього періоду виявилася пасивна боротьба селян (відмовлення відбувати панщину, оброк, втечі).
Зниження продуктивності роботи залежних селян, розширення та поглиблення капіталістичних відносин, постійні виступи селян підштовхнули царат до проведення низки реформ і прийняття законодавчих актів, що збільшували економічну самостійність селян і знімали соціальну напруженість. У 1828 р. було обмежене право поміщиків засилати селян у Сибір, з 1833 р. заборонялося продавати селян з публічного торгу з роздробленням родин. У 1845 р.поміщикам дозволялося відпускати двірню на волю без землі. З 1848 р. селяни за згодою поміщиків мали право здобувати нерухому власність. У 3040 роках були проведені селянські реформи, але вони носили бюрократичний характер і не враховували місцевих особливостей, викликали невдоволення селян.
Проаналізуйте розвиток ідеї державності у суспільно-політичному русі України та дайте характеристику Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990р.) і Акту про незалежність України.
Деклара́ція про́ держа́вний сувереніте́т Украї́ни — документ про проголошення державного суверенітету України. Прийнята Верховною Радою Української PCP 16 липня 1990 року.
Одним з головних положень Декларації було положення про громадянство. Проголошувалося, що Україна має своє громадянство, де «всі громадяни рівні перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять». Декларація проголошувала економічну самостійність України. У документі підкреслювалося намір створити банківську, цінову, фінансову, митну та податкову системи, сформувати державний бюджет, а при необхідності ввести власну грошову одиницю. Україна проголошувала свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не буде брати участі у військових блоках і зобов'язується дотримуватися трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. Декларація проголошувала право України безпосередньо реалізувати відносини з іншими державами, укладати з ними договори, обмінюватися дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами.
Акт проголошення незалежності України — документ, прийнятий позачерговою сесією Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 року, яким проголошено незалежність України та створення самостійної української держави — України. Тим самим було покладено край юридичному існуванню Української Радянської Соціалістичної Республіки.
Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 р., продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави – України. Територія України є неподільною й недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.