Спеціальна історична дисципліна – медальєрика.

ЛЕКЦИЯ 3. ФАЛЕРИСТИКА. МЕДАЛЬЄРИКА.

1. Фалеристика, як спеціальна історична дисципліна.

2. Спеціальна історична дисципліна – медальєрика.

 

Фалеристика, як спеціальна історична дисципліна.

ФАЛЕРИСТИКА – це спеціальна історична дисципліна, яка вивчає історію орденів, нагородних медалей, відзнак, значків, виникнення і розвиток нагородної системи, а також відповідні документи і статистику.

Походить від лат. Falerae, phalerae, грецьк. phalara – металеві прикраси у вигляді блях, жетонів. В арміях епохи еллінізму, а потім в Стародавньому Римі вони слугували військовими відзнаками, нагородами для воїнів, центурій, маніпул, когорт і легіонів.

Основний об'єкт дослідження фалеристики: нагороди, пам'ятні знаки, значки; документи і матеріали нагородної статистики.

Методи дослідження фалеристики: порівняльно-історичний, класифікації і типологічний, застосовуються також методи інших галузей історичного знання, наприклад, археології, палеографії і ін.

Значення науки. Нагороди і відзнаки – цінне джерело для вивчення рівня розвитку матеріальної культури, духовного життя держави в певний період, символіки і її пріоритетів. Він допомагає при дослідженні важливих подій і фактів, їх оцінці. Особливо важливі матеріали фалеристики для історії воєн і військового мистецтва, датування місць битв або поховань.

Класифікація нагород: Нагороди різняться за своїм соціальним статусом. Є найвищі державні нагороди, які встановлюються верховною владою держави, є урядові, відомчі, релігійні нагороди, є відзнаки громадських організацій, союзів, національно-культурних товариств, недержавних рейтингів тощо. Вони різняться за класифікацією – ордени, хрести, медалі, нагрудні знаки, почесні звання, просто нагородні планки. Нагороди відрізняються за чинниками відзначення: одні призначені суто для вшанування військових подвигів, інші надаються за досягнення у сферах промислової, аграрної, наукової, культурної діяльності, діяльності милосердній, виконання громадського обов’язку або поліпшення демографічної ситуації в окремих країнах, для відзначення окремих знаменитих дат і подій, вшанування учасників успішних, а здебільшого невдалих військових операцій.

Важливим здобутком останніх років у розвитку державної нагородної політики стало прийняття Верховною радою України 16 березня 2000 року Закону України „Про державні нагороди України”.

Фалеристика одночасно має справу з багатьма іншими науками – всесвітньою історією, юриспруденцією, мистецтвознавством, історією техніки, етнографією, статистикою, а ще й з цілим комплексом суміжних дисциплін, таких як археографія, джерелознавство, геральдика, сфрагістика, генеалогія, уніформологія, символіка та емблематика, музеєзнавство.

Раніше фалеристика традиційно входила в нумізматику. Як самостійна наукова дисципліна вона стала відокремлюватися в І пол. XX в. В СРСР це було пов'язано з появою в кінці 50-х - на початку 60-х рр. дослідженні В.А. Дурова і І.Р. Спасського. В середині 70-х рр. вишли перші в історіографії узагальнюючі роботи В.Н.Ільінського, В.Г. Буркова, Р.А. Колесникова і А.М. Рожкова, Р.І. Шейна і ін. Деякі з них були перевидані в доповненому вигляді в 80-ті роки.

Спеціальна історична дисципліна – медальєрика.

МЕДАЛЬЄРИКА (від італ. Medaglia або лат. metallum – метал) – спе­ціальна історична дисципліна, що вивчає виникнення та історію медалей і медальєрного мистецтва.

Об'єктом дослідження її є ме­далі (пам'ятні, художні та нагородні), медальєрні комплекси (серія медалей, які створені одним або групою майстрів, присвячені кон­кретній історичній події або особі), а також технологія виготовлен­ня медалей.

Традиційно М. входила до нумізматики, від якої відокремилась у першій пол. XX ст. В Україні оформлення медальєрики в спеціальну історичну дисципліну почалося в 50-70-х роках і було пов'язане з роботами істориків і мистецтвознавців Ю.А. Бартштейна, К.В. Голенко, Ю.Л. Даніленко, Е.С. Смірнової, А.В. Шатена, А.С. Шкурко і ін. За радянських часів М. досягла помітних успіхів. Відбулися виставки медальєрного мистецтва (Москва, 1971; Київ, 1973), що продемонстрували самобутню технологію виготовлення медалей та їх побутування. Проте до теперішнього про цес оформлення медальєрики в науку не завершився. Фахівців з медальєрики мало, їх ніде не готують.

Термін медаль (франц. médaille, від італ. medaglia, від лат. metallum – метал) має три значення:

1. Металевий знак з двостороннім (рідше одностороннім) зображенням, що випускається на честь якого-небудь видатного діяча або події. Частіше за все Медаль має круглу або овальну форму, іноді випускаються багатокутні Медалі, так звані плакетки. Медаль вперше була випущена в Італії в 14 ст. Спочатку Медалі випускалися не тільки державою, але і окремими особами, товариствами. Проте з 17-18 ст. право чеканки Медалей належить, як правило, тільки державі.

2) Вид державної нагороди за заслуги (нагородні Медалі). Вперше Медаль як нагорода була введена в 17 ст. шведським королем Густавом Адольфом для нагородження офіцерів. В кінці 18 ст. нагородні Медалі були введені в Польщі, у Франції, в Пруссії. В Росії нагородна Медаль вперше була встановлена в правління царівни Соф’ї. Спочатку Медалі надавалися за військові заслуги, а потім і за цивільну службу. В більшості сучасних держав існують головним чином нагородні Медалі за військові заслуги (наприклад, в США почесні Медалі армії і флоту, солдатська Медаль, Медаль повітряних сил, Медаль військово-морських сил; у Франції Медаль за військові заслуги; в Бельгії військова Медаль короля Альберта; в Данії Медаль за участь в 2-й світовій війні і інші).

3) Нагорода за досягнення в науці, культурі, економіці і ін. Медалі вручаються, наприклад, лауреатам міжнародних конкурсів виконавців, лауреатам Нобелівських премій, переможцям міжнародних спортивних змагань і т.д. В деяких державах існують Медаль за досягненя в сільському господарстві і промисловості (Італія), за заслуги в мистецтві і літературі (Австрія, Бельгія) і т.д.

Перші медалі були створені в Стародавньому Римі й виконували роль грошової одиниці поряд з монетами та медальйонами. У XIV– XV ст. у Північній Італії стали виготовляти пам'ятні знаки – меда­лі, які не мали купівельної сили. У серед. XV ст. медальєрне мис­тецтво в Італії набуває найвищого розквіту. Це пов'язано із загаль­ним культурним розвитком за доби Відродження. Зародження М. на території України сягає періоду Київської Русі, коли почало розвиватися монетне виробництво. Відомо, що як відзнаки в Київській Русі використовували нашийні гривні (золоті, срібні або бронзові обручі). Перші російські нагородні медалі – монети з вушком з'являються у XV ст., а набувають поширення у другій пол. XVIII – першій пол. XIX ст. В Україні побутують на­ціональні жіночі нашийні прикраси – дукачі. З другої пол. XIX ст. поряд із круглими, рідше овальними медаля­ми з'являються прямокутні (плакетки).