Склад програм перетворення вхідної інформації у команди управління пристроями відображення.

Мовні засоби машинної графіки

 

Лінгвістичне забезпечення процесу геометричного проектування призначене для надання проектувальнику потужних і зручних засобів формування, зберігання, перетворення і вводу-виводу графічної інформації.

 

Комплекс програм відображення геометричної інформації включає програми перетворення вхідної інформації у команди управління пристроями відображення.

 

У нього входять:

 

· програми-транслятори, що перетворюють початкову інформацію у форму, зручну для машинної обробки;

 

· програми графічних операцій, до яких звертаються відтрансльовані проблемні програми (прикладами графічних операцій є переклад креслення або його частини в інший масштаб, нанесення штрихування у розрізі або перетині, формування розміру з нанесенням виносних і розмірних ліній, стрілок і т.д.);

 

· програми створення архіву графічних документів, які дозволяють використовувати типові графічні фрагменти у процесі роботи проблемних програм з метою включення їх у зображення об’єкту; одержане повне креслення об’єкту може бути поміщене у графічний архів для подальшого неодноразового використання;

 

· проблемні програми, що забезпечують відтворення креслення або його фрагмента;

 

· управляючі програми, які здійснюють зв’язок між програмами і управління креслярсько-графічною підсистемою.

 

Сформована проблемними програмами інформація містить всі необхідні для автоматичного відображення дані, які можна безпосередньо перетворити в програми управління пристроями відображення, але робити це недоцільно з наступних причин:

 

· у рішенні різних задач одні і ті ж програми графічних операцій реалізуються в різній послідовності і лише після виконання останньої програми інформацію необхідно перетворити в команди графічного пристрою або дисплея;

· результат може відображатися на декількох графічних пристроях, що мають різні системи команд управління, наприклад, сформоване креслення можна спочатку відобразити на екрані дисплея, візуально перевірити, а потім дати вказівку викреслити робоче креслення на графічному пристрої;

 

· відображення може проводитися по частинах або повністю, безпосередньо після формування графічного елементу або з будь-якою затримкою у часі;

 

· набір програм графічних операцій і системи команд пристроїв відображення можуть з часом змінюватися, при цьому комплекс проблемних програм машинної графіки не повинен піддаватися докорінним змінам;

 

· взаємодія ЕОМ з різними графічними пристроями є складним процесом у якому разом зі специфічними для кожного пристрою діями є багато загальних рис.

 

У зв’язку з цим результати роботи проблемних програм записуються на деякій проміжній мові, яка не є мовою команд пристроїв відображення, але дозволяє при необхідності швидко перетворити дані в команди управління графічного пристрою або дисплея. Таке перетворення здійснюється програмним блоком постпроцесорів.

 

Окрім програми постпроцесора існує програмний блок зв’язку ЕОМ з пристроями відображення. Саме ці програми необхідно певним чином допрацьовувати при включенні в підсистему графічних пристроїв нових засобів відображення. Решта всіх програмних засобів є інваріантними по відношенню до комплексу технічних засобів машинної графіки. Така структура програмного забезпечення робить її гнучкою і швидко пристосовуваною до складу конкретної САПР.

 

Слід зазначити, що загальносистемне програмне забезпечення машинної графіки базується на загальносистемному програмному забезпеченні САПР і повинно включати або спеціальні пакети програм, або спеціалізовані мови для опису і введення графічної інформації з відповідними трансляторами.

 

Перші спроби створення і використання програмного забезпечення для формування і вводу-виводу графічної інформації відносяться до періоду виникнення пристроїв відображення графічної інформації, у цей же час були створені програмні засоби машинної графіки першого покоління. Вони являються пакетами підпрограм, що викликаються з основної програми, написаної на одній з алгоритмічних мов високого рівня і призначених для формування графічного зображення будь-якого елементу (графічного примітиву) або виконання заданого графічного перетворення. Об’єктні модулі цих підпрограм зведені в спеціальний бібліотечний файл звідки можуть бути викликані при компоновці основної програми. Елементами мови в цьому випадку є найменування вказаних підпрограм. Мовні засоби машинної графіки першого покоління реалізують двовимірну (плоску) графіку.

Найбільшу популярність серед програмних засобів першого покоління здобув пакет ГРАФОР. Він дозволяє викреслювати графічні примітиви (вектор, дуга, текст різного вигляду, маркери).

До мовних (програмним) засобів машинної графіки другого покоління відносяться також пакети підпрограм, що реалізовують формування графічних зображень. Принципова різниця в порівнянні з програмними засобами машинної графіки першого покоління полягає у тому, що основою для пакетів програм другого покоління є просторова (тривимірна) графіка. У іншому мовні засоби цих поколінь схожі. У даний час мовні засоби машинної графіки першого і другого поколінь з метою автоматизації проектування не застосовуються.

До сучасних засобів машинної графіки, які складають основу більшості САПР відносяться мовні засоби третього покоління, що реалізовують інтерактивну машинну графіку. Процес формування і перетворень графічного зображення ведеться на екрані графічного дисплея у режимі діалогу проектувальника з графічною системою.

 

При цьому формуються графічні зображення об’єктів будь-якої складності в тривимірному просторі. Елементами мови у цьому випадку є проблемно-орієнтовані меню, які керуються переміщенням курсору.