Право собственности: понятие, формы, виды
В объективном смысле право собственности – система норм права, закрепляющих и охраняющих отношения в обществе по присвоению продуктов производства, а также средств, позволяющих собственнику осуществлять права владения, пользования, распоряжения имуществом. В субъективном смысле – конкретные правомочия собственника по принадлежности конкретного имущества и возможности поведения в отношении этого имущества.
Содержание собственности заключается в том, что собственник вправе по своему усмотрению совершать в отношении принадлежащего ему имущества любые действия, но эти действия не должны противоречить закону и иным правовым актам, а также нарушать права и охраняемые законом интересы других лиц.
Формы: частная, государственная и муниципальная собственность. Виды: общая (долевая и совместная) и отдельного лица.
32. 32. Обовязки:
1. Обов'язок дотримуватися Конституції і законів України.
При цьому незнання законів не є підставою і не звільняє нікого від юридичної відповідальності при їх невиконанні чи порушенні.
2. Обов'язок захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів.
3. Обов'язок охорони культурної спадщини, відшкодовування завданих збитків.
4. Обов'язок не заподіювати шкоди природі
5. Обов'язок поважати честь і гідність інших людей, не посягати на їхні права і свободи.
6. Обов'язок набуття повної загальної середньої освіти
7. Обов'язок піклування про дітей та про непрацездатних батьків.
8. Обов'язок сплати податків і зборів.
33. 33. Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках судзастосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу.
Примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності.
До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:
1) штраф;
2) громадські роботи;
3) виправні роботи;
4) арешт;
5) позбавлення волі на певний строк.
34. Форми і види права власності
Форми права власності. В законі "Про власність" зазначено, що власність
в Україні виступає у формах приватної, колективної і державної
власності. Отже, в Україні мають місце такі форми права власності: право
приватної, право колективної і право державної власності. В основі
поділу права власності на форми лежить принцип суб'єктності, тобто
принцип належності права тому чи іншому суб'єктові. До права приватної
власності належить власність громадян та створених ними юридичних осіб.
Право державної власності поширюється на власність, яка належить Україні
в цілому (загальнодержавна власність) і адміністративно-територіальним
одиницям (комунальна власність).
Щодо права колективної власності підкреслимо, що в Україні є власність,
яку неможливо зарахувати ні до права приватної, ні до права державної
власності. Це власність, що належить профспілкам, політичним партіям та
іншим громадським об'єднанням, релігійним та іншим організаціям, які є
юридичними особами. Можливо, право саме на цю власність і доцільно
називати правом колективної власності. Але законодавець до права
колективної власності, крім перелічених, зараховує також право
власності, що належить трудовим колективам державних підприємств,
колективам орендарів, колективним підприємствам, кооперативам,
акціонерним товариствам, господарським товариствам та об'єднанням.
Як бачимо, названі суб'єкти або взагалі не можуть виступати суб'єктами
права власності, або належать до суб'єктів права приватної чи державної
власності.
Отже, можна вважати, що в Україні є повноцінним право власності у формі
приватної та державної (загальнодержавної і муніципальної) власності, а
також є зачатки права власності у формі колективної власності.
35. Суб'єктами цивільного права є фізичні та юридичні особи. Фізичною особою є кожна окрема людина. Фізична особа має індивідуальні природні властивості і громадянські характеристики. Так, визнання почерку однією з основних властивостей індивідуальності зумовило потребу підпису договорів та інших угод.
До громадських характеристик людини слід віднести її ім'я, громадянство, соціальний стан, володіння мовами тощо. Сукупність цих характеристик дає можливість називати людину громадянином.
Таким чином, можна сказати, що кожний громадянин наділений природними властивостями і громадськими характеристиками, які обумовлюють можливість його участі в цивільних правовідносинах у ролі суб'єкта цих відносин (фізичної особи).
Крім фізичних осіб до суб'єктів цивільних прав відносяться також юридичні особи. Необхідність «уособлення» організацій можна пояснити виникненням об'єднань громадян для всебічного задоволення своїх майнових та особистих не-майнових інтересів.
Слід підкреслити, що назва «юридична особа» перш за все свідчить про те, що цей суб'єкт цивільних правовідносин не є громадянином (фізичною особою), а тому має деякі особливі права. Разом з тим сьогодні є пропозиції наділяти правами юридичної особи в певних випадках і фізичних осіб. .
36. 36. Адміністративна відповідальність- це різновид правової відповідальності, специфічна форма негативного реагування з боку держави в особі її компетентних органів на відповідну категорію протиправних проявів (передусім адміністративних проступків), згідно з якою особи, що скоїли ці правопорушення, повинні дати відповідь перед повноваженим державним органом за свої неправомірні дії і понести за це адміністративні стягнення в установлених законом формах і порядку.
ознаки:
1) має зовнішній характер;
2) застосовується лише за вчинення правопорушення;
3) пов'язана з державним примусом у формах каральних і правовідновлюючих заходів;
4) визначена у нормах права;
5) притягнення правопорушника до відповідальності здійснюється в певному процесуальному порядку;
6) притягнення до відповідальності здійснюється уповноваженими державними органами та посадовими особами;
7) винна у вчиненні правопорушення особа несе певні втрати матеріального та побутового характеру, які передбачені законом.
37. 37. Відповідно до статті 7 Закону України "Про громадянство України", особа є громадянином України, якщо (будь-який з пунктів)*:
· батьки або один з батьків на момент її народження були громадянами України;
· народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України;
· народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави;
· народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків;
· народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;
· народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем;
· є новонародженою дитиною, знайденою на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда);
38. О́ргани держа́вної вла́ди України — складова частина державного механізму, наділена владними повноваженнями, обсяг яких визначається Конституцією України та законами. Діяльність органів державної влади забезпечують посадові та службові особи, які працюють на професійних засадах, можуть здійснювати юридично чинні дії та мають спеціальний статус державного службовця.
Організація та діяльність органів державної влади здійснюється за принципом народного суверенітету, одним з елементів якого є поділ державної влади на три гілки: законодавчу (здійснює Верховна Рада України), виконавчу (Кабінет Міністрів України, міністерства та ін.центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації) і судову (Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції — Верховний Суд України, місцеві суди). Окреме місце в системі органів державної влади займає Президент України та органи прокуратури. Такий розподіл сприяє створенню противаг та контролю однією гілки влади за іншими, з метою не допустити узурпації влади в одних руках.
39.39. Дисциплінарна відповідальністьзгідно з чинним законодавством України настає за порушення трудової дисципліни й службових обов'язків.Такі порушення можуть бути виражені як у діях, так і в бездіяльності, допускатися як свідомо, так і з необережності. Деякі категорії державних службовців у зв'язку з виконанням своїх повноважень відповідають у дисциплінарному порядку і за проступки, які порочать їх як державних службовців або дискредитують органи, в яких вони працюють (керівники, державні службовці — співробітники правоохоронних органів, військовослужбовці тощо).
Законодавством закріплено такі види дисциплінарної відповідальності: 1) у порядку, встановленому законами України; 2) у порядку, встановленому Кодексом законів про працю України (далі — КЗпП); 3) відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців1; 4) на підставі дисциплінарних статутів та положень2, чинних у різних галузях чи сферах державного управління.
Підставою дисциплінарної відповідальностіє дисциплінарний проступок, сутність якого полягає в невиконанні або в неналежному виконанні працівником покладених на нього трудових чи службових обов'язків.
40. Відповідно до статті 8 Закону України "Про громадянство України", особа без громадянства або іноземець, який подав зобов’язання припинити іноземне громадянство, та подав заяву про набуття громадянства України, а також його неповнолітні діти, реєструються громадянами України, якщо така особа (один з варіантів):
· сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України Закону України "Про правонаступництво України";
· сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР).