Захворюваність з тимчасовою втратою працездатності та інвалідність
Спеціальному обліку й аналізу підлягає захворюваність з тимчасовою втратою працездатності, чи захворюваність працюючого контингенту (ЗВУТ). Цей облік здійснюється по листках непрацездатності. Однак в амбулаторно-поліклінічних установах, що використовують систему обліку по закінченому випадку поліклінічного обслуговування, збір і формування статистичної інформації про тимчасову непрацездатність здійснюється за допомогою "Талона амбулаторного пацієнта".
Працюючим може бути виданий лікарняний лист у ЛПУ, як за місцем проживання, так і за місцем роботи, а також у диспансерах, лікарнях і т.д.
Існує 2 системи обліку: сигнальна система і система наступного обліку.
При сигнальній системі, де б ні був виданий лікарняний лист працюючому, лікуючий лікар зобов'язаний відразу сповістити про це на місце роботи. Це можна зробити по телефоні, або за допомогою посильної карти.
Після того, як робітник видужав, він за місцем роботи здає в бухгалтерію лікарняний лист, а перед тим реєструє його в здравпункте підприємства.
Це кращий, найбільш точний і абсолютний облік, особливо під час епідемій, спалахів грипу. Він дозволяє негайно вжити заходів по профілактиці захворювань. Однак у великих містах він мало прийнятний.
Найбільше широко використовується система наступного обліку, при якій листок непрацездатності по закінченні захворювання здається адміністрації підприємства, а потім цей документ переходить у ведення профспілкових органів для складання звіту (по ф. 23-ТН).
Цей звіт призначений для оперативних цілей обліку й аналізу тимчасової непрацездатності працюючих. Для аналіз захворюваності з тимчасовою втратою працездатності Прийнято розраховувати наступні показники:
1. Число випадків тимчасової працездатності на 100 працюючих у рік (показник частоти, інтенсивності захворюваності):
Число випадків тимчасової втрати працездатності
по первинних лікарняних аркушах
---------------------------------------------------------------------х100
Середня чисельність працюючих
1. Число днів тимчасової втрати працездатності на 100 працюючих у рік (показник ваги захворювань):
Число днів тимчасової втрати працездатності
по первинних лікарняних аркушах і їхніх продовженнях
----------------------------------------------------------------------------х100
Середня чисельність працюючих
1. Середня тривалість одного випадку непрацездатності.
Число днів тимчасової втрати працездатності
--------------------------------------------------------------------
Число випадків тимчасової втрати працездатності
Число випадків непрацездатності на 100 працюючих (показник частоти) указує на рівень захворюваності працюючих. Число днів непрацездатності на 100 працюючих залежить від багатьох факторів, що впливають на тривалість непрацездатності і характеризує, в основний, вага захворювання. Середня тривалість случаючи непрацездатності також відбиває вагу захворювань і залежить від рівня експертної оцінки працездатності.
Показник відсотка непрацездатності в більшості закордонних країн є основним, а іноді і єдиним при характеристиці захворюваності робітників. Він визначає основну частку робітників із загального числа, у середньому протягом одного року не приймали участі у виробничому процесі унаслідок хвороби.
Вивчати ЗВУТ потрібно щомісяця, тільки тоді можна виявити причини хвороб.
Ці показники треба порівнювати:
1. Показники 1 цеху з іншими цехами.
2. З показниками всього заводу.
3. Із середніми цифрами по місту, області, республіці.
4. З іншими підприємствами такої ж галузі промисловості.
5. З іншими підприємствами міста.
6. Необхідно порівнювати показники в динаміку: наприклад, березень цього року з березнем минулого чи року за минулий місяць, рік.
7. По окремих декадах місяця.
Захворюваність з тимчасовою втратою працездатності відбиває захворюваність працюючого населення. Тому, крім соціально-гігієнічного вона має і велике соціально-економічне значення.
У зниженні ЗВУТ зацікавлені не тільки лікарі, але й адміністрація підприємств і установ, інженерна служба, профспілкова організація. Вони повинні приймати сама активна участь в аналізі ЗВУТ, у виявленні її причин і, по можливості, їхньому усуненні. У кожній організації складається щоквартальний звіт про тимчасову непрацездатність і річні звіти.
У звіт про захворюваність зі ЗВУТ включені не тільки захворювання. Окремо враховуються й інші випадки непрацездатності. Враховується непрацездатність у зв'язку з вагітністю і родами, карантином. Особливе місце займає непрацездатність у зв'язку з відходом за хворим, в основному це відхід за хворою дитиною.
Основною задачею аналізу захворюваності з тимчасовою втратою працездатності є розробка заходів щодо зниження захворюваності працюючих у кожнім конкретному цеху, на ділянці, підприємство в цілому.
Одним из важных показателей, характеризующих состояние здоровья, является заболеваемость с временной утратой трудоспособности. По данным V. Marsch (1971), временная нетрудоспособность в США «пьющих» в 4 раза продолжительнее, чем «непьющих», а алкоголизм стоит на четвертом месте среди причин нетрудоспособности. По причинам, связанным с алкоголизмом, общество теряет около 30 млн. рабочих дней в году. Заболеваемость с нетрудоспособностью более недели больных алкоголизмом в 2 раза выше, чем непьющих, как отмечает статистика телефонной компании «Белл» в США.
На прямую зависимость временной нетрудоспособности от употребления алкоголя указывает К. А. Каменков (1967), подчеркивая, что подгруппа «неумеренно пьющих» имеет сравнительно высокие коэффициенты заболеваемости по отношению к «пьющим редко». Эта же подгруппа имеет и наименьший «индекс здоровья».
Ф. X. Зингер и И. И. Ясинский (1969) замечают, что среди неболевших шахтеров, не употребляющих алкогольные напитки, было 12%, а среди часто болевших — только 6,9%. У лиц, не употреблявших алкоголь, реже встречались заболевания органов дыхания, уха, горла, носа, случаи травматизма. Многие состоящие на учете по поводу заболеваний органов пищеварения (хронический гастрит, язвенная болезнь желудка) и заявившие, что алкоголь они не употребляют, в прошлом пили часто и много.
В работе К. А. Отдельновой (1969), посвященной изучению состояния здоровья длительно и часто болеющих на заводе «Красный пролетарий», а также в работе В. П. Вовк (1972), изучавшей заболеваемость рабочих Центрального горно-обогатительного комбината Криворожского железорудного бассейна, установлена связь между частотой употребления алкоголя и количеством лиц или удельным весом группы длительно и часто болеющих.
Н. И. Гаврилов и соавт. (1969) отмечают существенное влияние на состояние здоровья и, в частности, на заболеваемость с временной утратой трудоспособности такого социального фактора, как злоупотребление алкоголем. По их данным, заболеваемость с временной нетрудоспособностью почти в 2 раза выше у рабочих, употребляющих алкоголь систематически и помногу, чем у не употребляющих его лиц тех же производственно-технических профессий. Аналогичные результаты получены В. Г. Антроповой (1969), изучавшей заболеваемость с временной утратой трудоспособности рабочих Свердловского инструментального завода. По данным С. П. Кузиной (1971), среди мужчин— кадровых рабочих-машиностроителей Хабаровска, часто употреблявших алкоголь, случаи заболеваний и производственного травматизма регистрируются в 2 раза чаще по сравнению с умеренно употребляющими алкоголь рабочими.
Проведенное на Ярославском шинном заводе исследование выявило важную роль длительности и частоты употребления алкоголя в возникновении патологии органов пищеварения, дыхания и сердечно-сосудистой системы, причем прослеживается четкая зависимость заболеваемости от частоты употребления алкоголя [Чулков П. А., 1972]. К аналогичным выводам приходит Л. В. Анохин (1970, 1976), изучавший влияние непроизводственных факторов на заболеваемость с временной утратой трудоспособности рабочих Воронежского завода синтетического каучука.
М. В. Мальковец (1973) на примере рабочих Минского автомобильного завода установила, что рабочие, злоупотребляющие алкоголем, утрачивают трудоспособность чаще в случаях на 14,1% и в днях нетрудоспособности на 12,4% по сравнению с употребляющими спиртные напитки умеренно.
Данные В. П. Сербина (1973) свидетельствуют о том, что заболеваемость с временной утратой трудоспособности, а также заболеваемость нервно-психическими и желудочно-кишечными болезнями были значительно выше у лиц, употребляющих много алкоголя, чем у лиц, не употребляющих его.
Проведенное О. П. Чекайдой (1974) изучение заболеваемости с временной утратой трудоспособности на группе рабочих, злоупотребляющих алкоголем, позволило выявить в ней ряд особенностей в связи с некоторыми социально-гигиеническими условиями. Одной из особенностей заболеваемости с временной утратой трудоспособности (как и общей заболеваемости) изучаемого контингента явился частый травматизм (23,4 случая и 347,3 дня нетрудоспособности на 100 работающих), который занимает второе место (после простудных заболеваний) в структуре заболеваемости по числу случаев и дней нетрудоспособности. Около 70% всех травм получено в быту. Средняя продолжительность одного случая бытовой травмы (15,7 дня) больше, чем производственной (12,8 дня). Это указывает на большую тяжесть бытовых травм. Третье место по числу случаев заняли болезни периферической нервной системы (11,7 на 100 работающих), четвертое — болезни сердца и сосудов (9,8 на 100 работающих).
Виробничий травматизм
Травмою називається пошкодження тканин і органів людини з порушенням їх цілісності і функцій внаслідок раптового і короткочасного впливу зовнішнього фактора. Травма, яку отримав працює на виробництві і яка викликана недотриманням вимог безпеки праці, називається виробничої, а обставини, за які людина травмована в результаті впливу на нього небезпечного виробничого фактора, називаються нещасним випадком.
Виробничі травми з характеру пошкоджень діляться на:
-Механічні - удари, порізи, розриви тканин, переломи тощо;
-Термічні - теплові удари, опіки, обмороження;
-Хімічні - опіки, гостре отруєння, ядуха (розлад дихання);
-Електричні - опіки, розриви тканин тощо;
-Променеві - пошкодження тканин, порушення діяльності кровотворної системи і т.п.;
-Комбіновані - одночасна дія декількох причин з різними наслідками.
Щодо ступеня тяжкості травми, які призвели до різних нещасних випадків, діляться на:
-Мікротравми (пошкодження організму, що не призвели до втрати працездатності або викликали її на термін, менший ніж один робочий день);
-Легкі (які зумовили тимчасову втрату працездатності за основною роботою на один робочий день і більше, але не призвели до ускладнень, тривалого лікування, інвалідності та ін);
-Важкі (кваліфікуються медичними працівниками на підставі схеми, затвердженої Міністерством охорони здоров'я СРСР 22 вересня 1980 р.) - це важкі тілесні каліцтва, небезпечні для життя поранення черепа, хребта, грудної клітки, живота, відкриті переломи стегна, гомілки, плеча, передпліччя і т . п.
-З летальним результатом.
Причинами нещасних випадків можуть бути організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні та психофізіологічні.
Організаційні: незадовільна організація робіт; відсутність або недоброякісна проведення інструктажу і навчання; недостатній контроль охорони праці, порушення та недотримання інструкцій з техніки безпеки; відсутність або незадовільний стан засобів індивідуального захисту.
Технічні: недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки виробничого обладнання; відсутність або недостатня надійність захисних пристроїв; несправність технологічного обладнання, оснащення, підйомно-транспортних засобів, ручного механізованого інструменту.
Санітарно-гігієнічні: несприятливі метеорологічні умови; висока концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони; незадовільні умови освітлення; високий рівень шуму і вібрації; шкідливі випромінювання.
Психофізіологічні: помилкові дії внаслідок високої тяжкості і напруги роботи, підвищеної стомлюваності, зниження уваги; монотонні умови роботи; недостатня професійна підготовленість; невідповідність психофізіологічних даних працюючого виконуваній роботі або його хворобливий стан.
За останні роки на металургійних підприємствах основними причинами виробничого травматизму стали організаційні. До них відносять близько 60% всіх нещасних випадків.
До основних організаційних причин належать:
-Незадовільна організація робіт - 28%;
-Недоліки в навчанні безпечним прийомам роботи на інструктуванні - 12%;
-Інші - 19%.
До основних технічних причин належать:
-Несправність машин, механізмів, устаткування - 9%;
-Конструктивні недоліки машин, механізмів, устаткування - 5,4%;
-Порушення технологічних процесів - 5,6%.