Економічні перетворення у промисловості: індустріалізація, її передумови, хід здійснення, наслідки.
Індустріалізація відбувалася згідно з розробленим п’ятирічним планом і пройшла кілька етапів. 1925 рік - XIV з’їзд ВКП(б) проголосив курс на індустріалізацію. Причини: техн. Відсталість, потреба оборони у разі війни.
Особливості
• головне джерело нагромадження коштів – „перекачування” коштів із села, експлуатація трудового ентузіазму людей;
• розвиток групи „А” на шкоду групи „Б”;
• розпочалася з важкої, а не з легкої промисловості;• мала ударні темпи;• спиралася на внутрішні резерви;
• здійснювалася за планом.
Труднощі
• відсутність розвиненої інфраструктури (шляхи сполучення, мости, залізниці);
• обмаль кваліфікованих кадрів;
• застаріле обладнання на більшості заводів і фабрик;
• нестача коштів
Підсумки індустріалізації ,,+ "
· змінилося співвідношення між пром-тю і с/г
· змінилося і співвідношення між великою і дрібною пром-тю
· СРСР перетв на індустріально-аграрну країну;
· зміцніла обороно-здатність СРСР;
· створення технічної бази с/г;
· ліквідовано безробіття;
· швидко йшов процес урбанізації
· формувався національний укр.. робітничий клас і технічна нтелігенція
,, - "
· -завищені ціни на пром. продукцію
· - значне скорочення чисельності кустарно-ремісничих закладів
· посилення регіональних нерівномірностей
· зростання централізації в управлінні економікою;
· зростання монополізму в пром-сті;
· згортання непу й утвердження командно-адміністративної системи;
· загальне одержавлення засобів виробництва;
· заборонено приватну торгівлю (вона була одержавлена);
· ускладнення житлової та продовольчої проблеми;
· курс на мілітаризацію економіки;
· заморожування значних коштів у незавершених об’єктах;
· посилення експлуатації трудящих;
· репресії проти технічної інтелігенції;
· сталася ізоляція радянської економіки зміцнення ролі партії в державі;
· вся економіка України контролювалась центральними органами влади.
95. колективізація: мотиви, хід здійснення, результати. Економічні та соціальні наслідки колективізації в Україні;
Колективізація передбачала переведення селянства від індивідуального господарства до колективного виробництва.
Причини:
· встановлення тоталітарного режиму
· Необхідність забезпечення коштів для індустріалізації
· Потрібен був механізм постачання хліба
· Можливість контролю за селянством
· Протиріччя між більшовицькою ідеологією та наявністю приватної власності.
Курс на “суцільну колективізацію та ліквідацію куркульства як класу” поклав листопадовий (1929р.) пленум ЦК ВКП(б). Колективні господарства створювались насильно, під загрозою репресій, широко використовувався досвід “воєнного комунізму”, набутий більшовиками у роки громадянської війни. Було розкуркулено 200 тис. селянських господарств.
Наприкінці 1932р. в УРСР налічувалось 70% селянських колективних господарств, що становили понад 80% посівних площ. Продуктивність праці “колективних” селян була низькою, оскільки майже весь урожай вилучався державою для хлібозаготівель.
Примусові методи колективізації і масові репресії влади проти селянства посилювали соціальне напруження, загрозу виникнення селянської війни в Україні та інших районах СРСР. Сталін та його оточення вирішили зламати опір колективізації шляхом винищення українського селянства, в якому вбачали оплот націоналізму і приватновласницької психології. Почалася одна з найбільших трагедій українського народу — спланований і організований голодомор. Внаслідок колективізації в Україні почалося різке падіння продуктивності сільського господарства. Але союзний уряд встановлював для України непомірні хлібозаготівельні плани, внаслідок чого вже наприкінці 1932 р. з'явились симптоми голоду,
Свого апогею голодомор в Україні досяг взимку і навесні 1933 р. Люди рятувались, як могли: їли товчену кору дерев, солому, перемерзлу картоплю і капусту, котів, собак, щурів, в муках помираючи від тяжких шлункових захворювань. Були численні випадки людоїдства.
Внаслідок голодомору в Україні загинуло близько 8 млн. осіб, а за деякими даними 10 млн. осіб.