Виникнення українських громад та їхня культурно-освітня діяльність наприкінці 50-70-х років.
Лібералізація суспільного життя сприяла пожвавленню суспільного руху. Повернувшись із заслання члени Кирило-Мефодіївського братства утворили в Петербурзі першу країнську громаду ( організацію, яка м ала на меті
1 сприяти розвитку народної освіти
2 свободі літературного слова
3 поширення національної ідеї
4 формування національної свідомості.
Саме на цих ідеях базувався перший в імперії часопис «Основа» (1861 у Петербурзі). Навколо якого групували вже відомі діячі (Костомаров, Білозерський, Куліш, Шевченко) та весь громадівський рух. Підтримуючи національне відродження активно починає діяти інтелігенція виникають громади у Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі. Найвпливовішою була Київська громада,(1861) що утворилася на основі таємного гуртка хлопоманів. Її лідерами були представники нової хвилі інтелігенції – Антонович, Рильський, Свидницький, Житецький. Їхнівми цілями було:
1Демократичні реформи
2 розвиток української культури
Члени громади організовували недільні школи для дорослих. (1859 р У Києві – перша в Рос.імперії). проводили навчання рідною мовою. Збирали кошти для видання навчальної літератури. Писали українські підручники. !862 арештовують членів громад, закривають недільні школи, припиняється видання журналу «Основа». 20 Чер 1863 року видається валуєвський циркуляр( таємний указ мініста внутрішніх справ Петра Валуєва) цілі: 1 Перешкоджати українському національному руху, загальмувати його. 2 зменшити вплив патріотичної інтелігенції на населення. Суть: 1 Суворо заборонено видання українською мовою книг призначених для початкового читання народу.2 заборонено укр.. мовою видавати педагогічну, церковну, наукову літ та підручники. 3 заявлялосчя про відсутність укр. мови, а лише «малоросийского наречия» цим «наріччям» дозволялося писати лише худ твори.
Кінець 60-тих початок 70-тих відновлення діяльності громад.
Виникнення у Києві Старої громади у Києві.Їхніми цілями було перетворити Росії на Федерацію і надати Україні автономії, а .також розвиток української культури. Вони продовжували культурно-просвітницьку діяльність 1873- створення Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. 1873 – заснування історичного товариства Нестора Літописця. 1874- видання газети «Киевский телеграф» 18 тра 1876 Емський указ (розпорядження російського імператора Олександра ІІ, підписане в німецькому Емс). Мета: у 1875створено комісію з розгляду засобів боротьби з українофільством . у висновках комісії вказано: « допустити окрему літературу на простонародному говорі означало б закласти міцні основи для переконання можливості, хай навіть, у далекому майбутньому відділення України від Росії»
Закрито «киевский телеграф»розігнано геграфічне товариство - 1876.
Діяльність М. Драгоманова
Драгоманов (або Драгоманів) Михайло Петрович (30 (18) вересня 1841, м. Гадяч Полтавської губернії, Російська імперія — 2 липня (20 червня) 1895, м. Софія, Болгарія) — український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист,громадський діяч, представник відомого роду українських громадських і культурних діячів Драгоманових. Етапним у справі становлення М.Драгоманова як політичного і громадського діяча став його виступ над труною Шевченка у Києві, коли прах великого Кобзаря перевозили до Чернечої гори.
1863 — стає членом товариства «Громада», об'єднання, що було формою пробудження свідомості національної інтелігенції до пізнання української історії, культури, народного побуту, права. Пізніше, у 1870-х рр., з'явилися нові, «молоді» Громади, в статутах яких уже стояло питання про «самостійне політичне існування» України з «виборним народним правлінням».
Зі середини 1860-х років становлення М.Драгоманова як ученого відбувалося в тісному взаємозв'язку з його публіцистичною діяльністю. У тодішніх роботах М.Драгоманова — історичних, етнографічних, філологічних, соціологічних — мимоволі відбувається зміщення акцентування на політичне підґрунтя означуваного питання.
1870 — Київський університет відрядив М.Драгоманова за кордон. Замість запланованих двох років молодий учений пробув там майже 3, відвідавши за цей час Берлін, Прагу, Відень,Флоренцію, Гайдельберг, Львів.
Особливе місце в політично-публіцистичній діяльності М.Драгоманова посідала Галичина. Він був одним із перших, хто намагався розбудити галицьке громадське життя, піднести рівень суспільної свідомості.
Трирічне закордонне турне М. Драгоманова було надзвичайно плідним для молодого вченого. Він тепер міг критично оглянути й оцінити свої переконання, зіставляючи їх з научним західноєвропейським досвідом.
Наступ реакції, повторне запровадження утисків проти відроджуваних проявів української культури змусили М.Драгоманова виїхати за кордон і стати політичним емігрантом. Восени 1875 року через Галичину та Угорщину він вирушив до Відня з наміром створити там осередок національної політичної думки, започаткувати випуск української газети.
Восени 1876 р. М. Драгоманов створив у Женеві громадсько-політичний збірник «Громада». Було видано 5 томів збірника. Головна тема «Громади» — дати якнайбільше матеріалів для вивчення України і її народу, його духовних починань і устремлінь до свободи і рівності серед світової спільноти.