Вибір схеми приймача та розрахунок ймовірної помилки на вході приймача

2. Визначити індуктивність контуру, якщо:

Реальний паралельний контур, тобто контур із втратами на резонансній частоті можна представити у вигляді ідеального контуру, до якого паралельно включено резистивний опір ,де - характеристичний опір: .

Вхідний опір контуру на резонансній частоті приймається:

обчислити :

обчислюємо струми в гілках із індуктивністю та ємністю:

;

Рис. . Графік залежності частоти від коефіцієнта передачі контуру

Визначаємо графічно закон зміни коефіцієнта передачі контура в межах діапазону частот (за допомогою програми MathCad):

та закон зміни вихідної напруги:

Рис. . Графік залежності частоти від напруги

Смуга пропускання коливального контуру V_f повинна бути не меншою ніж ширина спектру маніпульованого сигналу. Спектри таких сигналів наведені в таблиці 5. Добротність контуру для забезпечення такої умови визначаємо із формули:

Суть оптимального приймання сигналу полягає в тому, що у приймачі необхідно здійснити таке оброблення суміші сигнал-завада, щоб забезпечити виконання заданого критерію. Ця сукупність правил називається алгоритмом оптимального приймання сигналу у приймачі. Алгоритми оптимального приймання(когерентного та не когерентного) наведені в таблиці. Усі алгоритми в цій таблиці являють собою нерівності, що вказують послідовність операцій, які необхідно виконати над прийнятою сумішшю сигналу та завадиz(t)для визначення первинного сигналу b_1.

Таблиця . Алгоритм приймання в гаусовому каналі

Тип сигналу	Когерентне приймання	Некогерентне приймання
ФМ-2	[ (t)S1dt]	Не існує

енергія сигналу S_1. Енергія дискретного сигналу визначається через потужність сигналу та швидкість модуляції В:

E_s = P_s/B, де:

P_s - потужність сигналу, Вт

В - швидкість модуляції . В = Бод.

= Вт

Демодулятора надходить сума переданого модульованого сигналу s(t) і завади n(t):

z(t) = s(t) + n(t)

Демодулятор повинен відновити цифровий сигнал. Критерієм оптимальності є мінімум ймовірності помилки двійкового символу(бітд) цифрового сигналу.

Сигнал цифрової модуляції s(t) – це послідовність радіоімпульсів, що відображають цифровий сигнал і проходять через тактовий інтервал Т:

s(t)=±sl^k\t-kT)

деs'0-кТ)- і-ій радіоімпульс, що передається на к-му тактовому інтервалі

Радіоімпульси можуть відрізнятися амплітудами, фазами або частотами. Існують різні види цифрової модуляції АМ-2, ФМ-2, ЧМ-2, КАМ-2, АФМ-2. При цьому радіоімпульс використовується для передавання 0, а радіоімпульс s_i(t) - для передавання 1.

Таблиця. Опис елементарних сигналів

Метод модуляції

ФМ-2

=-

У даній таблиці використані наступні позначення:

а-коефіцієнт, що визначає енергію елементарного сигналу( 1-біта);

А(t) - функція, що описує форму елементарного сигналу;

f₀ - частота несійного коливання;

∆f – відхилення(девіація) частоти при ЧМ-2.

Під час демодуляції послідовності елементарних сигналів необхідно виконати дискретизацію з інтервалом Т в моменти часуt₀+kT,k = ...-1,0,1,2... Правильний вибір цих моментів забезпечує система тактової синхронізації(ТС).

На основі оцінки вирішуючою схемою виноситься рішення про переданий сигнал. Правило винесення рішення формулюється на основі сигналу, що демодулюється. Рішення виноситься шляхом порівняння оцінкиа з пороговим значенням

за правилом:a , то передавався сигналs,(t), а якщо a то

передавався сигналs₀(t). При АМ-2 а,=а, =0, = 0,5а,тобто порогове значення дорівнює половині відлікового значення з виходу УФ при надходженні на вхід демодулятора без завади.

Z(t)

Синхронізація