Природно-техногенні небезпеки. У наш час практично будь-який катастрофічний процес (забруднення, селі, зсуви, пилові бурі та інші явища) має комбінований характер: техногенний вплив

У наш час практично будь-який катастрофічний процес (забруднення, селі, зсуви, пилові бурі та інші явища) має комбінований характер: техногенний вплив сполучається з природними явищами.

■ Природні стихійні явища є відхиленнями від звичайних природних процесів. Вони можуть порушити діяльність локальних або регіональних екосистем. Але природне середовище загалом, наприклад, в масштабі всієї біосфери, може впоратись з наслідками природних стихій за рахунок саморегулювання за досить невеликий термін. Але для людини вони становлять небезпеку через те, що загрожують здоров'ю та завдають економічних збитків.

■ Техногенні небезпеки (аварії на підприємствах, транспорті тощо) в багатьох випадках спричиняють процеси, не властиві природним системам, формують стійкі за часом відхилення від нормального стану екосистем. Особливо небезпечні процеси, які призводять до накопичення забруднень у заключних ланках ланцюгів живлення.

До природно-техногенних небезпек належать і екологічні небезпеки. В багатьох ра­йо­нах планети спостерігається кризовий стан природного середовища, а деякі екологічні проблеми набули глобального характеру: 4 порушення озонового шару, 4 посилення парникового ефекту, 4 кислотні дощі, 4 забруднення Світового океану, 4 зниження родючості грунтів, 4 деградація лісів та ландшафтів, 4 зменшення біологічного різно­маніття.

­ Парниковий ефект. Люди тисячоліттями намагались впливати на, погоду, а зараз ми раптом опинились на порозі суттєвої зміни клімату, спричиненої людиною. Розглянемо цю проблему детальніше. Світлова енергія проникає крізь атмосферу, поглинається поверхнею Землі, перетворюється в теплову і виділяється у вигаяді інфрачервоного випромінювання. Однак вуглекислий газ, на відміну від інших природних компонентів атмосфери, інфрачервоне випромінюння поглинає. При цьому він нагрівається і в свою чергу нагріває атмосферу. Тобто, чимбільше в атмосфері вуглекислого газу, тим більше інфрачервоних променів буде поглинуто, тим теплішою вона стане. Температура і клімат, до якого ми звикли, забезпечується концентрацією вуглекислого газу в атмосфері на рівні 0,03%. В наш час люди збільшують концентрацію вуглекислого газу, коли вирубують ліси та використовують викопне паливо, внаслідок чого концентрація вуглекислого газу за XX cm. зросла приблизно на 20%, що може призвести до потеплінн клімату. Якщо допустити збереження існуючих тенденцій, то до 2050року концентрація вуглекислого газу в атмосфері подвоїться. Комп'ютерні моделі різни кліматичних параметрів показують, що це призведе до повсюдного потепління на 1,5-4,5°С. На перший погляд воно здається помірним. Але підвищення навколишньої температури на 4,5-5,5° С вище її піків, які досягають 38° С, може виявитись катастрофічним. Таке потеп­лін­ня викличе танення льодовиків, що спричинить підйом рівня Світового океану на 2-3 м. Це призведе до затоплення багатьох узбережних ділянок, де живуть мільйони людей. Вплив глобального потепління на опади і сільське господарство, вірогідно, виявиться ще сильнішим. Природні опади можуть скоротитися на 40%, літо стане більш спекотним, випаровування з поверхні Землі збільшиться, грунти пересохнуть...

Світова промисловість і транспорт настільки залежать від викопного палива, що в недалекому майбутньому значне надходження вугле­кис­лого газу в атмосферу неминуче. Однак існують заходи зменшення вугле­кислого газу в атмосфері, зокрема:

• збільшення к.к.д. використання пального на транспорті;

• енергозбереження (виробництво електроенергії майже повністю базується на спалюванні викопного палива);

• розробка та впровадження сонячних та інших безпаливних джерел енергії;

• припинення вирубки лісів, особливо тропічних;

• організація та підтримка компаній, які насаджують дерева.

Усі ці дії сприяють вирішенню й інших природоохоронних завдань. Енергозбереження та розвиток альтернативних джерел енергії сприяють зниженню забруднення. Насадження дерев — метод охорони грунтів та водних ресурсів, а також підтримка біологічного різноманіття.

­ Порушення озонового шару.Ультрафіолетове випроміню­вання (компо­нент сонячного випромінювання) проникає крізь атмо­сферу, поглинається ткани­нами живих організмів і викликає руйну­ван­ня молекул білка та ДНК ми захищені від агресивного впливу ультра­фіолетового випромінювання шаром озону в стратосфері на висоті 25 км від поверхні Землі. Цей шар зазвичай називають озоновим екра­ном. Необхідність його збереження не потребує доведення. Але деякі антропогенні за­бруд­нювачі його руйнують. За оцінками спеціалістів, озоновий шар зменшився за останні десять років на 4-8%, а над полярними шапками виникли так звані озонові діри. Крім збільшення ризику ракових захворювань, зменшення озонового шару навіть на 1% може, за даними ООН, призвести до того,що 100 тисяч осіб осліпне від ката­ракти.

Серйозну загрозу озоновому шару становлять хлорфтор­вуглеводні (фреони). Вони використовуються як холодоагенти в холодильниках, кондиціонерах повітря і теплових насосах. Фреони використовують також: для очищення електронних пристроїв і виготовлення твердих полістиролових ізоляційних матеріалів. І, нарешті, в деяких країнах їх використовують як носії в аерозольних балончиках.

І хоча існує домовленість між багатьма країнами про повну заборону виготов­лення та застосування фреонів (Гельсінкі, 1989), проблема полягає в тому, що в існуючих холодильниках і конди­ціонерах накопичено надто багато фреонів: через їх звичайний поступовий вихід з ладу кількість фреонів в атмосфері буде збільшуватись ще довгі роки.

­Кислотні опади. Дуже поширеним явищем стали кислотні дощі. Кислотними називають будь-які опади — дощі, тумани, сніг, — кислот­ність яких вища за нормаль­ну. На значних територіях про­мис­лово розвинених країн випадають опади, кислот­ність яких перевищує нормальну в 10-1000 разів. Хімічний аналіз кислотних опадів вка­зує на присутність сірчаної та азотної кислот, які утворюються внаслідок сполучен­ня оксидів сірки та азоту з парами води. Кислотні опади пов'я­зані насамперед з робо­тою вугільних електростанцій, транс­порту і промислових підприємств.

Кислотні опади негативно впливають майже на всі екосистеми. рН прісноводних озер, річок, ставків зазвичай складає 6 – 7, і організми адаптовані саме до цього рівня. Коли середовище водних екосистем підкислене, практично всі організми швидко вимирають, якщо не від прямого впливу іонів водню, то через неможливість розмно­ження організмів. Додаткові збитки виникають у зв'язку з тим, що кислотні опади, проходячи крізь грунт, здатні вимивати алюміній та важкі метали, які досить токсичні для тварин та рослин. Зокрема, алюміній викликає аномалії розвитку та загибель ембріонів риб.

Під впливом кислотних дощів також відбувається деградація лісів. Можливі наступні шляхи їх впливу на рослинність:

• порушення поверхні при прямому контакті;

• вимивання мінеральних речовин;

• вимивання алюмінію та інших токсичних елементів.

Ще один з наслідків кислотних опадів — руйнування творів мистец­тва. Деякі спеціалісти занепокоєні тим, що вимивання кислотними опада­ми алюмінію та інших токсичних елементів може призвести до забруднення як поверхневих, так і ґрунтових вод.

­ Виникнення пустель. Шкідливий антропогенний вплив, а та­кож розгул стихій, природних та посилених людиною, завдає грунтам величезної, інколи непоправної шкоди. Найбільш руйнівний вплив на грунт має ерозія, тобто процес вивітрювання або вимивання часток грунту. Потоки води або вітру виносять з грунту гумус, глину, роб­лять його все більш грубим. Пісок — це те, що залишається. Іншими словами, внаслідок ерозії земля може втрачати родючий шар грунту доти, поки не перетвориться в пустелю, тобто відбувається її опусте­лювання.

Страждає від ерозії грунт, не захищений рослинним покровом. Найважливішими причинами, які призводять до оголення грунту внаслідок ерозії та виникнення пустель, є:

• часта оранка;

• перевипас худоби;

• вирубка лісів;

• засолення грунтів внаслідок зрошення.

Ерозія набирає силу через те, що ріст населення та економічні труднощі штовхають людей на вирубку лісів, оранку схилів і малородючих посушливих територій, а також на використання методів інтенсивного землеробства, які ненадовго збільшують врожаї за рахунок додаткової ерозії. Ерозія та виникнення пустель — результат недбалого ставлення до навколишнього середовища. Ці процеси можна контролювати та попереджати.