Об’єктивним показником втоми є уповільнення темпу роботи, а також зниження її якості.

Монотонна, нецікава робота призводить до того, що втома настає раніше, ніж у тих випадках, коли робота зацікавлює людину.

При перевтомі період оптимальної працездатності скорочується, а період нестійкої компенсації збільшується. Уповільнюються обмінні процеси в організмі. Прикмети втоми не зникають до по­чатку роботи наступного дня. Посилюється дратівливість, реа­­кції стають неадекватними. За наявності хронічної перевтоми часто зменшуються маса тіла, зростає пітливість і погіршується лабільність показників серцево-судинної системи, знижується опір організму до інфекції, погіршується продуктивність праці, збільшується кількість помилок і браку в роботі.

У людей в стані перевтоми спостерігається порушення сну, відсутність повного відновлення працездатності до наступного робочого дня, зниження опору до дії несприятливих факторів навколишнього середовища, підвищення нервово-емоційного збудження. Такий стан може призвести до загострення багатьох захворювань – серцево-судинних, ендокринних, бронхо-легеневих тощо.

Втома і працездатність тісно пов’язані.

Відомо, що на працездатність, на продуктивність праці, на життєдіяльність у цілому впливає відпочинок. Відпочинок може бути двох типів – активний і пасивний. Активний відпочинок – це, наприклад, заняття спортом, туристичні поїздки, походи в ліс, подорожі, плавання в басейні тощо. Саме активний відпочинок сприяє підвищенню працездатності, покращанню психічного стану осо­­бистості, настрою.

Пасивний відпочинок – сидячи, лежачи, читання книг тощо. Особливим, але і обов’язковим видом такого відпочинку є сон. Відомо, що неспокійні ночі, неприємні сновидіння з переживанням жахів, небезпек, страху, коли життя ніби висить на волосині, а си­­­ли немає щоб дати відсіч – все це негативно позначається на стані лю­дини, а відповідно, і на активності її життєдіяльності.

На працездатність людини впливають і пори року. Наприклад, зниження працездатності відчувається весною, особливо у працівників з нервово-емоційним перенапруженням.

На будь-яку діяльність людини значно впливають успіх чи невдача. В одних випадках успіх, піднімаючи людину у власних очах, мобілізує сили на досягнення нових цілей у роботі, а в інших – може викликати самозаспокоєння. Невдача ж у справі, до якої людина відноситься позитивно, викликає подавлений стан. В залежності від якостей особистості неприємні почуття можуть викликати відмову від подальшої діяльності у визначеній області, або навпаки, послідовний аналіз причин і нові зусилля для виконання тієї чи іншої справи.

Успіх в роботі залежить від багатьох обставин. Однією з них виступає творчість. Пошук нового в роботі характерний лише для творчої особистості. Творчість піднімає діяльність на вищу ступінь, є рушійною силою виробництва і науки. У творчості відбувається злиття фізичних і розумових сил, що розкриває цілком особистість її самовираження.

Отже, психофізіологічні фактори небезпек безпосередньо впливають на фізіологічні процеси, працездатність, настрій, продуктивність праці і на життєдіяльність людини в цілому.

Відомо, що життєдіяльність людини постійно супроводжується витратами енергетичних запасів, які і визначають важкість праці. Енергетичні втрати поновлюються харчуванням. Це необхідно для забезпечення постійного обміну енергії, що є умовою функціонування організму. Навіть коли людина знаходиться у ста­­ні спокою, енерговитрати теж є – на роботу серця, інших орга­нів та систем. Ці енерговитрати називають енергією основного обміну. Витрати енергії на основний об­мін залежать від статі, віку, стану централь­ної нер­вової системи, інтенсивності функцій ендокринної та ферментної систем і багатьох інших факторів.

Фізичні зусилля, що витрачаються людиною в її трудовій діяльності, оцінюються у формі енергетичних витрат (вимірюються в кДж/хв, кДж/год або кКал/хв чи кКал/год). Їх величина залежить від інтенсивності навантаження. Витрата енергії в багатьох випадках залежить від рівня механізації виробництва. Якщо воно повністю автоматизоване, то енергетичні витрати робітників наближаються до енерговитрат осіб, що займаються розумовою працею.

Нижче наведені енерговитрати людини масою 70 кг на різних етапах діяльності.

Отже, величина добових енерговитрат залежить від характеру роботи та фізичного навантаження:

– під час розумового виду діяльності – не більше 2.5 тис. кКал на добу;

– під час середньої фізичної праці – 3200 кКал на добу;

– під час тяжкої фізичної праці та активному способі життя вони досягають 4 тис. кКал на добу та більше.

Добові енерговитрати залежать також і від віку людини. Так, наприклад, у похилому віці (коли людина на пенсії і веде мало­рухомий спосіб життя) добові витрати енергії можуть досягати 2 300 кКал на добу; для людей молодих та середнього віку вони сягають 6 тис. кКал на добу.

У наш час дуже велика кількість людей займається розумовим видом діяльності та веде малорухомий спосіб життя. Розглянемо приблизний хронометраж енерговитрат цих людей (табл. 2.3).

 

Залежно від виду праці необхідно враховувати і харчовий ра­­ціон. Як правило, він не повинен перевищувати 2212 кКал (харчовий раціон не повинен перевищувати більше ніж на 5 % добових енерговитрат).

 

Таблиця 2.3

Енерговитрати людини

Вид діяльності Енерговитрати, кКал/год
а) в домашніх умовах: - сон і відпочинок у ліжку; - відпочинок сидячи; - особиста гігієна; - читання, домашнє навчання; - прибирання.   65-77 85-106 102-144 90-112 до 270
б) розумова діяльність: - спокійне читання; - навчання, самопідготовка; - слухання лекцій сидячи; - писання; - друкування; - робота з комп’ютером; - читання лекцій у великій аудиторії; - бесіда стоячи; - бесіда сидячи;   До 110 До 111 102-112 90-112 90-144 140-270
в) фізична діяльність: - робітники прокатного цеху; - робітники ливарного цеху; - бетонники; - маляри; - теслярі; - цегельники.   275-325 280-375 360-390 207-246 220-400