КНИГОДРУКУВАННЯ В НІМЕЧЧИНІ

Відокремившись від Йоганна Ґугенберґа, Йоганн Фуст і Петер Шеффер у 1445 р. засновують у Майнці книговидавниче вироб­ництво — друкарню Фуста-Шеффера, яка проіснувала понад 100 років.

У перше десятиліття найбільшим досягне­нням їх друкарсько-видавничої діяльності ста­ли видання Майнцького Псалтиря (1457) і 48-рядкової Біблії (1462).

Майнцький Псалтир надрукований двома чудовими шрифтами розміром 12 і 14 мм, які, можливо, П. Шеффер розробляв ще разом із Й. Ґутенберґом. Нагадаємо, що після судово­го рішення вилиті шрифти і підготовлений макет Псалтиря стали власністю Й. Фуста.

У Майнцькому Псалтирі вперше в книго­видавничій практиці видруковані рубрики та двоколірні ініціали. Також уперше в колофо-ні вміщені видавнича марка та вихідні дані.

Після смерті Й. Фуста П. Шеффер став повноправним власником друкарської фірми

Поширення друкарства у Європі в XV cm. 211

і заходився розширювати книговидавничу ді­яльність. Щоби пожвавити продаж своїх ви­дань, у 1470 р. він надрукував список вигото­влених ним книг, складений з 21 назви. Піз­ніше він постійно вносив до цього списку нові видання.

Серед видань П. Шеффера заслуговує на увагу ілюстрована книга рецептів, надруко­вана в 1484 р. латиною під назвою «Герба­рій» і перевидана у 1485 р. німецькою мовою під назвою «Малий сад здоров'я».

В обох видашіях використано багато (368) ілюстрацій із зображенням рослин, викона­них технікою гравюри на дереві та розфар­бованих від руки.

У 1458 р. книгодрукування було започатко­ване у Страсбурзі — місті, з яким пов'язані довгі роки друкарських експериментів Й. Гу­тенберга. Засновником страсбурзької друкар­ні став Йоганн Ментелін (1410—1478), який працював помічником винахідника ще у Май-нці. Й. Ментелін вилив більш округлий шрифт ґотичного накреслення і надрукував ним дві Біблії: латиною у двох томах (1460) і німе­цькою мовою (1466). Біблія 1466 року вважа­ється в Німеччині першою Біблією, надруко­ваною рідною мовою. Й. Ментелін поставив книговидавничу справу на широку основу: збільшив тиражі своїх видань, друкував рек­ламні листівки з назвами книг і вказівками, де і в якого продавця можна їх придбати.

Зять Й. Ментеліна — Адольф Руш — на­друкував у 1474 р. книгу «Правила бого­служіння», вперше в Німеччині використавши для цього шрифт антиквеного накреслення.

У Страсбурзі незабаром майже одночасно відкрилися кілька друкарень, де видавали тво­ри фольклорного характеру, праці гуманістів, у тому числі й сучасних, навчальну, теологіч­ну та богослужбову літературу. Загалом до кінця XV ст. у Страсбурзі працювали близько 20 друкарів.

У м.Бамберґ перша друкарня заснована приблизно 1457 р. Альбрехтом Пфістером (1410—1466). Він друкував твори німецької народної літератури гутенбергївським шриф­том, яким була видрукована 36-рядкова Біб­лія. Можливо, цей шрифт Й. Ґутенберґ зали­шив після виготовлення Біблії своєму учневі й помічнику. Багато видань А. Пфістера були добре ілюстровані: збірка байок У. Бонера «Коштовний камінь» у двох виданнях (1461), «Чотири історії» (1462), три видання «Біблії бідних» (1464) та ін.

А. Пфістер вперше почав відтворювати ілю­страції друкарським способом. Це були гра­вюри на дереві, які друкувалися з однієї фор­ми спочатку за два друкарських прийоми, а пізніше — за один прийом.

Досить швидко з'явилися перші друкарні в Кельні, Авґсбурзі, Нюрнберзі, Ельтвіллі, Базелі й інших економічно розвинених міс­тах.

У Кельні діяла архієпископська кафедра, активно працював університет, який був од­ним із осередків схоластичної теології. До кі­нця століття в різні роки тут працювали 29 друкарів, які виготовляли в основному теоло­гічну літературу латиною. Ці книги користу­валися великою популярністю в багатьох міс­тах Німеччини, а також у Нідерландах і Анг­лії. Першим кельнським книгодрукарем був Ульріх Целл із Ханау, який опанував друкар­ську справу, ймовірно, у Майнці. Він видав близько 200 книжок, невеликих за обсягом і форматом ін-кварто. Близько 400 наймену­вань видав Генріх Квентель, у тому числі і два видання Кельнської Біблії (1478), яка містила 125 ксилографій.

В Авґсбурзі книги вперше почав друкува­ти Ґюнтер Цайнер, який, можливо, навчився друкарської справи в Й. Ментеліна у Страс­бурзі. Серед 22 перших авґсбурзьких друка­рів провідне місце належить Ерхарду Ратдоль-ту (1447—1528). Деякий час він працював у Венеції, де досяг значних успіхів, а в 1486 р. повернувся до Авґсбурґа. У своїх численних виданнях він використовував чудові антикве -ні та круглоґотичні шрифти типу ротунда 14 різних кеглів, а також орнаментально-деко­ративні прикраси, вилиті ним ще у Венеції. Видання Е. Ратдольта видавалися з багатьма ксилографіями. Зауважимо, що він перший у Європі почав друкувати багатоколірні ілюст­рації. У 1486 р. в друкарні Е. Ратдольта впе­рше надруковано таке видання, як каталог шрифтів.

У Нюрнберзі з 1470 р. майже одночасно почали друкувати книги Антон Коберґер (1445—1513) та Йоганн Зензеншмідт (остан­ній вчився у помічника Й. Ґутенберґа Генрі­ха Кефера). У друкаря А. Коберґера працю­вали художники-ілюмінатори, гравери, коре­ктори, словолитники, друкарі, брошуруваль­ники та майстри інших професій. Залучивши до співпраці заможних компаньйонів, він від­крив книговидавничі філії у Венеції, Любеку, Парижі, Кракові та почав друкувати велики-

212 ВИНАЙДЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПОСОБУ КНИГОДРУКУВАННЯ

Гарнішій

Шедель.

Всесвітня

хроніка.

Сторінка

видання.

Антон

Коберґер.

Нюрнберг.

1493 р.

ми тиражами дешеві масові видання багать­ма європейськими мовами. З його друкарні в Нюрнберзі у 1493 р. вийшли два велико­форматних розкішних видання (латинською та німецькою мовами) «Всесвітньої хроніки» Гартмана Шеделя. У кожному з них викорис­тано 1809 ілюстрацій, надрукованих із 645 дереворитів, виконаних різьбярами на дереві за малюнками художників Міхаеля Вольге-мута (1433—1519) і Вільгельма Плейден-вурфа. У 1498 р. А. Коберґер видав знамениту серію ксилографій «Апокаліпсис», виконану видатним художником Німеччини Альбрехтом Дюрером (1471—1528). Про плідну книгови­давничу діяльність А. Коберґера свідчить

рекламний проспект його фірми за 1473-1513 pp. із 200 назвами книжок, виготовле­них у його друкарні.

До кінця XV ст. друкарні діяли у 75 містах Німеччини, видаючи літературу найрі­зноманітнішого змісту — від канонічної до гу­маністичної. Тільки німецькою мовою було надруковано близько 600 найменувань. У м. Базель надрукували одну з найвідоміших книг кінця XV ст. — «Корабель дурнів» (1494). Ця книга, написана професором права Себастьяном Брантом (бл. 1458—1521), яв­ляла собою гостру антиклерикальну сатиру. Видання оформлене чудовими ксилографія-ми, які, як вважають дослідники книжкового

Поширення друкарства у Європі в XV сіп. 213

мистецтва, виконані за участю молодого А. Дюрера, що працював на той час у Базелі.

КНИГОДРУКУВАННЯ В ІТАЛІЇ

Засновниками книгодрукарства в Італії були майстри німецького походження. Під час штурму Майица 28 і 29 жовтня 1462 р. вій­ська графа Адольфа Нассауського зруйнува­ли багато будинків. Постраждала і друкарня Фуста-Шеффера. Багато учнів і помічників Й. Ґутенберґа та П. Шеффера в пошуках ро­боти переїхали до інших міст Німеччини, а також до Франції та Італії. Німецькі друкарі Конрад Свейнхейм і Арнольд Паннарц у міс­течку Субіако поблизу Риму відкрили першу в Італії друкарню (1465). У 1467 р. вони переїхали до Риму, де надрукували «Листи до друзів» Ціцерона виготовленим для цього шри­фтом антиквеного накреслення.

У ранній період книгодрукування в Римі працювали ще кілька провідних друкарів ні­мецького походження, серед яких був Ульріх Ган. У 1467 р. він надрукував книіу Туррек-ремати «Роздуми». У ній вперше в Італії дру­карським способом відтворені ілюстрації, ви­конані технікою гравюри на дереві. Крім цьо­го, у 1476 р. в книзі «Римський Требник» Ульріх Ган вперше надрукував ноти зі складе­ної форми.

З'явилися друкарні і в інших містах Італії: у 1470 р. — у Фоліньйо, у 1471 р. — у Ферра-рі, Флоренції, Мілані, Болоньї та Неаполі. Учень Й. Ґутенберґа Йоганн Нумейстер у 1470 р. в м. Фоліньйо вперше надрукував «Божест­венну комедію» Данте Аліґ'єрі (1265—1321).

Найбільше книгодрукарська справа розви­нулась у Венеції — місті, яке на той час було одним із потужних економічних центрів Єв­ропи. Через Венецію проходили майже всі торговельні шляхи країн Європи і Сходу.

Німецькі друкарі брати Йоганн і Венделін фон Шпеєр здійснили у Венеції два видання Ціцерона «Листи до друзів» (1469). Брати вперше почали друкувати книги живою іта­лійською мовою: у 1470 р. «Канцони» («Кни­га пісень») Ф. Петрарки, а у 1471 р. — пер­ший італійський переклад Біблії.

З Венецією пов'язана і діяльність фран­цузького типографа Ніколя Жансона, який свого часу навчався мистецтву книгодруку­вання у Й. Ґутенберґа. Після навчання Н. Жансон через політичне загострення у Франції не повертається туди, а їде до Вене-

ції і згодом стає одним із провідних видавців книг. За 10 років, починаючи з 1470 p., він надрукував близько 150 видань.

Н. Жансон одним із перших дійшов ви­сновку, що мистецтво книгодрукування, на відміну від рукописної книги, має базувати­ся на інших естетичних засадах, — на красі та читабельності друкарського шрифту і функціонально чіткій побудові складеної шпальти. Він спроектував і вилив новий шрифт — антикву, графіка якого вже по­вністю відповідала мистецьким поглядам доби Відродження: великі літери майстер створив на основі стародавніх римських капітальних літер, а малі — на основі рукописних шриф­тів XV ст. Цей шрифт у подальшому став для багатьох європейських друкарів взірцем. Використовують його і в наш час. Н. Жан­сон та інші венеціанські друкарі почали при­діляти більше уваги новим творчим принци­пам художнього оформлення друків: наголо­шували на функціонально-конструктивній побудові шпальт, скромніше, порівняно з рукописами, використовували орнамен­тально-декоративні прикраси, підкреслюючи перш за все красу складеної шпальти.

На розвиток книгодрукарського мистецтва у Венеції вплинув і німецький майстер Ер-хард Ратдольт. Він видав тут 66 книжок, у тому числі й Календарі Регіомонтана на 1476 р. та 1478 р. У 1482 р. він уперше видав «Поча­тки» Евкліда. На полях книги містилося по­над 400 ксилографічних накреслень, схем і різноманітних математичних фігур.

Е. Ратдольт одним із перших серед вене­ціанських майстрів книги почав дбати про художню цілісність книжкових розгортів. Наприкінці XV ст. у Венеції діяло 150 друка­рень, серед яких були і досить потужні. На­приклад, брати Грегоріус і Йоганн Грегоріуси до кінця XV ст. видали багато праць класиків античної літератури, твори з астрономії, ме­дичні та юридичні книги. їх видання багато оздоблені декоративним рослинним орнамен­том та ілюстраціями, вирізьбленими на дере­ві, з чіткою контурною лінією в малюнку пе­рсонажів.

Провідним венеціанським книговидавцем, італійцем за походженням, був Альд Мануцій (1450—1515), відомий своїми гуманістичними поглядами. Він заснував друкарню у 1495 р. і почав книговидавничу справу з друкування творів Арістотеля у 5 томах. Свої видання А. Мануцій друкував антиквеними шрифтами.

ВИНАЙДЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПОСОБУ КНИГОДРУКУВАННЯ

Оздоблена

сторінка

Псалтиря.

Брати

Греґоріуси.

Венеція.

1498 р.

У 1499 р. він видав італійською мовою книгу Франческо Колонии «Гіпнеротомахія Поліфі-ла» («Війна сну та любові»), яка стала справ­жнім шедевром книгодрукарського мистецтва. Певною друкарською культурою відзнача­лися також книги, виготовлені у Флоренції в друкарні Нікколо ді Лоренцо, який приділяв велику увагу мистецтву ілюстрування. Він уперше почав використовувати при друкуванні суміщення на одному аркуші мідьоритних ілю­страцій, виконаних спочатку на верстаті для глибокого друку, з текстом, надрукованим пі­зніше на верстаті для високого друку. Цим способом він видрукував у 1477 р. книгу Анто-ніо Беттіні «Божественна гора», а у 1481 р. — «Божественну комедію» Данте Аліґ'єрі з мі-дьоритними ілюстраціями, вирізьбленими за малюнками Сандро Боттічеллі (1445—1510).

З Італією кінця XV ст. пов'язаний також розвиток друкування єврейської та грецької книги: у 1475 р. тут надрукована перша кни­га давньоєврейською мовою, а у 1476 р. — перша книга грецькою. До кінця століття дру­карі з родини Колонтів видрукували давньо­єврейською мовою понад 160 книг.

КНИГОДРУКУВАННЯ У ФРАНЦІЇ

У Франції книги почали друкувати в 1470 р. при Людовіку XI, коли провідні професори Сорбоннського університету в Парижі, при хильники гуманістичних поглядів, запросили до Франції трьох друкарів із Німеччини: Уль-ріха Ґерінґа, Міхаеля Фрібурґера та Мартіна Кранца. Першим їх виданням було зібрання листів італійського гуманіста Гаспаріно Бер

Поширення друкарства у Європі в XV cm. 215

ціччі із Бергамо (1470). Потім вони друкува­ли здебільшого наукові трактати і навчальні посібники латиною.

У Парижі досить швидко з'явилися друкар­ні з місцевими власниками. Наприклад, Пас-к'є Бономм перший надрукував 3-томне ви­дання французькою мовою — «Велику фран­цузьку хроніку» (1476). Книговидавець Жан Дюпре створив потужну книговидавничу фі­рму з філіями в інших містах Франції, до скла­ду якої входили друкарні, видавництва та книжкові крамниці. Він надавав перевагу виданням масової літератури французькою мовою, але друкував і розкішні ілюстровані Молитовники та Часослови.

У 80-х роках великої популярності в Пари­жі набули видання Антуана Верара — гарно оформлені книги розважального змісту фран-

цузькою мовою — лицарські романи, збірки новел і хроніки. У Парижі він мав власну друкарню, але й одночасно замовляв виго­товлення книг іншим друкарям. Якщо книги були надруковані в нього, у книзі зазначалося: «Надруковано А. Вераром» («Imprirae par A. Verard»), якщо на замовлення в інших друкарів — «Надруковано для А. Верара» («Imprime pour A. Verard»). Поділ праці на книгодрукарську і суто видавничу утвердився пізніше — у XVI ст.

Другим книговидавничим осередком Фран­ції стало промислове і торговельне місто Ліон. Тут діяло багато потужних друкарень, у тому числі й друкарня Йоганна Трекселя.

До кінця XV ст. у Франції налічувалося близько 60 друкарень. На належному рівні дру­кувалися ілюстровані видання. Деякі друкарі

Історія

Франків.

Початкова

сторінка.

Антуан

Верар.

Париж.

1493 р.

216 ВИНАЙДЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПОСОБУ КНИГОДРУКУВАННЯ

Джеффрі Чосер.

Кентерберійські

оповідання.

Початкова

сторінка.

Вільям Кекстон.

Лондон.

1478 р.

на замовлення заможних колекціонерів виго­товляли частину тиражу багато ілюстрованих видань на папері кращої якості або на тонко­му пергаменті, іноді з розфарбованими від руки гравюрними прикрасами й ініціалами та ін­дивідуальними оправами.

КНИГОДРУКУВАННЯ В АНГЛІЇ

Початок книгодрукування в Англії пов'я­заний з іменем англійського літератора і куп­ця Вільяма Кекстона (1421 — 1491), який навчався друкарського ремесла протягом 1470—1472 pp. у Кельні та Брюгге. Відкрив­ши у Лондоні першу друкарню, він почав у 1476 р. друкувати індульгенції латинською мовою. Пізніше видав першу датовану анг­лійську книгу «Висловлювання філософів»

(1477) та «Кентерберійські оповідання»

(1478) Джеффрі Чосера. В. Кекстон друку-

вав книги переважно англійською мовою, приділяючи основну увагу творам середньові­чної й сучасної англійської літератури. Іноді в його друкарні виготовляли ілюстровані кни­ги. Всього В. Кекстон видав приблизно 100 книг, із них 78 англійською мовою.

Наприкінці XV ст. в Англії склалися не­сприятливі умови для розвитку національної книговидавничої справи: король Річард III ви­дав наказ, який значно обмежував діяльність англійських друкарів, зокрема видання книг рідною мовою, і надавав певні пільги інозе­мним книговидавцям.

КНИГОДРУКУВАННЯ В ІСПАНІЇ

В Іспанії перше друковане видання дату­ється 1473 р. Це індульгенція, що закликає народ до боротьби з турецькими загарбника­ми. Друкування в Іспанії також пов'язане з

діяльністю німецьких друкарів, які у 1475 р. відкривають друкарню у Валенсії, а пізніше — у Сарагосі й Барселоні. Згодом друкарні з'яв­ляються у Бургосі, Саламанці та Севільї. У Севільї, наприклад, було розпочато друку­вання великоформатного «Словника іспанської мови» (1490). У 1493 р. іспанський друкар Педро Поза надрукував у Барселоні великим тиражем розповідь про морську мандрівку X. Колумба та відкриття ним Нового Світу — Америки. Загалом же книгодрукарська спра­ва в Іспанії розвивалася під пильним цензор­ським наглядом інквізиції.