Що виносяться на модульний контроль. 3 страница
Проте в суспільно-політичному житті козацтва існували й негативні риси, які відігравали деструктивну роль у державотворчому процесі. Дослідники відзначають, що під демократичністю правління Запорізької Січі приховувалися прояви охлократії. Демократичний принцип виборності старшини із часом розвинувся у необмежене всевладдя, фактичне свавілля чорних рад. Нерідко козацькі ради перетворювались в слухняне знаряддя спритних демагогів та інтриганів. Охлократія призвела до переваги в середовищі козаків (особливо запорожців) особистої свободи над обов’язком перед владою, що згубно вплинуло на козацьку ментальність. В очах рядових козаків гетьмани й старшина були не представниками державної влади, а лише слухняними виконавцями їхньої волі, котрих легко було позбавити не лише посад, а й життя. Історики відзначають також нестабільність політичних позицій козацтва.
З кінця ХУІ ст. Запорізька Січ перетворилася не тільки в опорну базу проти турецько-татарської агресії, але й стала національно-політичним центром боротьби українського народу проти шляхетської Польщі. Запорізьке козацтво брало активну участь у всіх селянських повстаннях.
2.2. План семінарського заняття
- Входження українських земель до складу Литви. Україна під владою Речі Посполитої.
- Передумови виникнення українського козацтва: джерела та етапи його формування. Реєстрове козацьке військо.
- Запорізька Січ – як військово-політичне об’єднання козаків. Основні риси суспільного устрою Січі і всього козацтва. Її значення у формуванні української державності.
Теми для написання рефератів:
§ Процес формування української нації.
§ Походження терміну „Україна”.
§ Байда Вишневецький в житті й легендах.
§ Національно-культурницька діяльність українського козацтва.
§ Магдебурзьке право в Україні.
2.3.Термінологічний словник
Анексія – насильницьке приєднання, загарбання однією державою території (всієї або частини) іншої держави (народу).
Дике поле–історична назва незаселеної території півдня України. Виникла в ХУІ ст., коли відбувалася військово-трудова колонізація цього регіону козацтвом після монголо-татарської навали.
Експансія (поширення) – загарбання чужих територій, ринків, джерел сировини, економічне і політичне поневолення інших країн.
Греко-католицька(уніатська церква) – християнська церква, що утворилася в результаті Берестейської церковної унії 1596 р. Визнавала зверхність папи римського і основні догмати католицизму, але залишала православні свята, обряди, церковнослов'янську мову.
Дискримінація(розрізняю, розділяю) – обмеження в правах або позбавлення прав.
Козацька рада –загальні збори, орган козацького управління в ХУ1-ХУ11І ст., де вирішувались питання внутрішньої і зовнішньої політики, обиралися гетьмани й козацька старшина.
Козацький табір –система оборони з возів на відкритій місцевості (у формі прямокутника чи кола). При наявності часу вози зверху засипали землею.
Кондомініум – сумісне володіння кількома державами однієї території.
Курінь –військово-адміністративна одиниця Запорізької Січі, що налічувала до кількох сотень козаків на чолі з курінним отаманом. На Січі налічувалось 38 куренів. Назва пішла від видовженої споруди з деревини, в якій жили козаки.
Паланка – військово-територіальна одиниця в Запорізькій Січі. Остання поділялась на 8 окремих частин-паланок, кожна з яких управлялась полковником.
Литовські статути – кодекси середньовічного права за часів литовського правління у ХУ1 ст., що базувалися на " Руській Правді" Ярослава Мудрого. Литовські статути були основним збірником права в Україні з ХУ1 до 40-х років XIX ст. На Лівобережній Україні в 1843 р. вони були замінені “Зводом законів Російської імперії”.
Магістрат –узагальнена назва органів станового міщанського самоврядування і суду за Магдебурзьким правом.
Магдебурзьке право – міське право на самоврядування, що надавало містам податкового і судового імунітету, права власності на землю, привілеїв у сфері ремесла й торгівлі, а також звільнення мешканців міст від більшості повинностей. Склалося в Німеччині у XI11 ст.
Магнат– великий землевласник у країнах Західної Європи. Менталітет –особливість (специфіка) психології певної нації (народу).
Нація(народ) – стійка історична спільність людей, що має спільну територію, мову, економіку, побут, традиції, звичаї, менталітет.
Національна політика – система заходів, спрямована на реалізацію національних інтересів та розв’язання національних суперечностей.
Охлократія (походить від натовп і влада) – один із способів здійснення політичної влади, де домінуютьвплив натовпу, юрби. Порушує політичну стабільність суспільства і сприяє політичним кризам.
Реєстр –список, перелік, опис або книги для запису справ, документів, майна, земельних володінь тощо.
Реєстрові козаки – частина українських козаків, узятих урядом Речі Посполитої на військову службу і внесених і реєстр.
Річ Посполита –в перекладіозначає Польська Республіка. Виникла у 1569 р. в результаті Люблінської унії.
Січ (засіка) – дерев'яне укріплення (фортеця) переважно з дуба, збудоване запорізькими козаками з метою захисту.
Сейм – станово-представницький орган у Польсько-Литовській державі.
Унія (від лат. єдність) – об'єднання, союз держав під владою одного монарха.
Узурпація (оволодіння) – насильницьке, протизаконне захоплення влади або присвоєння чужих прав.
Шляхта – дрібні та середні феодали у Польщі, Литві, Україні та ін.
Яничар (нове військо) – регулярна піхота в Туреччині у XIУ- XIX ст. У переносному значенні – карателі, кати, душителі свободи народу. Частину яничар складали молоді українські хлопці, захоплені ще в дитинстві у полон і змушені прийняти іслам.
Ясир – захоплені православні християни (українці та інші народи), яких турки та татари брали у полон.
2 .4. Навчальні завдання
та методичні рекомендації до їх виконання
Підготовка рефератів:
§ Процес формування української нації.
§ Походження терміну „Україна”.
§ Байда Вишневецький в житті й легендах.
§ Національно-культурницька діяльність українського козацтва.
§ Заняття, побут, звичаї, військове мистецтво та культура козаків.
§ Магдебурзьке право в Україні.
Методичні поради:
Розкриваючи проблему формування української народності, зупиниться на наступних питаннях: 1) історична література з проблеми формування українського народу; 2) зародження та еволюція української народності; 3) походження терміну “Україна”. З’ясуйте, що означає поняття “народ” (народність) та його соціально-економічні ознаки. Які фактори сприяли формуванню української народності. Коли вперше зустрічається назва “Україна” і що вона означає?
Розглядаючи життєвий шлях Дмитра Вишневецького (Байди) покажіть чому і як представник роду Гедиміновичів пов’язав свою долю з козацтвом, розкрийте його козацьке життя, трагічну загибель у Царгороді та народну пам’ять про нього у піснях і думах. Зверніть увагу, що саме він заснував першу Січ на острові Хортиця, яка проіснувала до 1557 р., здійснивши тим самим задум О.Шашкевича, який запропонував уряду побудувати на неприступному острові серед Дніпра замок і утримувати там 2 тис. козаків.
Готуючи виступ по проблемі національно-культурницької діяльності козацтва, зупиниться на питаннях розвитку освіти, науки, книгодрукування, мистецтва. Покажіть роль братств у культурному піднесенню України й розвитку освіти. Розгляньте творчість козацьких різьбярів, скульпторів, живописців. Визначить роль козацтва у збереженні духовних цінностей народу та української самобутності.
Для вивчення козацького життя доцільно звернутися до праці Д.І. Яворницького “Історія запорізьких козаків” Особливо підкресліть, що козацтво з’явилося не лише в Україні, а й на Дону, на Уралі, Кубані Але воно ніде так не позначилося на житті цілого народу, як в Україні. На відміну від російського, українське козацтво виступало виразником і захисником національних інтересів народу, стало будівничим української держави.
Магдебурзьке право на Україні у ХУ-ХУІІ ст. отримали Кам’янець – Подільський, Брест, Київ, Крем’янець, Львів, Луцьк. На території сучасної Полтавської області Магдебурзьке право було надано Переяславу, Полтаві, Гадячу, Лубнам, Кременчуку, Миргороду, Прилукам, Ромнам.
а) Завдання для самоперевірки:
Завдання 1.
Заповніть таблицю: Наслідки Люблінської унії
для українських земель
| Економічні | Суспільно-політичні |
Завдання 2.
Як ви розумієте слова історика В.Смолія про те, що козацтво “несло в собі значно вищі потенціальні можливості, пов’язані не з рудиментами минулого, а з перспективою створення нового – буржуазного ладу”?
Завдання 3.
Співвіднесіть термін (поняття) та його визначення
Вища військова і цивільна адміністрація в Україні за часів козацтва:
а) генеральна старшина;
б) полкова старшина;
в) сотенна старшина.
Завдання 4.
Заповніть таблицю Причини виникнення козацтва
| причини | Їхні прояви |
| економічні | |
| соціальні | |
| політичні |
Завдання 5.
Заповніть таблицю: Причини виникнення Запорізької Січі
| Причини | Їхні прояви |
| внутрішньополітичні | |
| зовнішньополітичні |
Завдання 6.
Історики В.Семененко і Л.Радченко зазначають: “Демократизм у Запорізькій Січі – це класична охлократія (влада натовпу), небезпечна для укріплення ідей державності”. Чи згодні ви з таким твердженням? Які докази можна навести на підтвердження чи спростування цієї точки зору?
Завдання 7.
Дайте визначення термінів і наведіть приклади, пов’язані з ними:
а) фільваркове господарство; б ) унія; в) експансія, г) магдебурзьке право.
Завдання 8.
Заповніть таблицю: “Запорізька Січ – державно-політичне утворення українського народу”.
| Ознаки державності | Їхні прояви |
Завдання 9.
Підготуйте план свого виступу на семінар: “Значення козацтва в українській історії”.
б) Питання для проведення дискусії:
ü Чому панівна українська верства не висунула програми політичного устрою України, а потрапила в залежність спочатку від Литви, а згодом і Польщі. Які перешкоди стояли на шляху України до створення самостійної держави?
ü Доведіть (або спростуйте), що Запорізька Січ була центром консолідації національно-патріотичних сил українства та його духовності.
ü П.Куліш розглядав козаччину як силу руйнівну, а не творчу. Чи погоджуєтесь ви з такою оцінкою? Обґрунтуйте власну думку про роль козацтва в українській історії.
в) Запитання для поточного контролю знань:
1. За яких умов українські землі опинилися під владою Литви? Проаналізуйте їх статус у складі Великого князівства Литовського? Чому українці не виступили проти захоплення їхніх земель Литвою?
2. Що спричинило утворення Речі Посполитої та якими були особливості перебування під її владою українських земель?
3. Які політичні і економічні зміни відбулися на українських землях після Люблінської та Берестейської уній?
4. Чому в історичній літературі Люблінська та Берестейська церковна унії оцінюються неоднозначно ?
5. Завдяки чому українському народу в Х1У- ХУ1 ст. вдалося вистояти на історичній арені?
6. Охарактеризуйте гіпотези походження українського козацтва, причини, джерела та етапи його формування.
7. Що являв собою політико-адміністративний устрій Запорізької Січі ?
2.5 Питання для самостійного вивчення:
- Заняття, побут, звичаї та військове мистецтво козаків.
- Грабіжницькі напади турків і татар на Україну. Доля невільників.
- Боротьба з турецько-татарською агресією. Петро Сагайдачний.
- Народні виступи проти Речі Посполитої під проводом К.Косинського та С.Наливайка.
- Козацько-селянські повстання першої половини ХУІІ ст.
- Братські школи. Києво-Могилянська колегія.
Методичні поради:
Відповідь на перше питання ви знайдете передусім у фундаментальній роботі Д.І.Яворницького “Історія запорозьких козаків”
Вивчаючи турецько-татарську експансію, визначить роль Криму у грабіжницьких набігах на Україну, змалюйте картину невільницького ринку у Кафі, з'ясуйте трагічну долю козацького ватажка Самійла Кішки та яничар, захоплених у неволю, згадайте про Настю Лісовську з Рогатина, відому під іменем Роксолани.
Третє питання передбачає вивчення чорноморських походів козацтва та ролі П.Сагайдачного у створенні регулярної козацької армії.
Розглядаючи повстання ХУІ – на поч.. ХУІІ ст. зверніть увагу на дві хвилі народних виступів (у 1591 – 1596 та 1625 – 1638 рр.), рушійною силою яких було козацтво. Визначить причини, хід та наслідки козацько-селянських повстань.
Питання щодо братських шкіл і Києво-Могилянської академії тісно пов’язане з боротьбою проти польсько-католицької експансії в Україні. Визначить їх роль у боротьбі з наступом польської шляхти на освіту, культуру й національну гідність українського народу.
2.6.Інформаційні джерела:
1. Бойко А. Історія України. - Київ.: Академія, 2002.- С. 97- 122; 129- 143.
2. Брехуненко В.А. Козацькі Січі / нариси з історії українського козацтва/ /. ХУІ. – ХІХ ст./ // УІК. – 2004. - № 1. С. 140-147.
3. Гончарук П.С. Історія України. З найдавніших часів до поч.. ХХ ст.- Курс лекцій.-К.: Центр навч. літератури, 2005.- С. 113- 132; С. 170- 180.
4. Дорошенко Д.І. Нарис історії України. – Львів, 1991.- С. 148- 165.
5. Історія України. Хрестоматія у двох частинах. Ч.І.- Навчальний посібник.- К.: Алтерпрес, 2004.- С. 205- 208; С. 233- 236.
6. Король В.Ю. Історія України. - К.: Академія, 2005.- С.74- 76; С. 84- 87.
7. Поліщук В.В. І. Луцький замковий уряд в адміністративній системі Великого князівства Литовського від початку ХУ ст. до реформи 1564-1566 рр. // УІК. – 2005. - № 1. – С. 108-122.
8. Смолій В. А. Історія України / В.Ф. Верстюк, О.В. Гарань та ін. / Під ред. В.А.Смолія.- К.: Альтернативи,- 1997.- С. 57- 76.
9. Субтельний О. Україна. Історія. - К.: Либідь, 1992- С. 79- 83.
10. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. У 3-х томах. – Львів, 1991. С. 234 – 345.
Тема 3: Визвольна війна українського народу
середини ХУІІ ст. Формування української держави.
Кількість годин: аудиторні заняття – 4, самостійна робота – 4
3.1 Методичні поради до вивчення теми:
Метою теми є з'ясування таких дискусійних питань, як характер боротьби, створення козацької держави та оцінка українсько-московського договору 1654 р. При вивченні матеріалу
рекомендується дотримуватися наступного плану:
1. Характер національно-визвольної боротьби середини ХУІІ ст., її причини й рушійні сили.
2. Скасування шляхетського режиму на території України. Формування української державності.
3. Українсько-московський договір 1654 р. та його оцінка в історичній літературі.
Для аналізу характеру визвольної війни рекомендується опрацювати роботу В.Смолія та В.Степанкова “Українська національна революція ХУІІ ст. (1648-1676 рр.)”, де визначаються причини революції, її , особливості та місце в контексті європейського революційного руху.
У історичній науці існують різні визначення боротьби, що розпочалася у 1648 р.–: повстання (польська історіографія), визвольна або національно-визвольна війна (російська та радянська історіографія), революція (сучасний погляд).
Сучасні українські дослідники вважають, що оцінка визвольної боротьби як “повстання”, не відповідає розмаху подій, а визначення “війна” – ігнорує процес державотворення та становлення нових економічних відносин. Аналіз масштабів боротьби та тих політичних і соціально-економічних змін, що відбулися, дають підстави кваліфікувати її як національну революцію.
Причини революції визрівали насамперед у соціально-економічній сфері. Фільварково-панщинна система господарства, яку застосовували польська шляхта, вела до масового покріпачення селян. В той же час козацьке господарство базувалося на засадах дрібної приватної власності на землю та найманої праці вільної людини, а тому було якісно новим. Протиріччя між козацьким, по-суті буржуазним господарством, і фільварково-панщинною системою, яка ґрунтувалась на праці закріпаченого селянина, стало однією з головних причин революції.
Гноблення селянства не обмежувалося панщиною. Термін розшуку втікачів збільшився до 20 років. Магнати користувались необмеженою владою над майном і навіть життям своїх селян: їх спалювали живцем, виколювали очі, відрубували руки. Селяни страждали не тільки від експлуатації, а й від свавілля розбещеної шляхти.
Шляхта захоплювала землі нереєстрових козаків і змушувала їх відбувати повинності, все частіше порушувала привілеї, що були надані королем реєстровому козацтву. Курс польського уряду на ліквідацію козацтва як стану, викликав з його боку збройний опір, а виступ козаків, відіграв роль суспільного детонатора.
У національному питанні проводився курс на усунення українців від участі в міському самоуправлінні і зосередження його в руках поляків. Створювались перешкоди при вступі до цехів, у заняттях ремеслами, промислами, торгівлею. Така політика таїла загрозу зсуву української нації на узбіччя нових буржуазних відносин (в яких провідну роль відігравало місто) замикання її у сфері середньовічного села, а відтак перетворення у “селянську націю”.
Дискримінація у сфері мови і освіти полягала у протидії польської влади відкриттю братських та українських шкіл, навіть з латинською мовою викладання, й поширенню мережі єзуїтських шкіл. Польська мова витіснила українську із вжитку у містах - серед шляхти, козацької старшини, інтелігенції.
Все це доповнювалось духовним рабством – визнанням православної релігії поза законом, закриттям церков і монастирів, позбавленням православних можливості відправляти релігійні обряди, виплатою десятини на користь католицької церкви. Для осіб православної віри вводились обмеження на обіймання посад у міському самоуправлінні, занять ремеслами, промислами, торгівлею, траплялись випадки насильницького обернення їх у католицтво чи уніатство.
У політичній сфері утвердженню польського панування сприяли два фактора – втрата національною елітою ідеї державності України та імперська доктрина Речі Посполитої щодо українських земель
Після Люблінської унії панівна українська верства виявилась неспроможною висунути програму окремого політичного устрою для України, що призвело до включення її земель у склад Польщі. Водночас Річ Посполита проголошувала українські землі як такі, що одвічно належали їй, були безправне відірвані, а тепер законно повернулися до її складу. Тому за українцями не визнавали жодних прав на формування власного, навіть автономного, державного утворення. Позбавлялися вони й перспектив у майбутньому, адже начебто проживали на споконвічно польських землях. Шовінізм шляхти робив неможливим розв’язання українського питання в межах Речі Посполитої. Стало очевидним, що в складі Речі Посполитої українська нація не мала шансів для повноцінного національного розвитку.
Рушійними силами (національний і соціальний склад учасників боротьби) були православні українці, хоча на бік повсталих переходили окремі поляки та євреї. Серед соціальних верств важливу роль відігравало козацтво, яке склало кістяк національної армії та підґрунтя нової політичної еліти; селянство, яке в боролося проти закріпачення, а після 1648 р. – за збереження за собою “козацьких прав і вільностей”; міщани – міські ремісники, торговці, дрібна українська шляхта. Підтримали революцію православне духовенство, особливо його низи, та реєстрове козацтво, чимало представників якого сформувало в подальшому еліту української держави.
Мета революції: 1) Добитися ліквідації національно-релігійного гноблення з боку Речі Посполитої і не допустити його з боку Московії та Османської імперії. 2) Розбудувати національну соборну державу і відстояти її незалежність. 3) Знищити феодальне землеволодіння та фільварково-панщинне господарств і утвердити нові соціально-економічні відносини, основу яких становила дрібна приватна власність на землю й праця вільного виробника.
Війна розпочалась як повстання запорозьких козаків під проводом чигиринського сотника Б.Хмельницького, що у січні 1648 р був обраний гетьманом. Охарактеризуйте події, які цьому передували і визначте причини його звернення за допомогою до кримського хана.
На початку війни Б.Хмельницький і козацька старшина прагнули лише збільшення числа реєстрового козацтва, відновлення втрачених прав і вільностей та запровадження рівноправності православної й католицької релігій. Після перших перемог під Жовтими Водами й Корсунем повстанці розпочали переговори з поляками про надання козацькій території автономних прав і призначення українського гетьмана, але ті на поступки не пішли й влітку 1648 р. повстанням була охоплена майже вся Україна.
Восени 1648 р. Б.Хмельницький одержав перемогу у битві під Пилявцями та узяв у облогу Львів, але отримавши викуп, залишив місто і вирушив до польської фортеці Замостя. Довідавшись про вибори нового польського короля, він дав згоду на перемир’я і повернув козацьку армію назад в Україну. На думку істориків, в цей період гетьман допустив істотну помилку, на чому ґрунтується цей висновок?
23 грудня козацьке військо урочисто вступило у Київ, де відбувся перелом у поглядах Б.Хмельницького на основну ціль боротьби. Мова вже йшла не про домовленість з польською владою, а про визволення від неї всієї України. В.Смолій і В.Степанков вважають, що саме в цей період Б.Хмельницький сформулював наріжні принципи української державної ідеї: 1) право українського народу на створення держави в етнічних межах його проживання; 2) незалежність утвореної держави від влади речі Посполитої; 3) соборність Української держави; 4) спадкоємність від Київської Русі.
Поляки не змирилися з втратою українських земель і навесні 1649 р. відновили воєнні дії. У битві під Зборовим (серпень 1649 р). козаків зрадили татари, що були принциповими противниками розгрому Польщі й утворення козацької автономії.
В результаті за Зборівським договором влада українського гетьмана поширювалася лише на Брацлавське, Київське і Чернігівське воєводства; козацький реєстр обмежувався 40 тис. чол., селяни не попали в реєстрові списки і повинні були повернутися до своїх поміщиків, вирішення церковних питань відкладалось до рішення сейму. Отже, політичні наслідки воєнної кампанії 1649 р. засвідчили провал намірів Б.Хмельницького створити соборну незалежну державу і ненадійність союзу з Кримом. Гетьман змушений був задовольнитися автономією козацької України у межах Речі Посполитої.
Проаналізуйте процес становлення української державності та її ознаки, які традиції козацтва, зокрема Запорізької Січі, використав Б.Хмельницький у своїй державотворчій практиці?
Становлення козацького управління на визволених землях розпочалося в липні 1648 р. і завершилося влітку 1649 р. Хоча козацька республіка, що мала офіційну назву Військо Запорізьке, не була державою у повному розумінні слова, вона мала усі найхарактерніші її ознаки: територію, політичну владу, державний апарат, адміністративний устрій, фінансову, податкову, судову системи, соціальний устрій.
Політичну владу уособлювала старшина. Найвищим органом влади вважалась Старшинська рада. Виконавча влада зосереджувалася в руках гетьмана, що був водночас і головнокомандуючим (козацька армія налічувала 60-80 тис. і вважалась однією з найсильніших у Європі). Поряд з Литовськими статутами з’явилося нове правове джерело – гетьманські універсали – акти вищої влади, обов’язкові для всього населення. Відбувався процес формування української політичної еліти.
На площі близько 200 тис. кв. км, де проживало 1,5 млн. чол. (територія не була стабільною через військово-політичну ситуацію) були скасовані органи влади Речі Посполитої – воєводства і повіти, а замість них утворювалися полки і сотні, що становили одночасно військову і адміністративну одиницю. Запоріжжя не відігравало самостійної політичної ролі, з 1650 р. гетьман призначав туди кошового і старшину.
Змінилися соціально-економічні відносини. Були ліквідовані польське магнатське землеволодіння, фільварково-панщинна система господарства та кріпацтво, основним стало дрібне селянсько-козацьке землеволодіння. Переважна більшість селян отримала волю, право спадкоємного володіння землею, можливість належати до козацького стану. Цим самим було зроблено важливий крок на шляху до утворення в Україні селянської власності на землю.
У своїй державотворчій практиці Б. Хмельницький використовував традиції козацтва й, зокрема, досвід Запорізької Січі. Проте він не переносив його механічно. Уже влітку 1648 року гетьман відмовляється від такого органу, як Генеральна (Чорна) Рада. Її функції поступово переходять до більш вузького кола старшинської верхівки. Зосереджуючи всі найважливіші важелі політичної влади у своїх руках, Б. Хмельницький розробив у червні 1648 р. “Статті про устрій Війська Запорізького”, що виходили за межі військового статуту і поширювалися на різноманітні сфери життя козацької держави. На думку сучасних українських істориків “Статті”, по своїй суті, були першим конституційним актом молодої держави.
Гетьман все менше зважав на думку козацької старшини і поступово втілював в життя свій задум про володарювання династії Хмельницьких, для чого встановлював родинні зв’язки з представниками зарубіжних державних еліт (у 1652 р. його старший син Тиміш узяв шлюб з дочкою молдавського князя Василя Лупула). Навіть у “Березневих статтях” 1654 р. фіксувалося право на пожиттєве володіння гетьманською булавою.
Столицями держави в різні часи були: Чигирин (1648-1660), Гадяч (1663-1668), Батурин (1669-1708, 1750-1764), Глухів (1708-1722, 1727-1734).
Б.Хмельницький домігся визнання Козацької держави як суб’єкта міжнародних відносин, підтримуючи в різні часи зв’язки з Польщею, Портою, Росією, Кримом, Молдавією, Валахією, Трансільванією, Венецією, Швецією, Австрією, Бранденбургом.
Закінчуючи розгляд питання, з'ясуйте, чому Хмельницький, домігшись козацької автономії, не проголосив незалежність, а пішов під протекторат Московської держави?
Зверніть увагу, що жодна з європейських країн, включаючи найсильніші тоді Річ Посполиту, Туреччину, Кримське ханство і Московське царство, не бажали появи в цьому регіоні нової сильної держави. Боротися з Річчю Посполитою лише власними силами Україна не могла, союз з Кримом був ненадійним, татари вважали небезпечним для себе зростання козацької самостійності., московський уряд зайняв нейтральну позицію.
Однак кожний новий наступ поляків змушував Хмельницького повертатися до українсько-татарської коаліції. Якщо у 1648 р. він домігся звільнення майже усієї території України, то 1649–1953 рр. проходили з мінливими успіхами. Програв у результаті провокації Кримського хана битву під Берестечком(червень 1651), Б.Хмельницький з великими труднощами зупинив поляків під Білою Церквою. Білоцерківський договір звів нанівець автономію козацької держави – її територія була обмежена Київським воєводством, реєстр зменшився до 20 тис., козацький гетьман мав підпорядковуватися польському коронному гетьману, шляхта поверталась до своїх маєтків, а селяни та не вписані в реєстр козаки – до своїх панів.
Поява на Лівобережжі поляків викликала новий спалах боротьби. Розпочалось масове переселення селян, повстали козаки Корсунського полку, виникла опозиція з боку І.Богуна та частини старшини, визрівав задум зміщення Хмельницького.
Після розгрому польських військ під Батогом (1652 р.), принизливий Білоцерківський договір фактично втратив силу. На визволених землях відновилися козацькі органи влади. Україна виборола фактичну незалежність.
У 1653 р. Польща розпочала новий наступ і оточених біля Жванця поляків знову врятував хан, уклавши з ними сепаратний (без участі козаків) мир. Політичні наслідки Жванецької кампанії виявилися катастрофічними. Вони не передбачали для козацької України навіть автономії у складі Речі Посполитої і водночас засвідчували безперспективність союзу з Кримом.. Перед гетьманом гостро постала проблема пошуку військово-політичної допомоги ззовні