Що виносяться на модульний контроль. 8 страница

б) ліквідацію радянської влади і відновлення незалежної української держави, впровадження української мови в роботу державного апарату, національно-культурне відродження;

в) виховання більшовицьких кадрів із представників корінної національності, впровадження рідної для населення мови у роботу партійного, господарського і радянського апаратів, збільшення мережі шкіл із навчанням рідною мовою, розвиток національної культури.

Завдання 7.

Розташуйте події у хронологічній послідовності:

а) початок другої п’ятирічки; в) голодомор в Україні; г) перехід до форсованої індустріалізації; д) “шахтинська справа”; .е) процес СВУ; к) затвердження нової Конституції.

Завдання 8.

Поясніть, чому вважається, що сталінський режим відмовився від компромісу між більшовицькою доктриною і потребами соціально-економічного та національно-культурного розвитку України, який існував у роки непу.

Завдання 9.

Утвердження радянської влади в Україні було зумовлене...

а) підтримкою більшості населення;

б) нездатністю українських урядів заручитися підтримкою населення;

в) воєнною перевагою Червоної армії;

г) відсутністю інтересу країн Антанти до України;

д) ваш варіант.

 

б) Питання для дискусії:

ü Чому українські уряди постійно намагалися залучити зовнішні сили для утвердження своє влади, а не прагнули знайти підтримку серед населення власної країни?

ü Чи існувала альтернатива утворенню СРСР, чи могла УСРР існувати самостійно?

 

в) Запитання для поточного контролю знань:

  1. Проаналізуйте впровадження нової економічної політики в Україні, дайте оцінку її значенню та наслідкам..
  2. Розкрийте процес входження України до СРСР й охарактеризуйте ставлення до цього тогочасних політичних сил і населення України.
  3. Поясніть зміст політики українізації та особливості її проведення.
  4. Розкрийте особливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні.
  5. Охарактеризуйте політику суцільної колективізації, її соціально-економічні наслідки.
  6. Визначте основні риси радянського тоталітарного режиму

влади у 30-ті рр.

 

8.5.Питання для самостійного вивчення:

  1. Остаточна втрата Україною суверенітету в складі СРСР.
  2. Грошова реформа 1922- 1924 рр.
  3. Міжнародний статус України в 20-30 - ті рр. ХХ ст.
  4. Проаналізуйте процес утворення СРСР, використовуючи наведений план:

§ взаємодія яких чинників зумовила появу СРСР;

§ чи існувала альтернатива утворенню СРСР;

§ чи могла УСРР існувати самостійно.

8.6. Інформаційні джерела:

  1. Бойко А. Історія України.- Київ.: Академія, 2002.- С. 379- 420.
  2. Гразіозі Анреа. Голод у СРСР 1931-1933 рр. та український голодомор. // УІК. – 2005. - № 3. – С. 120-131
  3. Історія України: посібник / За ред. Г.Д.Темка/.- К.: Академія, 2002.- С. 287- 299.

4.Король В.Ю. Історія України.- К.: Академія, 2005.- С. 318- 327.

5. Кривоніс В.М. Соціальні функції органів “правопорядку” в період голодомору 1932-1933 рр. в Україні // УІК. – 2004. - № 1. – С. 101-110.

6. Кульчицький С.В. Опір селянства у суцільній колективізації // УІК. – 2004. - № 2. – С. 31-50.

7. Марочко В.І., Сушко О.О. Особливості становлення та функціонування приватного підприємництва в Україні періоду непу / 1921-1928/: історико-теоретичний аспект // УІК. – 2004. - № 2. – С. 145-148.

8. Шаповал Ю.І. Справа “Спілки визволення України”: погляд із відстані 75 років // УІК. – 2005. - № 3. – С. 130-142.

9. Шайков Гергард. Чи був голодомор 1932-1933 рр. інструментом “ліквідації” українського націоналізму ? // УІК. – 2005. - № 2. – С. 118-130.

10. Чайковський В.М. Соціальний склад репресованих в Україні у 1937 р.. // УІК. – 2005. – № 2. – С. 141-162.

11. Колективізація. – 2005. - № 29-30. – С. 4-20, С. 77-80.

 

Тема 9: Західноукраїнські землі між двома світовими

війнами (1921 – 1939 рр.)

Кількість годин: аудиторні заняття – , самостійна робота – 8

9.1. Методичні поради до вивчення теми:

Мета теми – з'ясувати які політичні чинники зумовили новий поділ українських земель після Першої світової війни та охарактеризувати національно-визвольний рух в західноукраїнських землях у 20–30-ті роки. Вона охоплює наступні питання:

1. Польська політика на західноукраїнських землях.

2. Діяльність політичних партій і рухів на Галичині та Волині.

3. Українське питання в Румунії й Чехословаччині.

Після Першої світової війни західноукраїнські землі опинилися у складі трьох держав: Польщі, Румунії та Чехословаччини. Українські землі, що ввійшли до складу Польщі, становили третину її території, а українці – 16% населення.

Боротьба українців за свої права точилася у двох формах. Політичні партії, товариства, соціальні групи використовували легальні методи. Значна кількість молоді, особливо колишніх вояк національної армії, виступала проти репресій нелегальними і силовими методами. У 1920 р. вони заснували підпільну Українську військову організацію (УВО).

Польська влада намагалась різними засобами послабити український національно-визвольний рух. Вона використовувала адміністративно-територіальний поділ, щоб послабити політичні позиції українського електорату на виборах. Об’єднавши Східну і Західну Галичину, польський уряд штучно роз’єднав українців Східної Галичини й Західної Волині.

У арсеналі польської влади були також методи загострення міжконфесійні конфліктів, переслідування та переселення української інтелігенції, спроби подрібнити українську націю “відокремленням” від неї лемків та ін.

Польський уряд розділив територію країни на дві частини: Польщу “А” (коронні польські землі) і Польщу “Б” Західна Україна й Західна Білорусія). Перша мала привілейоване становище, сюди спрямовувалися основні інвестиції держави.

У 1923 р. польський уряд заборонив вживання слів “українець” і “український”, замість них нав’язувались назви “русин”, “руський”.

З приходом до влади Ю.Пілсудського була висунута доктрина “прометеїзму”, яка означала, що історична місія Польщі – допомогти звільненню східноукраїнських і східнобілоруських земель від влади Москви та об'єднати їх з Польщею на федеративних засадах

У 1930 р. відносини між українцями і польським населенням загострились. У відповідь уряд вдався до репресій, названих “пацифікацією” (заспокоєнням): на Поліссі було влаштовано концтабір, в якому утримували 2 тис. політв’язнів, переважно українців.

Національний та соціальний гніт гальмував розвиток української культури, але не міг зупинити її поступу. Головним осередком української культури залишалось наукове товариство ім. Т.Шевченка (НТШ). У Львові існував таємний український університет (1921–1925 рр.), в якому навчалось до 1500 студентів.

Літературна діяльність західноукраїнських письменників тісно перепліталась з політичною. Відповідно до своїх політичних уподобань вони поділялись на три напрями: 1) націоналістичний (Д.Донців, О.Теліга); 2) пролетарський – прорадянський (Я.Галан, С.Тудор); 3) ліберальний (І.Вільде, Б.Лепський).

Суспільно-політичний рух також мав три течії: 1) легальні партії; 2) націоналістична (підпільна); 3) комуністична. Найбільшими і найвпливовішими легальною партією було Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО), Українська соціалістично-радикальна партія, Українська соціал-демократична партія.

У 1925 р. українці мали 123 політичних партій і досягли певного представництва у сеймі.

Окрім Української Військової Організації в1929 р. виникла підпільна революційна організація – Організація Українських Націоналістів., створена переважно з груп студентської молоді.. Її керівництво вважало, що тільки суверенна держава найбільше відповідає інтересам українського народу. Головою проводу ОУН став Євген Коновалець.

Ідеологія ОУН базувалася на “інтегральному націоналізмі”, розробленому Д.Донцовим. Згідно з нею в історії є один закон – “закон боротьби і вічного суперництва націй”. Українська нація є абсолютною цінністю; незалежна Україна – найвищою метою, для досягнення якої виправдані будь-які засоби. У практичній діяльності ОУН застосовувала тактику “перманентної революції”, що передбачала постійні збройні акції проти польської влади. Вони особливо посилились, коли крайовим провідником ОУН став Степан Бандера.

Неп і українізація в Східній Україні спричинили про радянські симпатії серед Західних українців У 1923 р. Комуністична партія Східної Галичини була перейменована в Комуністичну партію Західної України (КПЗУ), що була складовою частиною Компартії Польщі.

У 1926 р. було створено Українське селянське робітниче соціалістичне об'єднання (Сельроб), яке діяло під керівництвом КПЗУ.Бессарабію і Північну Буковину у 1918 р. окупувала Румунія. Режим тут був жорстокішим, ніж у Польщі: до 1928 р. на цих землях тривав воєнний стан.

Дещо кращим, ніж у Румунії та Польщі, було становище українців в Чехословаччині. Закарпаття мало статус окремого краю і називалося Підкарпатська Русь. У 1938 р. претензії на Закарпаття висунула Угорщина. До неї відійшли Ужгород, Мукачеве, Берегове. Столиця краю з Ужгорода була перенесена до Хуста. Були заборонені всі партії, крім урядової –Українського Національного об'єднання (УНО).

У лютому 1939 р. відбулись вибори до сейму Карпатської України, у березні сейм проголосив її незалежною республікою на чолі з президентом. Незважаючи на короткочасність (кілька тижнів) існування, Карпатська Україна стала яскравим епізодом у боротьбі за українську незалежність.

 

Термінологічний словник

Лемки -етнографічна група українців, які здавна селилися у Карпатах. З 1945 до 1947 рр. було проведено примусове переселення лемків з території Польщі в Західну Україну та в західні воєводства Польщі

Національна політика – науково обґрунтована система заходів, спрямована на реалізацію національних інтересів, розв’язання суперечностей у сфері етнонаціональних відносин.

Національне питання – сукупність політичних, економічних, правових, культурницьких, освітніх та інших проблем, що проявляються у процесі внутрі- та міждержавного спілкування націй.

Націоналізм – ідеологія і політика, які проголошують націю однією з найвищих цінностей.

ОУН (Організація Українських Націоналістів)- нелегальна політична організація, яка була створена у 1929 р. на території Західної України і боролася за здобуття незалежності і вихід з-під влади Польщі.

Пацифікація(втихомирення) - офіційна назва репресій проти українського населення, здійснюваних польським урядом на західноукраїнських землях у 30-х роках XX ст.

Сепаратизм – рух за територіальне відокремлення частини держави з метою створення нового державного утворення або за надання певній частині держави автономії за національними, релігійними, мовними ознаками.

Суверенітет – незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб верховенство; незалежність держави у зовнішніх і внутрішніх справах.

Шовінізм (від прізвища капрала наполеонівської армії Н.Шовна) – агресивна форма націоналізму, проповідь національної виключності, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої, схильність до розпалювання національної ворожнечі й ненависті.

 

Навчальні завдання

та методичні рекомендації до їх виконання

Підготовка рефератів:

1. Організація українських націоналістів: ідея та діяльність.

2. Життєвий шлях митрополита Андрія Шептицького.

3. Крайові провідники ОУН Є.Коновалець та С.Бандера.

Методичні поради:

Готуючи реферат щодо діяльності українських націоналістів, визначте передумови їх створення та основну мету – безкомпромісну революційну боротьбу аж до відновлення втраченої незалежності України та встановлення українського суверенітету на всіх землях українського народу. З'ясуйте позитивні моменти в діяльності націоналістичних організацій та їх помилки, покажіть вплив ОУН на розвиток націоналістичного руху.

Розкриваючи діяльність митрополита А.Шептицького, зверніть увагу, що греко-католицька церква була суттєвим чинником суспільно-політичного життя в Західній Україні. Вона налічувала 4440 церков, що об’єднували 4,4 млн. Віруючих. Покажіть протест А.Шептицького проти політики пацифікації, екстремістських дій, політики терору.

Імена Є.Коновальця та С.Бандери тісно пов’язані з націоналістичним рухом та створенням ОУН. Розгляньте, супроводжуючи короткою характеристикою, їх життєви й шлях та практичну діяльність. Користуючись додатковою літературою, складіть порівняльну характеристику поглядів Є.Коновальця й С.Бандери.

а) Завдання для самоперевірки:

Завдання 1.

Українськими землями, які входили до складу Польщі, були..

а) Східна Галичина, Північна Буковина, Західна Волинь;

б) Східна Галичина, Північна Буковина, Західне Полісся;

в) Північна Буковина, Західне Полісся, Західна Волинь.

Завдання 2.

Визначте належність наведених програмних засад до ідейних течій, поширених на Закарпатті:

1) москвофільство; а) слов’янське населення Закарпаття, внаслідок

століть ізоляції від інших українських земель,

перетворилося на окрему націю, відмінну від

українців;

2) русинство; б) слов’янське населення краю є частиною

єдиного українського народу;

3) українська течія; в) русини, або карпатоукраїнці, є, власне,

частиною українського народу,

зденаціоналізованою під впливом історичних

обставин.

Завдання 3.

Складіть порівняльну таблицю “Західноукраїнські землі й Радянська Україна в 1920-1939 рр”

№ Сфера розвитку Західна Україна Радянська Україна
Суспільно-політична    
Економічна    
Національно-культурна    

Завдання 4.

Складіть порівняльну таблицю “Становище українського населення у складі Польщі, Румунії та Чехо-Словаччини” за схемою:

№ Сфера розвитку Польща Румунія Чехо-Словаччина
Суспільно-політична      
Економічна      
Національно-культурна      

Завдання 5.

Суть подій 1939–1940 рр., що відбувалися на західноукраїнських землях, правильніше відбиває термін...

а) анексія; г) включення;

б) возз’єднання; д) приєднання;

г) входження; е) загарбання.

Завдання 6.

Засади ідеології націоналізму розробив:

а) Е.Коновалець; б) Л.Бачинський; в) Д.Донцов.

Завдання 7.

Наведіть факти, які характеризують національне гноблення українців у складі Польщі, Румунії та Чехословаччини.

б) Запитання для поточного контролю знань:

1. Охарактеризуйте національно-визвольний рух в західноукраїнських землях у 20-30-ті роки.

2. За яких умов виникла ОУН і які методи боротьби вона застосовувала?

3. Проаналізуйте політичну спрямованість політичних партій Західної України.

4. Які геополітичні зміни відбулися в західноукраїнських землях на початку Другої світової війни?

8.6. Інформаційні джерела:

1. Бойко А. Історія України. - Київ.: Академія, 2002.- С. 379- 420.

2. Історія України: посібник / За ред. Г.Д.Темка/.- К.: Академія, 2002.- С. 287- 299.

3.Король В.Ю. Історія України.- К.: Академія, 2005.- С. 318- 327.

4.Лях Р.Д., Ізюмов В. Г. Та ін. Історія України.- Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів, 1998.- С.288- 298.

5. Скрипник М.О., Домбровська Л.Ф. Історія України.- К.: Центр навч. літератури.- С. 192- 205.

6. Субтельний О. Україна. Історія.- К.: Либідь, 1992- С. 351-368.

7. Черкащина М.К. Історія України.: від давніх часів до сьогодення.- К.: ВД “ Професіонал”, 2005.- С. 146- 159.

 

 

Тема 10:Україна в період Другої світової

та Великої Вітчизняної війни (1939-1945 рр.)

Кількість годин: аудиторні заняття – 4, самостійна робота – 6

10.1. Методичні поради до вивчення теми:

Вивчення даної теми передбачає розгляд і аналіз наступних питань:

1. Причини і початок Другої світової війни. Західноукраїнські землі в системі радянсько--німецьких договорів.

2. Початок Великої Вітчизняної війни. Україна в планах гітлерівської Німеччини. Причина тимчасових поразок радянської армії.

3. Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні. Всенародна боротьба в тилу ворога.

4. Остаточне визволення України від німецько—фашистських загарбників. Переможне закінчення Другої світової війни.

Розкриваючи перше питання необхідно проаналізувати причини Другої світової війни.Головною причиною війни були протиріччя, які визрівали протягом багатьох років між великими державами світу. На заході це була нацистська Німеччина, що очолила так званий атикомінтернівський пакт, до якого входили ще й Японія та Італія. На сході - Радянський Союз.

Розкриваючи зміст “українського питання” напередодні Другої світової війни, слід зазначити, що роз’єднаність і перебування українських земель у складі чотирьох держав було значним дестабілізуючим фактором політичного життя довоєнної Європи. Крім СРСР, Польщі, Румунії та Чехословаччини, які намагались утримати вже підвладні і приєднати нові українські землі, на них, у боротьбі за “життєвий простір”, почала активно претендувати Німеччина, а також Угорщина, що домагалась повернення українського Закарпаття.

Початку Другої світової війни передувало укладення 23 серпня 1939 р. радянсько-німецького пакту Молотова - Ріббентропа “Про ненапад”, розрахованого на десять років. Якщо підписання подібного договору з потенційним агресором можна було тлумачити як законну спробу відвернення війни,то зовсім інакше слід розцінювати таємні протоколи до пакту, де йшлася мова про територіальний переділ світу між двома державами в Східній Європі. Безпосереднім результатом пакту «Молотова -Ріббентропа» був початок 17 вересня 1939 року агресії Німеччини проти Польщі.

Висвітлюючи процес радянізації західноукраїнських земель зверніть увагу, що в історичній літературі існують різноманітні оцінки відносно об'єднання усіх українських земель у складі УРСР.

Приступаючи до вивчення другого питання необхідно відзначити, що на світанку 22 червня 1941 р. фашистська Німеччина, віроломно, без оголошення війни, раптово і підступно напала на Радянський Союз. Почалася Велика Вітчизняна Війна. Водночас проти СРСР виступили союзники Німеччини по фашистському блоку: Італія, Угорщина, Румунія і Фінляндія. На далекосхідних кордонах СРСР зосередила мільйонну армію Японія, яка незважаючи на договір про нейтралітет, підписаний з нашою країною 19 квітняІ94І р., очікувала зручного моменту для вступу у війну на боці Німеччини.

Початок війни означав, що німецькі плани щодо українських земель фактично вступили у вирішальну фазу практичного здійснення. Важливо з’ясувати причини тимчасових невдач Червоної Армії. Однією з причин такого становища, яке склалося для нашої країни на початку війни, були прорахунки в оцінці військово-політичної ситуації, допущені особисто Й.В.Сталіним.

По-друге, під час нападу на СРСР Німеччина мала великий значний військово-стратегічний потенціал. Як уже відмічалось, водночас проти СРСР виступили союзники Німеччини по фашистському блоку - Італія, Румунія і Фінляндія.

Однією із головних причин поразок радянської армії були репресії в лавах Червоної Армії і флоту. Масові репресії в 1937 –1938 рр. позбавили її більше 40 тисяч командирів, політпрацівників, військових інженерів і спеціалістів. Із 108 членів Військової ради старого складу залишилось тільки 10 чоловік. Армія позбулась таких видатних військових стратегів, як М. Тухачевського, В. Блюхера, О.Єгорова, Й. Якіра, І.Уборевича та інших

Таким чином, перебіг подій на радянсько-німецькому фронті відразу ж набув несприятливого для Червоної армії характеру. Зазнавши значних людських і матеріальних втрат, радянські війська були змушені відступати.

При висвітленні третього питання слід зазначити, що захопивши Україну, окупанти встановили свій антинародний режим. Перш за все вони знищили її цілісність, поділивши українські землі на чотири частини, підпорядкували їх різним державам і різним адміністративним органам.

“Новий порядок”, який спирався на нестриманий кривавий і моральний терор, мав виконати три основні завдання: забезпечити продовольством, матеріальними і людськими ресурсами потреби Німеччини; вивільнити “життєвий простір” для арійської раси шляхом фізичного знищення, депортацій та вивезення на роботу до Німеччини українського населення; сприяти колонізації значної частини окупованих земель, заселенню їх німецькими переселенцями. Це було складовою “Плану Барбаросса”.

“Новий порядок” викликав всенародний опір німецько-фашистського режиму. Тут доцільно розкрити діяльність таких складових руху опору, як масовий партизанський, підпільний рух, а також діяльність ОУН-УПА.

Аналізуючи четверте питання, необхідно мати на увазі, що необхідні умови для звільнення українських земель від фашистських загарбників були створені перемогою Червоної Армії під Сталінградом у лютому 1943 р. і розгромом німецьких військ у Курській битві в серпні 1943 р.

Битва за визволення України, що тривала довгих 22 місяці й складалася з ряду великих операцій, в яких брало участь до половини живої сили й бойової техніки всіх діючих радянських збройних сил, стала одним з найважливіших етапів на шляху до перемоги. Але хоча ворога з української землі було викинуто, бойові дії по визволенню поневолених фашистами країн Центральної та Південно-східної Європи і завершення розгрому гітлерівської Німеччини тривали ще півроку.

Підводячи підсумки Другої світової війни, необхідно дати оцінку вкладу народу України в перемогу над фашизмом. Понад 6 млн. воїнів дав український народ збройним силам країн антигітлерівської коаліції. За питомою вагою воїни-українці та уродженці України посідали друге місце у Збройних Силах СРСР ( після росіян). З українського середовища вийшли сотні полководців та воєначальників. Досить сказати, що з 15 фронтів, які діяли в період радянсько-німецької війни, більше половини очолювалися маршалами та генералами – українцями за походженням.

При вивченні цього питання доцільно також використати краєзнавчий матеріал і висвітлити вклад Полтавщини в розгром німецько-фашистських окупантів.

На початку війни у смузі Південного фронту із серпня по жовтень 1941 р. навколо Полтави було створено кільце зміцнень довжиною понад 200 км. Споруджувалась оборонна смуга між Полтавою і Харковом. Для організації партизанського руху були створені короткострокові курси. Узимку і навесні 1942 р. активну діяльність розгорнула підпільна комсомольско-молодіжна група в складі 20 чоловік на чолі зі студенткою Харківського університету Лялею Убийвовк. Підпільники готували втечі радянських військовополонених з концтабору, підтримували зв’язок з партизанами і організовували диверсії. У травні 1942 р. група Лялі Убийвовк була схоплена гестапо і розстріляна. Велика підпільна група була створена в Лохвицькому та інших районах області.

23 вересня 1943 р. у результаті докорінного перелому в ході війни Полтава була звільнена від окупантів. Першими в місто увірвалися воїни 84-й Харківської і 13 гвардійської стрілецьких дивізій. Червоний прапор був піднятий на пам’ятнику на честь історичної Полтавської битви.

10.2. План семінарського заняття

  1. Західноукраїнські землі в системі радянсько-німецьких договорів 1939 р. Соціально-економічні процеси в Західній Україні після її входження до складу УРСР.
  2. Початок Великої Вітчизняної війни. Україна в планах гітлерівської Німеччини. Причини тимчасових невдач радянської армії в 1941-1942 рр.
  3. Корінний перелом у ході війни Битва за Лівобережну Україну та Донбас. Визволення Києва.
  4. Остаточне звільнення України. Внесок українського народу у розгром фашистської Німеччини.

Тематика рефератів:

§ “Українське питання” в політиці Західних держав.

§ Українські землі в умовах фашистської окупації.

§ Трагедія Шумейкова урочища

§ Підпільно-партизанський рух в Україні.

 

10.3. Термінологічний словник

Бліцкриг(походить від німецького слова блискавична війна) – авантюристична теорія ведення агресивної війни, розрахована на капітуляцію противника в найкоротші строки внаслідок раптового нападу на нього і швидкого просування вглиб країни.

Барвінково-Лозовська операція 1942 р. –наступальна операція Південно-Західного та Південного радянських фронтів, проведена з 18 по 31 січня 1942 р. з метою виходу в тил донбасько-таганрозького формування фашистських військ та його знищення біля узбережжя Азовського моря. Частиною сил лівого крила Південно-Західного фронту планувався удар на Красноград для забезпечення звільнення Харкова.

Букринський плацдарм- один із плацдармів на правому березі Дніпра, в районі Великого Букрина (80 км на південний схід від Києва), захоплений у вересні 1943 р. військами Воронезького фронту під час битви за Дніпро. Складав 11 км по фронту і до 6 км углиб.

“Галичина”- дивізія СС, створена з українських добровольців 28 квітня 1943 р. в кількості 18 тис. вояків. Емблема дивізії - галицький лев. 22 жовтня 1943 р. реорганізована й перейменована на 14-у галицьку добровольчу дивізію СС.

“Дистрикт Галичина” – адміністративна одиниця у складі генерал-губернаторства, утвореного переважно з центральних частин Польщі в період німецької окупації під час Другої світової війни. " Дистрикт Галичина" з центром у Львові складався з Львівської, Дрогобицької, Станіславської і Тернопільської областей.

Лютізький плацдарм – один із найважливіших плацдармів на правому березі Дніпра, в районі містечка Лютежа ( 30 км на північ від Києва), захоплений у вересні 1943 р. військами Воронезького фронту. На початку листопада звідси було розпочато головний наступ на Київ.

Наказ народного комісара оборони № 227 – документ, підписаний И.Сталіним 28 липня 1942 р., відомий під назвою "Ані кроку назад!". Наказ під загрозою розстрілу забороняв будь-який відступ радянських військ без особливого розпорядження вищого командування. Наказом запроваджувалися штрафні батальйони, штрафні роти, загороджувальні загони з військ НКВС.

“Рейкова війна” – операція радянських партизан у період з 3 серпня до середини вересня 1943 р. в тилу німецьких військ на території Російської Федерації, Білорусі та частини України з метою одночасного масового зруйнування залізничного полотна та станційних споруд.

Уманський котел – оточення з'єднань 6-ї та 1-ї радянських армій (65 тис. осіб), німецько-фашистськими військами в районі міста Умані на початку серпня 1941р.

10.4. Навчальні завдання та методичні рекомендації

до їх виконання

Підготовка рефератів:

§ “Українське питання” в політиці Західних держав.

§ Українські землі в умовах фашистської окупації.

§ Трагедія Шумейкова урочища.

§ Українські землі в умовах фашистської окупації.

§ Підпільно-партизанський рух в Україні

§ Визволення Полтави.

Завдання 1.

Поставте події у хронологічній послідовності:

а) Корсунь-Шевченківська операція;

б) Яссько-Кишинівська операція;

в) Донбаська операція;

г) Львівсько-Сандомирська операція;

д) Карпатсько-Ужгородська операція.

Завдання 2.

Заповніть таблицю “Рух Опору в Україні” за схемою:

  Радянські партизани ОУН – УПА
Мета руху    
Чисельність    
Керівні органи    
Основні райони дій    

Завдання 3.