Горох польовий - Pisum arvense L.
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ З РОСЛИННИЦТВА
на тему:
«Аналіз регіональних умов і технологій, пошук резервів
і розробка проекту виробництва
Гороху
ПП «Томенко» с.Дубова Уманського району Черкаської області»
Студента 44-АЕ групи
факультету агрономії
Томенко В. М.
Умань – 2013 р.
ЗМІСТ
1. АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКИХ ТА ГРУНТОВО-КЛІМАТИЧНИХ УМОВ ВИРОЩУВАННЯ ГОРОХУ В ПП «Томенко»
1.1. Характеристика господарства і аналіз господарських умов…..
1.2. Агротехнічні умови……………………………………………….
1.3. Ґрунти, рельєф і водні ресурси ………………………………….
1.4. Погодні умови…………………………………………………….
2. АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЇ РІВНЯ ВИРОБНИЦТВА ГОРОХУ ТА ПОШУКИ РЕЗЕРВІВ ЙОГО РАЦІОНАЛІЗАЦІЇ В ВИРОЩУВАННЯ, ОЦІНКА ДОСЯГНУТОГО «Томенко»…………………………………………………………….
2.1. Біологічні особливості культури………………………………...
2.2. Розміщення в сівозміні та обробіток ґрунту ………………........
2.3. Система удобрення………………………………………………..
2.4. Сорти, гібриди та посівні якості насіння......................................
2.5. Сівба………………………………………………….....................
2.6. Догляд за посівами………………………………………………..
2.7. Збирання врожаю…………………………………………………
2.8. Економічна ефективність виробництва гороху в ПП«Томенко».…………………………………………………...
2.9. Узагальнені висновки і пропозиції з аналізу і виявлення резервів виробництва гороху………………………..
3. РОЗРОБКА ПРОЕКТУ ВИРОБНИЦТВА ГОРОХУ В ПП«Томенко» НА НАЙБЛИЖЧІ РОКИ.…………………………………
3.1. Оптимальні проектні показники виробництва гороху в ПП«Томенко»………………………….........
3.2. Перспективний агротехплан до технологічної карти.………….
3.3. Висновки і пропозиції про вдосконалення виробництва гороху.……………………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.………………………………
Вступ
Горох — Pisum L.
Рослини трав'янисті, звичайно з крупнішими за листочки прилистками. Листки з 2-3 пар бокових листочків, закінчуються розгалуженими вусиками, рідше л. з однією парою листочків і закінчуються гострячком. Чашечка дзвоникувата, при основі коса. Тичинкова трубочка спереду прямо зрізана; нитки тичинок на верхівці трохи розширені. Стовпчик з жолобком на зовнішньому боці. Біб багатонасінний, двостулковий, стиснутий з боків, насінини кулясті або кутасто-кулясті. Квітконоси в кілька разів перевищують прилистки, 1-2-квіткові. Прилистки в нижній частині нерівномірнозубчасті; листки з 2-3 пар довгастих або еліптичних, по краях часто трохи зубчастих листочків. Квітки 20-25 мм завдовжки, темно-пурпурові. Боби 6-10 см завдовжки, дворічна рослина, висотою 60-150 см. Цвіте в червні - липні.
Горох високий - Pisum elatius M. В.
На сухих схилах. - На півдні Криму. Культивують як кормову рослину.
- Квітконоси більш-менш дорівнюють прилисткам або трохи довші за них.
Він. білий, рідше крила рожеві. Рослина гола, з розпростертим або лазячим стеблом. Листки з яйцевидними, звичайно цілокраїми листочками. Боби 5-10 см завдовжки, однорічна рослина, висотою 60-120 см. Цвіте в червні - липні.
2. Горох посівний - Pisum sativum L.
Широко культивують як зернобобову рослину. Походить з південної Європи. Культура давнього походження. В Єгипті горох культивували понад 5000 років тому.
- Він з блідо-фіолетовим прапорцем, пурпуровими крилами і білуватим або зеленуватим човником. Рослина гола, з лазячим стеблом. Листки з яйцевидними, віддалено-зубчастими листочками. Боби близько 4 см завдовжки, однорічна рослина, висотою 30-100 см. Цвіте в червні — липні.
Горох польовий - Pisum arvense L.
Культивують як кормову рослину на піщаних ґрунтах (під назвою «пелюшка»), іноді трапляється як польовий бур'ян.
Горох - одна з найдавніших сільськогосподарських культур. Існує версія, що батьківщиною поширення посівного гороху є Іран, Туркменистан, де вирощують його дрібнонасінні види. Крупнонасінний горох походить зі східних країн Середземномор'я. Проте із давніх давен (за 4-5 тис. років до н. е) його вирощували на землях сучасної України
Немає іншої зернобобової культури, яка б в Україні замінила горох. Це пояснюється його цінними продовольчими і кормовими якостями та високою врожайністю, сприятливими умовами вирощування.
Зерно гороху містить 20-35% білка, крохмаль, цукри, жир, вітаміни (A, B1 B2; В6, С, РР, К, Е), каротин, мінеральні речовини (солі калію, кальцію, марганцю, заліза, фосфору) - у цьому цінність його не тільки як харчового (високі смакові якості), а й дієтичного, лікувального подукту Він сприяє виведенню солей з організму, корисний хворим на серце. У100 г його зерна міститься 491 ккал. (в100 г пшениці 457 ккал.). Білка приблизно стільки ж, як і в сирому м'ясі. В 1 кг зерна гороху міститься 1,17 к.о.; 180-240 г перетравного протеїну; 15,2 г лізину; 3,2 г метіоніну; 2,3 г цистину і 1,6 гтриптофану та ін. У зеленому горошку і недостиглих бобах (овочеві сорти), що використовуються як сировина при виробництві консерв, міститься до 25-30% цукру. Горохове борошно використовують при виробництві концентрованих кормів. Тваринам згодовують також зелену масу сіно солому, кормова поживність яких завдяки високому вмісту білка значно вища, ніж тонконогових культур. Горох є цінним компонентом для однорічних трав. Його зелена маса добре підходить для використання на сидерати. Він є цінним попередником для зернових та інших польових культур.
1. АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКИХ ТА ГРУНТОВО-КЛІМАТИЧНИХ УМОВ ВИРОЩУВАННЯ ГОРОХУ В ПП «Томенко»
1.1. Характеристика господарства і аналіз господарських умов
ПП«Томенко » знаходиться у с.Дубова Уманського району Черкаської області, засноване в 2007році. Підприємство займається вирощуванням зернових і технічних культур.
Для Черкаської області, де розташоване приватне сільськогосподарське підприємство характерні досить сприятливі ґрунтово-кліматичні умови. Загально-середня сума опадів становить 633мм. Сума активних температур становить 2400,тривалість періоду із середньодобовою температурою вище 5С становить 250 днів. Грунти господарства представлені чорноземами опідзоленими та сірими лісоими. Відносна вологість повітря за рік в середньому становить 67 %.
1.2. Агротехнічні умови
На сьогоднішній день господарство недотримується науково обґрунтованих норм чергування культур в сівозміні. Культури здебільшого розміщують із недотриманням строків повернення на попереднє місце та після культур, після яких не створюються сприятливі умови для росту і розвитку. Також частими випадками є вирощування пшениці озимої в повторних посівах, або розміщення після стерньових попередників.
Що ж стосовно нинішнього розміщення культур то щорічна зміна структури посівних площ призвела до порушення вимог, що необхідно дотримуватися при вирощуванні сільськогосподарських культур. Пшеницю озиму намагаються висівати після гороху, озимого ріпаку, кукурудзи на силос. Після пшениці озимої розміщують озимий і ярий ріпак. Решта зернових культур вирощують після інших стерньових попередників. Це призвело до поширення, особливо у вологу погоду, сажкових захворювань та збудників інших хвороб зернових культур. Якщо не буде вжито кардинальних змін то господарству доведеться в кращому випадку витрачати значну частину коштів на проведення заходів із захисту культур, а в гіршому – отримати збитки від недоодержання значної частини врожаю, не кажучи вже про посівний матеріал.
Несвідоме розміщення культур у сівозміні призводить до таких негативних наслідків: збільшення забур’яненості посівів, розвитку небажаних шкідників та збудників хвороб, збільшенню затрат на вирощування культур, як виснаження ґрунтів, зниженню вмісту гумусу, погіршення родючості, зниженню рентабельності виробництва в цілому.
1.3. Ґрунти, рельєф і водні ресурси
На території господарства переважають чорноземні грунти, які мають сприятливі фізико-хімічні та агрохімічні властивості для вирощування сільськогосподарських культур.
За даними досліджень центру «Облдержродючість» в орному шарі в середньому міститься гумусу 4,71% азоту,що легко гідролізується 10,5 рухомого фосфору 8,2 обмінного калію 13мг на 100г грунту, рухомих форм марганцю, цинку, та бору відповідно 5,0, 0,46 і 1,4мг на кілограм грунту. В основному чорноземам властива нейтральна та близька до нейтральної реакція грунтового розчину і вони не потребують хімічної меліорації. Проте у насичених цукровими буряками сівозмінах при рН сольовому 6,0 і нижче,гідролітичній кислотності більше 2,0 на 100г грунту і ступені насичення основами менше 93% їх доцільно вапнувати. Таких грунтів налічується 580,5га.
Певну частину ріллі займать еродовані грунти. Для них характерний укорочений гумусовий горизонт : вони містять менше поживних речовин і мають значно гірші фізико-хімічні та водно-фізичні властивості. Досягати максимальної віддачі від таких земель можна лише в тому випадку,коли процес її використання буде одночасно і процесом послаблення і припинення ерозії. Цьому сприятиме впровадження у виробництво ґрунтозахисної системи обробітку грунту з контурно-меліоративною організацією території та застосування підвищенних доз органічних і меліоративних добрив.
Забезпеченість грунтів поживними речовинами не є постійною величиною. Вона залежить від багатьох факторів і перш за все від рівня використання органічних і мінеральних добрив. Постійне скорочення об’ємів їх застосування негативно впливає на вміст елементів живлення у грунті. Щорічно з урожаєм,залежно від його величини, з грунту виноситься 100-200 кг/га поживних речовин. Якщо їх не повертати,то грунт поступово збіднюється і знижується врожайність сільськогосподарських культур,особливо в екстримальні роки. Для ведення продуктивного землеробства з одночасним відновленням родючості грунту відшкодування виносу азоту повинно бути в межах 90-100%. Враховуючи те,що грунти господарства переважно середньо забезпечені рухомим фосфором, а це стримує одержання високих і сталих врожаїв, краще мати позитивний його баланс (100 і більше процентів до виносу). Калію у грунті більше, ніж азоту і фосфору,до того ж обінні його форми постійно поповнюється з важкорозчинних, тому в найближчі роки на чорноземах відшкодовування виносу калію можна допустити в межах 50%.
Отже,невідкладним завданням агрономічної служби господарства є збільшення обсягів використання добрив і раціональна організація їх заготівлі, зберігання та застосування, а також впровадження технологій,що передбачають зменшення втрат поживних речовин з грунту.
В землекористуванні господарства немає таких категорій земель як сінокоси, пасовища та багаторічні насадження. В основному землі господарства це орні землі і 1,1% зайняті під господарчими будівлями та зерноочисними комплексами. Також до цієї території належить територія кормосховищ та ферми.
АГРОТЕХНІЧНА КАРТКА ПОЛЯ
Схема і технологічна характеристика
 Пн
 Пд
| Умовні позначення |
 – номер і площа робочих ділянок;
| |
| 70-1 – напрямок обробітку, середня довжина і середній робочий схил; | |
 – крутизна, напрям і межі контуру схилу;
| |
 – шифр і межа агровиробничої групи
| |
 – оцінка в балах за окупністю затрат;
| |
– ширина і площа польової дороги;
– лінійні розміри сторін робочої ділянки
| |
| 1. Площа, га - 100 | 7. Забезпеченість ґрунту: |
| азотом – 47.1 м/100г. | |
| Фосфором – 6.9 м/100г. | |
| Калієм – 9.8 м/100г. | |
| 2. Агровиробнича група ґрунтів - чорнозем південний | 8. Кислотність, рН – 6.5 |
| 3. Механічний склад – | 9. Перезволоження, підтоплення - відсутні |
| 4. Глибина орного шару - 27 – 30 см | |
| 5. Вміст гумусу, % - 4.71 | |
| 6. Рік агрохімічного обстеження – 2008 |
1.4. Погодні умови
Для Черкаської області, де розташоване приватне сільськогосподарське підприємство характерні досить сприятливі ґрунтово-кліматичні умови. І хоч тут іноді випадає недостатня кількість опадів, проте розподіл їх на протязі року відповідає біологічним потребам більшості сільськогосподарських культур, вирощуванням яких займається дане господарство. Загально-середня сума опадів становить 633 мм. За період з травня по серпень випадає в середньому 165 мм, ГТК (гідротехнічний коефіцієнт) становить 1,3 а отже умови зволоження задовільні. Температурний режим , досить таки помірний, визначається тривалістю високих температур повітря, які припадають саме на середину вегетаційного періоду. Сума активних температур вище +5°С для території на якій розташоване господарство становить 3012°С, вище +10С° 2509-2700С°. Період вегетації в умовах району триває в середньому 211 днів, а період активної вегетації з температурою виїде +10°С становить 166-169 днів. Річна сонячна радіація в області становить 109-112 ккал/см . Відносна вологість повітря за рік в середньому становить 67 %.
Погодні умови за даними метеостанці *Умань*
Таблиця
| Місяць | Опади | Температура повітря,ºС | Відносна вологість, % | |||
| середні багаторічні | 2013р. | середні багаторічні | 2013р. | середні багаторічні | 2013р. | |
| Січень | 46.8 | -0.3 | ||||
| Лютий | 68.7 | -4.9 | ||||
| Березень | 36.3 | -1.0 | 1.0 | |||
| Квітень | 58.1 | 9.8 | 10.8 | |||
| Травень | 57.5 | 15.4 | ||||
| Червень | 66.3 | 17.0 | ||||
| Липень | 56.3 | 20.4 | ||||
| Серпень | 62.5 | |||||
| Вересень | 15.4 | |||||
| Жовтень | 43.6 | 8.7 | 9.1 | |||
| Листопад | 39.9 | 2.1 | 6.2 | |||
| Грудень | 73.1 | -0.3 | - | - | ||
| За рік | 8.5 |
2. АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ, ОЦІНКА ДОСЯГНУТОГО РІВНЯ ВИРОБНИЦТВА ГОРОХУ ТА ПОШУКИ РЕЗЕРВІВ ЙОГО РАЦІОНАЛІЗАЦІЇ В ПП«Томенко»
2.1. Біологічні особливості культури.
Горох (Pisum) – однолітня, самопильна трав'яниста рослина сімейства Бобові, зернова бобова культура.
Батьківщиною гороху вважають Південно-Західну Азію, де він вирощувався ще в кам'яному віці, в Україні горох відомий з незапам'ятних часів.
Горох саме багате джерело білка – серед овочевих культур. Білки гороху подібні з білками м'яса, тому що містять ряд незамінних амінокислот (цистин, лізин, триптофан, метіонін). Також у горосі багато аскорбінової кислоти (до 59 мг%), маються різні цукри (більш 7%), крохмаль (1–3%), вітаміни З, РР, групи В, каротин, клітковина. Живильна цінність гороху в 1,5- 2 рази вище, ніж картоплі й інших овочів, крім тою горох багатий солями калію, кальцію, фосфору і заліза.
Рослина гороху одна із самих холодостійких овочевих культур, особливо це виявлено в сортів з округлими, гладкими насіннями. Сходи гладкозернистих сортів витримують заморозки до -6 °С. По цьому горох можна висівати ранньої навесні. Оптимальна температура для проростання насіння і наступного росту рослини 16–25 °С.
Горох є однією з кращих кулісних культур. До моменту посіву чи посадки теплолюбних культур він встигає сформувати високі стебла, надійно захищаючі їх від вітру.
Будучи рослиною помірних широт, горох позитивно відзивається на довгий день. Вегетаційний період гороху в північних районах коротше, ніж на Півдні, а при короткому 10 годинному дні деякі сорти навіть не зацвітають. Він погано переносить затінення і добре росте на освітлених ділянках.
Горох вимогливий до ґрунтової вологи, особливо при проростанні насіння і в перший період вегитації. Мириться з надлишковою вологістю, але не переносить високого стояння ґрунтових вод. Завдяки могутній кореневій системі – горох стійкий до короткочасних посух. Кращі ґрунти для гороху – легкі суглинки і субпіщаники з нейтральною реакцією. На малородючих ґрунтах ефективне внесення як органічних (перегній, компост), так і мінеральних добрив (особливо чуйний на фосфорно-калійні).
Догляд за рослинами складається в розпушуванні ґрунту, у забезпеченні рослин вологою, знищенні бур'янів, своєчасній установці опор. Низькорослі сорти в опорі не бідують. Якщо посіви гороху будуть виконувати функцію захисних куліс, то споруджують шпалери.
Врожай забирають багаторазово, по мірі формування бобів. Знімаються боби добре заповнені горошком, які не почали втрачати яскраво-зеленого збарвлення. В міру дозрівання гороху кількість цукрів зменшується, а білка і крохмалю збільшується.
У їжу горох використовується у виді недоспілого насіння (зеленого горошку), споживають у свіжому, консервованому, сухому і замороженому виді. Готують з нього супи, гарніри до різних м'ясних блюд, пюре, салати, а також він служить для прикраси різних блюд.
2.2. Розміщення в сівозміні та обробіток ґрунту
Технологія вирощування. Інтенсивна технологія вирощування гороху, як і інших зернобобових культур, полягає у проведенні системи агротехнічних та організаційних заходів, спрямованих на одержання високих урожаїв зерна. Вона передбачає: дотримання науково обґрунтованого розміщення посівів гороху в сівозміні, впровадження високоврожайних сортів, придатних для механізованого вирощування, застосування оптимальних норм добрив, високоякісний основний і передпосівний обробітки ґрунту, науково обґрунтоване використання пестицидів або механічного догляду та комплексу високопродуктивних машин, прогресивну організацію праці.
Попередники. Залежно від зони вирощування горох у сівозміні висівають після удобрених озимих культур, кукурудзи на зерно або силос, картоплі, льону-довгунця, у районах достатнього зволоження — після цукрових буряків.
Не слід сіяти горох після або поблизу (ближче 1 км) інших бобових культур, з якими в нього багато спільних шкідників. Не рекомендується також часто (через кожні 4 – 5 років) повертати горох у сівозміні на його попереднє місце, щоб запобігти так званій гороховтомі: горох сильно уражується кореневими гнилями, фузаріозом, пошкоджується нематодами, плодожеркою, бульбочковими довгоносиками, гороховим комариком.
Горох можна вирощувати на зелений корм як післяжнивну культуру, а скоростиглі сорти — як парозаймаючу.
Обробіток ґрунту. На посівах гороху, розміщених після стерньових попередників (озимої пшениці), при наявності однорічних бур’янів проводять одне дискування (ЛДГ-15) на глибину 6 – 8 см і звичайну зяблеву оранку плугами ПЛН-5-35 або ПЛП-6-35 на глибину 20 – 22 см, на деградованих чорноземах 25 – 27 см, дерново-підзолистих ґрунтах — на глибину орного шару. Якщо поле забур’янене кореневищними бур’янами, його дискують двічі дисковими лущильниками або боронами (ЛДГ-10А, ЛДГ-15А, БДТ-7) на глибину 10 – 12 см; на площах з коренепаростковими бур’янами — перший раз дискують на глибину 6 – 8 см, другий — через 10 – 15 днів лемішними лущильниками (ППЛ-10-25) на глибину 12 – 14 см. Зяблеву оранку проводять на глибину 20 – 22 см. У Лісостепу й на Поліссі віддають перевагу ранній зяблевій оранці, яка дає змогу застосувати напівпаровий обробіток для очищення поля від бур’янів і накопичити в ґрунті більше вологи.
При вирощуванні гороху після кукурудзи площу після збирання останньої двічі дискують у поперечних напрямках важкими дисковими боронами (БДТ-3, БДТ-7) на глибину 10 – 12 см і орють на зяб на глибину 25 – 27 см.
Розміщуючи горох після цукрових буряків, картоплі, поле здебільшого не лущать, а обмежуються лише зяблевою оранкою на глибину 22 – 25 см.
У районах вітрової ерозії поле після стерньових попередників обробляють плоскорізами КПГ-2-250, КПГ-250.
Зважаючи на вологолюбність гороху, високі потреби його у волозі під час проростання насіння, надають великого значення передпосівному обробітку ґрунту. Головна мета його — максимально зберегти вологу в ґрунті і створити дрібногрудочкувату структуру посівного шару для якісної сівби гороху. Такий обробіток починають відразу після настання фізичної стиглості ґрунту з розпушування важкими або середніми боронами (БЗТС-1,0) у комплексі з шлейфами, яке проводять під кутом до оранки. Через день–два, а на півдні в один день починають передпосівний обробіток паровими культиваторами (КПС-4) в агрегаті із середніми боронами на глибину 6 – 8 см. У посушливу весну передпосівний обробіток ґрунту доцільно проводити комбінованими агрегатами РВК-3,0, РВК-3,6, які за один прохід культивують, вирівнюють, боронують і коткують ґрунт. При цьому зменшуються втрати ґрунтової вологи через випаровування. На важких запливаючих ґрунтах Лісостепу навесні площу до сівби гороху двічі культивують — на 8 – 10 і 6 – 8 см.