Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК).
Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є національна безпека у сфері державної безпеки й у політичній сфері, яка полягає у відсутності загрози порушення встановлених Конституцією, законами і міжнародними правовими актами територіальної цілісності України та порядку визначення її території. Його додатковим факультативним об'єктом може бути встановлений порядок виконання представниками влади своїх службових повноважень, особисті права та свободи людини і громадянина, життя та здоров'я особи, власність тощо.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 110 КК, характеризується діями, які можуть виявитися у таких трьох формах: 1) дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України; 2) публічні заклики до вчинення дій, метою яких є зміна меж території (державного кордону) України; 3) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення дій, метою яких є зміна меж території (державного кордону) України.
Державний кордон України - це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України, а саме: межі суходолу, вод, надр, повітряного простору. Державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Лінія державного кордону детально описується у відповідному міжнародному договорі і наноситься на карту, яка є невід'ємною частиною договору (делімітація). Ця лінія проходить: на суходолі - по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах, на морі по зовнішній межі територіального моря України, а також певним чином на річках, озерах та інших водоймах, на мостах, греблях, інших спорудах, і позначається на місцевості чітко видимими прикордонними знаками (демаркація).
Дії, вчинені з метою зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України,- це будь-які дії, спрямовані на передачу частини території України під юрисдикцію іншої держави або на зменшення території України шляхом утворення на її території іншої суверенної держави. Прикладами можуть бути призначення всеукраїнського референдуму з цього питання не Верховною Радою України, а іншим державним органом чи службовою особою, або проголошення певної адміністративно-територіальної одиниці України суверенною державою тощо. Якщо особа вчинює певні дії з метою зміни меж території областей, інших адміністративних одиниць без намагання змінити зовнішні межі території України, відповідальність за ст. 110 КК виключається. У разі коли такі дії вчинено службовою особою, вони можуть бути кваліфіковані за статтями 364 (364-1), 365 (365-1), 366,423, 424 КК.
Щодо дій, спрямованих на зміну державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, то Конституція України не встановлює порядку зміни державного кордону. Виходячи із наведеного вище поняття державного кордону (як умовної лінії), слід вважати, що його зміна, навіть здійснена внаслідок збройного захоплення частини території країни, водночас означає зміну меж її території.
Відповідні матеріали - письмові чи зафіксовані на іншому носієві інформації - є засобами вчинення злочину.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Для першої форми злочину характерною є також наявність мети - змінити межі території (державного кордону) України.
Кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 110 КК) є вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК, особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб або поєднання відповідних дій з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі.
Під розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі слід розуміти доведення до високого ступеня, граничне посилення серед певних груп населення настроїв неприязні, ненависті до представників інших етнічних груп чи конфесій або до атеїстів. У цьому випадку кваліфікація за сукупністю зі злочином, передбаченим ст. 161 КК, не потрібна. Між тим, якщо умисні дії, передбачені ч. 1 ст. 110 КК, поєднуються з розпалюванням расової ворожнечі або з дискримінацією громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних переконань, за мовними ознаками тощо, це потребує додаткової кваліфікації за ст. 161 КК.
Особливо кваліфікуючими ознаками є настання в результаті вчинення злочину таких суспільно небезпечних наслідків, як загибель людей або інших тяжких наслідків (ч. 3 ст. 110 КК). Під іншими тяжкими наслідками треба розуміти загибель однієї людини, заподіяння одній, двом чи більше особам тяжких тілесних ушкоджень, заподіяння кільком або багатьом особам середньої тяжкості або легких тілесних ушкоджень, настання великої матеріальної шкоди внаслідок зруйнування чи пошкодження прикордонних інженерних споруд або інших важливих об'єктів, виникнення масових безпорядків, розрив чи суттєве погіршення дипломатичних стосунків з іншою державою тощо. У визначенні як такої, що створює тяжкі наслідки, матеріальної шкоди слід враховувати як конкретний розмір збитків, завданих уражальними чинниками джерела небезпеки, так і обсяги технічних і матеріальних ресурсів, потрібних для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, та її територіальне поширення; фізичної шкоди - як кількість постраждалих, так і ступінь тяжкості заподіяних їм тілесних ушкоджень чи характер захворювання, що призвело до втрати ними працездатності; шкоди іншого виду - як кількість осіб, нормальні умови життєдіяльності яких було порушено (як правило, сто осіб і більше), так і час, протягом якого це порушення мало місце (понад три доби).
Психічне ставлення до вказаних наслідків може характеризуватися умислом або необережністю.