Українське національне відродження XIX ст.

Основна риса української історії XIX ст. - це національне відродження України, під яким розуміють: формування національної самосвідомості українців, зростання інтересу до української мови, історії, культури; активізацію зв'язків між західними і східними українцями; розгортання національно-визвольного руху.

Активізації національного руху сприяло збільшення кількості національної інтелігенції, яка виступила ініціатором і організатором цього руху. Центрами підготовки інтелігенції стали університети міст: Львова (1661 р.), Харкова (1805 р.), Києва (1834 р.), Одеси (1865 р.).

 

 

У Наддніпрянській Україні національно-визвольний рух започаткувала патріотична інтелігенція, яка прагнула зберегти від вимирання українську мову, історію,, культуру. Поштовх розвитку цьому процесу дав вихід у світ "Енеїди" І.Котляревського (1798 р.) - першого твору, написаного народною українською мовою.

Справу Котляревського продовжили "Харківські романтики" - літературне об'єднання 20-40-х років, створене студентами Харківського університету Левком Боровиковським, Амросієм Метменським, Олександром Корсунем та ін. Ідейним натхненником для них був Г.Квітка-Основ'яненко. Видавши у 1834 р. "Малоросійські повісті", він довів, що українською мовою можна писати й високохудожні прозові твори.

В цей же час зростає і інтерес до української історії. Важливе значення мала поява "Історії Русів", анонімний автор якої доводить, що Україна має власну історію, захищає право українського народу на свободу і державу.

Після закінчення війни з Наполеоном (1812-1814 р.р.) з'являються перші таємні організації у вигляді масонських лож. їх метою було удосконалення людини, її внутрішнього світу, як шлях удосконалення суспільства. В Україні найбільшого значення мали полтавська ложа "Любов до істини", заснована в 1818 р. (членами її були І.Котляревський, В.Тарновський, В.Лукашевич) та київська (1818 р.) "Ложа об'єднаних слов'ян" (основоположники поляки В.Росцішевський, Х.Харлинський та ін.). Існували ложі у Житомирі, Крем’яні та інших містах.

В 1819 р. В.Лукашевичем було створено "Малоросійське товариство", яке ставило за мету боротьбу за скасування кріпосного права, ліквідацію самодержавства, здобуття автономії України.

Декабристи і Україна.

В 1816 р. в Петербурзі був створений "Союз порятунку", а в 1818 р. - "Союз благоденства" у Москві. В 1821 р. декабристи здійснили реорганізацію своїх об'єднань і створили дві організації: "Північне товариство" з центром у Петербурзі та "Південне товариство" з центром у м. Тульчині на Поділлі, з осередками у Кам'янці і Василькові. Головою Південного товариства був П.Пестель. Серед декабристів було чимало українців. Матвій та Сергій Муравйови-Апостоли походили з роду гетьмана Д. Апостола.

Програмними документами організацій були "Конституція" Микити Муравйова (Північне товариство) та "Руська правда" Павла Пестеля (Південне). Ставилася мета ліквідації самодержавства, скасування кріпосного права, введення демократичних свобод і прав.

Долю України декабристи бачили по-різному. Так, М.Муравйов передбачав створення на її території двох автономій: Української зі столицею в Харкові та Чорноморської зі столицею у Києві, тоді як П.Пестель стояв на позиції єдиної і неділимої держави.

У Новограді-Волинському 1823 р. виникло Товариство об'єднаних слов'ян, очолене братами Борисовими, програма якого ставила за мету не тільки усунення самодержавства і кріпацтва, а й утворення загальнослов'янської республіки.

Повстання в Петербурзі спалахнуло 14 грудня 1825 р. в день присяги Миколі І і було жорстоко подавлене. На Україні повстання почалося 29 грудня і тривало до 3 січня 1826 р. Повстав Чернігівський полк під керівництвом С.Муравйова-Апостола. Повсталі захопили Васильків, але рушити на Київ не наважилися. Вони не були підтримані народом, та й не шукали цього підтримки. І як результат - повний розгром і жорстока розправа. Не дивлячись на поразку, повстання мало величезне значення, бо дало поштовх революційному рухові. А ідея федеративної слов'янської держави, висунута Товариством об'єднаних слов'ян, знайшла розвиток в політичній програмі українського визвольного руху.