РИЗИКУ. ПОВЕДІНКОВІ РЕАКЦІЇ НАСЕЛЕННЯ У НС. Самостійна робота № 10Корупція і криміналізація суспільства
Самостійна робота № 10Корупція і криміналізація суспільства. Шкідливі звички.
Злочинність. Натовп, поведінка в натовпі. Захисні
властивості людського організму (2 год.)
Питання 1Корупція і криміналізація суспільства
Н. для ЖД будь-якої держави і світового співтовариства становить корупція (к.) (від лат. corrumpere – псувати) – протиправна (деструктивна) діяльність, яка полягає в вико рис-танні службовими особами їх прав і посадових можливостей для особистого збагачення; під-купність і продажність політичних діячів. Багато видів к. аналогічні шахрайству і відносяться до категорії злочинів проти держвлади.
Головним стимулом до к. є отримання економічного прибутку, пов’язаного з викорис-танням владних повноважень, а головним стримуючим чинником – ризик викриття і покаран-ня. Є найбільшою перепоною до економічного зростання і розвитку, здатного поставити під загрозу будь-які перетворення.
Сьогодні жодна країна не може проголосити про повну, остаточну і безперечну пере-могу над цим руйнівним явищем. Відома людині ще з давнини (перші прояви в IV-Vст. до н.е.).
В ст. 7 Закону України «Про основи нацбезпеки України» «поширення к., хабарництва в органах державної влади, зрощення бізнесу і політики…» названо «основними реальними і потенційними загрозами нацбезпеці України, стабільності в суспільстві». Негативно впливає на всі сторони суспільного життя: економіку, політику, управління, соціальну, правову сфе-ри, громадську свідомість, міжнародні відносини.
Небезпека к. полягає в підриві авториту держави на міжнародній арені, ускладненні відносин з іншими країнами, міжнародною спільнотою, зменшенні впливу демократичних основ управління суспільством, порушенні основних принципів функціонування держави (за-конності, верховенства права, рівності перед законом, соціальної справедливості, невідво- ротності покарання тощо), перешкоджанні розвитку ринкових економічних відносин, сприя-ючи їх криміналізації, легалізації доходів, одержаних не законним шляхом, нищенні духов-них, моральних, суспільних цінностей.
За роки незалежності України було створено багато структур для протидії к., але очіку-ваних результатів не досягнуто. Корупційні правопорушення вчиняють не лише урядові чи-новники, їхні безпосередні керівники, а й працівники правоохоронних органів (внутрішніх органів, податківці, митники тощо), лікарень, навчальних закладів.
У ЗМІ, заявах політичних, громадських діячів, у різних документах Україна згадується як одна з найкорупованіших держав світу. Це посилює недовірливе сприйняття країни в світі, закриває перед нею двері до впливових міжнародних організацій, погіршує надходження інвестицій.
На сьогоднішній день не відомі методи в педагогіці і менеджменті, які б гарантували, що людина буде ідеальним чиновником. Проте існує безліч країн з вельми низьким рівнем к. Відомі історичні приклади, коли дії, направлені на зниження к., привели до значних успіхів: Сінгапур, Гонконг, Португалія, Швеція. Це однозначно говорить на користь того, що методи боротьби з к. існують.
З формальної точки зору, якщо не буде держави - не буде і к. Здатність людей на даному етапі розвитку ефективно співробітничати без держави піддається сильним сумнівам. Проте, в умовах коли к. поширена практично скрізь, розпуск корумпованих органів влади представляється одним із дієвих радикальних способів від неї позбавитися. Крім розпуску органів влади, існують 3 можливі підходи до зменшення к. По-1, можна посилити закони, їхнє виконання, тим самим підвищивши ризик пока-рання. По-2, можна створити економічні механізми, що дозволяють посадовим особам збільшити свої доходи, не порушуючи правила і закони. По-3, можна підсилити роль ринків і конкуренції, тим самим зменшивши розмір потенційного прибутку від к. До останнього також відноситься конкурен-ція в наданні державних послуг, за умови дублювання одними державними органами функцій інших органів.
Процеси, що відбуваються в Україні, привели до прискореної криміналізації суспільст-ва, що проявляється у змінах кількісних, якісних характеристик злочинності, консолідації кримі-нального світу і розширенні сфери його впливу на суспільство, розпаді або деформації базових державних і громадських інститутів, втрати ціннісних орієнтацій. Так, у 1996 р. рівень злочин-ності в Україні зріс у порівнянні з з 1972 р. більше, ніж на 500 %.
Криміналізація –це:
1 залучення будь-кого, будь-чого в сферу впливу злочинного світу, проникнення злочинних елементів у що-небудь;
2 законодавче визнання певних вчинків злочинними і тими, що будуть покаранні, тобто вста-новлення за їх здійснення кримінальної відповідальності.
Питання 2Шкідливі звички
Алкоголізм –страшна хвороба, яка за розповсюдженням займає 3 місце після серцево-судинних і ракових.
Алкоголь відіграє велику роль в ЖД людей. Він використовується як протиінфек-ційний засіб для знищення мікробів, може бути стимулятором і депресантом, швидко забез-печує енергетичні потреби організму через високу калорійність, підвищує апетит, розширює кров’яні судини. Але також завдає величезної шкоди здоров’ю. Вживання алкоголю викликає наслідки:
Ø фізіологічні – впливає на клітини головного мозку, швидко всмоктується в кров і роз-носиться по всьому організму. При поглинанні нервовими клітинами мозку вони пере-роджуться, порушується діяльність внутрішніх органів (печінки, нирок, шлунку, киш-ківнику, серця, органів дихання та ін.);
Ø психологічні – нервові розлади, біла гарячка, алкогольні галюциноз, марення, епілеп-сія;
Ø соціальні – велика економічна, соціальна шкода суспільству (п’яниці – погані праців-ники, що допускають брак в роботі, через них можуть виникнути аварії на виробницт-ві, транспорті, конфлікти в сім’ях, погана спадковість тощо).
Пияцтво – початкова стадія хворобливого стану – алкоголізму, який розвивається внас-лідок надмірного і систематичного вживання спиртних напоїв.
Тютюнопаління –найбільш розповсюджена шкідлива звичка, яка призводить до сер-йозних порушень здоров’я людини. Близько третини дорослого населення Землі палять (серед них 200 мільйонів – жінки). Спостерігається тенденція: зниження паління в розвине-них країнах і збільшення у відсталих. В Україні палять 12 млн. громадян (3,6 млн. жінок) – це 40 % населення працездатного віку. Ця шкідлива звичка викликає в нашій державі 100-110 тисяч смертей щорічно. Дорослий курець викурює в середньому 1650 цигарок за рік.
В табачному димі містяться сполуки миш’яку, міді, заліза, олова, полонію, оксид вуг-лецю, оксиди азоту, синильна кислота та ін. Дія тютюну прихована: тяжкі захворювання виникають непомітно, поступово. Тривалість життя курців на 7-15 років менша, ніж тих, хто не палить. 90 % випадків смерті від раку легень, 75 % від бронхіту і 25 % від ішемічної хво-роби серця у чоловіків у віці до 65 років пов’язано з тютюнопалінням. Паління зменшує фізичну силу, уповільнює реакції, погіршує пам’ять. У паліїв частіше народжуються непов-ноцінні діти. Небезпечний вплив паління на вагітність і плід: зростає частота абортів, народ-ження недоношених, мертвих дітей, зниження маси тіла у новонароджених, погіршення розу-мових здібностей у дітей і народження їх з аномаліями розвитку. Найнебезпечнішим є пасивне паління.
Випуск тютюновою промисловістю безлічі «легких» цигарок, з різноманітними фільтрами є лише напівзаходами, що суттєво не знижують негативної дії тютюнового диму. Потреба в палінні не дана людині від народження, а вироблюється індивідуально. Тому більшість людей, що палять, може припинити паління самостійно, без будь-якої лікарської допомоги за рахунок вольових зусиль і самодисципліни.
Питання 3 Злочинність
Злочинність – ще одна гостра соціальна проблема сучасності. Кількість зареєстрова-них у світі злочинів у середньому зростає на 5 % щороку, особливо тих, що належать до кате-горії тяжких (убивства, насильства тощо).
Злочинність в Україні набула неабиякого поширення. Причини – економічна криза, не-рівномірність суспільного розвитку, різкий спад рівня життя, значні прогалини в законо-давстві тощо.
Враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна вміти захистити себе в ситуаціях, пов’язаних з насильством. Для самозахисту існує наступна зброя:
- газовий (аерозольний) балончик, заповнений отруйними речовинами. Не потрібно дозволу для придбання. Радіус дії – 1,5-3 м, кількість рідини розрахована на 5-8 с дії. Дія протягом 10-20 хв.;
- пістолет. Потрібен спеціальний дозвіл (1-3 роки) органів внутрішніх справ (громадяни віком від 18 років, психічно нормальні і за станом здоров’я можуть ним володіти;
- пневматична зброя. Її куля з відстані 10 м здатна ввійти в м'які тканини на 2 мм, що буває достатньо для того, щоб зупинити злочинця. Громіздка;
- автономні сигнальні пристрої (брелок для ключів, сумка чи дипломат), що видають гучні і пронизливі звуки. Засіб доволі безпечний.
Прості поради на кожний день щодо особистої безпеки:
- гроші та цінні речі тримайте при собі; портфелі, сумки не залишайте без догляду;
- в кафе, барі перш ніж повісити пальто на вішалку чи спинку крісла заберіть з нього гроші і
документи;
- не відчиняйте дверей незнайомій людині (чи тримайте їх на гачку), посадові особи повинні
пред’явити посвідчення;
- з собою беріть стільки кишенькових грошей, скільки плануєте витрати, не показуйте відкри-
то гаманець. Не кладіть його в зовнішню кишеню одежі, в переповнену харчами сумку;
- нападаючи на жінок, злочинці часто намагаються вирвати з їхніх рук сумочку, тому безпеч-
ніше носити її на ремені через плече, притискуючи до себе;
- не носіть разом гроші і документи;
- повертаючись додому пізно ввечері, намагайтесь йти по освітленій і жвавій вулиці, уникаю-
чи темних провулків, парків; у вечірній час потрібно бути напоготові на вулиці, в транспор-
ті, під’їзді, у ліфті;
- уникайте ситуацій, які загрожують насильством (суперечка з п’яним);
- уникайте повертатися додому вночі на самоті; ніколи не сідайте в машину до незнайомих
людей;
- при нападі кричіть якомога голосніше, розбийте скло найближчого помешкання чи магази-
на; або спробуйте поговорити з нападником і зверніться до його почуттів.
Найсуворіші покарання, передбачені Карним кодексом, встановлені за вбивство і зґвал-тування – особливо важкі посягання. Кількість зґвалтувань має тенденцію до зростання. Потерпілі, як правило, в міліцію не заявляють через страх громадського розголосу, не ба-жання переживати неприємну процедуру слідства і суду. На кожне зґвалтування, за яким ведеться слідство, припадає 6-8 злочинів, які залишаються без покарання. Тому злочинці і коять нові напади.
Порадами щодо захисту від згвалтувань є наступні:
- не провокуйте злочин зовнішнім виглядом, не давайте приводів для залицянь;
- уникайте віддалених пляжів, місць заміського відпочинку, дворів, парків, скверів у сутін-
ках;
- зростає кількість згватувань (зазвичай) групових серед підлітків у стані алкогольного чи
наркотичного сп’яніння, які відрізняються особливою жорстокістю. Обходьте місця, де
збираються підлітки;
- за допомогою хитрощів намагайтеся заговорити злочинця, заманити у місце, де є потенцій-
ний захисник;
- при нападі намагайтеся чинити фізичний опір – завдайте удару по больових місцях коліном,
ліктем. При захисті треба йти до кінця, бо на карту поставлене життя;
- кричіть голосно при нападі. Краще кричати «пожежа», ніж «гвалтують»;
- при спробі зґвалтування можна сказати злочинцю, що Ви хворі на захворювання, які переда-
ються статевим шляхом (СНІД, сифіліс, гонорея тощо).
Питання 4Натовп, поведінка в натовпі
Психічно перевантажена група людей керується не логікою, а емоціями. При миттєвій появі загрози будь-хто може впасти в паніку, втратити контроль над діями, майже не розумі-ти того, що робиться, пробуджується страх. Симптомами паніки є:
- серцебиття; - поколювання в руках чи ногах; - тремтіння;
- жар і холод; - біль у грудях, почуття задухи, слабкість; - головокружіння;
- відчуття нереальності того, що сталося.
Відомі випадки спалаху «масового безумства», спричинені, як правило, невисоким рівнем заробітку, бідністю, безробіттям тощо.
Навколо людини існує так звана довірча зона безпеки – на відстані витягнутої руки, яка в умовах високого рівня урбанізації часто порушується. Так, перебування на 1 м3 більше 3 людей вже може бути небезпечним (підсадка незнайомих чи випадкових пасажирів в ліфті). Натовп в метро, електричках, транспорті в час пік тощо.
Натовп в стані паніки стає небезпечним через зниження інтелектуального, підвищення емоційного потенціалу, навіювання. Натовпи бувають 4 типів:
1) оказійні (тобто випадкові) - скупчення людей, що зібралися подивитися на неочікувану подію;
2) конвенціональні (умовні) збираються на попередньо об’явлені події: боксерський, фут-больний матч, мітинг, концерт рок-групи тощо. Тут є вже направлений інтерес. Але не слід плутати цю товпу з публікою, як зібралася в драматичному, оперному театрі, в консерваторії тощо. На симфонічний концерт і рок-концерт люди приходять з різними установками, різні сценарії вірогідного розвитку подій;
3) експресивна, яка ритмічно виражає ту чи іншу емоцію: радість, ентузіазм тощо (викрику-ють лозунг, громко вболівають на улюблену команду та ін.). Цей процес іноді може перетво-ритися особливий феномен масового екстазу;
4) діюча (активна) – політично найбільш значимий і небезпечний вид стихійної поведінки. Може бути агресивна, панічна, повстанська тощо.
Поради для захисту себе від натовпу:
- на масових заходах (стадіон, дискотека тощо) не стояти біля стіни, гардеробу, в проходах,
на шляху майбутнього руху натовпу; слід уявити імовірні шляхи екстренного порятунку;
- не брати з собою колючих і ріжучих предметів, не надягати галстуки, шалі, сумки, взуття
на великих підборах;
- триматися подалі від мікрофонів, трибун, ланцюгів міліції;
- не наближатися до агресивно настроєних груп, особливо якщо ви з дітьми.
При опиненні в натовпу потрібно керуватися рекомендаціями:
- уникати центру і краю натовпу, місця поблизу вітрин, решіток, огорож, стін, не йдіть проти
потоку людей;
- ухилятися від нерухомих перепон на шляху (стовпів, дерев, труб афіш);
- не чіплятися ні за що руками;
- намагатися не впасти, для цього вивільніть руки, нічого не підіймати з землі;
- при падінні слід негайно піднятися;
- захистіть груди щепленими в замок руками (небезпека стиснення);
- виходити з натовпу краще за ходом руху.
Питання 5Захисні властивості людського організму
У процесі еволюції в організмі людини поряд із системами сприйняття створений ряд систем забезпечення б. Наприклад, око забезпечує зорове сприйняття образів. Але воно в той же час має віко, дві м'язово-шкірні складки, що при змиканні закривають очне яблуко. Віко охороняє орган зору від надмірного світлового потоку чи механічного ушкодження, сприяє зволоженню його поверхні і видаленню зі сльозою сторонніх тіл. Вухо людини забезпечує слухове сприйняття довкілля. При надмірно голосних звуках вступає в дію його захисна реакція. 2 самі маленькі м'язи середнього вуха різко скорочуються, а 3 самих маленьких кіс-точки (молоточок, ковадло і стремінце) перестають коливатися - спрацьовує механізм блоку-вання, не пропускаються у внутрішнє вухо високі рівні звукових коливань. Чихання відно-ситься до групи захисних рефлексів носу і являє собою форсований видих повітря через ніс (при кашлі - форсований видих через рот). Завдяки високих швидкості і тиску повітряний струмінь несе за собою з порожнини носа всі сторонні тіла, що потрапили туди, і хімічно активні дратівні речовини. У ока в якості допоміжної захисної функції передбачена сльозо-теча. Вона може виникати при вдиханні шкідливих домішок повітря, при влученні дратівних речовин на слизувату оболонку носа. Сльоза стікає не тільки з ока назовні, але і через сльозо-носний канал у порожнину носа, змиваючи тим самим шкідливу речовину.
Наступною системою природного захисту є рух, забезпечуваний кістково-м'язовою системою. Активний рух може приглушати душевний і фізичний біль. Описані вище дії зов-нішнього подразника передаються в кору головного мозку, клітки якого надзвичайно тендіт-ні. Якщо на них впливає значний рівень інформаційних імпульсів, то виникає загроза пору-шення їхньої діяльності. Для захисту коркових кліток організм виробив спеціальну захисну систему, яка включає додаткові конкретні вогнища збудження. При цьому відбувається пере-розподіл рівнів інформаційних сигналів із відповідним зниженням їхніх рівнів. Наприклад, людині нанесли сильну, сердечну травму. Перша інстинктивна реакція системи захисту поля-гає в створенні конкуруючого вогнища збудження в корі головного мозку. Прямий, безпосе-редній зовнішній прояв такої реакції виявляється в лементі, бійці і т. п., що є природним, в основному, лише в природному світі тварин. У світі ж людей це буде розцінене як хуліганст-во. Тому активізується інше вогнище збудження - сльозоточення. Миттєве, рясне зрошення сльозами інтенсифікує активність рецепторів носової порожнини. У мозку створюється нове могутнє вогнище збудження, яке відводить від кліток кори головного мозку н. перенапруги. Механізм є надійною автоматичною системою захисту нервової системи людини. Природою передбачене спрацьовування механізму і при дії занадто великих рівнів позитивних факторів, наприклад, при радості.
В організмі людини функціонує також система імунного захисту. Це властивість орга-нізму, яка забезпечує його несприйнятливість чи стійкість до дії чужорідних білків, хворобо-творних мікроорганізмів, їхніх отрутних продуктів. По природі формування розрізняють: природний і придбаний імунітет. Природний імунітет - видова ознака, яка передається в спадщину. Наприклад, люди не заражаються чумою рогатої худоби. У процесі розвитку орга-нізм людини сформував природні біологічні і механічні захисні елементи, дію яких спрямо-вано проти різних патогенних мікробів. Так, наприклад, неушкоджена шкіра є надійною перешкодою для проникнення в організм хвороботворних мікроорганізмів. Виділення слизу-ватих оболонок і шкіри мають бактерицидні властивості стосовно дії мікробів. Виділення слизу, ряд рефлекторних реакцій (кашель, чихання, блювота), веде до механічного видалення мікробів з організму. Шлунковий сік, до складу якого входить соляна кислота, руйнує деякі мікроорганізми. У сльозах, слині, мокротинні, крові, лейкоцитах, материнському молоці міс-титься лизоцин - речовина, яка убиває бактерії. Такі органи тіла людини як печінка, селезні-ка, лімфатичні вузли здатні затримувати і частково знешкоджувати мікроби, що поширю-ються по організму із током крові і лімфи. При їх проникненні в організм розвиток затриму-ється завдяки реакції запалення. Придбаний імунітет організму людини може бути природ-ного і штучного походження. Природна форма придбаного імунітету формується внаслідок перенесеного захворювання. Штучна форма придбаного імунітету розвивається при штучній імунізації у виді відповідних щеплень.
Важлива роль у розвитку імунітету людини належить специфічним захисним біологіч-ним елементам сироватки крові (антитілам), які з’являються в сироватці після перенесеного захворювання, при штучній імунізації. Антитіла мають вибіркову дію стосовно мікробів чи продуктів їхньої життєдіяльності.
Для перевірки засвоєння матеріалу самостійної роботи № 10 необхідно усно відповіс-ти на питання:
1 Дайте визначення корупції. Чому багато видів корупції відносяться до категорії злочинів
проти державної влади?
2 Що є головним стимулом і головним стримуючим чинником до корупції?
3 Серед яких верств населення найбільш поширені корупційні правопорушення?
4 Перерахуйте назви країн, в котрих дії, направлені на зниження корупції, принесли значні
успіхи. Назвіть 3 відомі підходи до зменшення корупції.
5 Дайте пояснення терміу «криміналізація суспільства».
6 Охарактеризуйте шкідливі звички людини та їх наслідки.
7 Чому злочинність залишається найгострішою соціальною проблемою людства? Якими
засобами самозахисту може користуватися сучасна людина?
8 Яких простих порад на кожний день щодо особистої бзпеки повинна притримуватися
людина?
9 Що б Ви порекомендували для захисту від зґвалтувань?
10 Доведіть небезпеку натовпу. Які виид натовпів існують.
11 Якими рекомендаціями потрібно керуватися:
- для захисту від натовпу;
- при опиненні в натовпу?
12 Розкажіть все, що знаєте про захисні властивості людського організму. Розкрийте поняття
«імунітет», назвіть його види, шляхи формування.
Термін виконання – 1 тиждень.
Самостійна робота № 11Положення про навчання персоналу підприємств, установ і
організацій діям і способам захисту у разі виникнення НС та
аварій. Система інструктажів. Програми підготовки населення
до дій у НС. Спеціальні об’єктові навчання і тренування(2 год.)
Питання 1
Для перевірки засвоєння матеріалу самостійної роботи № 11 необхідно усно відповіс-ти на питання:
Термін виконання – 1 тиждень.
Самостійна робота № 12Карантинні та інші санітарно-протиепідеміологічні заходи.
Технічні засоби і способи проведення(2 год.)
Питання 1Карантинні та інші санітарно-протиепідеміологічні заходи
Катастрофи як наслідки НС природного чи техногенного характеру завдають сус-пільству значні людські жертви, серед яких масові інфекційні захворювання й ураження людей. Вони зумовлюють важливу санітарно-епідеміологічну і медико-соціальну проблему, висувають перед місцевою системою охорони здоров’я задачу по наданню екстренної медич-ної допомоги та санітарно-епідеміологічного забезпечення населення в осередку лиха. Пове-ні, землетруси та інші природні катаклізми створюють сприятливі передумови для поширен-ня інфекційних хвороб, що зумовлює розширення меж епідеміологічного осередку.
Наслідки катастроф бувають різними з питань організації медико-санітарної допомоги постраждалому населенню в залежності від сформованого санітарно-епідемічного стану. Так, наприклад, для повеней характерна поява з перших годин інфекційних захворювань, а для землетрусу – чисельні травми, тому санітарно-епідеміологічна допомога може бути відстро-чена.
Погроза виникнення епідемічних вогнищ у районах стихійних лих і великих катастроф залежить від таких причин: руйнування комунальних об’єктів (систем водопостачання, кана-лізації тощо); різкого погіршення санітарно-гігієнічного стану через руйнування хімічних, нафтопереробних та інших промпідприємств; наявності трупів людей і тварин; масове роз-множення гризунів і поява епізоотії серед них; інтенсивні міграції людей; підвищення сприй-нятливості людей до інфекцій; порушення роботи мережі санітарно-епідеміологічних і ліку-вально-профілактичних установ та ін.
Епідемія характеризується значним підвищенням рівня захворюваності у порівнянні з нормальною (в 3-10 і більше разів). Пандемія – масове розповсюдження інфекційної хвороби, яка значно перевищує інтенсивність епідемій, що спостерігались при конкретній хворобі в історичних умовах.
Щоб розірвати механізм передачі інфекції в природних умовах, основні зусилля спря-мовують на знешкодження факторів довкілля, через які розповсюджується інфекція. Для цього застосовують дезінфекцію, дезінсекцію та дератизацію.
Дезінфекція - комплекс заходів, спрямованих на знищення або видалення з об'єктів патогенних мікроорганізмів (бактерій, їх токсинів, вірусів, рикетсій, найпростіших, грибів тощо). Цим «дезінфекція» відрізняється від терміну «стерилізація», під яким розуміють зни-щення усіх видів мікроорганізмів, у тому числі непатогенних. Розрізняють 2 види дезінфекції - осередкову і профілактичну. Осередкову дезінфекцію здійснюють у безпосередньому ото-ченні хворого, або заразоносія, з метою запобігання розповсюдження збудників інфекцій-них хвороб у довкіллі, а профілактичну виконують з метою знищення збудників на тих об'єк-тах довкілля, на яких вони можуть з'явитись і призвести до зараження людей.
Для дезінфекції використовують фізичні і хімічні методи знезараження. До фізичних методів належать:
- механічні засоби - це чищення, вологе прибирання, прання, витрушування та ін. для звіль-
нення речей і поверхонь від пилу, бруду, а відтак - від значної кількості мікроорганізмів;
- термічні і променеві дезінфікуючі засоби - використання високої або низької температури,
висушування, ультразвуку, променевого опромінення, освітлення ультрафіолетовими лам-
пами, що мають бактерицидну дію.
Хімічний метод дезінфекції базується на використанні хімічних речовин або їх поєд-нання з мийними засобами. Засіб повинен бути ефективним у якомога менших концентраціях і швидко вбивати мікроорганізми, забезпечувати знезаражувальну дію навіть при наявності органічних речовин, бути достатньо стійким при збереженні і нетоксичним для людей.
Стерилізація- це знищення усіх видів мікроорганізмів за допомогою фізичних і хіміч-них чинників. Паровим методом здійснюють у парових стерилізаторах (автоклавах). Повітря-ну стерилізацію проводять у повітряних (сухожарових) шафах для оброблення виробів зі скла, фарфору (шприці, посуд), металу (хірургічні, гінекологічні, стоматологічні інструмент-ти) та ін. Променева стерилізація базується на використанні іонізуючих променів великої енергетичної сили лише у промислових умовах, де їх герметично запаковують у поліетилено-ві пакети і вони зберігають стерильність декілька років. Газовий метод застосовують для сте-рилізації об'єктів, які не можна піддавати термічній обробці (катетери, зонди із штучних матеріалів, протези, ендоскопи, кардіостимулятори, наркозну та дихальну апаратуру, оптичні прилади тощо). До стерилізації хімічними розчинами часто вдаються для знищення поверх-невої мікрофлори на термонестійких предметах (полімерні матеріали, гумові рукавички).
Дезінсекція - це комплекс заходів, засобів і способів боротьби з комахами, серед яких є і переносники інфекційних хвороб. Дезінсекційні заходи поділяються на:
- запобіжні (профілактичні) для перешкоджання розмноженню, проникненню і розселенню
комах у природі, помешканнях, на тілі чи одязі людини, в продуктах харчування;
- винищувальні для знищення членистоногих на всіх стадіях розвитку, у всіх місцях їх існу-
вання.
Способи боротьби з комахами поділяються на механічні (мухоловки, липкий папір, хлопавки та ін.), фізичні (вогонь, гаряче повітря, водяна пара, окріп), хімічні (застосування отруй-их для комах хімічних речовин) й біологічні (використання хижаків, патогенних мікро-організмів, найпростіших та інших паразитів, що знищують комах у природних умовах).
Дератизація- комплекс заходів, спрямованих на знищення шкідливих гризунів, які можуть бути джерелом або переносником інфекційних агентів. Профілактичні дератизаційні заходи спрямовані на створення умов, що перешкоджають проникненню, поселенню і роз-множенню пацюків й мишей у будівлях та на прилеглій території (своєчасне видалення сміття, зберігання продуктів харчування у недоступних для гризунів місцях, дотримання будівельних норм і правил із забезпеченням неможливості проникнення гризунів всередину споруд, ретельне збирання врожаю, захист від гризунів фуражу тощо). Винищувальні заходи поділяються на механічні (вилов гризунів за допомогою спеціальних пристосувань - капканів, липких мас та ін.) й хімічні (отруєння гризунів токсичними для них речовинами) методи.
РЕЖИМНО-ОБМЕЖУВАЛЬНІ ЗАХОДИ У ЕПІДЕМІЧНИХ ВОГНИЩАХ
При виникненні епідемічних вогнищ з метою попередження занесення інфекційних захворювань та їх розповсюдження проводяться режимно-обмежувальні заходи, до яких від-носяться карантин та обсервація. Під цими термінами слід розуміти систему державних заходів, яка включає режимні, адміністративно-господарські, протиепідемічні, санітарні та лікувально-профілактичні заходи, спрямовані на локалізацію і ліквідацію епідемічних вог-нищ.
Карантин запроваджується у разі виникнення захворювань на «карантинні» інфекції (чума, холера, жовта гарячка) або у разі появи масових захворювань на інші ОНІ (меліоїдоз, сап, сибірка, висипний тиф, орнітоз, туляремія, більшість геморагічних гарячок т. ін.). Супро-воджується введенням режиму обсервації на всіх суміжних із зоною карантину адмініст-ративних територіях.
Введення карантину передбачає:
- озброєну охорону (оточення) всієї зони карантину;
- суворий контроль за в'їздом й виїздом населення та вивезенням майна із зони карантину;
- заборону проїзду через зону карантину автотранспорту і зупинок залізничного, водного
транспорту поза спеціально визначених місць;
- обмеження спілкування між окремими групами населення;
- встановлення протиепідемічного режиму для населення, роботи міського транспорту, торго-
вельної мережі, підприємств громадського харчування та об'єктів залежно від епідеміологіч-
ного стану;
- забезпечення населення продуктами харчування і промисловими товарами першої не обхід-
ності (з дотриманням вимог протиепідемічного режиму);
- встановлення суворого протиепідемічного режиму роботи медичних закладів;
- виконання заходів знезаражування навколишнього середовища;
- переведення об'єктів харчової промисловості на спецтехнологічний режим роботи, який
гарантує нешкідливість виробленої продукції;
- проведення екстренної та специфічної профілактики;
- активне виявлення інфекційних хворих, їх ізоляція та лікування;
- проведення санітарно-просвітницької роботи;
- контроль за суворим виконанням правил карантину.
У разі запровадження обсервації передбачається:
- обмеження в'їзду, виїзду та транзитного проїзду всіх видів транспорту через територію, на
якій впроваджено обсервацію;
- проведення знезаражування об'єктів навколишнього середовища;
- якнайактивніше раннє виявлення інфекційних хворих, їх ізоляція і лікування;
- проведення екстренної та специфічної профілактики;
- проведення, за показниками, санітарної обробки ураженого населення;
- посилення контролю за проведенням санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів;
- посилення ветеринарно - бактеріологічного контролю за зараженістю тварин;
- введення протиепідемічного режиму роботи в медичних закладах.
Для контролю за в’їздом людей та транспорту в карантинну зону та їх виїздом на дорогах розгортаються контрольно-пропускні пункти (КПП).
Питання 2Технічні засоби і способи проведення дезактивації, дегазації і дезінфекції. Дезактивуючі, дегазуючі і дезінфікуючі розчини
Дезактивація - видалення (змивання, змітання) радіоактивних речовин із заражених ділянок місцевості, споруд, техніки, різних предметів. Залежно від обстановки може проводи-тися частково або в повному обсязі. При частковій дезактивації знезаражуються тільки деякі ділянки місцевості, основні деталі обладнання, одяг, взуття, засоби індивідуального захисту, тобто все, із чим безпосередньо стикаються люди. Звичайний і захисний одяг і взуття обміта-ють, витрушують, вибивають і чистять, протирають клоччям, змоченим водою або дезакти-вувальними розчинами, миють щітками під сильним струменем води. До дезактивувальних речовин належать усі пральні порошки і пасти (ОП-7, ОП-10), що застосовуються у вигляді водних розчинів. Якщо їх немає, можна користуватися господарським милом.
Досвід Чорнобиля показав, що знезараження будівель, споруд і місцевості - дуже важкий і тривалий процес. Наприклад, для дезактивації дахів і стін будинків довелося прово-дити багаторазову обробку із застосуванням порошку СФ-2У. Для боротьби з розповсюджен-ням радіоактивного пилу проводили зволоження, розбризкували з вертольотів латекс (дис-персний каучук у воді), внаслідок чого утворювалася дуже тонка плівка, яка перешкоджала перенесенню радіоактивних речовин.
Дегазація - руйнування (нейтралізація) або видалення отруйних речовин (ОР) з різних предметів, техніки, споруд і місцевості. Дегазація як часткова, так і повна здійснюється 3 спо-собами: хімічним, фізико-хімічним, механічним. Хімічний спосіб полягає у дії на ОР дегазу-вальної речовини, внаслідок чого утворюються нетоксичні сполуки. При фізико-хімічному способі ОР видаляють із заражених об'єктів, розчиняючи, випарюючи або поглинаючи їх. Механічний спосіб - видалення ОР, що знаходиться на поверхні (наприклад, знімають зара-жений шар ґрунту або засипають його ґрунтом, шлаком).
Основні способи дегазації одягу і взуття - провітрювання, вимочування у воді, кип'я-тіння, прання, обробка пароповітряно-аміачною сумішшю. Бавовняні і гумові вироби кип'я-тять і перуть. Якщо в воду додати соду, пральний порошок або мило, руйнування ОР прохо-дить значно швидше. Обробку пароповітряно-аміачною сумішшю застосовують для всіх видів одягу, взуття, хутряних виробів і засобів захисту шкіри.
Для дезінфекції території, різних об'єктів, предметів домашнього вжитку використову-ють хлорне вапно, монохлораміни, дихлораміни, їдкий натр у розчинах від 0,2 до 10 %. При-міщення, меблі і речі обробляють 3-5 % розчином фенолу (карболовою кислотою). 1-10 % водним розчином формаліну або його парами дезінфікують приміщення, одяг, м'які речі; роз-чином лізолу - взуття, гумові і шкіряні вироби; розчином гашеного вапна - будинки, склади, транспорт, туалети, дороги, подвір'я та інші території. Одяг і взуття кладуть у камери, куди подаються гаряче повітря, пароповітряна і пароформалінова суміші.
Профілактичну дезінфекцію здійснюють систематично в місцях ймовірно присутності патогенних мікроорганізмів (громадські туалети, вокзал, школи, спортзали). Для дезінфекції використовуються фізичні та хімічні методи. До фізичних методів належить механічне усу-нення збудника (миття, чищення щіткою, витрушування, фільтрація), спалювання, кип’ятін-ня, обробка в пароповітряній камері. Спалюванню підлягають речі, що не мають цінності. Кип’ятіння широко використовується для дезінфекції медичних інструментів та посуду. Хі-мічну дезинфекцію здійснюють за допомогою різних речовин, що згубно діють на збудника. До них належать: хлорвмісні засоби (хлорне вапно, хлорамін, гіпохлорид натрію, дезол та інші); йод, бром та їх сполуки (наприклад, дибромантин, йодором); похідні фенолу (мильне) – фенолова суміш; альдегіди (формальдегід); окисники (перекис водню, дехоксон); луги; спирти.
Широкого вжитку набули імпортні дезінфекційні препарати.
Найчастіше вдаються до вологого методу дезінфекції з використанням дезінфекційних розчинів або аерозолів. Зануренням у дезрозчини обробляють білизну, посуд, іграшки, зро-шенням – підлогу панелі, меблі, протиранням – картини, поліровані речі. У домашніх умовах можна застосовувати мийні засоби “Саніта”, “Посудомий”, “Гексахлор”, що поступають у продаж.
Перш ніж вдатись до хімічної дезінфекції, треба ознайомитись з інструкцією, звернути особливу увагу на показання до застосування засобу, спосіб його вживання та заходи безпе-ки. В профілактичній дезінфекції важливе значення має санітарно-освітня робота серед насе-лення.
Дотримання санітарно-гігієнічного режиму на харчових підприємствах, у магазинах і на ринках, епіднагляду за водопостачанням населення, очищенню населених пунктів від сміт-тя, в боротьбі з мухами та їх виплодом.
Патогенні мікроорганізми, що потрапили в повітря, можна знищити провітрюванням приміщення та опроміненням ультрафіолетовим промінням (квартуванням). У сонячні дні використовують прямі сонячні промені через відчинені вікна для дезінфекції кімнат і по-верхні різних предметів, вивішують білизну на вулиці. Мікроби, що осіли на меблі і підлогу, знищують шляхом вологого прибирання дезінфекційними розчинами.
У медичних установах серед потенційних факторів перенесення збудників інфекційних хвороб особливої уваги потребують руки медичного персоналу. На руки медичної сестри та інших працівників можуть потрапити золотистий стафілокок, стрептокок групи А, сальмоне-ла, вірус гепатиту А та багато інших патогенних мікроорганізмів. У зв’язку з цим, дуже важ-ливо зрозуміти, що належний захист і профілактична дезінфекція – необхідний захід профі-лактики внутрішньо-лікарняних інфекцій. Ось чому під час контакту з кров’ю, матеріалом, який забруднений патогенними мікроорганізмами, треба користуватись гумовими рукавич-ками, а відразу після закінчення роботи їх зняти, та якісно вимити руки.
Для перевірки засвоєння матеріалу самостійної роботи № 12 необхідно усно відповіс-ти на питання:
1 Що називають епідемічним вогнищем? Від яких причин залежить погроза його виникнен-
ня?
2 Чим пандемія відрізняється від епідемії?
3 Дайте визначення дезінфекції. Назвіть її відмінність від стерилізації. Які 2 види дезінфек-
ції Ви знаєте?
4 Охарактеризуйте фізичні і хімічні методи дезінфекції.
5 Перерахуйте види стерилізації і застосовуване обладнання для них.
6 Дезинсекція і дезінсекційні заходи.
7 Як проводиться дератизація?
8 Карантин. В чому полягає введення карантинних заходів?
9 Для чого проводиться дезактивація? Вкажіть її види.
10 Дегазація. Назвіть види і способи.
11 Перерахуйте дезінфекційні засоби.
Термін виконання – 1 тиждень.