Інтурист» - лідер серед туристських організацій СРСР

Наприкінці 60-х pp. інфраструктуру міжнародного туризму остаточно було відновлено. Починається епоха масових міжнародних подорожей, що набувають стрімкого розвитку в 70 -80-ті pp. Якщо в 1960 р. по світу подорожували 70 млн чол., то в 1980-му - вже 284 млн чол.

Піднесення міжнародного туризму в цей період пояснюється такими чинниками: по-перше, склалася сприятлива міжнародна ситуація; по-друге, зросла купівельна спроможність населення; по-третє, збільши­лась тривалість відпусток; по-четверте, вдосконалювалися транспортні засоби і сфера туристського обслуговування.

Міжнародний туризм став ефективним засобом зовнішньоекономічних зв'язків країн. Зазнав піднесення він і в СРСР. За період з 1971 по 1975 р. було прийнято близько 15 млн інтуристів, а за кордон виїхало близько 11 млн громадян Радянського Союзу.

В Україні на початку 70-х pp. було створено Управління з іноземного туризму при Раді Міністрів УРСР. Пізніше його було перейменовано на Головне управління з іноземного туризму УРСР.

Діяльність «Інтуриста» не обмежувалась прийманням звичайних туристських груп. Під час усіх офіційних урядових візитів на «Інту­рист» покладалися обов'язки приймання й обслуговування всіх супро­відних осіб і журналістів. У 70-ті pp. «Інтурист» брав участь у підго­товці візитів президентів США Р. Ніксона, Дж. Форда, Р. Рейгана, Президента Франції Ж. Помпіду, Прем'єр-міністра Великої Британії Г. Вільсона.

У 1975 р. під час спільного радянсько-американського польоту кораб­ля «Союз-Аполлон» ВАТ «Інтурист» також відповідало за приймання іноземних гостей. «Інтурист» постійно співпрацював з посольствами іноземних держав у СРСР. Прийоми, організовані компанією, відвіду­вали принаймні 100 послів.

У 1975 р. в Мадриді (Іспанія) було створено Міжнародну міжурядову організацію в галузі туризму - Всесвітню туристську організацію (ВТО), що стала спадкоємицею Міжнародного союзу офіційних туристських організацій (МСОТО), заснованого ще в 1934 р. СРСР став однією з держав - засновниць ВТО. Першим Генеральним секретарем ВТО був Робер С. Лонаті (Франція).

Піднесенню туристського обміну сприяв прискорений розвиток су­часних видів транспорту. Аерофлот здійснював повітряне сполучення з 3,5 тис. міст більш ніж у 50 державах на всіх континентах. Значну роль у туристських зв'язках відіграли залізниці. Міжнародні залізничні маршрути сполучали СРСР з 25 державами Європи та Азії.

У 70-ті pp. «Інтурист» розробив і запропонував на зовнішньому ринку понад 100 привабливих маршрутів, що охоплювали сто міст європейської й азійської частин СРСР. Іноземні туристи мали можливість ознайоми­тися з усіма столицями союзних республік, містами-героями Києвом, Одесою, Волгоградом, колгоспами, радгоспами і промисловими підприєм­ствами, пам'ятками архітектури, курортами Криму, із заповідниками та ловецькими угіддями.

В Україні в 70-ті pp. стрімко розвивалася матеріально-технічна база міжнародного туризму. Були побудовані нові готелі «Інтуриста»: у Києві - «Либідь» і «Братислава», у Харкові - «Інтурист», «Мир» і мотель «Дружба», у Львові - «Дністер», в Ужгороді - «Закарпаття», в Одесі - «Чорне море», у Запоріжжі - «Запоріжжя», у Полтаві - мотель «Інтурист», у Чернівцях - «Черемош», у Херсоні - «Фрегат». У Ялті спільно з югославськими фахівцями в мальовничому Масанд­рівському парку було введено в експлуатацію готель «Ялта - Інтурист».

З 1970 по 1980 р. готельний фонд «Інтуриста» збільшився майже в 4 рази, перевищивши 50 тис. місць, з них 10 096 готельних місць зна­ходилося в Україні. Щорічні темпи зростання кількості іноземних гро­мадян, що відвідали СРСР, становили в середньому 8-10 %. Розви­вався і виїзний туризм. За період після Наради з безпеки і співробіт­ництва в Європі (Гельсінкі, 1975 р.) по 1981 р. Радянський Союз відвіда­ли близько 25 млн зарубіжних гостей і майже 19 млн радянських людей побували за кордоном.

70-ті pp. були періодом масового міжнародного туризму в СРСР. У 1980 р. обсяг його збільшився на 54 % порівняно з періодом 1971 - 1975 pp.

Розширювалася географія в'їзного туризму як в СРСР у цілому, так і в Україні. У туристські маршрути ввійшло 18 нових міст, у тому числі Хмельницький і Луцьк. На початку 80-х pp. «Інтурист» пропонував маршрути по 135 містах усіх союзних республік. Власна мережа го­телів, мотелів і кемпінгів давала змогу розмістити 55 тис. гостей і нада­ти послуги харчування 74 тис. чол.

Активізувався радянський туризм за кордон: за 1979-1984 pp. - в 1,6 раза. Навіть суворий анкетний відбір кандидатів у поїздки не зава­див його піднесенню.

Радянські туристи стали частими гістьми в соціалістичних країнах, у більшості країн Західної Європи, Латинської Америки, Африки, Азії, в Японії та Австралії. У 1984 р. вони здійснили поїздки по більш ніж 180 маршрутах, які охоплювали практично всі світові туристські центри.

Загалом за весь період існування організованого туризму в СРСР близько 50 млн радянських людей ознайомилися з визначними турист­ськими пам'ятками 142 країн світу.

Сприяли розвитку інфраструктури туризму визначні міжнародні заходи, що проводилися в СРСР. Так, XXII літні Олімпійські ігри (1980 р.) стали для «Інтуриста» ще одним значним досягненням. Для того щоб прийняти 300 тис. гостей, що приїхали на олімпіаду, треба було значно розширити мережу готелів у Москві, Ленінграді, Києві, Мінську й Таллінні. Наприкінці 70-х pp. були побудовані нові готелі: «Космос» - у Москві, «Дагомис» - у Сочі, «Прибалтійський» - у Ле­нінграді, «Русь» - у столиці України.

Для підготовки кваліфікованого персоналу готелів у 1978 р. в Києві було відкрито Технікум готельного господарства.

У 1980 р. за ініціативою «Інтуриста» було встановлено ділові контакти з «Visa International» з пропозицією щодо обслуговування кредитних карток «Visa». До початку Олімпійських ігор у Москві, Ленінграді, Києві було встановлено кілька спеціальних терміналів, що давали мож­ливість приймати оплату за картками «Visa».

Значно зросла популярність «поїздок дружби». За 1981 - 1982 pp. «поїздами й літаками дружби» СРСР відвідало 160 тис. туристів

3 країн соціалізму. У Києві їх гостинно приймав спеціально побудова­ний готель «Братислава». Понад 100 тис. чоловік приїздили в СРСР, у тому числі в Україну, на фестивалі мистецтв «Київська весна», «Зо­лота осінь» - у Києві, «Біла акація» - в Одесі, «Кримські зорі» - в Ялті.

У СРСР набув розвитку і такий порівняно рідкісний у світовій практи­ці вид туризму, як річкові круїзи. У 1975 - 1980 pp. близько 100 тис. іноземних туристів (в 2,5 раза більше, ніж за попередні 5 років) здійсни­ли круїзи Волгою, Доном, Дніпром. Починаючи з 1982 р. був уведений новий круїз Дніпром «Ріка -море» з Києва до Херсона, далі - Чор­ним морем до Одеси, звідки Дунаєм до Русе (Болгарія) і Джурджу (Румунія). Круїз став єдиним такого типу в світовому туризмі.

Усього в 1982 р. СРСР відвідали 5 млн зарубіжних гостей і понад 4 млн радянських людей здійснили поїздки за кордон.

Основу міжнародного туристського обміну Радянського Союзу стано­вив туристський обмін із соціалістичними країнами, на які припадало близько 60 % усіх поїздок як до СРСР, так і з СРСР.

Активно розвивався іноземний туризм і в Києві, що став одним із найбільших туристських центрів Радянського Союзу. Сотні тисяч іно­земних туристів більш ніж із 60 країн світу щороку відвідували столицю України. У 1983 р. київським об'єднанням ВАТ «Інтурист» було прийня­то й надано послуги близько 300 тис. іноземних туристів. Середня тривалість перебування одного туриста становила 1,9 дня. У київському «Інтуристі» працювало близько 4 тис. чоловік, у тому числі 300 гідів-перекладачів зі знанням 18 мов світу.

У червні 1983 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР Головне управління з іноземного туризму при Раді Міністрів СРСР було реорга­нізовано у Державний комітет СРСР з іноземного туризму (Держкомінтурист). Його першим головою став Посол СРСР у Німецькій Де­мократичній Республіці П. А. Абрасимов, а з 1985 р. - Посол СРСР у Японії В. Я. Павлов.

Динамічний розвиток іноземного туризму в СРСР став можливим завдяки значним коштам, інвестованим державою в розвиток туристської індустрії: кількість місць у готелях Державного комітету СРСР з іно­земного туризму збільшилася за 15 років (1970-1985 pp.) з 10 до 55 тис. У підпорядкуванні Держкомінтуриста було понад 100 готелів, мотелів, кемпінгів, численні ресторани, бари, кафе, навчальні заклади, гаражі, станції технічного обслуговування, кіноконцертні та конференц-зали, басейни, сауни, кегельбани, дискоклуби, а також понад 3 тис. оди­ниць автотранспорту.

У 1989 р. Всесоюзне акціонерне товариство «Інтурист» було виокрем­лено зі структури центрального апарату Держкомінтуриста СРСР і переведено на самофінансування.

В Україні в грудні 1988 р. був ліквідований центральний орган держав­ного управління галуззю - Головінтурист УРСР. Замість нього в січні 1989 р. було створено Асоціацію з іноземного туризму «Укрінтур».

В умовах демократизації радянського суспільства другої половини 80-х pp. у розвитку міжнародного, особливо виїзного, туризму з'явилися нові тенденції: він позбавився суворої перевірки, заорганізованості, рег­ламентації з боку держави.