Розвиток готельного господарства, туристської інфраструктури
Мережа туристських підприємств активно формувалась наприкінці 70-х - упродовж 80-х pp. Як свідчить аналіз, більшість готелів, мотелів, кемпінгів, санаторіїв, баз відпочинку та туристських баз будувались за проектами, які не відповідають міжнародним стандартам. Інтенсивна їх експлуатація в період масового туризму (60 -80-ті pp.), а також несвоєчасне проведення капітальних та поточних ремонтів призвели до значного зносу цих будівель та їх оснащення. Тому пріоритетним напрямом зміцнення матеріальної бази туристських підприємств має бути проведення реконструкції, модернізації та будівництва об'єктів туристської сфери за рахунок власних коштів підприємств і за допомогою інвестицій, у тому числі іноземних.
За даними Міністерства фінансів України, на реконструкцію та будівництво закладів туризму впродовж 1997 - 2000 pp. вкладено коштів близько 400 млн грн (приблизно 80 млн дол. США) - власних, бюджетних, інвестованих і кредитованих. Динаміка обсягів виконаних робіт
3 будівництва та реконструкції матеріальної бази туризму України така: за 1997 р. було профінансовано робіт на 25, 8 млн грн, за 1998 р. - 121,
4 млн грн, за 1999 р. - 75, 1 млн грн, за 2000 р. - понад 150 млн грн.
За умов складної економічної ситуації в Україні обсяги вкладень у зміцнення матеріальної бази зростають повільно і не відповідають потребам галузі.
Враховуючи гостру потребу в інвестиціях для реконструкції та будівництва об'єктів туристської індустрії, проводиться копітка робота щодо пошуку та залучення іноземних інвесторів. Розроблений і розповсюджується рекламний матеріал у вигляді інвестиційних пропозицій, який увійшов до мультимедійного каталогу «Україна. Погляд у XXI століття». Матеріали щодо залучення коштів інвесторів для будівництва та реконструкції туристських підприємств були надані практично всім торговельно-економічним місіям України, посольствам та консульствам України за кордоном.
Як свідчить досвід, інвестори передусім звертають увагу на підприємства, які можуть запропонувати якісні сучасні інвестиційні проекти, бізнес-плани, і тому доцільно вкладати кошти в їх розробку.
Щорічний моніторинг, який проводиться Комітетом за діяльністю підприємств туристської сфери щодо розвитку та зміцнення матеріальної бази, дає змогу зробити висновок про недостатню увагу з боку більшості керівників закладів розміщення туристів до цього важливого питання. Вони не проводять належної роботи щодо пошуку інвесторів, не організовують розробку відповідних бізнес-планів, інвестиційних проектів, що не дає їм можливості брати участь у міжнародних інвестиційних ярмарках, салонах, переговорах з міжнародними банківськими та фінансовими колами.
Іноземні інвестиції, які надходять в Україну для будівництва й реконструкції матеріально-технічної бази туристсько-рекреаційного комплексу, незначні з різних причин. Одна з них полягає в тому, що чинним законодавством України не передбачено розвиток туристської індустрії на концесійних засадах. Тому доцільно внести зміни до Закону України «Про концесії» в частині, що передбачає перелік об'єктів концесії.
З метою розвитку туристської індустрії, зміцнення матеріальної бази постановою Кабінету Міністрів України створено Державну акціонерну компанію «Україна туристична», до складу якої увійшли підприємства колишнього «Інтуриста», розташовані у 16 регіонах країни та Автономній Республіці Крим. На компанію покладено виконання господарських функцій туристських підприємств, створення вітчизняних готельних ланцюгів на зразок закордонних.
Готельне господарство є однією з основних складових туристської індустрії України. У 2000 р. в Україні налічувалось 1308 готельних підприємств на 949,1 тис. місць (табл. 3).
За формами власності їх кількість розподіляється так: 40 % перебувають у загальнодержавній та комунальній, 57 - у колективній і 3 % - у приватній власності (табл. 4).
Середньорічний коефіцієнт завантаження готелів у 2000 р. в середньому по Україні становив 0,24. При цьому мінімальне використання місткості готелів - 9 % - було в Луганській та Миколаївській областях, а максимальне - 78 % - у Севастополі. У Києві цей показник дорівнював 40 %.
Якщо відкинути максимальне й мінімальне значення показників завантаженості, то використання місткості українських готелів у 2000 р. становило 0,20. Це значення є більш об'єктивним для характеристики стану готельного бізнесу в Україні. Винятком з цього незадовільного становища є Київ, де завантаженість у 1995 р. дорівнювала 0,52, в 1998 р. - 0,35, в 1999 р. - 0,37, у 2000 - 0,40.
У більшості регіонів України рівень завантаженості готелів коливався від 0,17 до 0,22.
Чисельність готелів в Україні скоротилась з 1995 р. по 2000 р. на 88 одиниць, або на 6 %, їх місткість зменшилась на 27 963 місця, або на 21 %.
Найбільше скорочення спостерігалось у Києві - на 4287 місць, областях Хмельницькій (2953), Донецькій (2709), Львівській (1719),
Таблиця 3. Кількість готелів та інших місць для короткотермінового проживання по регіонах України за типами в 2000 р.
| Область, регіон | Кількість місць, од. | ||||||
| готелів | мотелів | готельно-офісних центрів | кемпінгів | молодіжних турбаз та гірських притулків | інших | усього | |
| Автономна Республіка Крим | |||||||
| Вінницька | - | - | - | - | |||
| Волинська | - | - | |||||
| Дніпропетровська | - | - | - | ||||
| Донецька | - | - | |||||
| Житомирська | ЗО | - | - | - | - | ||
| Закарпатська | - | - | ' 1 | ||||
| Запорізька | - | - | - | ||||
| Івано-Франківська | _ | „ | |||||
| Київська | - | - | - | - | |||
| Кіровоградська | - | - | - | ||||
| Луганська | - | - | - | ||||
| Львівська | - | ||||||
| Миколаївська | - | - | - | ||||
| Одеська | - | - | |||||
| Полтавська | - | ||||||
| Рівненська | - | - | - | - | |||
| Сумська | - | - | - | ||||
| Тернопільська | - | - | |||||
| Харківська | - | - | |||||
| Херсонська | - | - | - | ||||
| Хмельницька | - | - | - | - | ЗО | ||
| Черкаська | - | - | - | - | |||
| Чернівецька | - | - | - | - | |||
| Чернігівська | - | - | |||||
| м. Київ | - | - | - | - | |||
| м. Севастополь | - | - | - | - | |||
| Усього по Україні |
Табліщя 4. Кількість готелів та інших місць для короткотермінового проживання за формами власності по регіонах України в 2000 р., од.
| Область, регіон | Форма власності | ||||
| державна | комунальна | колективна | приватна | власність міжнародних організацій | |
| Автономна Республіка Крим | |||||
| Вінницька | - | ||||
| Волинська | - | - | |||
| Дніпропетровська | - | ||||
| Донецька | - | ||||
| Житомирська | - | - | |||
| Закарпатська | |||||
| Запорізька | |||||
| Івано-Франківська | - | - | |||
| Київська | - | - | |||
| Кіровоградська | - | ||||
| Луганська | - | ||||
| Львівська | - | ||||
| Миколаївська | - | ||||
| Одеська | - | ||||
| Полтавська | - | ||||
| Рівненська | - | ||||
| Сумська | - | ||||
| Тернопільська | - | ||||
| Харківська | - | ||||
| Херсонська | - | ||||
| Хмельницька | - | ||||
| Черкаська | - | ||||
| Чернівецька | - | ||||
| Чернігівська | - | ||||
| м. Київ | |||||
| м. Севастополь | - | - | - | ||
| Усього по Україні |
Сумській (1661), Луганській (1623), АР Крим (1476). Однак при цьому кількість готелів у Києві зросла на 8 одиниць, у Харківській області - на 2, в Донецькій - на 8. Це, на перший погляд, протиріччя пояснюється тим, що в цих регіонах зменшилась кількість багатомісних та низькокомфортабельних готельних номерів, за рахунок чого відбулось підвищення комфортабельності номерів та готелів загалом.
Усього готелями України надано послуг 358 446 іноземним громадянам, що становить 10,9 % загального числа осіб, яким надано послуги (табл. 5).
Найбільшій кількості іноземних туристів надано готельних послуг у таких регіонах України: Київ (36,1 %), АР Крим (10,4%), областях Львівській (9,1 %), Одеській (5,3 %), Дніпропетровській (5,3 %), Київській (4,2 %), Донецькій (4,0 %).
Таблиця 5. Надано послуг приїжджим у готелях та інших місцях для короткотермінового проживання по регіонах України
| Область, регіон | Кількість туристів, яким надано послуги, осіб | |||||
| 1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | ||||
| усього | У тому числі іноземцям | усього | У тому числі іноземцям | усього | У тому числі іноземцям | |
| Автономна Республіка Крим | ||||||
| Вінницька | ||||||
| Волинська | ||||||
| Дніпропетровська | ||||||
| Донецька | ||||||
| Житомирська | ||||||
| Закарпатська | ||||||
| Запорізька | ||||||
| Івано-Франківська | ||||||
| Київська | ||||||
| Кіровоградська | ||||||
| Луганська | ||||||
| Львівська | ||||||
| Миколаївська | ||||||
| Одеська | ||||||
| Полтавська | ||||||
| Рівненська | ||||||
| Сумська | ||||||
| Тернопільська | ||||||
| Харківська | ||||||
| Херсонська | ||||||
| Хмельницька | ||||||
| Черкаська | ||||||
| Чернівецька | ||||||
| Чернігівська | ||||||
| м. Київ | ||||||
| м. Севастополь | ||||||
| Усього по Україні |
Середня тривалість перебування однієї особи в готелях становить для громадян України 2,7 доби, для іноземців - 2,6 доби.
Середня місткість номера по Україні дорівнює 2,02, у Києві - 1,9, а в областях, зокрема Рівненській і Донецькій, - 1,8, в Одеській - 2,2, у Чернігівській і Херсонській - 2,3, у Сумській - 2,6.
На виконання статті 15 Закону України «Про туризм» з 1 жовтня 1999 р. введено обов'язкову сертифікацію готельних послуг та послуг харчування, які надають суб'єкти туристської діяльності. Згідно з чинним законодавством обов'язковій сертифікації в Україні нині підлягають 266 підприємств, що надають готельні послуги, та 455 підприємств харчування. Станом на 01.10.2000 р. сертифікат відповідності надано: на готельні послуги - 158 підприємствам, на послуги харчування - 274 підприємствам.
Результатом проведеної роботи стало помітне підвищення рівня обслуговування на підприємствах готельної галузі.
Разом з тим існуюча інфраструктура туризму ще не відповідає вимогам міжнародних стандартів. У більшості готелів відсутні сучасні засоби зв'язку та комунікацій, конференц-зали з відповідною аудіовізуальною технікою та технічними засобами для синхронного перекладу.
Подальший розвиток готельного господарства неможливий без сучасного обладнання і новітніх технологій, про що нагадує девіз Всесвітньої туристської організації на 2000 рік: «Технологія і природа - два актуальних аспекти розвитку туризму на початку двадцять першого століття». Це стосується насамперед інформаційних технологій, ефективних і надійних систем захисту, без чого неможливо досягти високого рівня якості послуг.
Кількість готелів в Україні порівняно з туристськими країнами світу незначна. У Великій Британії, наприклад, функціонує близько 260 тис. готелів. У країнах Європи число великих готелів становить 15 - 25 % загальної кількості готельних господарств, 75 -85 % - мотелі та готелі сімейного типу. За даними аналізу структури готельного господарства України, такі форми готельного господарства, як мотелі, кемпінги, молодіжні бази, надзвичайно поширені в інших країнах, в Україні практично не розвинуті (табл. 6; рисунок на с 137).
Як свідчить міжнародний досвід, саме такі підприємства могли б дати істотний поштовх розвитку галузі та створенню додаткової кількості робочих місць.
Чинне законодавство України нечітко визначає готельне господарство, його належність до сфери туристських послуг та відомче підпорядкування. Тому для розвитку готельного господарства України, підвищення попиту на ринку споживання готельних послуг, створення і входження на ринок малих готельних підприємств доцільним є розробка проекту Закону України про розвиток готельного господарства. Положення Закону мають визначити правові, економічні та організаційні засади створення і подальшого розвитку конкурентних відносин на цьому ринку.
Таблиця 6. Кількість готелів та інших місць для короткотермінового проживання за типами, од.
| Заклади для проживання | Рік | ||
| Усього по Україні у тому числі | |||
| готелів | |||
| мотелів | |||
| готельно-офісних центрів | |||
| кемпінгів | |||
| молодіжних турбаз та гірських притулків | |||
| ІНШИХ | |||
| у міських поселеннях, усього у тому числі | |||
| готелів | |||
| мотелів | |||
| готельно-офісних центрів | |||
| кемпінгів | |||
| молодіжних турбаз та гірських притулків | |||
| ІНШИХ | |||
| у сільській місцевості, всього у тому числі | |||
| готелів | |||
| мотелів | |||
| готельно-офісних центрів | - | - | - |
| кемпінгів | |||
| молодіжних турбаз та гірських притулків | |||
| інших |
Велике значення для розвитку туризму мають транспортні шляхи, які повинні відповідати міжнародним вимогам щодо швидкого, безпечного, надійного, комфортного перевезення. Саме вони є першою ланкою ланцюга в успішному залученні туристського потоку іноземних громадян до України.
В Україні існує понад 13 тис. км автомобільних доріг державного значення, з них понад 9 тис. км - магістральних. Магістральні дороги сполучені з міжнародними транспортними коридорами. Щороку кордон України перетинає близько 605 млн іноземних транспортних засобів, які прямують як в Україну, так і транзитом в інші країни. Більшість автотуристів користуються існуючою сервісною інфраструктурою, розташованою вздовж автошляхів та в зоні їх тяжіння. Автомобільні туристські маршрути здебільшого збігаються з міжнародними транспортними коридорами.
Автошляхи України перебувають у незадовільному стані, вони ще не відповідають вимогам міжнародних стандартів і на них практично відсутні сучасні об'єкти для надання послуг автотуристам. Інтеграція дорожньо-транспортного комплексу України в міжнародну транспортну систему
потребує лише на Критських коридорах будівництва 10 нових і реконструкції 49 існуючих комплексних об'єктів туристської інфраструктури, до складу яких обов'язково мають входити готелі, ресторани, кафе та інші заклади для надання послуг автотуристам на рівні міжнародних стандартів. Орієнтовна вартість таких об'єктів становить 1,5 - 3 млн дол. США.
В Україні прийнято Державну програму створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів. її реалізація дасть змогу вирішити проблему облаштування доріг, створити сприятливі умови для розвитку туристської індустрії.
Взаємодія двох галузей - транспорту і туризму - допоможе кожній з них у короткі терміни вирішити більшість питань, зокрема розбудову туристської інфраструктури за напрямами національної мережі транспортних коридорів із залученням приватного капіталу (національного й зарубіжного).
Сервісний благоустрій коридорів залучить додаткові транспортні потоки, причому не лише туристські, а й вантажні. Туристські транспортні потоки в Україні, збігаючись з основними вантажними потоками, посилюють фактор зниження загальної собівартості туристських і вантажних перевезень.
Прийнята Програмою розвитку транспортних коридорів національна мережа автомагістралей зонами свого економічного впливу охоплює практично всю територію України, що дає змогу прив'язати 90 % туристських об'єктів до затвердженої Кабінетом Міністрів України мережі нових автомагістралей і з порівняно невеликими витратами впорядкувати також місцеві дороги, що сполучають об'єкти туризму з автомагістралями.
За аналітичними дослідженнями Міжнародного туристичного альянсу, збережеться тенденція до використання для подорожей переважно авіаційно-автомобільного транспорту (90% перевезень туристів, у тому числі 2/3 - автомобілями).
Викладене вище дає змогу визначитися щодо необхідності оперативної перебудови існуючих стратегічних цілей з урахуванням пріоритетного розвитку автомобільної складової туризму.
Департамент туризму і курортів Держкоммолодьспорттуризму разом з іншими міністерствами й відомствами розробив «Програму розбудови туристської інфраструктури в зонах економічного тяжіння за напрямами національної мережі транспортних коридорів в Україні». У Програмі передбачено створення низки різноманітних туристських комплексів у зоні економічного тяжіння транспортних коридорів, будівництво нових і реконструкцію наявних мотелів, кемпінгів та інших сервісних пунктів уздовж автомобільних доріг міжнародних транспортних коридорів, які б відповідали вимогам міжнародних стандартів.
Актуальність розгортання роботи в цьому напрямі полягає насамперед у тому, що запропонована схема розміщення туристської інфраструктури, як діючої, так і перспективної, дуже вигідно доповнює затверджену Кабінетом Міністрів України Державну програму створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні.
Нові транспортні магістралі, перетинаючи в різних напрямах нашу країну, є частиною і продовженням Критських коридорів, що значною мірою робить переміщення туристів по країні комфортним і безпечним. Тому поєднання розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів, з одного боку, і облаштування транспортних коридорів туристською інфраструктурою згідно з міжнародними вимогами, з іншого боку, буде активно сприяти подальшому розвитку туризму, а відповідно, і економіки України.
Розроблена і реалізується міжгалузева «Програма створення і забезпечення функціонування на автомобільних шляхах України системи надання оперативної дорожньої допомоги, комплексу супровідних послуг та інформаційно-довідкового обслуговування автомобільних туристів як складової частини міжнародних транспортних коридорів».