ФІНАНСИ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР
4.1. Фінанси підприємств як основа фінансової системи. Сутність та функції фінансів підприємств
Фінанси підприємств як складова фінансової системи посідають визначне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у матеріальній і нематеріальній сферах виробництва, де створюються валовий внутрішній продукт і національний дохід — основні джерела фінансових ресурсів.
На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет і позабюджетні фонди. Саме тому від стану фінансів підприємств залежать можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни.
Фінанси підприємств функціонують на мікрорівні, а тому мають і спільні риси, і певні відмінності від фінансів держави в цілому. Загальною ознакою фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних відносин, пов'язаних з розподілом ВВП. Специфічні ознаки фінансів підприємств виражають економічні відносини, які характеризують первинний розподіл вартості ВВП, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів. Особливості фінансів підприємств зумовлені їх функціонуванням у різних галузях економіки, різними організаційно-правовими формами господарювання.
фінанси_підприемницьких структур______________________________
Господарська діяльність переважної більшості підприємств маЄ комерційний характер, спрямована на досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку. Некомерціине господарювання — це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів, не пов'язана з одержанням прибутку. До некомерційних належать здебільшого доброчинні, освітянські, медичні, наукові та інші організації невиробничої сфери економіки.
У процесі підприємницької діяльності підприємства вступають у господарські відносини зі своїми контрагентами: постачальниками і покупцями, партнерами по суспільній діяльності, об'єднаннями й асоціаціями, фінансово-кредитною системою, внаслідок яких виникають фінансові відносини, пов'язані з організацією виробництва і реалізацією продукції, формуванням фінансових ресурсів, здійсненням інвестиційної діяльності, податкових платежів у бюджет і цільові фонди, внутрішньовиробничим розподілом доходів тощо.
Отже, об'єктом фінансів підприємства є економічні відносини, пов'язані з рухом коштів, формуванням та використанням грошових фондів.
Суб'єктами таких відносин можуть бути підприємства та організації, банківські установи та страхові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські організації, інші суб'єкти господарювання, які є юридичними особами.
Матеріальною основою економічних (фінансових) відносин є гроші. Гроші створюють умови для появи фінансів як самостійної сфери грошових відносин.
Узагальнюючи, можна дати таке визначення: фінанси підприємств — це економічні відносини, пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням розподілом і використанням доходів та грошових фондів суб'єктів господарювання у процесі відтворення1.
Фінансові відносини підприємств залежно від економічного змісту можна згрупувати за такими основними напрямами (Рис. 4.1):
Фінанси підприємств: Підручник / За ред. A.M. Поддєрьогіна. — ■■ КНЕУ, 1999. — С 7.
А
Тема 4
1) відносини з іншими підприємствами та організаціями —■ найбільша за обсягом грошових платежів група. Це відносини між підприємствами, що пов'язані з виконанням договірних зобов'язань (з постачальниками, покупцями, будівельниками, транспортниками та іншими підприємствами як всередині країни, так і ззовні). Фінансові відносини між підприємствами можуть виникати у зв'язку з реалізацією виробленої продукції; купівлею-продажем товарно-матеріальних цінностей для господарської діяльності; сплатою й отриманням штрафів, пені та інших платежів; перерахуванням коштів у цільові фонди інших підприємств; розподілом прибутку від спільної діяльності. Роль цієї групи первинна, тому що у сфері матеріального виробництва створюється національний дохід, підприємства одержують виручку від реалізації продукції і прибуток;
2) фінансові відносини всередині підприємства — це відносини між окремими структурними підрозділами підприємства (філіями, цехами, відділами), а також відносини адміністрації з робітниками підприємства. Фінансові відносини всередині підприємства виникають у зв'язку з формуванням статутного фонду, формуванням і розподілом прибутку, фондів спеціального призначення; оплатою праці робітників та службовців, виплатою премій, матеріальної допомоги;
3) фінансові відносини підприємств з вищими організаціями, всередині фінансово-промислових груп — це відносини, що виникають в умовах концентрації і монополізації виробництва. Вони пов'язані з формуванням і використанням централізованих грошових фондів для фінансування інвестицій, наукових та маркетингових досліджень, поповненням основних та оборотних коштів, фінансуванням імпортних операцій;
4) відносини з фінансово-кредитною системою включають відносини з бюджетною системою (державним та місцевими бюджетами), з позабюджетними фондами, з кредитно-банківськими установами, зі страховими організаціями, з фондовим ринком, з різними фондами та інші відносини.
Фінансові відносини між підприємствами і державою пов'язані з формуванням і використанням бюджетних і позабюджетних фондів. Ці відносини виникають при сплаті податків та інших обов'язкових внесків і платежів у бюджетну систему та позабюджетні фонди, при отриманні з бюджету грошових коштів у вигляді асигнувань, дотацій, субсидій тощо.
|
Тема 4
Об'єктами фінансових відносин між підприємствами і кредитно-банківською системою є організація безготівкових розрахунків, отримання і повернення позик, сплата процентів за отримані кредити, внесення коштів на депозитні рахунки банків та отримання за ними процентів. Банки надають підприємствам різні фінансові послуги: лізингові, факторингові, трастові (довірчі), консультативні та ін. Ця група відносин включає також різноманітні фінансові відносини підприємств з іншими інститутами ринкової економіки: зі страховими організаціями (у зв'язку зі страховими платежами та відшко-дуваннями за різними видами страхування); з фондовим ринком (випуск цінних паперів, розміщення їх, купівля-продаж на фондових біржах цінних паперів інших підприємств); з інвестиційними фондами (залучення довгострокових кредитів з метою розширення виробництва) та ін.
Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового порядку. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Господарським кодексом України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими правовими актами.
Правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів.
Найбільш повно сутність фінансів виявляється у їх функціях. У процесі відтворення фінанси підприємств виражають свою сутність через такі функції:
— формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності;
— розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, для виконання своїх фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, суб'єктами господарювання;
— контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.
Формування фінансових ресурсів на підприємствах відбувається при створенні статутного капіталу, а також під час розподілу грошових надходжень внаслідок повернення коштів,
(Шанси підприємницьких структур
авансованих в основні та оборотні засоби, використання доходів на формування резервного фонду тощо. У зв'язку з цим поняття "формування" і "розподіл" доцільно розглядати як єдиний процес у суспільному виробництві. Утворення грошових фондів завжди передбачає розподіл валових доходів2. Саме тому більшість економістів визнають за головні функції фінансів підприємств розподільчу та контрольну, хоч і дотепер це питання залишається дискусійним у науковій літературі.
За допомогою розподільчої функції відбуваються формування статутного капіталу, розподіл ВВП у вартісному вираженні, визначення основних вартісних пропорцій у процесі розподілу доходів і фінансових ресурсів, забезпечується оптимальне співвідношення інтересів окремих товаровиробників, підприємств, організацій і держави у цілому. Таким чином, через розподільчу функцію фінансів відбуваються формування фінансових ресурсів підприємства, їх розподіл і використання для забезпечення усіх видів діяльності підприємства (операційної, інвестиційної, фінансової).
Контрольна функція фінансів підприємства виявляється у контролі за формуванням і використанням фінансових ресурсів підприємства у процесі відтворення. Об'єктивною основою контрольної функції є вартісний облік витрат на виробництво і реалізацію продукції (виконання робіт, надання послуг), формування доходів і фондів грошових коштів підприємства та їх використання. Контрольна функція реалізується за допомогою фінансових показників діяльності підприємств, їх оцінки і розробки необхідних заходів щодо підвищення ефективності розподільчих відносин.
Функції фінансів тісно пов'язані й виявляються у взаємодії, Що можна довести на прикладі.
В основі фінансів лежать розподільчі відносини, які забезпечують джерелами фінансування процес відтворення, і таким чином пов'язують в одне ціле всі фази відтворювального процесу: виробництво, обмін і споживання.
Розмір доходів, які одержує підприємство, ефективне і раціональне господарювання визначають можливості його подальшого розвитку. І навпаки, порушення безперебійного кругообігу коштів, зростання витрат на виробництво і реалізацію
Фінанси підприємств: Підручник / За ред. A.M. Поддєрьогіна. — •: КНЕУ, 1999. — С 7.
Тема 4
продукції зменшують доходи підприємства і, відповідно, можливості його подальшого розвитку, конкурентоспроможність і фінансову стійкість. У такому разі контрольна функція фінансів сигналізує про недостатній вплив розподільчих відносин на ефективність виробництва, недоліки в менеджменті фінансовими ресурсами, організації виробництва. Ігнорування таких сигналів може призвести до банкрутства і ліквідації підприємства.
4.2. Основи організації фінансів підприємств
Функціонування фінансів підприємств здійснюється за допомогою цілеспрямованої їх організації.
Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їхнім оборотом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.
В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок — порівняння у вартісній формі витрат і результатів фінансово-господарської діяльності, який базується на таких основних принципах: саморегулювання, самоокупність, самофінансування.
Визначальний вплив на організацію фінансів підприємств мають:
1) організаційно-правова форма господарювання;
2) галузеві техніко-економічні особливості;
3) форма об'єднання підприємств, якщо підприємство входить до будь-якого об'єднання.
В Україні можуть діяти різні види підприємств, що відрізняються метою і характером діяльності, кількістю власників капіталу, їхніми правами і відповідальністю. Організаційно-правова форма господарювання підприємств визначається Господарським кодексом України.
Залежно від форм власності, передбачених законом, підприємства можуть бути приватними, комунальними, колективними, державними, а також змішаними.
Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють унітарні та корпоративні підприємства.
Фінанси підприємницьких структур_______________________________
Унітарне підприємство створюється одним засновником. Унітарними є державні, комунальні, релігійні підприємства та підприємства, засновані на приватній власності засновника.
Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, у тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
Організаційно-правова форма господарювання визначає зміст фінансових відносин у процесі формування статутного капіталу, відповідальності за зобов'язаннями, розподілу і використанню прибутку.
Згідно з Господарським кодексом України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об єднання їх майна й участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.
Господарські товариства створюються і діють на підставі установчих документів (установчого договору, статуту).
Господарські товариства залежно від характеру інтеграції (осіб чи капіталу) та міри відповідальності за зобов'язаннями (повна чи часткова) поділяють: на повні, з обмеженою відповідальністю, додатковою відповідальністю, командитні, акціонерні.
Повне товариство (товариство з повною відповідальністю) — це товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями підприємства всім своїм майном.
Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Учасники товариства несуть відповідальність у межах їхніх внесків.
Товариство з додатковою відповідальністю є господарським товариством, статутний фонд якого поділений на частки згіДно з установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність за зобов'язаннями у розмірі своїх внесків, а якщо їх не достатньо, то додаткову солідарну відповідальність У Розмірі, кратному до внеску кожного учасника.
Командитним визнається товариство, яке включає поряд
3 одним або більшістю учасників, які несуть відповідальність
а зобов'язаннями товариства всім своїм майном, також одно-
Тема 4
го або більше учасників, відповідальність яких обмежується внеском у майні товариства.
Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах вартості належних їм акцій.
Акціонерні товариства можуть бути відкритими і закритими.
Акції відкритого товариства розповсюджуються шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах.
Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися і продаватися на біржі.
Найбільш поширеною формою господарювання є товариства з обмеженою відповідальністю, частка їх у загальній кількості об'єктів ЄДРПОУ у 2003 р. становила 28 %.
По-різному складаються фінансові відносини на підприємствах і щодо розподілу прибутку.
Прибуток корпоративних комерційних організацій, який залишається після розподілу в загальновстановленому порядку, розподіляється між учасниками на принципах корпоративності.
Прибуток унітарних підприємств після сплати податку на прибуток та інших обов'язкових платежів повністю залишається у розпорядженні підприємств і використовується для виробничого і соціального розвитку.
Галузева специфіка діяльності також має значний вплив на організацію фінансів підприємств.
Галузеві техніко-економічні особливості впливають на склад і структуру виробничих фондів, тривалість виробничого циклу, особливості кругообігу коштів, джерела фінансування простого і розширеного відтворення, склад і структуру фінансових ресурсів як у грошовій, так і в натуральній формах. Необхідність концентрації фінансових ресурсів до певних періодів викликає у свою чергу необхідність залучення позичкових коштів.
Специфікою торгівлі є поєднання операцій виробничого характеру (сортування, фасування, пакування тощо) з операціями реалізації товарів.
Торговельне підприємство здійснює витрати лише для доведення закуплених товарів до споживача.
Є особливості у складі та структурі оборотних коштів: знач-
Фінанси підприємницьких структур
на їх частина вкладена у товарні запаси. Галузеві особливості структури основних фондів полягають у поєднанні власних і орендованих фондів. Всі ці особливості враховують при фор-муванні фінансових ресурсів підприємств торгівлі та їх використанні.
На організацію фінансів підприємств впливають також різні форми об'єднань підприємств.
Згідно з Господарським кодексом в Україні можуть створюватись і функціонувати два типи об'єднань підприємств:
1) добровільні;
2) інституціональні.
За умов ринкової економіки підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати науково-технічну, виробничу, комерційну та інші види діяльності й створювати добровільні об'єднання, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.
В Україні крім добровільних створюються й функціонують інституціональні об'єднання, діяльність яких започатковується у директивному порядку міністерствами (відомствами), органами самоврядування чи безпосередньо Кабінетом Міністрів України. У народному господарстві України функціонують потужні державні корпорації, створені на базі колишніх галузевих міністерств. Інституціональні міжгалузеві об'єднання підприємств та організацій діють в агропромисловому комплексі, будівництві, інших секторах економіки.
Підприємство, яке входить до інституціонального об'єднання, не має права без згоди об'єднання виходити з його складу, а також об'єднувати на добровільних засадах свою діяльність з іншими суб'єктами господарювання та приймати рішення про припинення своєї діяльності.
Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.
Асоціації — це договірні добровільні об'єднання, створені 3 метою постійної координації господарської діяльності, члени асоціації зберігають юридичну і фінансову самостійність. Асоціація не має права втручатись у господарську діяльність бУДь -якого з учасників.
Корпорації — це договірні об'єднання, створені на основі п°єднання виробничих, наукових та комерційних інтересів з Делегуванням окремих повноважень для центрального регулювання діяльності кожного з учасників.
Тема 4
Консорціуми — це тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети (здійснення спільного великого господарського проекту). Учасниками консорціуму можуть бути державні та приватні фірми, а також окремі держави (наприклад міжнародний консорціум супутникового зв'язку). Учасники консорціуму зберігають юридичну і фінансову самостійність. У разі досягнення мети створення консорціуму він припиняє свою діяльність.
Концерни — це статутні об'єднання підприємств, що характеризуються єдністю власності та контролю. Об'єднання відбувається найчастіше за принципом диверсифікації, коли один концерн інтегрує підприємства різних галузей економіки (промисловість, транспорт, торгівля, страхові компанії, банки). Після створення концерну суб'єкти господарювання втрачають самостійність. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.
Промислово-фінансові групи — це об'єднання юридично та економічно самостійних підприємств різних галузей економіки, що утворюються за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України. Промислово-фінансова група не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання.
Холдинги — це специфічна організаційна форма об'єднання капіталів. Суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств), визнається холдинговою компанією. Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування відповідно до вимог Господарського кодексу України. Якщо з вини контролюючого підприємства дочірнім підприємством було укладено (здійснено) не вигідні для нього угоди або операції, то контролююче підприємство повинне компенсувати завдані дочірньому підприємству збитки. Якщо дочірнє підприємство з вини контролюючого підприємства опиниться у стані неплатоспроможності й буде визнане банкрутом, то субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочірнього підприємства нестиме контролююче підприємство.
Законом можуть визначатися й інші форми об'єднання інтересів підприємств: союзи, спілки тощо.
Фінанси підприємницьких структур_______________________________
4.3. Грошові фонди та фінансові ресурси підприємств
Незалежно від сфери функціонування суб'єкта господарювання його фінансово-господарська діяльність пов'язана з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів.
Під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, які перебувають у розпорядженні підприємства та беруть участь у процесі відтворення. До фінансових ресурсів належать грошові фонди та частина грошових коштів, яка використовується підприємством у нефондовій формі3.
Залежно від власності фінансові ресурси можуть бути власними та позичковими. Власні фінансові ресурси — це ресурси, які належать підприємству й утворюються внаслідок фінансово-господарської діяльності підприємства. До них належать: статутний фонд, амортизаційний фонд, валовий дохід і прибуток. Позичкові фінансові ресурси — це ресурси, що перебувають тимчасово в розпорядженні підприємства і можуть бути використані для досягнення статутних цілей. До таких ресурсів належать отримані кредити, мобілізовані на фінансовому ринку кошти.
Грошові фонди — це частина грошових коштів, які мають цільове спрямування.
Важливим аспектом фінансової діяльності підприємств є формування та використання різних грошових фондів, через які здійснюється процес розширеного відтворення, фінансування науково-технічних розробок, освоєння та впровадження нової техніки і технологій, економічне стимулювання тощо. До грошових фондів належать: статутний капітал (фонд), резервний фонд, фонд розвитку виробництва, фонд оплати праці, амортизаційний фонд, фонд для виплати дивідендів, валютний фонд та інші фонди, передбачені статутом підприємства.
Формування грошових фондів підприємства починається з Моменту його організації. Підприємство відповідно до чинного законодавства утворює статутний капітал.
Статутний капітал — основне первісне джерело власних коштів підприємства. Статутний капітал становить сукупність коштів засновників, необхідну для функціонування
Фінанси підприємств: Підручник / За ред. A.M. Поддєрьогіна. — •'• КНЕУ, 1999. — С 10.
Тема 4
підприємства, які вкладені в активи, а також майнових прав, що мають грошову оцінку.
Порядок і джерела формування статутних фондів залежать від типу підприємства і форми власності. Розміри статутного фонду характеризують розмір коштів, які були інвестовані у фінансово-господарську діяльність.
На основі статутного капіталу формується основний і оборотний капітал, що перебувають у процесі безперервного руху, набуваючи різноманітних форм залежно від стадії кругообігу. Поділ капіталу на основний і оборотний пов'язаний з характером їх кругообігу і формою участі у створенні готової продукції.
Резервний фонд утворюється на підприємстві за рахунок відрахувань від прибутку, використовується для покриття збитків, подолання тимчасових фінансових ускладнень (не менш як 25 % статутного фонду і не менш як 5 % від розміру прибутку).
Амортизаційний фонд утворюється в процесі використання основних засобів і нематеріальних активів за рахунок амортизаційних відрахувань, використовується для їх відтворення.
Фонд розвитку концентрує кошти, які використовуються для розвитку виробництва.
Валютний фонд формується на підприємствах, які одержують виручку у валюті від експортних операцій або купують валюту для імпортних операцій.
Фонд оплати праці формується на підприємстві для грошових виплат працівникам за виконану роботу згідно з трудовим договором.
Фонд виплати дивідендів утворюється на акціонерних підприємствах один раз на рік для виплати акціонерам дивідендів за акціями.
Окрім постійних грошових фондів на підприємствах можуть утворюватися оперативні тимчасові фонди.
Кошти підприємства використовуються не тільки у фондовій формі. Так, використання підприємством коштів для виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями здійснюється у нефондовій формі. У нефондовій формі підприємства також одержують дотації та субсидії, спонсорські внески, банківські кредити.
Підприємство використовує різні джерела формування фінансових ресурсів. Фінансові ресурси підприємства формуються:
— під час заснування підприємства (внески засновників у статутний фонд);
Фінанси підприємницьких структур_______________________________
— внаслідок здійснення фінансово-господарської діяльності
(нерозподілений прибуток, амортизаційний фонд, резервний
фонд);
— у результаті операцій на фінансовому ринку (додатковий
капітал, позичковий капітал);
— у порядку перерозподілу грошових коштів (бюджетні
субсидії, страхові відшкодування, інші види ресурсів).
Структурно-логічну схему формування фінансових ресурсів підприємства представлено на рис. 4.2.
Рис. 4.2. Структурно-логічна схема формування фінансових ресурсів підприємства
Перехід до господарювання в ринкових умовах потребує нових підходів до формування фінансових ресурсів підприємств. Так, сьогодні важливе місце в джерелах фінансових Ресурсів належить внескам фізичних і юридичних осіб. Водночас скорочуються розміри бюджетних і відомчих субсидій. Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових коштів.
У процесі формування фінансових ресурсів підприємств в^Жливу роль відіграє визначення оптимальної структури їхніх Джерел.
Тема 4
Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства, його платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.
Все це змушує підприємства виявляти ініціативу, винахідливість, нести відповідальність за результати власної фінансово-господарської діяльності.
4.4. Прибуток підприємства: його роль, формування, розподіл та використання в умовах сучасної системи оподаткування
Прибуток — це показник, який формується на мікрорівні. Прибуток відображає результати фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин тощо.
На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відображається в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності, обчислення собівартості продукції (робіт, послуг), загальногосподарських витрат, визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій та іншої діяльності. Отже, прибуток — це важливий показник, який характеризує фінансовий результат діяльності підприємства.
Зростання прибутку означає збільшення потенційних можливостей підприємства, підвищення ступеня його ділової активності. За прибутком визначаються частка доходів власників підприємств, розміри дивідендів акціонерів, інших доходів. Прибуток визначає також рентабельність капіталу, впливає на вартість усього підприємства в цілому.
Різнобічне значення прибутку посилюється з переходом держави до ринкових умов господарювання. Підприємства недержавної форми власності, здобувши фінансову самостійність і незалежність, мають право самостійно визначати напрями використання прибутку після сплати обов'язкових платежів та відрахувань.
фінанси підприємницьких структур
Прибуток є джерелом як забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, так і формування бюджетних песурсів держави. Тому успішна, прибуткова діяльність підприємств є основою економічного розвитку держави.
Облік і визначення фінансових результатів — прибутку (збитку) здійснюються за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна та інша звичайна діяльність, а також діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій.
Підприємство може отримувати прибуток у результаті операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.
У результаті реформування бухгалтерського обліку і звітності в Україні з 2000 р. відповідно до міжнародних стандартів відбулися зміни в методиці визначення прибутку підприємств. На рис. 4.3 наведено схему формування прибутку підприємства з урахуванням цих змін.
Відповідно до стандартів бухгалтерського обліку прибуток — це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.
Збитком вважається перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких були здійснені ці витрати.
Валовий (загальний) прибуток (збиток) розраховують як різницю між чистим доходом від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції.
Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку) та іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, фінансових та інших витрат.
Прибуток від звичайної діяльності після оподаткування визначається як різниця між прибутком від звичайної Діяльності до оподаткування і суми податків з прибутку.
Чистий прибуток (збиток) підприємства (остаточний Результат діяльності підприємства) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності після оподаткування і надзвичайного прибутку (збитку) після оподаткування.
Отриманий підприємством прибуток може бути використаний а задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується На формування фінансових ресурсів держави, фінансування ^ДЖетних видатків через вилучення у підприємств частини
|
Фінанси підприємницьких структур
прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.
Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу- У розподілі прибутку можна виділити два етапи.
Перший етап — це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.
Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг. Чинний порядок оподаткування прибутку ґрунтується на положеннях Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24 грудня 2002 р. Відповідно до названого Закону обчислення оподаткованого прибутку здійснюється виключенням із суми скоригованого валового доходу валових витрат платника податку, а також нарахованих амортизаційних нарахувань. Основну ставку податку встановлено у розмірі 25 % до об'єкта оподаткування.
Другий етап — це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за Рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.
Прибуток, що залишається після податків і платежів (тобто чистий прибуток), надходить у повне розпорядження підприємства. Основні напрями використання прибутку — це виробничо-технічний розвиток підприємства, соціальний розвиток, матеріальне заохочення, включаючи виплату дивідендів в акціонерних товариствах, інші витрати (рис. 4.4)5.
Фінанси підприємств: Підручник / За ред. A.M. Поддєрьогіна. к-: КНЕУ, 1999. — С 105.
 | |||||
 | |||||
 | |||||
|
Податок на прибуток
*
Чистий прибуток
Використання прибутку:
—створення резервного фонду;
—виплата дивідендів;
—поповнення статутного капіталу;
—інші напрями використання
+
'— Нерозподілений прибуток __
____________________________
Рис. 4.4. Структурно-логічна схема розподілу і використання прибутку підприємства
Чистий прибуток підприємства спрямовується на формування резервного фонду, виплату дивідендів, поповнення статутного фонду, на інші цілі.
Ефективність роботи підприємства значною мірою залежить від якості управлінських рішень, що стосуються використання прибутку, який залишився у розпорядженні підприємства.
Приймаючи ці рішення, власники (менеджери) повинні враховувати потребу підприємства у фінансових ресурсах, резервах, необхідність виробничого і соціального розвитку підприємства, можливості прибуткових фінансових вкладень тощо.
фінанси підприємницьких структур
ПРАКТИКУМ
План семінарського заняття
1. Сутність і функції фінансів підприємств.
2. Основи організації фінансів підприємств.
3. Грошові фонди та фінансові ресурси підприємств.
4. Прибуток підприємства: його роль, формування, розподіл та використання.
Теми рефератів
1. Фінанси підприємств як основа фінансів суспільства.
2. Особливості організації фінансів підприємств різних організаційно-правових форм господарювання.
3. Галузеві особливості організації фінансів.
4. Джерела формування фінансових ресурсів підприємств.
Контрольні запитання та завдання
1. Визначте особливості фінансів підприємства порівняно з державними фінансами.
2. Наведіть загальні та специфічні ознаки, властиві фінансам підприємств.
3. Визначте сутність фінансів підприємств.
4. Охарактеризуйте групи фінансових відносин, що стосуються фінансів підприємств.
5. Дайте характеристику функцій фінансів підприємств.
6. Назвіть обов'язкові передумови ефективного функціонування фінансів підприємств.
«• Охарактеризуйте сутність грошових коштів, грошових Фондів та фінансових ресурсів підприємства.
8. Дайте характеристику формування та використання фі
нансових ресурсів підприємств.
9. Охарактеризуйте організацію фінансів підприємств.
Ю. Визначте, як організаційно-правова форма господарюван
ня впливає на організацію фінансів підприємств.
Тема 4
11. Визначте, як галузева специфіка впливає на організацію фінансів підприємств.
12. Розкрийте економічну сутність прибутку.
13. Визначте чинний порядок оподаткування прибутку підприємств.
14. Охарактеризуйте процес формування чистого прибутку підприємства.
15. Охарактеризуйте зміст розподілу та використання прибутку.
Тести
1. Які з перелічених нижче відносин не входять до складу
фінансів підприємств:
1) між підприємством і його робітниками;
2) між підприємством та державою;
3) між робітниками підприємства та торговельними організаціями;
4) між підприємствами?
2. Яку основну ставку оподаткування прибутку підприємств
встановлено в Україні (%):
1) 25;
2) 45;
3) ЗО;
4) 15?
3. Фінанси підприємства — це:
1) кошти, які зберігаються в касі бухгалтерії підприємства;
2) кошти, що є на рахунку підприємства в банку;
3) економічні відносини, пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів та грошових фондів суб'єктів господарювання у процесі відтворення.
4. За яким критерієм поділяють капітал на основний і обо
ротний:
1) за величиною вартості його структурних елементів;
2) за формою участі у процесі виробництва та особливостями перенесення власної вартості на продукцію, що виробляється;
3) за сферою функціонування?
Фінанси підприємницьких структур
5. Як підприємства відшкодовують вартість, що втрачають
засоби праці внаслідок зношування:
1) відрахуванням відповідної суми з отриманого доходу;
2) через амортизацію шляхом створення амортизаційного
фонду,
3) відрахуванням відповідної суми з отриманого прибутку?
6. У чому виявляються відмінності обороту основних ви
робничих та оборотних виробничих фондів:
1) основні виробничі фонди обертаються за один виробничий цикл, а оборотні — за декілька;
2) основні виробничі фонди обертаються за декілька виробничих циклів, а оборотні — за один;
3) пасивна частина основних виробничих фондів обертається за декілька виробничих циклів, а їхня активна частина та оборотні фонди — за один цикл?
7. Як називають витрати підприємства на виробництво про
дукції, виражені в грошовій формі:
1) ціна виробництва;
2) вартість виробництва;
3) виробнича собівартість?
8. Суб'єкти якого добровільного об'єднання підприємств та
організацій втрачають юридичну та господарську самостій
ність:
1) асоціації;
2) концерну;
3) консорціуму?
9. Який напрям підприємницької діяльності підприємства
найбільш важливий:
1) фінансовий; 2)виробничий;
3) комерційний;
4) важливі всі напрями?
10. Які ознаки характеризують одноособове господарство:
1) обмежена відповідальність;
2) повна самостійність;
3) одержання додаткового доходу від спеціалізації?
Тема 4
11. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю від
повідають за борг товариства:
1) у межах належних їм внесків;
2) у межах належних їм внесків і майном у розмірі, кратному внеску;
3) несуть солідарну відповідальність усім майном.
12. Валовий прибуток від реалізації продукції — це:
1) виручка від реалізації без ПДВ;
2) грошове вираження вартості реалізованого товару без ПДВ, акцизів, знижок;
3) різниця між чистим доходом від реалізації і собівартістю реалізованої продукції.
13. Рентабельність — це:
1) частина прибутку, що залишається після відшкодування усіх витрат;
2) абсолютний показник ефективності роботи підприємства;
3) відносний показник ефективності роботи підприємства.
14. Власні фінансові ресурси підприємства — це:
1) статутний фонд;
2) кредити;
3) резервний фонд;
4) прибуток.
15. Фінансові ресурси підприємства утворюються за рахунок:
1) тільки власних коштів;
2) власних і позичкових коштів;
3) тільки позичкових коштів.
Завдання
До даних термінів доберіть єдине правильне визначення серед тих, що наведені нижче.
Терміни
1. Валовий дохід.
2. Валові витрати.
3. Виручка від реалізації.
4. Використання прибутку.
Фінанси підприємницьких структур_______________________________
5. Резервний фонд.
6. Нерозподілений прибуток.
7. Грошові кошти.
8. Кругообіг коштів підприємства.
9. Організація фінансів підприємств. 10. Скоригований валовий дохід.
Визначення
A. Спрямування прибутку підприємства на сплату податків,
створення резервного фонду, виплату дивідендів, поповнення
статутного фонду, фінансування витрат у процесі фінансово-
господарської діяльності.
Б. Сума коштів, які надійшли на банківський рахунок або у касу підприємства від продажу товарів та надання послуг.
B. Загальна сума доходу платника податку на прибуток від
усіх видів діяльності, отримана (нарахована) протягом звітно
го періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі
як на території України, так і за її межами.
Г. Витрати, здійснені платником податку на прибуток протягом звітного податкового періоду, які виключаються із суми скоригованого валового доходу для обчислення суми оподаткованого прибутку.
Д. Гроші підприємства, які перебувають на його рахунках у банках, у касі підприємства й підзвітних осіб.
Є. Планомірний рух коштів підприємства у процесі господарської діяльності, результатом якого є створення нової споживчої вартості та зростання вартості.
Ж. Частка прибутку підприємства, отримана в результаті Діяльності в попередні періоди, яка не була спрямована на виплату дивідендів власникам підприємства чи поповнення складових власного капіталу підприємства.
3. Методи, форми і способи формування та використання фінансових ресурсів, а також контроль за їхнім кругообігом з метою досягнення визначених підприємством цілей.
І. Розрахунковий показник, який використовується для визначення суми оподатковуваного прибутку під час обчислен-ая податку на прибуток.
К. Фонд, який створюється за рахунок чистого прибутку Для забезпечення покриття можливих збитків від фінансово-г°сподарської діяльності.
Тема 4
Задачі
Задача 4.1
Статутний фонд ВАТ "Пролісок" становить 650 тис. грн. Серед акцій є прості та 10 % привілейованих з фіксованою дохідністю 25 % річних. Номінальна ціна акції — 50 грн. За результатами роботи за рік підприємство отримало чистий прибуток у розмірі 20 тис. грн.
На загальних зборах акціонерів було вирішено 100 % прибутку спрямовувати на виплату дивідендів. Визначте розмір дивідендів на кожну акцію6.
Задача 4.2
По закінченні звітного року фірма мала на поточному рахунку 39,5 тис. грн. Грошові кошти в касі становили 3,5 тис. грн. Вартість необоротних активів становила 405 тис. грн, у тому числі нарахована амортизація дорівнювала 22,37 тис. грн. Вартість виробничих запасів — 15 тис. грн, готової продукції — 26,5 тис. грн. Дебіторська заборгованість становила 26,0 тис, кредиторська — 21,1 тис. грн. Заборгованість акціонерам з виплати дивідендів — 1,2 тис. грн. Внески власників фірми у статутний фонд — 381 тис. грн, короткостроковий банківський кредит — 80 тис, сума нерозподіленого прибутку — 9,83 тис. грн.
Складіть бухгалтерський баланс фірми на кінець звітного року, визначте співвідношення між власним та позичковим капіталом.
Задача 4.3
Визначте повну початкову вартість основних фондів підприємства, якщо відомо, що річна норма амортизаційних відрахувань становить 15%, а сума щорічних амортизаційних відрахувань — 4800 гривень.
Задача 4.4
Визначте суму податку на прибуток, відрахованого до бюджету, якщо прибуток від звичайної діяльності до оподатку
8 Вілик М.Д., Бабяк Н.Д., Семенюк О.Б. Фінанси підприємств. Завдання для практичних занять з методичними вказівками: Навч. посіб. — К.: Центр "Методика-інформ", 2003. — С 16.
іРінанси підприємницьких структур
«ання — 250 тис. грн, ставка податку на прибуток — 25 %, сума пільг — 35 тис. грн.
Задача 4.5
Чиста виручка від реалізації продукції становить 64 200 тис. грн, собівартість реалізованої продукції — 32 620 тис, адміністративні витрати — 8840 тис, витрати на збут — 6000 тис, інші витрати — 1000 тис грн. Податок на прибуток — 25 %. Визначте валовий прибуток підприємства від реалізації продукції, прибуток від операційної діяльності, чистий прибуток, рентабельність реалізованої продукції.
Тема 5
ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ
5.1. Сутність та склад державних фінансів
Державні фінанси — це складна система відносин, яка опосередковується формуванням, розподілом, перерозподілом та використанням централізованих фондів грошових коштів. Різноманітність функцій держави обумовлює склад і структуру державних фінансів, взаємозв'язки між окремими їх рівнями та ланками.
Державні фінанси — це сукупність процесів розподілу та перерозподілу вартості ВВП, що виникають у процесі формування, розподілу і використання централізованих фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.
Склад державних фінансів можна розглядати за ланками та рівнями органів державної влади й управління.
Ланками державних фінансів є:
— бюджет держави (зведений бюджет);
— позабюджетні фонди цільового призначення;
— державний кредит;
— фінанси державного сектору (державних та муніципальних підприємств).
За рівнями державні фінанси поділяють на загальнодер' жавні та місцеві (табл. 5.1).
державні
фінанси
Таблиця 5.1. Склад державних фінансів
| Рівні | Ланки | |||
| Бюджет держави, у т.ч.: | Позабюджетні цільові фонди у т.ч.: | Державний кредит у т.ч.: | Фінанси державного сектору у т.ч.: | |
| Загальнодер жавні фінанси | Державний бюджет | Загальнодержавні фонди | Державні позики | Фінанси державних підприємств |
| Місцеві фінанси | Місцеві бюджети | Регіональні фонди | Місцеві позики | Фінанси муніципальних підприємств |
Загальнодержавні фінанси формують фінансову базу вищих органів державної влади й управління, вони призначені ля забезпечення тих потреб суспільства, які мають загально-аціональний характер і відображають інтереси держави взагалі. Загальнодержавні фінанси є інструментом впливу на соціально-економічний розвиток країни. Загальнодержавні фінанси здійснюють розподіл та перерозподіл ВВП між окремими регіонами країни та галузями економіки з метою збалансованого їх розвитку. Таким чином, загальнодержавні фінанси сприяють оптимізації територіального та галузевого розвитку країни.
Місцеві фінанси — це фінансова база місцевих органів влади та управління. Основне призначення місцевих фінансів полягає в забезпеченні фінансової незалежності місцевих °рганів самоврядування. Місцеві фінанси забезпечують регіональні потреби у фінансових ресурсах і доходах та їх внутріш-ньотериторіальний перерозподіл.
Побудова системи державних фінансів вимагає установлен-я відповідного оптимального співвідношення між її рівнями: агальнодержавним та місцевим. Місцеві бюджети, що фор-Ують основу місцевих фінансів, як правило, дефіцитні і по-. °Ують достатньо фінансових ресурсів для своєї ефективної Діяльності.
Тема 5
Функціонування сфери державних фінансів характери зується такими фінансовими категоріями:
— державні доходи;
— державні видатки;
— державний кредит.
Державні доходи— це кошти, що мобілізуються державою для виконання своїх функцій та забезпечення своєї діяльності. За рівнем їх розміщення вони поділяються на централізовані та децентралізовані. Централізовані концентруються в Державному та місцевих бюджетах, позабюджетних фондах цільового призначення. Децентралізовані доходи розміщуються на державних та муніципальних підприємствах. За методами мобілізації державні доходи поділяються на податкові, неподаткові, позикові. Основне призначення системи державних доходів — створення стабільної фінансової бази для забезпечення фінансової діяльності держави.
Державні видатки — це кошти, що витрачаються державою в процесі виконання своїх функцій та здійснення її фінансової діяльності. Відповідно до рівня розміщення вони також поділяються на централізовані (з бюджету та фондів цільового призначення) і децентралізовані. За роллю у суспільному виробництві розрізняють поточні видатки і видатки розвитку. Це закріплюється в офіційному поділі бюджету на дві частини: поточний і капітальний бюджети. За формами фінансування розрізняють такі державні видатки: бюджетні інвестиції, державні трансферти у вигляді дотацій, субсидій, суб-венцій, бюджетні кредити, кошторисне фінансування.
Державний кредит характеризує залучення коштів державою на позиковій основі у різних суб'єктів фінансового ринку. В окремих випадках держава може бути кредитором (при наданні кредитів іншим країнам) чи гарантом з боргових зобов'язань підприємств своєї країни. Кошти, що мобілізуються за допомогою державного кредиту, тобто державних і місцевих позик, надходять до відповідних бюджетів: державного та місцевих.
Внутрішні відносини в системі державних фінансів складаються між бюджетами різних рівнів (Державним та місцевими), між бюджетами і фондами цільового призначення.
У системі зовнішніх відносин сфери державних фінансів пріоритетними є взаємовідносини з юридичними та фізичними особами. Це, з одного боку, сплата податків та інших обов'язкових платежів до бюджету, внески в цільові фонди, купів-
Пйржавні фінанси______________________________________________
я державних цінних паперів, з іншого — асигнування та виплати з бюджету і цільових фондів, повернення боргів та виплата процентів за позиками. Через бюджет забезпечуються міжнародні фінансові відносини держави — платежі до міжнародних організацій і фінансових інституцій та надходження від них. Тимчасово вільні кошти бюджету та цільових фондів можуть розміщуватись на фінансовому ринку, внаслідок чого формуються відповідні доходи. У разі необхідності фінансування дефіциту бюджету держава може залучати на фінансовому ринку необхідні їй додаткові кошти шляхом випуску та розміщення державних облігацій та казначейських зобов'язань.
5.2. Економічна суть та значення державних доходів. Методи мобілізації державних доходів
Державні доходи — це сукупність різних видів грошових надходжень до фондів держави, що використовуються для виконання нею своїх завдань та функцій. Основним джерелом доходів держави є валовий внутрішній продукт, частину якого вона і використовує.
Суб'єктами відносин у формуванні державних доходів є держава та підприємства, установи, організації, населення.
Іншими словами, державні доходи — це грошові відносини, які складаються між державою та юридичними і фізичними особами в процесі вилучення частини вартості сукупного суспільного продукту, формування фондів фінансових ресурсів.
Вартісним втіленням цих відносин, що виникають та функціонують цілком об'єктивно, є фонди грошових коштів, якими розпоряджається держава. Державні доходи становлять Фінансову базу її функціонування. Таким чином політична, економічна та соціальна діяльність держави вже передбачає Державні доходи як об'єктивну необхідність і закономірну ре-^ьність.
Джерела державних доходів можуть бути як внутрішніми, Так і зовнішніми.
Внутрішніми джерелами є сукупний суспільний продукт, ^аЦіональний дохід і національне багатство своєї країни. °вніиіні джерела — це відповідні економічні ресурси інших кРаїн.
Тема 5
У країнах з розвинутою ринковою економікою державці доходи становлять значну частину сукупного суспільного цр0. дукту та справляють величезний вплив на його перерозподіл та розширене відтворення. У середньому вони дорівнюють у розвинутих країнах від ЗО до 44 % ВВП. Державні доходи обчислені щодо валового внутрішнього продукту, показують не лише відносни перерозподілу, а ймісце держави у процесі відтворення. Державні доходи показують рух грошових коштів від різних верств суспільства до держави. Те, що для держави є доходом, для широких верств населення та підприємств є видатком. Державні доходи на 85—92 % формуються за рахунок податків, неподаткові доходи становлять від 3 до 13, державний кредит — від 0,5 до 4 % їхнього загального обсягу.
Залежно від порядку формування системи державних доходів їх поділяють на централізовані та децентралізовані. Централізовані доходи залишаються в розпорядженні держави та надходять на формування централізованих грошових фондів (державний бюджет, місцеві бюджети, державні цільові фонди).
Децентралізовані доходинадходять у розпорядження окремих державних підприємств, установ, організацій, формуються за рахунок їх доходів і використовуються відповідно до їх фінансових планів.
Є різні фінансові методи мобілізації державних доходів: податковий, позиковий, емісійний (рис. 5.1).
Серед цих методів найважливішим є податковий, оскільки податки забезпечують основну частину державних доходів.
Податки — це економічні відносини, які виникають між державою та юридичними й фізичними особами зприводу примусового відчуження нею частини новоствореної вартості вгрошовій формі, її вилучення і перерозподілу для фінансу вання державних видатків. Вони є вихідною категорією фінансів, економічною базою функціонування держави та найважливішою фінансовою формою регулювання ринкових відносин. Податки — це головний дохід державної скарбниці.
Державний кредит (позики) — це сукупність економі4' них відносин, що виникають між державою як позичальником і кредиторами — фізичними або юридичними особами (приватними особами, фінансово-кредитними установами, кор' пораціями, іноземними урядами та міжнародними фінансовими організаціями) у процесі формування загальнодержавного фонду грошових ресурсів. Державний кредит безпосередньо
|
Рис. 5.1. Методи мобілізації державних доходів
пов'язаний з бюджетним дефіцитом, оскільки є джерелом його покриття. В окремих випадках за його допомогою можуть мобілізовуватися кошти у фонди цільового призначення чи під Цільові проекти. Крім того, до системи державного кредиту належать позики, що надаються під державні гарантії, та поповнення валютних резервів центрального банку від Міжнародного валютного фонду.
Кредитний метод суттєво відрізняється від податкового. За
допомогою податків держава примусово акумулює частину
аРтості, втілену в доходах окремих соціальних верств. За
Редитного методу держава переважно в добровільній формі
ВДучає частину вартості, яка втілена в позичковому капіталі,
то частину суспільного капіталу, що відокремилася. По-
І Ф
Інанси
Тема 5
датковий метод держава використовує для акумуляції внутрішніх джерел, кредит дає їй змогу залучати не тільки внутрішні, а й зовнішні джерела.
Емісійний дохід — це грошові відносини між державою та фізичними і юридичними особами, у процесі функціонування яких держава отримує дохід від емісії в обіг надлишків грошей, що призводить до їхнього наступного знецінення і скорочення реальних доходів населення. Надмірний випуск грошей в обіг є найгіршою формою примусової позики, що призводить до зниження їхньої купівельної сили. У результаті відбувається інфляція — переповнення каналів грошового обігу надмірною масою знецінених грошей, зростання цін. Все це знижує роль такого фінансового ресурсу, як дохід державної скарбниці. Таким чином, емісійний дохід — одна з фінансових форм перерозподілу вартості національного доходу.
Відносно незначну частину доходів держава одержує як власник засобів виробництва та майна. Фінансові методи формування державних доходів взаємопов'язані та взаємозумов-лені. Аналіз показує, що є тісний кореляційний зв'язок між зростанням державних видатків, бюджетного дефіциту, державного боргу, податків та емісійного доходу. Це означає, що зростання державного боргу веде до збільшення податків. Водночас однією з причин зростання державного боргу є збільшення бюджетного дефіциту, що, у свою чергу, зумовлюється зростанням видатків бюджету, тобто чим швидше зростають державні видатки, тим вищі суми заборгованості держави.
Єдність і взаємозумовленість фінансових методів формування державних доходів не виключають протилежності їх. Податки прямо або опосередковано відчужують частину створеної вартості для державних потреб. Державний кредит залучає частину створеної вартості на певний час і за певну плату. Емісійний дохід зумовлює вилучення вартості опосередковано, приховано, шляхом інфляційного зростання цін. Роль того чи іншого фінансового методу може змінюватися під впливом економічних, соціальних або політичних обставин та умов. Під час воєн різко зростає роль державного кредиту й емісійного доходу та скорочується частка податків у загальній сумі державних доходів. Те саме, тільки меншою мірою, відбувається під час економічних криз. І навпаки, в мирний час, а також під час виходу з кризи та стабілізації економіки зростає роль податків і зменшується значення державного кредиту та емісійного доходу.
державні фінанси___________________________________________
Зовнішні джерела залучаються двома методами: у формі кредиту та безоплатно, тобто без оплати грошового еквівалента залучених ресурсів. Основним методом залучення зовнішніх дзкерел є зовнішні державні позики.
5.3. Економічна суть і класифікація державних видатків
Державні видатки — це грошові відносини, які складаються між державою та юридичними й фізичними особами в процесі розподілу й споживання частини вартості сукупного суспільного продукту, використання фондів фінансових ресурсів. Соціально-економічну суть державних видатків визначають природа і функції держави (політичні, економічні, соціальні).