СТРАХУВАННЯ ТА СТРАХОВИЙ РИНОК 5 страница
Таблиця 14.3. Курс валют Національногобанку Українина 1листопада 2004 р.
| Код | Назва | Курс | +/- | +/-% |
| GBP | Англійський фунт стерлінгів | 9,7159 | 0,0205 | 0,2117 |
| EUR | Євро | 6,7589 | 0,0138 | |
| RUB | Російський рубль | 0,1845 | 0,0001 | |
| USD | Долар США | 5,3065 | — | |
| XDR | СДР (спеціальні права запозичення) | 7,9533 | 0,0268 | |
| JPI | Японська єна | 0,05 | 0,0001 | |
| CAD | Канадський долар | 4,3477 | 0,0256 | |
| CHF | Швейцарські франки | 4,4179 | 0,0139 |
Приклад
Курс шведської крони до гривні у банку дорівнює:
— купівля — 4,42 грн;
— продаж — 4,48 грн.
У цьому випадку А — шведська крона, В — гривня. При обміні клієнтом 500 шведських крон розраховуємо за формУ лою (14.1) суму, яку він отримав:
Міжнародні фінанси
При обміні клієнтом 10 000грн розраховуємо за формулою (14.2) і отримуємо:
Інший вид 
котирування — непряме котирування, за якого курс котируваної валюти А до валюти котирування В виражається як вартість одиниці валюти В в одиницях валюти А. Під час визначення співвідношення іноземної і національної валют за непрямого котирування іноземної валюти вартість одиниці національної валюти виражається в одиницях іноземної валюти.
Приклад
Співвідношення між доларом США і фунтом стерлінгів прийнято встановлювати як певну кількість доларів за 1 фунт стерлінгів. Отже, для курсу долара СІЛА до фунта стерлінгів в Лондоні це означає непряме котирування іноземної валюти. Непряме котирування долара використовується також у країнах Європи, що використовують єдину валюту евро, і в деяких країнах — колишніх колоніях Великобританії (Австралії, Новій Зеландії, Ірландії). Американські банки для полегшення валютної торгівлі розглядають свою національну валюту — долар США як котирувану валюту, тобто іноземні валюти в США (за винятком фунта стерлінгів, євро і деяких інших) мають непряме котирування.
За непрямого котирування валюти А до валюти В сума РА у валюті А буде еквівалентна сумі у валюті В:
(14.3)
а сума Рв до валюти В буде еквівалентна сумі у валюті А:
(14.4)
Під час непрямого котирування іноземної валюти курс її купівлі більший за курс продажу.
Тема 14
Приклад
Курс долара США до фунта стерлінгів у Лондонському банку становить: купівля — 1,45; продаж — 1,43. Під час обміну клієнтом 1000дол. США відповідно до формули (14.3) він становить: 
Під час обміну клієнтом 1000 ф. ст. відповідно до формули (14.4) він становить:
Для дотримання єдиного принципу "курс купівлі менший за курс продажу" курс А/В за непрямого котирування валюти А звичайно розглядається як курс В/А за прямого котирування валюти В, тобто співвідношення між доларом США і фунтом стерлінгів можна розглядати як курс фунта стерлінгів до долара.
Приклад
Курс долара США до фунта стерлінгів в Лондонському банку (непряме котирування) становить: купівля — 1,45; продаж — 1,43. Оскільки купівля (продаж) доларів США означає продаж (купівлю) фунтів стерлінгів, курс фунта стерлінгів до долара США (пряме котирування) становить: купівля — 1,43; продаж — 1,45.
На сьогодні у світі є система плаваючих обмінних курсів валют (визначаються попитом і пропозицією) з певними обмеженнями. Деякі уряди прив'язують свої валюти до інших валют (наприклад до долара США). У 12 країнах Європи введено єдину валюту євро.
Зазвичай у кожній країні на валютних біржах або на поза-біржовому міжбанківському ринку безпосередньо котируються на основі попиту і пропозиції лише деякі основні іноземні валюти.
Співвідношення (обмінні курси) між валютами, торги щодо яких не проводяться, визначаються розрахунковим шляхом на основі їхніх курсів щодо третьої валюти. Розрахункові кур' си валют, одержувані таким чином, називають крос-курсами-
Міжнародні фінанси
Приклад
Курс долара США до шведської крони на валютній біржі у Стокгольмі визначається в результаті торгів. Банк у Стокгольмі може на основі цього курсу визначити своє котирування курсу купівлі та продажу долара СІЛА для клієнтів.
Відомості про крос-курси основних світових валют звичайно публікують у такому вигляді (табл. 14.4).
Таблиця 14.4. Крос-курси основних світових валют на ЗО січня 2003 р.
| Країна (валюта) | GBR | EUR | CAD | NOK | USD | CHF | SEK | JPY |
| Великобританія (GBR) | 0,637 | 0,446 | 0,862 | 0,685 | 0,435 | 0,699 | 0,551 | |
| Євро (EUR) | 1,569 | 0,699 | 1,352 | 1,074 | 0,682 | 1,094 | 0,863 | |
| Канада (CAD) | 2,239 | 1,428 | 1,930 | 1,534 | 0,973 | 1,563 | 1,233 | |
| Норвегія (NOK) | 11,59 | 7,392 | 5,175 | 7,943 | 5,038 | 8,096 | 6,387 | |
| СІЛА (USD) | 1,459 | 0,931 | 0,652 | 1,258 | 0,634 | 1,019 | 0,819 | |
| Швейцарія (CHF) | 2,300 | 1,467 | 1,027 | 1,983 | 1,576 | 1,605 | 1,267 | |
| Швеція (SEK) | 14,31 | 9,127 | 6,390 | 12,34 | 9,808 | 6,221 | 7,885 | |
| Японія (JPY) | 181,3 | 115,8 | 80,98 | 156,4 | 124,3 | 78,88 | 126,7 |
У вертикальних стовпцях табл. 14.4 дається пряме котирування відповідної валюти. У діагональних елементах вказується, скільки одиниць певної валюти котирується (10норвезьких крон, 10 шведських крон, 100 японських єн, 1 одиниця решти валют). Для долара СІЛА як основної світової валюти наведено курси купівлі та продажу. Так, співвідношення між доларом США і фунтом стерлінгів 0,685 означає, що курс купівлі дола-
Тема 14
pa дорівнює 0,685. Цифра 1,930 у стовпці для норвезької крони (NOK) на перетині з рядком, що відповідає канадському долару, означає, що 10 норвезьких крон дорівнюють 1,930 канадського долара, а цифра 0,819 у стовпці для японських єн (JPY) на перетині з рядком, що відповідає долару СІЛА, означає, щ0 100 японських єн дорівнюють 0,819 долара СІЛА.
Розраховують крос-курси таким чином. Якщо відомі курси валюти А і валюти В до однієї і тієї самої валюти С, їх співвідношення між собою (курс валюти А до валюти С) розраховується як крос-курс за формулою
(14.5)
де NA — кількість котируваних одиниць валюти А; Ng — кількість котируваних одиниць валюти В.
Приклад
Курси валют, за даними Національного банку України на ЗО травня 2004 p., становили:
1 дол. США = 5,33 грн;
100 японських єн = 5,21 грн.
У цьому випадку А — долар СІЛА, В — японська єна, С — гривня. Крос-курс долара СІЛА до японської єни відповідно до формули (14.5) буде дорівнювати:
14.4. Валютне регулювання
Сучасний валютний ринок становить розгалужену систему механізмів, функціонування яких має забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць та іноземних валют із метою їх використання для обслуговування міжнародних платежів.
Найсуттєвішим функціональним призначенням валютного ринку є забезпечення реальної свободи вибору і дій власника валюти. Тому ступінь зрілості валютного ринку визначаєть-
І
Міжнародні фінанси
ся не тільки масштабами валютних операцій, а й його спроможністю повною мірою реалізувати саме цю функцію.
Свобода вибору суб'єктів ринку пов'язана з їхнім прагненням отримати для себе у процесі здійснення валютних операцій певні матеріальні вигоди, виражені у відповідному доході.
Отже, валютному ринку властиві атрибути будь-якого ринку. По-перше, він завжди є конкурентним ринком. Суб'єкти ринку конкурують між собою з приводу одержання найбільшого прибутку. По-друге, будь-які обмінні операції на валютному ринку містять елементи валютного ризику. Валютний ризик органічно пов'язаний із конкуренцією, з елементами невизначеності економічної кон'юнктури, зрештою, з обов'язковою присутністю суб'єктивного моменту в поведінці контрагентів, який не завжди можна прогнозувати.
Невід'ємним атрибутом валютного ринку є наявність функціональних елементів його регулювання. Сучасний валютний ринок — це інституційно регульований ринок. Уся система міжнародних валютних організацій, союзів і угод, що діють на міждержавній і транснаціональній основі, а також система страхування від валютного ризику є відповідними атрибутами валютно-ринкової діяльності. Але функція регулювання валютного ринку може реалізуватися тільки у певних межах. І за формою, і за змістом вони не можуть і не повинні підмінювати ринкових саморегуляторів. Вони лише доповнюють і відповідно коригують дії останніх.
Валютний ринок, побудований лише на інституційно регульованих структурах, перестає бути ринком по суті. У такому разі він втрачає основне — свою стимулюючу функцію, конкурентно-конструктивну місію. Тому, розглядаючи механізм ринкових регуляторів, необхідно виходити з їх обслуговуючої, коригувальної ролі в загальному процесі саморегулювання валютного ринку. Таким чином, взаємний інтерес контрагентів, валютний прибуток, конструктивна конкуренція, комерційний ризик, система інституційних регуляторів — такий далеко не повний перелік основних органічно пов'язаних між собою ланок, на яких будується сучасна структура валютного ринку.
У валютних операціях, здійснюваних на валютному ринку, беруть участь різні групи економічних суб'єктів, кожна з яких Нрагне задовольнити власний комерційний інтерес. Це тради-
Тема 14
ційна тріада — продавці валюти, її покупці та посередники. Іншими словами, суб'єктами валютного ринку є:
— по-перше, фірми, організації й індивідуальні особи, зайняті в різних сферах зовнішньоекономічної діяльності;
— по-друге, комерційні банківські установи, що забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв'язків;
— по-третє, у функціонуванні валютного ринку особливо важливу роль відіграють брокерські фірми, контори й окремі брокери, що займаються посередницькою діяльністю, одержуючи за неї відповідну компенсаційну винагороду. На окремих валютних ринках ці структури проводять більше половини валютних операцій;
— по-четверте, державні установи, основне місце серед яких займають валютні банки і державні казначейства окремих країн.
Основним споживачем валютного ринку, який, по суті, визначає попит на його основний товар — валютні ресурси, є світові транснаціональні банки. На них припадає близько 90 % усього валютного обігу. Внаслідок цього валютні курси формуються звичайно у процесі здійснення міжбанківських операцій.
Статистичних даних про щорічні обсяги операцій на валютному ринку немає. За деякими оцінками, сучасний сукупний оборот валютних ринків досягає 100 трлн дол. за рік. Така астрономічна цифра пояснюється багаторазовістю валютних переказів як готівкою, так і на безготівковій основі.
Сучасне технічне оснащення валютного ринку — його широка комп'ютеризація, насичення новітніми засобами електронного зв'язку, з одного боку, істотно прискорює оборот валютних ресурсів і міжнародних платіжних документів, міграцію капіталу, а з іншого — забезпечує органічне поєднання територіальних структур і функціональних центрів світового ринку в єдину глобальну цілісну систему.
Найбільші валютні центри розташовані в країнах, де валютні обмеження зведено до мінімуму. Такими центрами є валютні ринки у Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Цюриху, Франкфурті, Сан-Франциско, Торонто, Токіо, Гонконгу, Сінгапурі та інших містах. На цих ринках обсяги валютних операцій можуть становити 100 млрд дол. і більше в день.
Проте активи валютного ринку не зводяться тільки до гро" шових одиниць іноземних держав. Під валютою розуміють:
1) у вузькому значенні цього поняття — грошові знаки іноземних держав;
Міжнародні фінанси
2) у широкому розумінні — цінні папери, тобто платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви, сертифікати та ін.), фондові цінності (акції, облігації тощо) в іноземній валюті, а також інші цінності (благородні метали, дорогоцінне каміння та ін.).
У практиці функціонування валютного ринку використовують дві групи валютних операцій.
По-перше, це операції, здійснювані на умовах "спот" (spot). Йдеться про валютні угоди, які реалізуються на короткостроковій основі — поставка валюти здійснюється протягом 48 год. Відповідно до цього визначається і валютний курс "спот" — курс на момент укладення угоди.
По-друге, операції форвардного (forward) типу. Це термінові операції, розрахунки за якими провадяться не більш як за два дні (48 год) після укладення угоди.
Однією з функціональних форм термінових угод є опціонні операції (option), відповідно до яких суб'єкти ринку дістають право купити або продати валюту в майбутньому за курсом, зафіксованим на момент укладення відповідної угоди.
Форвардні валютні курси відрізняються від курсів "спот" на величину "знижки", або "премії", пов'язаної з відстрочкою платежів.
Механізм функціонального валютного регулювання має два рівні: міждержавний (у тому числі регіональний) і національний. Сучасний механізм валютного регулювання склався після впровадження на основі Ямайської угоди плаваючих валютних курсів і принципу поліцентризму в структурі побудови усієї валютної системи.
Функції регулювання міжнародних валютних відносин покладені світовою спільнотою на Міжнародний валютний фонд (МВФ), що керується у своїй діяльності статутом Фонду і спільно прийнятими країнами-учасницями постановами і домовленостями. Механізм регулювання на національному рівні, його інституційні структури, принципи і нормативні параметри визначаються законодавчими актами кожної країни. До членів МВФ у 1992 р. було прийнято країни колишнього СРСР, у тому числі Україну. У результаті фактично завершено процес глобалізації економічного простору валютного регулювання, здійсненого цією важливою міжнародною організацією. Зараз її членами є практично всі (за невеликим винятком) країни світу.
Важливою ланкою в системі валютних відносин є Світовий банк — міжнародний інвестиційний інститут, заснований
Тема 14
одночасно з МВФ у Бреттон-Вудсі (США, штат Нью-Гемпшир) у 1944 p. (попередня назва Світового банку — Міжнародний банк реконструкції і розвитку). Вступ країни до МВФ автоматично забезпечує їй членство у Світовому банку. Одночасно вся кредитна діяльність банку, що має звичайно довгостроковий характер і пов'язана з фінансуванням об'єктів виробничого призначення, прямо і безпосередньо синхронізується з відповідними експертними оцінками МВФ. Йдеться про те, що надання кредитів Фондом одночасно забезпечує відкриття кредитів і Світового банку. Більше того, як свідчить світова практика, у такому разі у відповідний спосіб діють і найбільші приватні банки.
Вступивши до МВФ, Україна одночасно увійшла до структури Світового банку, їй виділена квота в 10 678 акцій на загальну суму в 1,3 млрд дол. Валютну готівку за членство України в банку в сумі 7,9 млн дол. внесли Нідерланди, що є країною — опікуном України в названій банківській структурі.
Вступ України до МВФ і Світового банку дає їй можливість одержувати достатньо вагомі кредити для структурної перебудови економіки, стабілізації власної валюти, відкриває шлях для залучення іноземних інвестицій.
Валютне регулювання на національному рівні здійснюється на основі принципів і методів, визначених МВФ і регіональними союзами, до яких входять окремі країни. У своєму практичному втіленні воно охоплює широкі аспекти зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів валютного ринку.
Зміст валютного регулювання конституюється чинним законодавством і правовими нормами окремих держав. У такому законодавстві визначаються загальні принципи здійснення валютних операцій у внутрішньогосподарському обороті та міждержавних розрахунках, функції державних органів у валютному регулюванні й управлінні валютними ресурсами, права й обов'язки громадян і юридичних осіб у питаннях володіння, користування і розпорядження валютними цінностями, напрями валютного контролю і відповідальності за пору шення валютного законодавства та ін.
Механізм валютного регулювання на національному рівні становить систему контролю за припливом і відпливом іноземної валюти в країну і з країни.
З цією метою уряд приймає постанови щодо валютного регулювання з різноманітними обмеженнями. Як правило, уряд приймає постанови, що:
Міжнародні фінанси
1) вимагають від окремих осіб або фірм, які одержують іноземну валюту, передати або продати її уряду;
2) нормують запаси іноземної валюти. Підприємець, котрий бажає здійснити платежі за кордон в іноземній валюті, може потрапити під обмеження обсягу валюти, що не дасть йому змоги купити за кордоном стільки товарів, скільки він хотів би. Тому українська фірма, що бажає експортувати свої товари за кордон, повинна знати про всі чинні постанови з валютного регулювання в Україні та в інших країнах, оскільки вони можуть відбитися на її спроможності постачати товари або одержувати платежі з цих країн.
ПРАКТИКУМ
План семінарського заняття
1. Предмет, мета та завдання курсу "Міжнародні фінанси". Міжнародні фінанси як підсистема міжнародних економічних відносин, пов'язаних з міжнародним рухом грошових коштів. Сфери міжнародних фінансових відносин.
2. Функції міжнародних фінансів: розподільча і контрольна.
3. Система міжнародних фінансових відносин.
4. Суб'єкти міжнародних фінансових відносин: фізичні, юридичні особи, держава; резиденти та нерезиденти.
Теми рефератів
1. Сучасні тенденції розвитку світової економіки та міжнародних фінансів.
2. Еволюція світової валютної системи.
3. Сучасні тенденції та проблеми розвитку світової валютної системи.
4. Європейська валютна система.
5. Національна валютна система України.
Тема 14
Контрольні запитання та завдання
1. У чому полягали особливості міжнародних фінансових відносин античної доби?
2. Як розвивалися міжнародні фінансові відносини на території сучасної України?
3. Назвіть основні різновиди сучасних фінансових операцій.
4. За якими напрямами здійснюється рух грошових потоків у світовому господарстві?
5. Що є предметом вивчення курсу "Міжнародні фінанси"?
6. Розкрийте економічну сутність міжнародних фінансів.
7. У чому полягає соціально-економічна роль міжнародних фінансів?
8. Які грошові відносини утворюють систему міжнародних фінансів?
9. Дайте класифікацію та характеристику суб'єктів міжнародних фінансових відносин.
10. Які функції виконують міжнародні фінанси? Дайте їх характеристику.
11. Які напрями міжнародної фінансової політики ви знаєте?
12. Які методи та інструменти включають довгострокова та поточна міжнародна фінансова політика?
13. Охарактеризуйте методи валютної політики.
14. На що спрямована податкова та кредитна політика держави?
15. Розкрийте механізм дисконтної політики. На що вона впливає?
16. Що таке валютна інтервенція? Для чого вона застосовується?
17. Що передбачає політика валютних обмежень?
18. Що таке девальвація та ревальвація валюти?
19. З якою метою здійснюється диверсифікація валютних резервів? Як її досягають?
20. Що таке політика режиму оборотності валют?
Тести
1. Короткостроковий ринок, на якому фінансові посеред' ники (банки) зводять між собою кредиторів і позичальників, " це ринок:
Міжнародні фінанси
1) міжнародний;
2) фінансовий;
3) міжнародний грошовий;
4) грошовий.
2. Дії, спрямовані на вирішення певного завдання з органі
зації та управління грошовими відносинами, що виникають
під час формування та використання відповідних коштів, —
це операції:
1) фінансові;
2) економічні;
3) грошові;
4) кредитні.
3. Різноманітні фінансові активи, до яких належать націо
нальні гроші, іноземна валюта, цінні папери, дорогоцінні ме
тали, нерухомість охоплюють:
1) суб'єкти економічних операцій;
2) суб'єкти фінансових операцій;
3) об'єкти фінансових операцій;
4) об'єкти господарських операцій.
4. Вирізняють такі види фінансових операцій:
1) операції з переказу грошей;
2) інвестиційні операції;
3) спекулятивні операції та операції з капіталом;
4) операції з переказу грошей, інвестиційні операції, спекулятивні операції та операції з капіталом.
5. Яка функція міжнародних фінансів базується на тому,
що міжнародні фінанси відображають рух суспільного продук
ту в грошовій, тобто універсальній (зіставлюваній), формі (це
дає можливість здійснювати у будь-який час, на будь-якому
етапі облік та аналіз руху світового суспільного продукту в
грошовій формі):
1) інформаційна;
2) організаційна;
3) контрольна;
4) аналітична?
6. Міжнародна фінансова політика держави має базуватися:
1) на аналітичних даних фахівців у цій галузі;
Тема и
2) вимогах поточного і стратегічного соціально-економічного розвитку країни;
3) наукових концепціях у галузі міжнародних фінансів;
4) наукових концепціях у цій галузі, аналізі попередньої практики та вимогах поточного і стратегічного соціально-економічного розвитку як окремої країни, так і всього світу.
7. Сукупність заходів і рекомендацій держави у галузі між
народних фінансів — це:
1) фінансова функція держави;
2) державна політика;
3) міжнародна фінансова політика;
4) функція держави.
8. Що таке знецінення курсу національної валюти у формі
зниження її курсу (ціни) відносно іноземних валют, міжна
родних розрахункових грошових одиниць (раніше — золота):
1) ревальвація;
2) валютна інтервенція;
3) девальвація;
4) політика валютних обмежень?
9. Що відображає можливість обміну (конверсії) валюти
однієї країни на валюти інших країн за діючим валютним
курсом:
1) конвертованість валют;
2) валютні обмеження;
3) оборотність валют;
4) правильні відповіді "1" і "З"?
10. Зворотне котирування — це:
1) вартість одиниці національної валюти, що виражається в іноземній валюті;
2) курс, згідно з яким банк-резидент купує іноземну валюту за національну;
3) обмінний курс продажу чи купівлі, що використовується у валютних операціях.
11. Повне котирування — це:
1) курс продавця та покупця, згідно з яким банк купує або продає іноземну валюту за національну;
Міжнародні фінанси
2) курс, згідно з яким банк-резидент купує іноземну валюту за національну;
3) курс, згідно з яким банк продає валюту.
12. Курс "спот" — це:
1) обмінний курс продажу чи купівлі, який використовується для валютних операцій без будь-якої угоди про здійснення майбутньої купівлі чи продажу;
2) курс, згідно з яким банк-резидент купує іноземну валюту за національну;
3) співвідношення між двома валютами, визначене через їхній курс до третьої валюти.
13. Крос-курс — це:
1) співвідношення між двома валютами, визначене через їхній курс до третьої валюти;
2) різниця між курсами продавця та покупця;
3) курс, згідно з яким банк продає валюту.
14. Різниця залишків коштів в іноземних валютах, які
формують кількісно незбіжні зобов'язання (пасиви) і вимоги
(активи) для учасників валютного ринку, — це:
1) відкрита валютна позиція;
2) валютна позиція;
3) коротка відкрита валютна позиція;
4) довга валютна позиція.
15. Перевищення вимог (активів) в іноземній валюті над
зобов'язаннями (пасивами) — це:
1) довга валютна позиція;
2) відкрита валютна позиція;
3) коротка валютна позиція.
16. Фіксинг — це:
1) процедура котирування;
2) різниця між курсами продавця та покупця;
3) залишки коштів в іноземних валютах;
4) надлишок надходжень.
| — це: |
17. Різниця між курсами продавця та покупця
1) маржа;
2) фіксинг;
12 Фінанси
Тема 14
3) крос-курс;
4) курс "спот".
18. Пряме котирування — це:
1) вартість одиниці іноземної валюти, що виражається в національній валюті;
2) вартість одиниці національної валюти, що виражається в певній кількості іноземної валюти;
3) курс, згідно з яким банк продає валюту.
19. Яка політика держави може бути пов'язана з наданням
кредитів національним імпортерам та експортерам; з надан
ням кредитів іноземним позичальникам; з одержанням кре
дитів від інших держав, міжнародних організацій та зарубіж
них комерційних банків; з наданням гарантій за отриманими
кредитами:
1) фінансова;
2) міжнародна;
3) кредитна;
4) валютна?
Задачі
Задача 14.1
Спот-курс USD/UAN — 1,930—1,950. Форвардна маржа для угоди на три місяці — 0,060—0,080. Відповідно, форвардний курс — 1,990—2,03. Якщо буде обернене котирування, тобто UAN/USD, то курс "спот" становитиме 0,5128—0,5181. Форвардний курс дорівнюватиме 0,4926—0,5025. Розрахуйте форвардну маржу для оберненого котирування. Визначте, чи буде при цій валютній операції отримано знижку?
Задача 14.2
У клієнтів банку виникла потреба укласти форвардну угоду на 50 днів. Процентних ставок за кредитами й депозитами для цього періоду ми не знаємо, але відомий розмір премії для одно-та двомісячного контрактів:
1 міс. — від 120 до 160;
2 міс. — від 210 до 280.
Курс "спот" дорівнює 3,2580—3,2860.
Розрахуйте: 1) одноденне значення різниці між форвардни-
Міжнародні фінанси
ми пунктами угоди; 2) показник форвардної маржі; 3) форвардний курс угоди.
Задача 14.3
Визначте середній крос-курс GBP/EUR, якщо GBP/USD = = 1,6800, a EUR/USD = 0,9250.
Задача 14.4
Визначте крос-курси купівлі та продажу CAD/UAH, якщо USD/CAD — 1,7425—1,7550, a USD/UAH — 5,5152—5,52.