ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 5 страница
19. Суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення
загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення
цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера)
товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого
порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для
задоволення позову. Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними
рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери
(учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття
рішення, що оскаржується. Вимоги акціонера (учасника) товариства про визнання недійсним
рішення органу управління товариства не підлягають задоволенню,
якщо на момент його прийняття позивач ще не набув права власності
на акції чи частку в статутному капіталі товариства, оскільки його
корпоративні права не могли бути порушеними.
20. Не може бути визнано недійсним рішення загальних зборів
учасників (акціонерів) товариства з тих підстав, що його прийнято
загальними зборами рішення з питань, віднесених до компетенції
інших органів товариства (наглядової ради, виконавчого органу
тощо), оскільки статтею 98 ЦК ( 435-15 ) прямо передбачено право
загальних зборів учасників товариства приймати рішення з усіх
питань діяльності товариства. Положення установчих документів
товариства, які обмежують це право, застосуванню не підлягають. Відповідачем у справах про визнання недійсним рішення
загальних зборів є господарське товариство, а не його учасники
(акціонери). У судовому порядку недійсним може бути визнано рішення
загальних зборів учасників товариства, а не протокол загальних
зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення
загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 ГК
( 436-15 ).
21. Рішення загальних зборів господарського товариства можуть
бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку
недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61
Закону про господарські товариства ( 1576-12 ). Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані
порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і
проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у
загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань
порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах
тощо. При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних
зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в
них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати,
чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на
прийняття рішення, яке оскаржується.
22. У разі, якщо на порушення вимог статті 43 Закону про
господарські товариства ( 1576-12 ) питання не було включено до
опублікованого порядку денного загальних зборів товариства,
рішення цих зборів із зазначеного питання повинні визнаватися
недійсними через пряму заборону закону. Також повинні визнаватися недійсними рішення загальних
зборів, розглянутих у питаннях "Різне", "Організаційні питання"
тощо. Відповідно до роз'яснення ДКЦПФР від 10 листопада 1999 р.
N 24 ( va024312-99 ) не допускається включення до порядку денного
загальних зборів питань "Різне", "Організаційні питання", тому що
такі дії порушують право акціонера на попереднє ознайомлення з
порядком денним загальних зборів акціонерів, передбачене частиною
першою статті 43 Закону про господарські товариства ( 1576-12 ). У разі, якщо положення статуту та інших внутрішніх документів
товариства суперечать Закону про господарські товариства
( 1576-12 ), судам слід керуватися нормами закону. Зокрема, якщо у
внутрішніх документах передбачено можливість вирішення на
загальних зборах процедурних питань (питань, пов'язаних із
порядком проведення загальних зборів тощо) без включення їх до
порядку денного, такі положення внутрішніх документів суд не
повинен брати до уваги. Судовим рішенням не можуть включатися питання до порядку
денного загальних зборів товариства.
23. Не підлягають задоволенню позови акціонерів про
зобов'язання скликати позачергові загальні збори, оскільки стаття
45 Закону про господарські товариства ( 1576-12 ) надає
акціонерам, які володіють більш як 10% голосів, право самостійно
скликати позачергові загальні збори у разі, якщо правління не
виконує їх вимоги. При вирішенні питання щодо правомірності проведення такими
акціонерами реєстрації акціонерів (їх представників) на
позачергових загальних зборах господарським судам необхідно
керуватися вимогами законодавства, що регулює порядок скликання та
проведення загальних зборів.
24. Звернути увагу судів, що право участі у загальних зборах
акціонерів мають особи, які є власниками акцій на день проведення
загальних зборів (крім установчих зборів). Судам необхідно
враховувати, що згідно з абзацом 3 частини першої статті 5 Закону
про Національну депозитарну систему ( 710/97-ВР ) права на участь
в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних
цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до
реєстру власників іменних цінних паперів. Участь у загальних зборах та голосування на них є правом, а
не обов'язком акціонера. Відповідно до статті 19 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) правовий порядок в Україні ґрунтується на
засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити
те, що не передбачено законодавством. У зв'язку з цим суди не
вправі зобов'язати акціонера (учасника) товариства взяти участь чи
зареєструватися для участі у загальних зборах.
25. Згідно зі статтями 41, 60 Закону про господарські
товариства ( 1576-12 ) загальні збори визнаються правомочними,
якщо в них беруть участь акціонери (учасники), що мають відповідно
до статуту товариства більш як 60% голосів. У зв'язку з цим
положення установчих документів товариства, які встановлюють інші
правила щодо визначення кворуму, є такими, що суперечать закону і
не підлягають застосуванню. Відсутність кворуму на загальних зборах є безумовною
підставою для визнання в судовому порядку прийнятих загальними
зборами рішень недійсними. Загальні збори є неправомочними, якщо реєстрація акціонерів у
день проведення загальних зборів не здійснювалась (стаття 159 ЦК
( 435-15 ), стаття 41 Закону про господарські товариства
( 1576-12 )), у зв'язку з неможливістю визначення кворуму на
загальних зборах. Рішення, прийняті на таких загальних зборах, у
судовому порядку визнаються недійсними. Правомочність загальних зборів визначається на підставі
реєстру акціонерів у день проведення загальних зборів (частина
перша статті 41 Закону про господарські товариства ( 1576-12 )), а
не фактичної участі акціонерів у прийнятті загальними зборами
рішень.
26. Акціонери можуть брати участь у загальних зборах особисто
або через представника. Довіреності акціонерів повинні відповідати
загальним вимогам, передбаченим цивільним законодавством, зокрема
необхідно дотримуватися норми частини третьої статті 247 ЦК
( 435-15 ), згідно з якою довіреність, у якій не вказана дата її
вчинення, є нікчемною. У разі, якщо довіреність акціонера на право участі та
голосування на загальних зборах оформлена (складена або
посвідчена) з порушенням встановлених законодавством вимог, особа,
на ім'я якої видана довіреність, не має повноважень на участь та
голосування на загальних зборах. У зв'язку з цим голоси акціонера,
передані за такою довіреністю, не можуть враховуватися при
визначенні кворуму на загальних зборах та результатів голосування.
27. Звернути увагу судів на те, що процедура виходу учасника
з ТОВ, ТДВ, повного товариства і командитного товариства (статті
126, 148 ЦК ( 435-15 ), статті 54, 71 Закону про господарські
товариства ( 1576-12 )) не може бути застосована до АТ. У зв'язку
з цим не підлягають задоволенню позови щодо виходу зі складу
акціонерів шляхом виплати вартості акцій, які належать акціонеру. Не можуть бути також задоволені позови про виключення
акціонера зі складу АТ на таких підставах, як порушення акціонером
своїх обов'язків перед товариством, неявка на загальні збори
акціонерів чи відмова від участі у загальних зборах тощо.
28. При вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з
товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що
відповідно до ЦК ( 435-15 ) та Закону про господарські товариства
( 1576-12 ) учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з
товариства незалежно від згоди інших учасників та самого
товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується
ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих
документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з
товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій
особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.
Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють
право на вихід учасника з товариства, є незаконними. У разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв'язку з поданням
учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про
внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну
реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до
господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до
державної реєстрації змін в установчих документах товариства у
зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті
7 Закону про господарські товариства ( 1576-12 ).
29. При вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням учасника з
товариства, господарські суди, як випливає зі змісту статті 64
Закону про господарські товариства ( 1576-12 ), повинні дослідити
всі обставини, пов'язані з виключенням учасника з товариства, дати
оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для
товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю) учасника.
Якщо негативні наслідки ще не настали, потрібно правильно
визначити вірогідність їх настання. Необхідно встановити причинний
зв'язок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та
негативними наслідками для товариства, а також дослідити мотиви
поведінки учасника, форму вини тощо. Вирішуючи питання про наявність факту перешкоджання учасником
своїми діями досягненню цілей товариства, необхідно встановити, що
поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи
робить її практично неможливою. Господарські суди повинні враховувати як фактичні обставини,
що були підставою для виключення учасника з товариства, так і
дотримання вимог законодавства та установчих документів при
скликанні та проведенні відповідних загальних зборів. Виключення учасника з ТОВ чи ТДВ відповідно до статті 59
Закону про господарські товариства ( 1576-12 ) належить до
компетенції зборів ТОВ (ТДВ), а не суду.
30. Прийняття рішення про вступ спадкоємця (правонаступника)
учасника до ТОВ (ТДВ) належить до компетенції загальних зборів
учасників товариства. При визначенні порядку і способу обчислення вартості частини
майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати
учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і
строків їх виплати господарські суди мають застосовувати
відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість
частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати
вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку,
встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному
капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу
(виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку
здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства. У разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив)
свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується
дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині
вкладу. Якщо при вирішенні спору буде встановлено, що на момент
виходу (виключення) учасника у товариства відсутні чисті активи,
господарський суд відмовляє у відповідному позові у зв'язку з
відсутністю в товариства майна, що підлягає виплаті. Відповідно до частини п'ятої статті 147 ЦК ( 435-15 )
аналогічно визначається вартість частини майна ТОВ (ТДВ), яка
підлягає видачі або виплаті правонаступнику юридичної
особи-учасника товариства або спадкоємцю фізичної особи-учасника у
випадку відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до
товариства або відмови у прийнятті до товариства. Її вартість
визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті)
учасника (стаття 55 Закону про господарські товариства
( 1576-12 )).
31. Продаж учасником частки (її частини) з порушенням
переважного права купівлі інших учасників (частина друга статті
147 ЦК ( 435-15 ), частина друга статті 53 Закону про господарські
товариства ( 1576-12 )) не зумовлює недійсність такого правочину.
У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред'явити до
суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за
аналогією з нормою частини четвертої статті 362 ЦК ( 435-15 ). При цьому господарські суди повинні враховувати, що як
купівлю-продаж частки (її частини) у статутному капіталі
товариства відповідно до глави 54 ЦК ( 435-15 ) необхідно розуміти
також і передання її у власність за договором міни. Особа, яка придбала частку в статутному капіталі ТОВ чи ТДВ,
здійснює права і виконує обов'язки учасника товариства з моменту
набуття права власності на частку в статутному капіталі.
32. Норма частини третьої статті 81 ГК ( 436-15 ), яка
встановлює переважне право акціонерів ЗАТ на придбання акцій, є
імперативною, у зв'язку з чим це право не може бути обмежено
установчими документами ЗАТ. Продаж акціонером ЗАТ акцій з порушенням переважного права не
зумовлює недійсність відповідного правочину. Наслідком такого
порушення є право будь-якого акціонера ЗАТ вимагати в судовому
порядку переведення на нього прав та обов'язків покупця за
аналогією з нормою частини четвертої статті 362 ЦК ( 435-15 ). У зв'язку із законодавчою неврегульованістю порядку
реалізації акціонерами ЗАТ переважного права на придбання акцій,
що продаються іншими акціонерами товариства третім особам,
господарські суди мають застосовувати відповідні положення
установчих документів товариства. У разі неврегульованості в
установчих документах акціонери мають переважне право купівлі
пропорційно кількості належних їм акцій. Купівлею-продажем акцій ЗАТ відповідно до глави 54 ЦК
( 435-15 ) необхідно вважати також і передання їх у власність за
договором міни. На випадки переходу акцій ЗАТ у власність у
порядку універсального правонаступництва переважне право купівлі
не поширюється.
33. При вирішенні спорів, пов'язаних із формуванням та зміною
розміру статутного капіталу господарського товариства, судам
необхідно керуватися нижченаведеним. Якщо акти приймання-передачі
та положення установчих документів товариства не передбачають
застережень про те, що внеском учасника до статутного капіталу
товариства є майнові права, у тому числі право користування
майном, то майновий внесок учасника до статутного (складеного)
капіталу є об'єктом права власності товариства.
34. Безумовною підставою для визнання рішень загальних зборів
щодо зміни розміру статутного капіталу АТ недійсними є
недотримання у повідомленні про загальні збори встановлених
законодавством вимог (стаття 40 Закону про господарські товариства
( 1576-12 ), Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру
статутного капіталу акціонерного товариства, затвердженим рішенням
ДКЦПФР від 22 лютого 2007 р. N 387 ( z0280-07 )). У судовому порядку можуть бути визнані недійсними також
рішення загальних зборів щодо зміни статутного капіталу товариства
й у випадку надання товариством недостовірної інформації у цьому
повідомленні як надання завідомо недостовірної інформації (абзац
четвертий частини першої статті 11 Закону України від 30 жовтня
1996 р. N 448/96-ВР ( 448/96-ВР ) "Про державне регулювання ринку
цінних паперів в Україні"). При розгляді спорів про визнання недійсним рішення загальних
зборів щодо збільшення (зменшення) статутного капіталу товариства
господарські суди повинні з'ясувати, чи були загальні підстави для
визнання загальних зборів недійсними (порушення порядку скликання
та проведення загальних зборів), а також спеціальні підстави,
зокрема дотримання правил повідомлення про загальні збори з питань
змін статутного капіталу товариства. При цьому не повинні братися до уваги доводи позивачів
(акціонерів) щодо господарської доцільності прийняття рішень про
збільшення (зменшення) статутного капіталу, зокрема про те, що
відповідним рішенням порушуються їх права, пов'язані з
інвестуванням коштів до статутного капіталу товариства, тощо.
35. Господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати
акціонеру (учаснику) частки прибутку (дивідендів) лише у разі
невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення
загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено
відповідним рішенням (статті 10, 41, 59 Закону про господарські
товариства ( 1576-12 ), стаття 158 ЦК ( 435-15 )). У разі, якщо загальні збори прийняли рішення не розподіляти
прибуток товариства, господарський суд не може підміняти вищий
орган управління товариства і втручатися у господарську діяльність
товариства. Господарським судам необхідно враховувати також умови та
порядок розподілу та виплати дивідендів, а також обмеження на їх
виплату, встановлені частиною третьою статті 158 ЦК ( 435-15 )
щодо випадків, коли АТ не має права оголошувати та виплачувати
дивіденди.
36. Способом захисту права учасника господарського товариства
на отримання інформації про діяльність товариства (пункт "г"
частини першої статті 10 Закону про господарські товариства
( 1576-12 ), стаття 116 ЦК ( 435-15 ), частина перша статті 88 ГК
( 436-15 )) є спонукання в судовому порядку до виконання
товариством дій - надання відповідної інформації. Господарське товариство зобов'язане надавати учаснику
(акціонеру) на його вимогу лише документи звітного характеру
(річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність
товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів
управління товариства) та інформацію, що міститься в установчих
документах товариства, а не будь-яку інформацію щодо господарської
діяльності товариства, якщо інше не передбачено установчими
документами товариства. Зі змісту статті 9 Закону України від 2 жовтня 1992 р.
N 2657-XII ( 2657-12 ) "Про інформацію" суди не вправі
зобов'язувати товариство надати інші документи про діяльність
товариства, оскільки це є незаконним втручанням у внутрішню
господарську діяльність товариства.
37. Учасник (акціонер) товариства може вимагати надання
інформації про діяльність товариства з дати, коли він набув
статусу учасника (акціонера). Відповідно до статті 5 Закону про
Національну депозитарну систему ( 710/97-ВР ) реалізація
корпоративних прав, що випливають з акції (в тому числі і права на
отримання інформації про діяльність товариства), є можливою лише
після внесення відповідних змін до реєстру власників іменних
цінних паперів. Господарським судам необхідно також враховувати процедуру
надання учасникам (акціонерам) інформації про діяльність
товариства, встановлену господарським товариством. У разі, якщо
товариством визначено порядок доступу до інформації про діяльність
товариства відповідно до вимог статей 33, 35 Закону України "Про
інформацію" ( 2657-12 ) та роз'яснень ДКЦПФР від 29 жовтня 2002 р.
N 5 ( v0005312-02 ) "Про порядок застосування пункту "г" статті 10
Закону України "Про господарські товариства" акціонер (учасник)
товариства може реалізувати своє право на отримання інформації в
установленому порядку.
38. Учасники товариства (акціонери), а також інші особи,
права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради
чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду
відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий
орган товариства є його органами управління, що приймають
обов'язкові для виконання рішення. Це відповідає також нормі
статті 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ). Судам необхідно враховувати, що прийняття іншими органами
товариства рішень з питань, віднесених до виключної компетенції
загальних зборів (статті 145, 159 ЦК ( 435-15 ), стаття 41 Закону
про господарські товариства ( 1576-12 )), є перевищенням їхньої
компетенції, а тому ці рішення можуть бути визнаними в судовому
порядку недійсними.
39. Рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в
судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом
пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення
не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні
інтереси учасника (акціонера) товариства. Відповідачем за таким
позовом є товариство. При вирішенні спорів, пов'язаних з порядком скликання і
роботи наглядової ради товариства, визначенням правомочності її
засідання, необхідно застосовувати положення установчих документів
товариства. У випадку їх неврегульованості в установчих документах
застосовується аналогія закону в частині норм, що регулюють
відповідні питання скликання та проведення загальних зборів
товариства (обов'язковість повідомлення усіх членів наглядової
ради про проведення засідання, надання інформації з питань порядку
денного, правомочність, порядок прийняття рішення). До компетенції судів не належить вирішення спорів про
включення учасника (акціонера) товариства до складу наглядової
ради чи його виключення. Згідно зі статтею 41 Закону про
господарські товариства ( 1576-12 ) обрання та відкликання членів
наглядової ради належить до виключної компетенції загальних зборів
товариства. Не є підвідомчими судам також спори про визнання недійсним
протоколу засідання наглядової ради товариства.
40. При вирішенні спорів, пов'язаних з розмежуванням
компетенції голови та членів колегіального виконавчого органу
товариства, господарським судам необхідно враховувати
нижченаведене. У разі, якщо в статуті товариства передбачено, що
його виконавчий орган діє у складі кількох осіб, а отже, голова
правління не є самостійним органом управління, тому для набуття
товариством цивільних прав і обов'язків він на підставі частини
другої статті 99 та статті 161 ЦК ( 435-15 ) повинен виносити
відповідні питання на розгляд засідання правління чи загальних
зборів акціонерів. Звернути увагу судів, що порядок скликання та визначення
кворуму в засіданні колегіального виконавчого органу товариства
повинні передбачатися в установчих документах товариства. У разі
їх неврегульованості судам необхідно за аналогією застосовувати
положення законодавства, що встановлюють кворум та інші питання
щодо загальних зборів відповідного товариства (обов'язковість
повідомлення усіх членів колегіального виконавчого органу про
проведення засідання, надання інформації з питань порядку денного,
правомочність, порядок прийняття рішення). Судам необхідно враховувати, що в пункті "і" частини п'ятої
статті 41 Закону про господарські товариства ( 1576-12 ) до
компетенції загальних зборів віднесено затвердження договорів
(угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті
товариства, а не їх укладення. У разі, якщо в установчих
документах товариства право виконавчого органу товариства на
укладення договору не обмежено, факт незатвердження договору після
укладення не зумовлює його недійсності.
41. При розгляді справ за позовами про визнання повноважень
членів (члена) виконавчого органу, наглядової ради та інших
органів товариства припиненими у зв'язку зі спливом строку, на
який вони були обрані (призначені), судам необхідно враховувати,
що такого способу захисту прав та законних інтересів чинним
законодавством не передбачено. Повноваження посадових осіб
товариства припиняються їх переобранням, і вирішення цього питання
не належить до компетенції судів.
42. При вирішенні спорів щодо визнання недійсними правочинів,
укладених виконавчим органом господарського товариства, рішення
загальних зборів про обрання якого на посаду визнано у судовому
порядку недійсним, судам необхідно керуватися частиною третьою
статті 92, статтею 241 ЦК ( 435-15 ). Зокрема, у відносинах із
третіми особами обмеження повноважень щодо представництва
юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли
юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма
обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є
гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим
стандартом у світовій практиці, зокрема відповідно до Першої
директиви 68/151/ЄЕС ( 994_453 ) Ради Європейських співтовариств
від 9 березня 1968 р.
43. Звернути увагу господарських судів на те, що заходи до
забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених
статтею 66 ГПК ( 1798-12 ): якщо невжиття таких заходів може
утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського
суду. Перелік заходів до забезпечення позову, встановлений статтею
67 ГПК ( 1798-12 ), є вичерпним. У зв'язку з цим заборона проведення загальних зборів
учасників (акціонерів) товариства фактично означає заборону
товариству здійснювати свою діяльність у частині компетенції
загальних зборів. Господарським судам необхідно враховувати
заборону незаконного втручання органів державної влади та органів
місцевого самоврядування, в тому числі і судів, у господарські
відносини (стаття 6 ГК ( 436-15 )). Заборона проведення загальних зборів учасників (акціонерів)
товариства порушує також право учасників (акціонерів) товариства
брати участь в управлінні товариством. У справах за позовами про визнання недійсними рішень
загальних зборів товариства відсутній причинно-наслідковий зв'язок
між можливістю виконання такого судового рішення та вжиттям
господарським судом заходів до забезпечення позову шляхом заборони
проводити загальні збори учасників (акціонерів) товариства. Суди не вправі шляхом вжиття заходів до забезпечення позову у
спорах про визнання недійсними органів управління господарського
товариства, визнання недійсними правочинів щодо акцій товариства,
застосування наслідків недійсності таких правочинів, а також по
інших спорах забороняти господарському товариству, його органам чи
акціонерам (учасникам) проводити загальні збори учасників
(акціонерів) товариства. Суди не вправі також вживати заходи до
забезпечення позову, які фактично означають заборону на проведення
загальних зборів учасників (акціонерів) товариства, зокрема
реєструватися для участі у загальних зборах, забороняти
реєстратору надавати реєстр акціонерів на день проведення
загальних зборів тощо.
44. Забезпечуючи позов шляхом заборони відповідачеві вчиняти
певні дії, господарські суди лише за наявності підстав,
передбачених статтею 66 ГПК ( 1798-12 ), вправі заборонити
товариству приймати на загальних зборах рішення з конкретних
питань, включених до порядку денного, і лише за умови, що ці
питання безпосередньо пов'язані з предметом спору. Заходи до
забезпечення позову не повинні призводити до фактичної
неможливості господарського товариства здійснювати діяльність, а
також порушення товариством чинного законодавства.
45. При вирішенні питання про забезпечення позову
господарські суди повинні оцінювати обґрунтованість доводів
заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з
урахуванням таких умов: - наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення
позову і предметом позовної вимоги; - імовірність ускладнення виконання або невиконання судового
рішення у разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів
прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками
вказаного судового розгляду. У судових рішеннях про визнання недійсними актів
установлюється факт відповідності акта вимогам законодавства і
наявність порушення прав позивача та не встановлюється обов'язок
відповідача вчиняти певні дії. У зв'язку з цим забезпечення таких
позовів шляхом заборони виконувати рішення загальних зборів не
перебуває у необхідному (обов'язковому) зв'язку з позовними
вимогами, їх предметом. Забезпечення позову про визнання недійсним договору
купівлі-продажу акцій шляхом заборони акціонеру брати участь в
управлінні товариством не має причинно-наслідкового зв'язку з
умовою, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити
неможливим виконання рішення суду. У зв'язку з тим, що договір
купівлі-продажу визнається недійсним з моменту укладення, питання
про правомірність здійснення права на участь у загальних зборах
акціонерів може бути предметом окремого позову. Проте це не має
прямого зв'язку з виконанням такого судового рішення.