Щодо перестрахування у нерезидентів.
Якщо попередній закон визначав, що з оподатковуваного доходу страховика не виключаються страхові платежі, сплачені ними на користь перестраховиків-нерезидентів, то Податковий кодекс вже не містить таких обмежень.
Щодо страхових резервів.
Якщо попередній закон не надавав жодних пільг страховикам щодо формування ними страхових резервів, то Податковий кодекс визначає, що сума зменшення страхового резерву у загальному порядку повинна включатися до валового доходу, а сума відповідного збільшення – до валових витрат. Це означає, що страховик, відносячи певні суми зароблених премій до страхових резервів управі цілком легально мінімізувати податок на прибуток.
Щодо регресних вимог.
Попередній закон прямо не встановлював, що доходи від реалізації регресних вимог до особи, відповідальної за збитки, включаються до валового доходу страховика, а відтак застосовувалася загальна норма, яка не передбачала включення зазначених надходжень до валових доходів. У свою чергу, Податковий кодекс прямо визначає, що доходи страховика від задоволення його регресних вимог повинні включатися до його валового доходу.
Щодо валових витрат страхувальників.
Попередній закон передбачав, що у загальному порядку віднесення витрат щодо страхування (крім медичного, пенсійного та за обов’язковими видами) до валових витрат платника дозволяється у розмірі, що не перевищує 5 % його валових витрат за звітний податковий період. Разом із тим, Податковий кодекс таких обмежень не встановлює, передбачаючи лише, що таке страхування не повинно здійснюватися на користь сторонніх осіб або працівників підприємства, якщо тільки зазначене страхування не є обов’язковим.
З огляду на це підприємства зможуть більш широко використовувати механізми страхування у своїй діяльності, включаючи відповідні витрати до складу валових витрат.
Доходи страховика від позастрахової діяльності оподатковуються за ставкою 23%
Ст. 156 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (далі — ПКУ) визначено особливості оподаткування страховика. Водночас п. 8 підрозд. 4 р. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (далі — ПКУ) визначено, що за результатами діяльності протягом одного року з дня набрання чинності розділом ІІІ ПКУ страховики, які отримують доходи від провадження страхової діяльності, крім діяльності з виконання договорів довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», а також від діяльності, що не пов’язана із страхуванням, обчислюють та сплачують податок на прибуток таким чином: протягом звітного податкового року страховики щокварталу сплачують податок за ставкою 3 відсотки суми страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, отриманих (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування,співстрахування та перестрахування ризиків на території України або за її межами; за результатами звітного року страховики розраховують розмір податку на прибуток, що обчислюється від оподатковуваного прибутку у порядку, встановленому ст. 156 та пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, але не сплачують його. З огляду на викладене, оподаткування доходів страховика від діяльності, не пов’язаної зі страхуванням, здійснюється відповідно до п. 156.1 ст. 156 ПКУ. Об’єктом оподаткування є прибуток, отриманий від провадження такої діяльності, який у 2011 році оподатковується за ставкою 23 відсотки (п. 151. 1 ст. 151, п. 10 підрозд. 4 р. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
ТЕМА 7. СТРАХОВИЙ ТАРИФ ЯК ОСНОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗЗБИТКОВОСТІ СТРАХОВИХ ОПЕРАЦІЙ