Порядок виконання роботи
1. Для побудови плану магнітні азимути ліній переводять у румби за відомими співвідношеннями між ними, нанесеними на рис. 1.
Рис. 1. Залежність між азимутами й румбами.
2. Для вдалого розміщення креслення на аркуші паперу формату А4 потрібно правильно визначити положення першої точки побудови. Її вибирають з таким розрахунком, аби ділянка розмістилась приблизно посередині. Через точку проводять вертикальну лінію, яка позначає напрямок магнітного меридіана.
3. Далі будують окружну межу ділянки за румбами та довжинами ліній. Спочатку за допомогою транспортира відкладають кут, який відповідає напрямку та величині румба лінії 1 – 2. Зрозуміло, якщо румб лінії ПнС, то величину кута відкладають від північного напрямку меридіана вправо, якщо ПнЗ – вліво від нього; за напрямком лінії на ПдС кутову величину румба відкладають від південного напрямку меридіана вправо, а ПдЗ – вліво, як показано стрілками на рис. 1.
За означеним напрямком від першої точки проводять пряму, на якій відкладають довжину лінії 1 – 2. Через отриману точку 2 проводять меридіан, від якого відкладають румб лінії 2 – 3 та її довжину. У цій же послідовності будують решту точок полігона. Після закінчення побудови кінцева точка має збігатися з початковою. Як правило, через неточність побудови цього не вдається досягнути. Тому отримуємо точку 1¢, наближену до точки 1 на відстань відповідної похибки.
4. Відстань між точками 1¢– 1, виражену в масштабі плану, називають лінійною (абсолютною) нев’язкою faбс . Її допустимість оцінюють за відносною нев’язкою – відношенням величини абсолютної нев’язки до периметра (суми довжин сторін) полігона P. Відносна нев’язка не має перевищувати 1/200 периметра, тобто:
Якщо вона недопустима, то шукають помилки, які можуть бути із-за непаралельності меридіанів у окремих точках полігона, через неточності відкладання кутових величин румбів та довжин сторін.
За допустимої нев’язки проводять ув’язку полігона графічним способом. Для цього на горизонтальній лінії у масштабі 1:5000 послідовно відкладають сторони полігона 1–2, 2–3, 3–4, 4–5, та 5–1¢. У кінцевій точці будують перпендикуляр, на якому циркулем-вимірником відкладають абсолютну величину отриманої нев’язки. З’єднавши отриману точку «1'» з початковою точкою «1», отримують трикутник нев’язок. Довжини перпендикулярів, проведених з точок 2, 3, 4, 5 до перетину з гіпотенузою цього трикутника, вказують на величину зміщення точок полігона під час їх ув’язки.
Для ув’язки у кожній точці полігона проводять лінії паралельно до нев’язки 1¢-1, на яких відкладають циркулем-вимірником величини поправок. Отримані точки з’єднують послідовно лініями та отримують ув’язаний полігон, зображуючи його суцільною лінією.
5. Ситуацію всередині полігона наносять способами, якими її знімали, керуючись даними польових вимірювань за своїм варіантом (табл. 1) та абрисами знімання, поданими на рис. 2.
6. Для побудови контура сіножаті транспортир прикладають до меридіана, проведеного через точку 2 полігона (ув’язану), і відкладають румби ліній на точки a, b, c, d, e та відстані до них. Лінія, яка послідовно з’єднує отримані точки, і є межею даної ділянки. Прикладаючи транспортир до меридіанів, проведених через точки 4 та 5 полігона, відкладають румби ліній 4-К та 5-К, точка перетину яких і вказує місцеположення колодязя на плані.
а б
Рис. 2. Абриси знімання: а – межі сіножаті полярним способом; б – колодязя способом засічок.
7. Оформлення креслення плану лісової ділянки за даними бусольного знімання потрібно виконати відповідно до поданого в табл. 1 зразка та наступних вимог:
Таблиця 1
Вихідні дані для побудови плану за результатами бусольного знімання
1. Дані знімання окружної межі земельної ділянки способом обходу
| № варіанта | Магнітні азимути сторін, ° | Довжини сторін, м | ||||||||
| 1–2 | 2–3 | 3–4 | 4–5 | 5–1 | 1–2 | 2–3 | 3–4 | 4–5 | 5–1 | |
| 70,1 | 67,3 | 75,6 | 70,8 | 71,0 | ||||||
| 64,0 | 70,0 | 90,0 | 88,5 | 92,6 | ||||||
| 70,1 | 67,3 | 75,6 | 70,8 | 72,4 | ||||||
| 64,2 | 70,0 | 65,5 | 79,5 | 70,1 | ||||||
| 63,6 | 72,9 | 72,1 | 66,5 | 79,1 | ||||||
| 63,2 | 78,0 | 77,5 | 63,0 | 70,0 | ||||||
| 75,5 | 86,0 | 61,4 | 72,0 | 64,5 | ||||||
| ЗІ | 63,8 | 78,9 | 72,0 | 66,6 | 87,5 | |||||
| 74,0 | 66,0 | 54,0 | 60,0 | 80,0 | ||||||
| 65,2 | 78,1 | 77,6 | 63,1 | 69,5 | ||||||
| 75,9 | 66,0 | 64,5 | 63,5 | 80,0 | ||||||
| 62,3 | 99,8 | 71,5 | 64,0 | 58.5 | ||||||
| 62,4 | 99,7 | 71,6 | 64,0 | 58,4 | ||||||
| 75,9 | 66,1 | 64,4 | 63,6 | 80.7 | ||||||
| 76,0 | 65,9 | 64 ,5 | 63,4 | 80,7 | ||||||
| 75,8 | 66,1 | 64,6 | 63,4 | 80,6 | ||||||
| 61,8 | 74,0 | 75,0 | 66,5 | 81,2 | ||||||
| 70,1 | 68,0 | 76,0 | 70,0 | 71,0 | ||||||
| 59,0 | 99,0 | 69,0 | 64,4 | 61,0 | ||||||
| 70,1 | 68,0 | 76,0 | 70,1 | 71,0 | ||||||
| 64,0 | 69,7 | 65,5 | 79,5 | 74,0 | ||||||
| 60,0 | 99,0 | 69,2 | 64,3 | 62,0 | ||||||
| 73,6 | 66,0 | 64,8 | 63,8 | 80,8 | ||||||
| 65,0 | 77,6 | 77,0 | 63,2 | 77,7 | ||||||
| 63,4 | 77,8 | 77,2 | 62,4 | 76,0 | ||||||
| 64,6 | 75,8 | 77,7 | 63,0 | 77,8 | ||||||
| 63,0 | 77,8 | 77,4 | 63,0 | 77,2 | ||||||
| 65,0 | 77,8 | 77,4 | 63,0 | 775б | ||||||
| 75,4 | 86,2 | 59,8 | 72,8 | 62,8 | ||||||
| 75,4 | 56,2 | 59,8 | 72,8 | 64,6 |
2. Дані знімання колодязя способом засічок
| Азимути ліній, ° | Варіанти | ||||||||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | |
| 4 - К | |||||||||||||||
| 5 - К |
| Азимути ліній, ° | Варіанти | ||||||||||||||
| 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | |
| 4 - К | |||||||||||||||
| 5 - К |
Продовження табл 1
3. Дані знімання межі сіножаті полярним способом
| № варіанта | Магнітні азимути ліній, ° | Довжини ліній, м | ||||||||
| 2-a | 2-b | 2-c | 2-d | 2-e | 2-a | 2-b | 2-c | 2-d | 2-e | |
| 35,0 | 40,0 | 34,5 | 44,0 | 55,0 | ||||||
| 52,0 | 56,5 | 50,0 | 48,0 | 40,0 | ||||||
| 40,0 | 45,0 | 42,5 | 40,0 | 20,0 | ||||||
| 55,0 | 64,0 | 67,0 | 62,5 | 49,5 | ||||||
| 54,0 | 56,0 | 52,0 | 46,0 | 34,0 | ||||||
| 41,0 | 36,0 | 30,0 | 38,0 | 37,0 | ||||||
| 53,0 | 40,0 | 33,0 | 36,0 | 44,0 | ||||||
| 47,0 | 34,0 | 18,0 | 25,0 | 35,0 | ||||||
| 30,0 | 33,0 | 39,0 | 43,0 | 52,0 | ||||||
| 45,0 | 46,0 | 42,0 | 32,0 | 35,0 | ||||||
| 45,4 | 30,0 | 35,2 | 31,0 | 40,6 | ||||||
| 36,6 | 35,6 | 29,8 | 40,4 | 37,6 | ||||||
| 55,6 | 42,0 | 44,8 | 41,6 | 44,6 | ||||||
| 42,0 | 32,0 | 30,8 | 31,8 | 43,2 | ||||||
| 37,6 | 38,0 | 30,0 | 34,2 | 43,8 | ||||||
| 37,2 | 33,6 | 55,2 | 45,6 | 40,6 | ||||||
| 45,2 | 49,6 | 41,4 | 40,6 | 41,2 | ||||||
| 52,4 | 51,2 | 60,4 | 50,2 | 43,6 | ||||||
| 60,6 | 56,6 | 49,0 | 44,0 | 39,0 | ||||||
| 46,4 | 42,8 | 42,6 | 39,2 | 42,0 | ||||||
| 57,6 | 50,0 | 45,0 | 45,2 | 47,6 | ||||||
| 41,6 | 47,2 | 30,8 | 38,7 | 26,4 | ||||||
| 23,7 | 39,4 | 50,9 | 48,6 | 51,1 | ||||||
| 35,0 | 54,5 | 46,0 | 35,5 | 31,9 | ||||||
| 26,3 | ЗІ,5 | 43,4 | 46.8 | 43,5 | ||||||
| 36,2 | 49,8 | 39,0 | 38,6 | 26,0 | ||||||
| 46,0 | 51,0 | 43,0 | 36,0 | 42,4 | ||||||
| 44,6 | 30,0 | 46,0 | 42,0 | 52,0 | ||||||
| 54,0 | 44,0 | 50,0 | 42,0 | 52,0 | ||||||
| ІЗ | 55,0 | 43,0 | 38,0 | 44,2 | 56,0 |
- всі контури та написи кресляться чорним, окрім гідрографічних об’єктів (наприклад колодязь – синім кольором) та спеціальних побудов (неув’язаний контур ділянки можна зобразити червоним, або зеленим кольором);
- сінокіс позначається спеціальним умовним знаком: подвійними штрихами, що розміщені у шаховому порядку по сітці розміром 5×5 мм. Товщина штрихів 0,1 мм, відстань між ними в парі 0,8 мм, висота – 1 мм;
- заголовок плану креслять топографічним напівжирним шрифтом: висота слова «ПЛАН» – 10 мм, а інших слів заголовка – 5 мм.
- напроти середини кожної лінії контуру плану на відстані 1 см дається напис у вигляді дробу, в чисельнику якого вказується напрям лінії (румб), а в знаменнику її довжина. Розмір великих літер та цифр у чисельнику – 2,5 мм, у знаменнику – 3 мм, відстань між нижньою межею чисельника і верхньою межею знаменника – 2 мм, риска дробу проводиться посередині між чисельником та знаменником (на відстані 1 мм від них).
Ув’язаний полігон показують суцільною лінією, неув’язаний – штриховою. Елементи допоміжної побудови прибирають (рис. 3).
Рис. 3. Зразок оформленнгя плану ділянки, побудований за даними бусольного знімання.
Контрольні запитання для самоперевірки
1. Принципи бусольної зйомки?
2. Переваги та недоліки бусольної зйомки?
3. Методологія здійснення бусольної зйомки?
Рекомендована література
1. Клюшин Е.Б., Киселев М.И., Михелев Д.Ш., Фельдман В.Д. Инженерная геодезия. – М.: Высшая школа, 2000. – 464 с.
2. Геодезія. Частина перша (за загальною редакцією професора, д.т.н. Могильного С.Г. і професора, д.т.н. Войтенка С.П.). – Чернігів, КП „Видавництво „Чернігівські обереги”, 2002 р. – 408 с.
3. Визгин А. А., Ганьшин В. Н., Коугия В.А., Купчинов И.И., Хренов Л.С. Инженерная геодезия / Под общей ред. проф. Л.С. Хренова. – М.: Высшая школа, 1985. – 352 с.
4. Визгин А.А., Коугия В.А., Хренов Л.С. Практикум по инженерной геодезии: Учебное пособие для вузов. – М. : Недра, 1989. – 286 с.
7. Ямбаев Х.К., Голыгин Н.Х. Геодезическое инструментоведение. Практикум: Учебное пособие для вузов. – М.: “ЮКИС” 2005. – 312 c.
11. Инструкция по нивелированию І, ІІ, ІІІ, ІV классов. – М: Недра, 1990. – 167 с.
12. Справочник по инженерной геодезии / П.И. Баран, Н.Г. Видуев, С.П . Войтенко, Ю.В. Полищук, П.Г. Шевердин ; Под общей ред. Н.Г.Видуева. – К.: Вища школа, 1978. – 376 с.
13. Інструкція з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 / ГКНТА –2.04-02-98 (видання офіційне, виправлене та доповнене). – К.: ГУГКК, 1999. – 156 с.