Компонувальна схема
Корпус картера механічної коробки передач як правило виконують нерозбірним з наступною послідовністю зборки.
В корпус встановлюють:
– проміжний вал в зборі, закріплюючи кришки і стакани підшипників, через регулювальні прокладки;
– вихідний вал коробки передач, закріплюючи його на задній опорі.
– шестерню задньої передачі в зборі з голчастими підшипниками;
– первинний вал коробки передач в зборі з кришками;
– штоки перемикання передач, закріплюючи на них повзуни і вилки перемикання передач;
– наконечник важеля перемикання передач;
– блокувальні кульки в кришку і важіль перемикання передач.
Зразок компонувальної кінематичної схеми коробки передач наведено на рисунку 6.1.
Рисунок 6.1– Схема коробки передач (А1, А2, В1, В2 – підшипники)
Вихідні дані:
– кількість ступенів коробки передач – 5 (за розрахунком, або за прототипом);
– максимальний крутний момент на вихідному валу автомобіля при
nM=2400 хв-1 Mкр max = Mкр ∙і1∙і0 = 106∙3,67 ∙3,9= 1517,2 Н∙м (і1,і0 – передавальні числа відповідно першої передачі КПП і головної передачі, розраховуються або приймаються за прототипом);
– радіус кочення колеса автомобіля rk = 0,33м (за прототипом);
– кут нахилу зубів зубчастих коліс β = 30 град (22…38 – для автомобілів);
– відносний пробіг на 1, 2, 3, 4, 5 передачах становить відповідно 0,01, 0,04, 0,2, 0,75, 0,75 [2];
– модулі зубчастого зачеплення 1, 2, 3, 4, 5 передач приймаємо попередньо 3,0 ([2], стор 180, табл. 7.3);
– кількість зубів шестерень коробки передач 
= 18; 
= 28 (за розрахунком або [2], стор.180, табл.7.3);
– передавальне число головної передачі і0 = 3,9;
– передавальні числа передач 1-ї; 2-ї; 3-ї; 4-ї; 5-ї – відповідно 3,67; 2,10; 1,36; 1,00; 0,82 (за розрахунком або за прототипом).