Естетичний напрямок у дизайні: пошуки нових рішень (1870 – 1890)
1. Формування нових теоретичних поглядів і творчих підходів щодо розвитку дизайну в європейському суспільстві середини ХІХ століття.
2. Контингент прихильників естетичного напрямку в прикладному мистецтві.
3. Меблі естетичного напрямку.
4. Скло і кераміка доби.
5. Натуралізм і геометрія у виробах зі срібла і металу.
6. Впливи японізму і ботанічних досліджень на орнаментику тканин.
Естетичний напрямок зароджується в Британії і розповсюджується по всій Європі та Америці як певна реакція на сильні захоплення готикою та історизмом взагалі. Художники-декоратори переглядають і комбінують культурні цінності, вивчають старі і нові технології з метою створення зовсім нового стилю. Рух почався Англії, коли художники Оуен Джонс (1809-74) та Крістофер Дрессер (1804 -1904) систематизують теорії, що виходять за межі просто декору.
Естетичний напрямок (рух) - розвиток реформістського напрямку в дизайні в 1860-і – 1870-і роки, в якому головною метою було «Мистецтво заради мистецтва». На цей стиль значно вплинуло японське декоративне мистецтво – його абстрактні та геометричні форми - англійський дизайн кінця 17 – початку18 століть та китайська біло-блакитна порцеляна. Прості форми і чисті поверхні були реакцією на ускладнені твори стилів історизму, при цьому часто використовувався асиметричний орнамент. Характерні мотиви – соняшники, віяла, півнячі пера та бамбук.
Основна ідея філософії Дрессера і Джонса полягала в тому, що моделлю для розвитку сучасного декоративного мистецтва повинна служити природа і кращі декоративні роботи різних епох і культур – в тому числі неєвропейських – які стали доступними завдяки виставкам і колекціям і повинні освоюватись сучасними авторам художниками. В «Граматиці орнаменту» Джонса багато мотивів арабських, китайських, єгипетських, а у любителя ботаніки Дрессера – приклади рослинних форм і орнаментів на структурній основі. Обидва вірили, що декор повинен бути функціональним і що взагалі слід відмовитись від ілюзії глибини на користь двовимірності. Естетика дизайну відчуває сильний вплив японської графіки та декоративного мистецтва, що були показані на Міжнародних виставках в Лондоні (1862), Парижі (1867) «Виставці століття» у Філадельфії (1876), а потім пішли у роздрібний продаж фірми «Ліберті», заснованої в 1875 році. Нові для Заходу абстрактно-геометричні узори і найвища якість японських творів – тканин, біло-синьої кераміки, бронзи, оздоблені слоновою кісткою і лаками - вразили і митців і промисловців. Кларенс Кук (1828-1900) у книзі «Що нам робити зі своїми стінами?» писав, що класичні закони симетрії і композиції скоро не вважатимуться абсолютними нормами. Східні форми надавались для меблів, для кераміки тощо. Вони використовувались майже у всіх виробах з металу фірми «Тіффані» з 1870 року. У Франції «японізм» процвітає в кераміці, склі, художньому металі. В оформленні приміщень широко застосовується дерево. Спершу Естетичний напрямок робив акцент на простоту і доступність. Однак захоплення декоративністю у поєднанні з захопленням далекосхідними мотивами змінює підходи і згодом дизайн стає вишукано розкішним. Побоювання пустоти, характерної для японського мистецтва і незвичної європейцям, пом’якшувалось пробілами, яким протистояли асиметрично організовані мотиви. Пишний декор, навіяний Сходом, містив мотиви тварин (жабки, летючі миші), птахів (лелеки, журавлі), комах (бабки, метелики), рослин (бамбук, сосна, квітуча вишня, хризантеми), віял, гребенів тощо. Серед улюблених мотивів також – лілеї, просо, палітри і мольберти, павичі і павині пера і, нарешті – соняшник, який вінчає Естетичний напрямок.
Контингент прихильників естетичного напрямку поповнюється за рахунок всесвітніх виставок 1871-1878 років у Лондоні, Відні, Філадельфії та Парижі. Дуже активно розвивається теорія дизайну, виходять у світ посібники і статті Чарльза Істлейка (1836-1906), Брюса Толберта (1838-1881) та інших. Зростання міст і механізованого виробництва, зростання добробуту обумовили попит на високоякісні мистецькі твори. Промисловці наймають дизайнерів, поширюють нові та відроджені технології. Величезного значення набуває стилістична єдність і відомі митці працюють одразу в кількох галузях. Серед них – Уолтер Крейн (1854-1915), який працював у кераміці, меблях, склі, металі, шпалерах та тканинах. Іноді має місце еклектичний підхід: ваза персидської форми могла бути декорована японськими узорами тощо. Але єдність зберігалась за рахунок сенсорних (чуттєвих) оцінок матеріалів, які надихають на створення нових комбінацій у розписах панно, виробах зі шкіри, малюнках на кахлях. Узори для тканин і шпалер виготовляються тисненням.
В цей час віддають перевагу ніжним зеленим та золотавим барвам, рослинним мотивам. *Камчатний шовк «Нагасакі» Б.Толберта, розроблений на основі японського орнаменту – типовий зразок тогочасних дизайнерських рішень. Закони ринкової економіки вже диктували умови створення і розповсюдження дизайну. Так, Фірма»У.Морріс» накопичує запасники рисунків декору для можливих замовлень. Проектні роботи таких митців як Альберт Мур (1841-93) вивчаються і копіюються і з’являються на виробах Європи і Америки без згоди автора. Тому з метою запобігання копіювання дизайнів, за які заплачено, всі проекти регіструються в Патентному бюро.
2.Меблі. Реформована (стилізована) готика стає провідним напрямком британських меблів з 1860-х років. Спочатку стилізація розгорталась в напрямку масивних форм, що наслідували церковні вироби 13-14 століття. *Прикладом можуть бути роботи Уільяма Уайта (1825-1900), що мають міцні колонки, масивну фурнітуру, геометричну інкрустацію. Входять у моду розписні середньовічні меблі; в 1870-х і формуються арт-меблі, які створюють Ричард Шо (1831-1912), Джон Поллард Седдон (1827-1926), Брюс Толберт. Дуже популярними стають книги Ч.Істлейка (1836-1906), зокрема - «Рекомендації з благоустрою дому зі смаком», де розповідається про практичне значення дизайну, конструкції та декору меблів в оформленні приміщень та «Готичні форми стосовно меблів» Б.Толберта, який запропонував змінити масивну реформовану готику на більш вишуканий «домашній» варіант. *Різьблений, золочений куточок з горіху та такий же стілець з розписами з історії Пріама і Фісби Д.П. Седдона втілюють ці ідеї. Красу домашнього вогнища забезпечують в цей час такі меблі як дуже популярний секретер чорного дерева з розписом Т. Коллката, який поєднав у декорі готичні деталі з фігуративним живописом дверцят і дзеркалом на задній стінці. *Вишукана ширма ебенового дерева з узористою тканиною з позолотою і японським папером У.Несфілда (1835-88) розмальована птахами. Вони зовсім не схожі на більш масивні вироби раннього естетичного напрямку. Томас Джеккіл використовує японські мотиви в дубових меблях, японські та іспано-мавританські мотиви поєднує в полицях для порцеляни у знаменитому «Павиному залі» будинку лондонського магната Лейленда.
Англо-японський стиль панує біля 15 років, уособлюючись в роботах Едварда Годвіна (1833-86), який говорив, що японські та китайські форми набули західного вигляду. Його стиль увібрав декоративно-композиційну основу японської графіки; чорне дерево надає лакованого вигляду, конструкція складається з суворо вертикальних і горизонтальних ліній; декор мінімальний, часто – з панелей з пап’є-маше і врізаних золотих смужок. *Кавовий столик, створений Годвіном, став прикладом для наслідування. *Його секретер «Батерфляй» має панелі, розписані Д.Уістлером. Годвін розробляє типові для естетичного напрямку твори: вишукано-конструктивну лавку і ебонітовий мольберт зі вставками золоченого пап’є-маше – такі «легкі, мольберти з будь-якого дерева і для будь-якого формату на вибір, що легко складаються», поступають у продаж. *Дрессер цікавився можливостями застосування в дизайні меблів металу. Йому належить дизайн чавунного крісла з стилізованим листяним орнаментом готичного характеру.
Американці розробляють цікаві варіанти арт-меблів на основі робіт Толберта і Дрессера. Їм притаманні прямолінійні форми, панелі, точені стойки і подовжені портики. Американські меблі відрізняються багатством матеріалів і майстерністю виконання. Набуває популярності бамбук, в оздобленні використовується вишня, чорне дерево, позолота і декоративні панелі з маркетрі та живописом. * Помітні і впливи англо-японського стилю Годвіна, як, наприклад, у чайному столику з червоного дерева з інкрустацією міддю, перламутром, латунню. *Про популярність натуралістичної різьби свідчить футляр годинника: горіх, оздоблений ебеновим деревом, циферблат – з посрібленої латуні.
3. Кераміка. Кераміка зазнає найбільшого впливу японізму, однак спостерігаються і звернення до ісламських (мавританських) мотивів. У Франції японізм популяризує Фелікс Браккмон (1863-1914), який спонтанно розміщував японські мотиви на своїх виробах. *Такий підхід реалізовано в його сервізі «паризький», який користувався попитом на ринку. Східні мотиви відчутні у формах – іноді кутастих, з декором, взятим з металевих виробів. *Світильник з вирізного позолоченого фарфору японського декору імітує стовбур бамбуку на підставці з китайським мотивом. Бамбукоподібні вази без ручок, наслідування металевим виробам дуже популярні серед прихильників Естетичного напрямку. Фірма «Мінтон», наприклад, створює ефекти клуазон (емалі з металевими перегородками, що визначають малюнок узору). *Прикладом такої імітації є жардиньєрка з персидськими мотивами. *Персидська культура вплинула на форму розписної фляги: палітра розписів – ренесансна, а сюжет – середньовічний; такі поєднання характерні для творів Естетичного напрямку. У 1870-і роки «Мінтон» розвиває техніку «pate-sur-pate». Вона складається з послідовного накладення тонких шарів суспензії, це повільний і коштовний процес. *Техніка реалізована в орнаментованому горщечку з оригінальним рішенням ніжок-опор. В 1880-і смаки змінюються: з’являються більш яскраві за кольором вироби, а в декорі втілюються сюжети і мотиви античності Однак, стилістика розписів лишається площинною.
*Кахлі з класичними мотивами, наприклад, музикантом з тамбурином, виконані в різних кольорах, набувають популярності для оздоблення стільців, пічок, лазень тощо. В англійській кераміці починають працювати жінки-дизайнери. *Кейт Грінвей виконала розпис кахля з мотивами дитячих казок, які вона писала. *Кераміка – зокрема керамічні панно - використовується в оздобленні камінів; прикладом може бути глиняна плита з образом Гіневри (Гвіневери) в античному одязі. *Характерним зразком «естетичної» кераміки служить також декоративне керамічне панно з напівоголеною жіночою постаттю, навіяною античністю, але з антуражем японської графіки.
Гончарне виробництво Америки, наслідуючи британське, швидко розвивається. Стиль відрізняється від європейського еклектичною побудовою образів - символів з літератури та американського побуту. *Типове накладання узорів один на один демонструє підставка для світильника з японськими узорами. *Такий ж підхід – в глазурованому кахлі з умисною асиметрією. В Цинціннаті в 1879 році дванадцять жінок організують Potteri clab. Прикладом їх виробів є полірована ваза, декорована бджолами і духмяним горошком дизайну Джейн П.Додд; декор поєднує природні мотиви з мотивами японської графіки. *Фірма Ceramik Art Works з Масачусетсу створює глазуровані вироби сірувато-коричневого кольору, і рельєфною, наче стільник («соти»), поверхнею що походять на поліровану бронзу як, наприклад, ваза східного силуету.
4. Скло та вироби зі срібла і металу. Естетичний напрямок сприяє активному розвитку кольорового скла для житлових приміщень, громадських споруд і особливо – храмів. Фігуративні панно британських художників передають у склі вишукані естетичні мотиви мрійливих дів у алегоричному вбранні, використовуючи золотаві, коричневі та ясно-червоні і блакитні пігменти. Фоном, як правило, служили плиточки геометричної форми зі стилізованими квітами і листям або геометричними узорами, які посилювали двовимірну природу панно, коли воно пропускало світло, надаючи барвистість інтер’єру. Число панно, розписаних вручну, найчастіше квітами і птахами, множиться, прикрашаючи холи та двері будинків. Нова техніка обдувки піском використовується для матових чи «морозних» узорів на чистому склі. Геометричний малюнок вітражів К.Дрессера ілюструє його принцип: вітраж ніколи не повинен здаватися картиною зі світлотінню. *Йому належить ідея вітражу «Мороз» в авторській книзі ескізів. Роботи Дрессера впливають на американських фахівців. *Ескізи Чарльза Бута в книзі «Сучасний орнамент поверхонь» свідчать про такі впливи. *Фірма Баккара» продовжує технічне удосконалення: ваза зі складним переходом фону від світлого у темно-сірий, золоті крапинки, яйцеподібна форма і розпис є шедевром французького японізму.
Блискучі зразки естетизму дають англійські вітражисти. *Вітраж кольорового та розписного скла Фредеріка Ешвіна для церкви св.. Варнави представляє «Початок Судного дня», *Дизайн вітража фірми «Готьє» зображує жницю, рама – із золочених плиточок з срібною протравою. *Е.Берн-Джонс намалював фігури, а Філіп Уебб – узори фону вітража для приміщення буфету музею Саут Кенгсінгтон. Луіс Тіффані розвиває опалове скло та платінг (накладання шарів скла) для урізноманітнення текстури і кольору виробів. Естетичні узори з мотивами квітів, папороті, виноградної лози зображуються на посуді різними техніками: розписом, позолотою, гравіюванням, емалями поверх матового та гладкого скла. З’являється персикове та янтарне скло на зразок поливи китайського фарфору.
Вироби зі срібла та металу в період Естетичного напрямку дуже вибагливі, їх дизайн знаходиться під впливом східного мистецтва - як декору так і технік. На міжнародній виставці у Філадельфії (1876) був показаний чавунний павільон Томаса Джекілла, декорований золотій та помаранчевій гамі. Дизайн його балюстради зі стилізованих соняшників був широко використаний для бронзових та чавунних камінних підставок. Джекілл виконав також кілька англо-японських декорів для камінів. *Обрамлення його каміну включає рельєфне «Mon» на арці воріт, наслідування японцям відчувається і в мотивах птахів, що сидять на огорожі. *Впливи японського мистецтва помітні навіть у підкреслено геометричному чайнику К.Дрессера 1879 року: в емалевих кабошонах, позолоченому диску кришки зі слонової кістки, фактурі ручки. Англійські фірми, що використовували електрогальванізацію прохали, його створити ще більш вуглуваті за формами дизайни 10 сервізів та глечиків, які можна вважати протомодерністськими.
В Америці Едвард Мур, який працював для «Тіффані», теж захоплюється японізмом. *Японістські вироби Мура органічно поєднують різні джерела: глек для води декорований срібними ірисами, рибками та бабками, інкрустований бронзою. Велика кількість англо-американського срібла естетичного стилю складається з прямолінійного, трохи вигнутого посуду, гравійованого узорами з птахами чи рослинними мотивами. Модними є металеві меблі: з чавуну та латуні виготовляють футляри для годинників, світильниках тощо. *Бронзова полірована жардиньєрка, оздоблена керамічними вставками, є свідоцтвом прагнення митців до поєднання у творах різних матеріалів і технік. *Така ж тенденція простежується у багатьох виробах, де суміщаються дерево, метал. Кераміка, слонова кістка тощо. *Вишуканим японізмом на європейський манер вирізняється і ваза з емаллю «клуазон» і деталями золоченої бронзи.
5. Тканини і шпалери. Тканини відіграють дуже важливу роль в інтер’эрах естетичного стилю:килими, штори, оббиття і одяг. Широко розповсюдились публікації Оуена Джонса з узорами для комерційного виробництва текстилю. К.Дрессер крім всього іншого розробляв узори для тканин з умовно природними мотивами. Провідні дизайнери переходять від узорів з ілюзією тривимірності до лінійної площинної орнаментики, яку Джонс визначив як «геометрична побудова». Виходячи з цього розробляються складні фантазійні узори в стилі японізму та мотивів Годвіна і Толберта. Годвін розробив орнаменти, що повторюють круговий мотив японської гравюри на дереві. Толберт вживав японізми в узорах для штор. *Узор шовково-вовняної тканини К.Дрессера з умовними квітами у ромбовидній сітці навіяний ісламом. *Узор тканини Толберта має штивний і гнучкий узор «Фрукти й листя».
Японістська тенденція тяжіє до простої палітри барв. У.Морріс, Е.Годвін та інші використовують забуті пігменти індиго, пом’якшені «зеленкувато-жовтуваті» барви. *Парча «Метелик» Е.Годвіна, його парча «Жасмин» - характерний приклад такого колористичного рішення. *У шовковій тканині «Летюча миша» використаний цей мотив китайського символу добрих змін.
Оббиття Естетичного напрямку стає самостійним видом дизайну. Інтерес до декорування стін шпалерами викликає попит на дизайнерів серед фабрикантів. В цей час стіни поділяються на 3 частини: бордюр, основа та цоколь. Випускається папір різних сортів і складні кольори, що дозволяє дизайнерам розвивати фантазію і створювати комплекти узорів. Превалюють природні мотиви. Художники Дрессер, Годвін і Левіс Дей віддають перевагу японським мотивам. *Шпалери «Гілка яблуні» Левіса Дея, надруковані вручну, мають композицію, що створює враження випадковості розкиданих мотивів. *Толберт в ескізах шпалер створює контраст між квітковим бордюром та геометричними мотивами цоколя. *Дрессер після повернення з Японії створив англо-японський дизайн бордюра шпалери.
Широко використовується механічний спосіб друкування узорів, фірми починають використовувати бронзові фарби для виробництва різнобарвного паперу, розлінованого золотими, срібними та бронзовими нитками, що створюють ілюзію глибини. Застосовують і різновид лінолеуму, що відроджує вигляд рельєфних, обшитих шкірою стін, часто з позолотою. *В дизайні цоколя шпалери Уолтера Крейна вдало використовуються вишукано-ритмічні мотиви лебедів.
Питання і завдання
1. Назвіть джерела творчих пошуків представників Естетичного напрямку.
2. В чому виявляються національні особливості послідовників Естетичного напрямку в різних країнах?.
3. Яку роль відіграли художники-прерафаеліти у становленні дизайну Естетичного напрямку.
4. Охарактеризуйте популярні конструкції. Декор, матеріали і техніки меблів Естетичного напрямку.