Актуальність теми
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
| Навчальна дисципліна | Внутрішня медицина |
| Модуль 4 | Невідкладні стани у клініці внутрішньої медицини (за спеціальністю «Лікувальна справа») |
| Змістовний модуль 2 | «Невідкладні стани в ревматології» |
| Тема заняття | Курація хворого з гострим реактивним артритом |
| Курс | |
| Факультет | медичний |
Полтава - 2011
Актуальність теми.
Нозологическая сущность и эпидемиология. В настоящее время реактивный артрит (РеА) является одним из наиболее частых ревматологических диагнозов. Обычно реактивным считают артрит, который не удовлетворяет диагностическим критериям ревматоидного или подагрического артрита и не сопровождается специфической для системных ревматических заболеваний внесуставной симптоматикой. Реактивный артрит представляет собой группу заболеваний, которые характеризуются однотипным поражением опорно-двигательного аппарата.
Будучи не самым тяжелым, но, безусловно, одним из наиболее распространенных ревматических заболеваний, РеА порождает неоднозначность мнений специалистов и существенные различия в подходах к его лечению. Поэтому освещение проблемы РеА целесообразно начать с определения его нозологической сущности.
Согласно Международной классификации болезней и проблем, связанных со здоровьем, 10-го пересмотра (МКБ-10, 1992), выделяют группу реактивных артропатий, при которых микробное инфицирование организма установлено, но в суставе не выявлены ни микроорганизмы, ни антигены.
2. Конкретні цілі:
Аналізувати скарги, дані анамнезу захворювання і життя, об’єктивного обстеження хворого, результати лабораторних та інструментальних методів дослідження хворого, які свідчать про наявність реактивного артриту.
Пояснити найбільш інформативні діагностичні критерії реактивного артриту, з застосуванням основних діагностичних методів, що застосовуються для постановки діагнозу реактивного артриту, показання та протипоказання для їх проведення, можливі ускладнення.
Запропонувати план обстеження та лікування (з урахуванням даних доказової медицини). Хворих на реактивного артриту проведення диференціального діагнозу з синдромоподібними захворюваннями, заходи первинної та вторинної профілактики захворювання, приклади формування діагнозу у різних форм реактивного артриту.
Класифікація реактивного артриту.
Трактувати основні клінічні симптоми та синдроми на підставі опитування та фізикального обстеження, які застосовуються для постановки діагнозу остеоартроз. Трактувати результати лабораторних та інструментальних методів дослідження, які застосовуються для постановки діагнозу остеоартроз. Скласти план лікування при різних формах остеоартроз.