Визначте правову основу та нормативну базу СУОП.
Див пит. 12.
14. Які основні принципи організації навчання працюючих при прийомі на роботу та у процесі роботи?
Організацію навчання і перевірки знань з питань охорони праці працівників при підготовці, перепідготовці, підвищенні кваліфікації на підприємстві здійснюють працівники служби кадрів або інших фахівців, яким керівником підприємства доручена організація цієї роботи.
Підготовка працівників для виконання робіт з підвищеною небезпекою здійснюється тільки в ЗО (професійно-технічні училища, навчально-курсові комбінати, центри підготовки і перепідготовки робочих кадрів, у т.ч. відповідні підрозділи в організаціях і на підприємствах), що одержали в установленому порядку ліцензію Міністерства освіти і науки і дозвіл Держнаглядохоронпраці на здійснення такого навчання.
При підготовці працівників для робіт з підвищеною небезпекою дисципліни загального курсу "Охорона праці" вивчаються в обсязі не менше 30 год., а специфічні питання охорони праці, пов'язані з виконанням робіт з підвищеною небезпекою, вивчаються в курсах спеціальних дисциплін і органічно поєднуються з вивченням технології виробництва.
Для інших робіт підготовка, перепідготовка працівників по професіях можуть здійснюватися як в ЗО (професійно-технічні училища, центри підготовки, навчально-курсові комбінати тощо), так і на підприємстві. При цьому дисципліна загального курсу "Охорона праці" вивчається в обсязі не менше 20 год.
Робочі навчальні плани і програми підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації працівників розробляються на підприємстві на підставі типових навчальних планів і програм, затверджених Міністерством освіти і науки за узгодженням з Держнаглядохоронпраці.
Навчальні плани і програми підготовки і перепідготовки працівників повинні передбачати теоретичне і практичне (виробниче) навчання за курсом "Охорона праці".
Працівники, що приймаються на роботи, перелік яких наведений у ДНАОП 0.00-8.02-93 "Перелік робіт з підвищеною небезпекою", ДНАОП 0.03-8.06-94 "Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі" проходять на підприємстві (в ЗО, якщо останнє передбачено відповідними нормативними актами) попереднє спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці щодо конкретних робіт, які вони будуть виконувати. Попереднє спеціальне навчання і перевірка знань працівників за його результатами проводяться одноразово перед початком самостійної роботи, а також у випадку перерви в роботі більше одного року.
Періодичні перевірки знань працівників цієї категорії проводяться відповідно до Типового положення й у термін, встановлений відповідними міжгалузевими і галузевими нормативними актами, але не рідше одного разу в рік.
На підприємствах для перевірки знань працівників з питань охорони праці наказом (розпорядженням) керівника створюються постійно діючі комісії. Головами комісій призначаються заступники керівників підприємств, до службових обов'язків яких входить організація роботи з охорони праці, а в разі потреби створення комісій в окремих структурних підрозділах їх очолюють керівники відповідних підрозділів або їх заступники.
До складу комісій входять фахівці служб охорони праці, юридичної, виробничих і технічних служб, представники органів державного нагляду за охороною праці і профспілок. У випадку відсутності на підприємстві кожної з позначених служб або профспілки комісія вважається правомочною, якщо до її складу входять не менше трьох осіб.
Усі члени комісії у встановленому цим Типовим положенням порядку повинні пройти навчання і перевірку знань з питань охорони праці.
При перевірці знань працівників, які безпосередньо організують або виконують роботи підвищеної небезпеки або роботи, що вимагають професійного добору, необхідність участі в роботі комісії представника органу Держнаглядохоронпраці визначається державними міжгалузевими і галузевими нормативними актами про охорону праці.
Перед перевіркою знань працівників з питань охорони праці на підприємстві організуються заняття: лекції, семінари і консультації. Для навчання рекомендується застосування комп'ютерних тренажерів і інших технічних засобів при їх наявності.
Перелік питань для перевірки знань з охорони праці з урахуванням специфіки виробництва складають члени комісії з перевірки знань з питань охорони праці, погоджує служба охорони праці і затверджує керівник підприємства.
Вивчення питань охорони праці при підготовці, перепідготовці і підвищенні кваліфікації працівників безпосередньо на підприємстві здійснюється відповідно до даного Типового положення.
15. Які основні документи мають вплив на строки проведення навчання з питань ОП та інструктажів?
Посадові особи і спеціалісти, відповідно до ДНАОП 0.00-8.01-93 "Перелік посад посадових осіб, що зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці"
16. Яким чином здійснюється навчання і перевірка знань з питань ОП посадових осіб і спеціалістів?
Навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб і спеціалістів проводиться в такому порядку.
Посадові особи і спеціалісти, відповідно до ДНАОП 0.00-8.01-93 "Перелік посад посадових осіб, що зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці", перед початком виконання своїх обов'язків, а також періодично, один раз у три роки, проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці.
Типові тематичний план і програма навчання з питань охорони праці цієї категорії працівників наведені у Типовому положенні. Зміст тематичного плану і програми уточнюються з урахуванням вимог охорони праці для конкретних галузей і виробництв.
Для проведення навчання з медичних тем повинні залучатися фахівці-медики.
Навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб і спеціалістів, наведених у, проводяться в навчальних закладах, які після перевірки експертно-технічним або Навчально-методичним центром Держнаглядохоронпраці їхньої матеріально-технічної бази, програмно-методичного забезпечення і документів, що засвідчують перевірку знань викладачів з питань охорони праці, одержали дозвіл Держнаглядохоронпраці на проведення цієї роботи.
Заступники керівників (ті, на яких покладені обов'язки з управління охороною праці) міністерств і інших центральних органів виконавчої влади, концернів, корпорацій і інших об'єднань підприємств, що здійснюють функції управління майном, яке перебуває в державній власності, керівники структурних підрозділів виробничої сфери, спеціалісти служби охорони праці, члени комісії з перевірки знань з охорони праці цих органів, керівники і викладачі кафедр охорони праці вищих навчальних закладів, галузевих і регіональних навчальних центрів з охорони праці, керівники підприємств, виробничих, науково-виробничих об'єднань чисельністю більш 500 працівників, проходять навчання і перевірку знань у Національному науково-дослідному інституті охорони праці.
Комісію з перевірки знань цієї категорії посадових осіб очолює Голова (заступник Голови) Комітету з нагляду за охороною праці України. До складу комісії входять керівники управлінь і відділів Держнаглядохоронпраці, інших відповідних центральних органів виконавчої влади, виробничих, науково-виробничих і інших об'єднань підприємств, що здійснюють функції управління майном, яке перебуває в державній власності, а також представники відповідних профспілок. Склад комісії затверджується наказом Голови Держнаглядохоронпраці.
Інші посадові особи і спеціалісти, перераховані в Типовому положенні, проходять навчання з питань охорони праці в галузевих (відомчих) навчальних закладах, а у випадку їхньої відсутності – у навчальних закладах, що у встановленому порядку одержали дозвіл органів Держнаглядохоронпраці на проведення відповідного навчання.
Перевірка знань цієї категорії посадових осіб і спеціалістів проводиться комісією відповідного вищого органу, склад якої затверджується наказом керівника. Очолює комісію заступник керівника цього органу, до службових обов'язків якого входить управління охороною праці, або керівник служби охорони праці цього органу. До складу комісії входять представники органів державного нагляду за охороною праці і відповідних профспілок. До складу комісії можуть залучатися викладачі охорони праці того навчального закладу, де проводилося навчання.
В окремих випадках, за узгодженням з Держнаглядохоронпраці, навчання посадових осіб і спеціалістів, позначених у Типовому положенні, може здійснюватися у порядку самостійного навчання, за тематичним планом і програмою, розробленими відповідно до типового тематичного плану і програми, наведених у Типовому положенні, і затвердженими керівниками, у безпосередньому підпорядкуванні яких знаходяться ці посадові особи і спеціалісти.
Перевірка знань за результатами такого навчання здійснюється відповідними комісіями відповідно до цього Типового положення.
Інші посадові особи і спеціалісти, які відповідно до ДНАОП 0.00-8.01-93 Перелік посад посадових осіб, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці", але не позначені в Переліку посадових осіб, навчання яких з питань охорони праці проводиться в навчальних закладах, проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці щодо робіт, які входять у їхні функціональні обов'язки, перед початком роботи і періодично раз у три роки безпосередньо на підприємстві.
Посадові особи і спеціалісти невеликих підприємств, де немає можливості провести навчання безпосередньо на підприємстві і створити комісію по перевірці знань з питань охорони праці, а також приватні підприємці, що використовують найману працю, проходять навчання і перевірку знань у навчальних закладах, які одержали відповідний дозвіл органів Держнаглядохоронпраці. Допускається навчання цієї категорії посадових осіб і спеціалістів у порядку самостійної освіти, тоді перевірка їхніх знань проводиться в комісіях місцевих органів виконавчої влади або органів Держнаглядохоронпраці.
17. В яких випадках проводяться позачергове навчання посадових осіб та фахівців з питань ОП?
Позачергове навчання і перевірка знань посадових осіб і фахівців з питань охорони праці проводяться:
· при впровадженні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці;
· при введенні в експлуатацію нового обладнання або впровадженні нових технологічних процесів;
· при переведенні працівника на іншу роботу або призначенні його на іншу посаду, яка вимагає додаткових знань з питань охорони праці;
· за вимогою працівника органу державного нагляду за охороною праці, вищої господарської організації або місцевого органу виконавчої влади – якщо виявлено незнання посадовою особою, фахівцем нормативних актів про охорону праці.
Керівники підприємств, виробничих і науково-виробничих об'єднань, а також посадові особи цехів, ділянок, виробництв, де відбулася техногенна аварія або катастрофа, повинні протягом місяця пройти позачергове навчання і перевірку знань з питань охорони праці.
18. Які види інструктажів ви знаєте?
Інструктажі з питань охорони праці залежно від часу проведення і характеру інструктажу діляться на такі види:
повторний;
позаплановий;
цільовий.
Вступний
Первинний.
19. Хто зобов’язаний проводити вступний інструктаж?
Вступний інструктаж проводиться фахівцем служби охорони праці, а у випадку відсутності на підприємстві такої служби – іншим фахівцем, на який наказом (розпорядженням) по підприємству покладені ці обов'язки і який у встановленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.
20. В яких випадках проводиться позаплановий інструктаж?
Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:
при запровадженні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін і додатків до них;
при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів і інструментів, вихідної сировини, матеріалів і інших факторів, що впливають на стан охорони праці;
при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо;
при виявленні особами, що здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки щодо робіт, виконуваних працівником;
при перерві в роботі більш ніж на 30 календарних днів – для робіт з підвищеною небезпекою, а для інших робіт – більше 60 днів.
З вихованцями, учнями, студентами – в кабінетах, лабораторіях, майстернях і т.п. у випадку порушення ними вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо.
21. В яких випадках проводиться цільовий інструктаж?
Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:
при виконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою;
при ліквідації аварії, стихійного лиха;
при проведенні робіт, на які оформляється наряд-допуск, розпорядження або інші документи.
З вихованцями, учнями, студентами цільовий інструктаж проводиться у випадку організації масових заходів (екскурсії, походи, спортивні заходи тощо).
22. Які особливості організації і виконання робіт у небезпечних умовах і особливо небезпечних умовах?
Небезпечні умови праці від особливо небезпечних відрізняються кількістю, якістю і часом впливу небезпечних і/або шкідливих виробничих факторів, а також ступенем захисту від їхнього впливу на працюючих.
"Перелік робіт з підвищеною небезпекою" (ДНАОП 0.00-8.02-93) визначає види робіт з небезпечними й особливо небезпечними умовами праці.
До них, зокрема, відносять:
обслуговування електроустановок, вантажопідйомних кранів, казанів, судин, що працюють під тиском, газового господарства; ведення бурових і підривних робіт; електрогазозварювання і газове різання металів, практично всі основні будівельно-монтажні роботи.
До особливостей організації і виконання робіт з підвищеною небезпекою варто віднести період підготовки працівників до виконання робіт цього класу, що починається з навчання.
Навчання працівників, яких готують до виконання робіт з підвищеною небезпекою, проводиться тільки в навчальних закладах, що мають ліцензію Міністерства освіти і науки України і дозвіл Держнаглядохоронпраці.
У тому випадку, коли працівник успішно освоїв свою професію, але з різних причин мав перерву в роботі більш одного року, він зобов'язаний пройти попереднє навчання на підприємстві.
Такий вид спеціального навчання проводиться безпосередньо на підприємстві за програмою, яка включає в себе теоретичні заняття і виробничу практику, погодженій з органами нагляду і затвердженій власником підприємства.
Усі види навчання закінчуються прийомом іспитів, оформленням відповідних документів (протоколів, посвідчень). Надалі перевірка знань проводиться щорічно.
До складу комісії з перевірки знань входить не менше трьох осіб, які пройшли навчання з охорони праці і що мають відповідні документи. Головою комісії є керівник підприємства; членами комісії – фахівці з охорони праці, представники енерго-механічного і юридичного відділів.
У випадку одержання незадовільної оцінки працівник зобов'язаний протягом місяця пройти повторне навчання і перевірку знань. Відповідальність за це покладається на керівників підприємства і структурних підрозділів; контроль – на службу охорони праці.
Якщо працівник ухиляється з тих або інших причин від навчання й інструктажів, з ним розривається трудовий договір і він усувається від роботи.
При перевірці знань персоналу, що обслуговує об'єкти підконтрольні Держнаглядохоронпраці (крани, казани, посудини, що працюють під тиском, газифіковані об'єкти, електрогазозварювання і т.п.), у роботі комісії повинен брати участь представник Держнаглядохоронпраці.
Керівники і спеціалісти малих підприємств, які не мають вищестоящих організацій, навчання і перевірку знань проходять у навчальних центрах, що після перевірки їхньої матеріальної бази, програмно-методичного забезпечення і знань викладачами з охорони праці, одержали від Держнаглядохоронпраці дозвіл на проведення цієї роботи; обов'язкова наявність ліцензії Міністерства освіти і науки України на здійснення навчальної діяльності.
Однією із особливостей будівельного виробництва є виконання робіт на одній площадці робітниками декількох будівельних організацій одночасно. У цьому випадку розробляються заходи щодо забезпечення безпеки спільного виконання робіт. Контроль за виконанням цих заходів покладається на службу охорони праці генпідрядної організації.
Якщо роботи виконуються в умовах і на території діючого підприємства, то на робітників-будівельників діють не тільки несприятливі фактори виробничого середовища будівництва, але і фактори того підприємства, на якому виконуються будівельні роботи. Тому перед початком робіт на території діючого підприємства замовник і генеральний підрядчик за участю субпідрядних організацій зобов'язані оформити акт-допуск. Відповідальність за дотримання і виконання заходів, передбачених актом-допуском, несуть керівники, як будівельних організацій, так і діючого підприємства.
У період підготовки до будівництва будинків або споруд на заново освоюваних або територіях діючих підприємств керівництво будівельної організації, її служба охорони праці зобов'язані проаналізувати й оцінити імовірність винекнення і прояву небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Перед початком робіт у місцях, де може виникнути виробнича небезпека, відповідальному виконавцеві видається наряд-допуск на провадження робіт підвищеної небезпеки.
Наряд-допуск затверджується головним інженером будівельної організації. Він видається інженерно-технічним працівником з числа осіб, уповноважених на це наказом керівника будівельної організації. При виконанні робіт на території діючого підприємства або під ЛЕП, яка його підживлює, наряд-допуск повинен бути підписаний також відповідною посадовою особою діючого підприємства.
Наряд-допуск видається на термін, необхідний для виконання певного обсягу робіт. У випадку зміни умов провадження робіт, складу виконавців, відповідальних осіб наряд-допуск анулюється і поновлення робіт можливе тільки після видачі нового наряду-допуску. Особа, що видала наряд-допуск, зобов'язана контролювати виконання відповідальними керівниками робіт заходів щодо забезпечення безпеки праці.
Наряд-допуск оформляється в двох екземплярах:
- перший знаходиться у особи, яка видала наряд;
- другий у відповідального керівника робіт.
При роботах на території діючого підприємства наряд-допуск оформляється в трьох екземплярах – третій екземпляр видається відповідальній особі діючого підприємства.
Такі особливості організації і виконання робіт у небезпечних і особливо небезпечних умовах праці.
23. Яка мета атестації робочих місць за умовами праці?
Основна мета атестації робочих місць за умовами праці полягає у врегулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками в сфері реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації за роботу в несприятливих умовах.
24. Чим визначається порядок проведення атестації?
Атестація проводиться відповідно до "Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці" і "Методичними рекомендаціями з проведення атестації робочих місць за умовами праці", затвердженими Міністерством праці і соціальної політики і Міністерством охорони здоров'я України.
25. Які строки проведення атестації?
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству в терміни, визначені колективним договором, але не рідше одного разу на п'ять років. Відповідальність за своєчасне і якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства.
26. Чим визначається склад та повноваження атестаційної комісії?
Склад і повноваження визначаються визначаються відповідно до «Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці».
27. В яких випадках проводиться позачергова атестація?
Позачергова атестація проводиться у випадках:
· докорінної зміни умов і характеру праці;
· з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, профспілкового комітету, трудового колективу (або його виборного органу);
· за рішенням органів Державної експертизи умов праці при участі установ санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я.
28. Що передбачається проведенням атестації робочих місць?
Атестація робочих місць передбачає:
· установлення небезпечних і шкідливих виробничих факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;
· санітарно-гігієнічне дослідження виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу на робочому місці;
· комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним і санітарним нормам і правилам;
· установлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;
· обґрунтування віднесення робочих місць до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці;
· установлення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, інші пільги і компенсації за роботу в несприятливих умовах;
· складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; перевірка правильності їх застосування;
· розробка комплексу технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру, безпеки праці й оздоровлення трудящих; аналіз їх реалізації на практиці;
· вивчення відповідності умов праці до рівня розвитку техніки, технології, удосконалення порядку й умов встановлення і призначення пільг і компенсацій.
29. Для чого використовуються результати атестації?
Результати атестації використовуються при призначенні пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення"; пільг і компенсацій – за рахунок підприємств і організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що надають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки організаційних, технічних, економічних і соціа льних заходів колективного договору щодо поліпшення умов праці й оздоровлення працівників.
30. В чому полягає організація робіт по атестації?
Організація робіт починається з видання керівником підприємства наказу, в якому:
*визначаються основа і завдання атестації;
*затверджується склад, голова і секретар постійно діючої атестаційної комісії, визначаються її повноваження, а в разі потреби – склад структурних атестаційних комісій;
*встановлюються термін і графіки проведення підготовчих робіт у структурних підрозділах підприємств;
*визначається взаємодія з зацікавленими державними органами і громадськими організаціями (експертизою умов праці, санітарно-епідеміологічною службою);
*визначаються проектні, науково-дослідні установи для проведення науково-технічної оцінки умов праці й участь у розробці заходів щодо ліквідації небезпечних і шкідливих виробничих факторів.
31. Яка послідовність виконання обов’язків, покладених на атестаційну комісію?
Атестаційна комісія виконує покладені на неї обов'язки в такій послідовності:
· здійснює організаційне і методичне керівництво і контроль за проведенням роботи на всіх етапах;
· формує необхідну правову і нормативно-довідкову базу; організовує її вивчення;
· визначає і залучає у встановленому порядку необхідні організації до виконання спеціальних робіт;
· організує виготовлення планів розміщення устаткування по кожному підрозділу з урахуванням його експлікації, визначає межи робочих місць (робочих зон) і присвоює їм відповідний номер;
· складає перелік робочих місць, що підлягають атестації;
· порівнює використовуваний технологічний процес, склад устаткування, використання сировини і матеріали з передбаченими в проектах;
· визначає обсяг досліджень небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища й організує їхнє дослідження;
· прогнозує і виявляє джерела небезпечних і шкідливих факторів на робочих місцях;
· встановлює на підставі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника (ЄТКД) відповідність найменувань професій і посад, зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт. У випадку невідповідності назви професії (посади) приводиться у відповідність з ЄТКД по фактично виконуваній роботі;
· складає "Карту умов праці (надалі – Карта) на кожне враховане робоче місце або групу аналогічних місць (дод. 2);
· проводить атестацію і складає перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з несприятливими умовами праці;
· уточнює діючі і вносить пропозиції на встановлення пільг і компенсацій залежно від умов праці, визначає витрати на дані цілі;
· розробляє заходи щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників.
32. Який порядок вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу?
Вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу проводять в такій послідовності:
· визначаються характерні для конкретного робочого місця виробничі фактори, які підлягають лабораторним дослідженням;
· на підставі діючих стандартів безпеки праці, санітарних норм і правил, інших регламентів визначаються нормативні значення (ГДК, ГДР) параметрів процесу;
· визначаються фактичні значення факторів виробничого середовища і трудового процесу шляхом лабораторних досліджень або розрахунків.
33. Яким чином проводиться гігієнічна оцінка умов праці?
Гігієнічна оцінка умов праці проводиться шляхом порівняння результатів проведених вимірів з нормативними значеннями (шум і вібрація оцінюються за еквівалентним рівнем).
Ступінь небезпечності і шкідливості факторів визначається за критеріями, установленими гігієнічною класифікацією праці; розглядаються тільки ті фактори, які за ступенем небезпеки і шкідливості відносяться до ІІІ класу.
34. На скільки класів підрозділяються умови праці виходячи з принципів гігієнічної класифікації?
Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці підрозділяються на чотири класи.
1-й клас – оптимальні умови праці – такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються умови для підтримки високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені тільки для мікрокліматичних параметрів і факторів трудового процесу. Для інших факторів умовний рівень оптимальності визначається рівнем, прийнятним за безпечний для населення.
2-й клас – допустимі умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлені гігієнічні нормативи для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку чергової зміни і не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працівників і їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.
3-й клас – шкідливі умови праці – характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і можуть створювати несприятливий вплив на організм працюючих та/або його потомство. Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів і вираженості в організмі працюючих поділяються на чотири ступені:
4-й клас – небезпечні (екстремальні) умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.
35. По якому класу умов праці проводиться оцінка умов праці на підприємстві?
При атестації робочих місць можуть розглядатися лише умови праці, що відносяться до 1 – 3 ступенів 3-го класу.
При наявності в повітрі робочої зони двох і більш шкідливих речовин різнонаправленої дії кожна з них розглядається як самостійний фактор, що підлягає кількісній оцінці.
36. Яким чином проводиться оцінка технічного і організаційного рівня робочого місця?
Оцінка технічного й організаційного рівня робочого місця проводиться в два етапи.
Оцінка технічного рівня робочого місця проводиться за результатами аналізу:
· відповідності технологічного процесу, будинків і споруд – проектам, обладнання – технічній документації, характеру й обсягу виконаних робіт, оптимальності технологічних режимів;
· технологічної оснащеності робочого місця (наявність справних контрольно-вимірювальних приладів, забезпеченість робочого місця підйомно-транспортними засобами, необхідними інструментами і технологічним оснащенням);
· відповідності технологічного процесу, обладнання, оснащення, інструментів і засобів контролю вимогам стандартів безпеки і нормам охорони праці;
· впливу технологічних процесів, що відбуваються на інших робочих місцях.
Оцінку організаційного рівня робочого місця одержують з аналізу:
· раціональності планування робочого місця (відповідність площі робочого місця нормам технологічного проектування і раціонального розміщення устаткування й оснащення), а також відповідності його стандартам безпеки, санітарним нормам і правилам;
· забезпеченості працівників спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального і колективного захисту, що відповідають стандартам безпеки праці і встановлених норм;
· організації роботи захисних споруд, пристроїв, контрольно-вимірювальних приладів.
37. Які документи складаються за результатами атестації?
За результатами атестації складається перелік:
· робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджується право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;
· робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок коштів підприємства відповідно до ст. 26 Закону України "Про підприємства" і ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ;
· робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно виконати першочергові заходи по їх поліпшенню.
38. Назвіть законодавчу базу страхування працюючих від нещасних випадків та профзахворювань?
Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
Законодавство про страхування від нещасних випадків складається з Основ законодавства України про обов'язкове державне страхування, даного Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про охорону праці" та інших нормативно-правових актів.
39. Назвіть основні завдання страхування від нещасних випадків та профзахворювань.
Основними завданнями страхування згідно зі ст. 1 є:
· проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення небезпечних і шкідливих виробничих факторів;
· попередження нещасних випадків і профзахворювань, викликаних умовами праці;
· відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або профзахворювань;
· відшкодування матеріального і морального збитку застрахованим і членам їх сімей.
40. Які основні принципи страхування від нещасних випадків та профзахворювань?
До основних принципів страхування від нещасних випадків віднесені:
· паритетність держави представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;
· обов’язковість страхування від нещасного випадку, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах;
· надання державних гарантій реалізації застрахованим громадянам своїх прав;
· своєчасне і повне відшкодування шкоди страховиком;
· обов'язковість оплати страхувальником страхових внесків;
· формування і використання страхових коштів на солідарній основі;
· диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму і професійної захворюваності на кожному підприємстві;
· економічна зацікавленість суб’єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;
· пільгове використання коштів страхування від нещасного випадку.
41. Як слід розуміти поняття «об’єкт страхування», «суб’єкт страхування»?
Принциповим при страхуванні є визначення суб'єктів і об'єктів страхування. У даному випадку об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність. Суб'єктами страхування є застраховані громадяни (в окремих випадках – члени їх сімей, страхувальники та страховик).
42. Хто з позиції страхування є «працівник», «страхувальник», «страховик»?
Звичайно страхується фізична особа, в інтересах якої здійснюється страхування (надалі – "працівник"). Страхувальником є роботодавець, а страховиком – Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
43. З якого моменту працівник стає суб’єктом соціального страхування від нещасних випадків?
Працівник стає суб'єктом соціального страхування від нещасних випадків з моменту укладання трудового договору або підписання контракту (навіть при відсутності згоди або заяви працівника).
44. В якій установі проводиться реєстрація страхувальників?
У робочому органі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
45. Яким чином визначається поняття «страховий ризик» і «страховий випадок»?
Під "страховим ризиком" розуміються обставини, внаслідок яких можливий страховий випадок.
“Страховим випадком” є нещасний випадок на виробництві або профзахворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму в наслідок обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, з настанням яких виникає право застрахованої особи на одержання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Слід зазначити, що страховим випадком є й нещасний випадок або профзахворювання, що відбулися в результаті порушення правил і норм самим постраждалим, тобто й у цьому випадку страхувальник не звільняється від виконання обов'язків перед потерпілим.
46. Яким чином здійснюється управління Фондом соціального страхування?
Управління Фондом на паритетній підставі здійснюється державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.
Безпосереднє управління Фондом здійснює його правління і виконавча дирекція.
47. Хто входить до складу управління Фонду і в якій чисельності?
До складу правління Фонду включаються представники: держави, застрахованих осіб, роботодавців. При цьому представники держави призначаються Кабінетом Міністрів України, а представники застрахованих осіб і роботодавців обираються об'єднаннями профспілок і роботодавців, що мають статус всеукраїнських.
Від кожної зі сторін обирається до складу правління Фонду по 15 членів правління Фонду із правом вирішального голосу і по 5 їхніх дублерів, які, у випадку відсутності членів основної групи, виконують їхні обов'язки за рішенням голови правління Фонду.
48. Назвіть основні повноваження правління Фонду.
Правління призначає директора виконавчої дирекції Фонду і його заступників; для рішення найбільш важливих завдань створює на паритетних засадах постійні і тимчасові комісії з питань профілактики нещасних випадків, виконання бюджету, призначення пенсій тощо; щорічно готує пропозиції щодо галузевих тарифів внесків на соціальне страхування від нещасних випадків, а також затверджує:
· статут Фонду і зміни до нього;
· регламент роботи правління Фонду;
· річні бюджети Фонду, звіти про їх виконання, порядок використання коштів бюджету і коштів резерву Фонду;
· Положення про виконавчу дирекцію Фонду і її структуру;
· чисельність виконавчої дирекції Фонду, посадові оклади її працівників і адміністративних витрат Фонду;
· річні програми робіт і звіти про їхнє виконання;
· Положення про службу страхових експертів з охорони праці;
· Положення про порядок використання коштів лікувально-профілактичними, навчальними й іншими установами, що надають Фонду соціальні послуги, і контроль за їх цільовим використанням;
· Положення про надання Фондом на безповоротній основі фінансової допомоги підприємствам для вирішення особливо гострих проблем з охорони праці;
· Інструкцію про порядок перерахування, облік і використання страхових коштів, погоджену з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, інші нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду.
49 Назвіть основні обов'язки Фонду при настанні страхового випадку.
При настанні страхового випадку Фонд зобов'язаний, відповідно до ст. 21 Закону про страхування від нещасних випадків, у встановленому законодавством порядку надати соціальні послуги і провести відповідні виплати:
1. Своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, нанесену працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні.
2. Організувати похорон померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
3. Сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому при нещасному випадку, швидкій допомозі при потребі його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання.
4. Організувати цілеспрямоване й ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих і лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою найшвидшого відновлення здоров'я застрахованого.
5. Забезпечити потерпілому разом з відповідними службами охорони здоров'я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної раціонально організованої медичної допомоги.
6. Провести всі необхідні заходи для підтримки підвищення і відновлення працездатності потерпілого.
7. Забезпечити відповідно до медичного висновку домашній догляд за постраждалим, допомогу у веденні домашнього господарства (або компенсувати йому відповідні витрати), сприяти потерпілому, який проживає в гуртожитку, в одержанні ізольованого житла.
8. Відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії (далі – ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (далі – МСЕК) проводити навчання і перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров'я або нанесення моральних збитків потерпілий не може виконувати колишню роботу; працевлаштовувати осіб зі зниженою працездатністю.
9. Організувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування або з іншими зацікавленими суб'єктами підприємницької діяльності; компенсувати при цьому витрати виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції за рахунок Фонду.
10. У випадку невідкладної потреби надавати інвалідам разову грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань, за їх рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фонду і його регіональних управлінь – за рахунок Фонду.
11. Виплачувати за потерпілого внески на медичне і пенсійне страхування.
12. Організовувати залучення інвалідів до участі в громадському житті.
50. За якими напрямами Фонд здійснює профілактику нещасних випадків?
Фонд здійснює згідно зі ст. 22 цього Закону профілактику нещасних випадків за такими напрямами:
1) надає страховикам необхідні консультації, сприяє в створенні ними і реалізації ефективної системи управління охороною праці;
2) бере участь:
· у розробці центральними органами виконавчої влади національної і галузевої програм поліпшення стану безпеки, умов праці і виробничого середовища і їхньої реалізації;
· у навчанні, підвищенні рівня знань працівників, що вирішують питання охорони праці;
· в організації розробки і виробництва засобів індивідуального захисту працівників;
· у проведенні наукових досліджень у сфері охорони праці і медицини праці;
3) перевіряє стан профілактичної роботи та охорони праці на підприємствах, бере участь у розслідуванні групових нещасних випадків, нещасних випадків зі смертельними наслідками та з можливою інвалідністю, а також професійних захворювань;
4) веде пропаганду безпечних і нешкідливих умов праці, організовує виробництво тематичних кінофільмів, радіо- і телепередач, видає і поширює нормативні акти, підручники, журнали, іншу спеціальну літературу, плакати, пам'ятки тощо з питань соціального страхування від нещасного випадку й охорони праці. З метою виконання цих функцій Фонд створює своє видавництво з відповідною поліграфічною базою;
5) бере участь у розробці законодавчих і інших нормативних актів
з охорони праці;
6) вивчає і поширює позитивний досвід щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці;
7) надає підприємствам на безповоротній основі фінансову допомогу для розв’язання особливо гострих проблем з охорони праці;
8) виконує інші профілактичні роботи.
51. Які статутні функції, обов'язки Фонду покладені на страхових експертів з охорони праці?
Виконання статутних функцій і обов'язків Фонду покладено на страхових експертів з охорони праці, що здійснюють свою діяльність відповідно до Положення про службу страхових експертів з охорони праці, профілактику нещасних випадків на виробництві і профзахворювань.
Фонд здійснює координацію всієї страхової діяльності, пов'язаної з охороною праці. Фінансування страхових виплат, соціальних послуг і профілактичних заходів проводяться Фондом за рахунок його коштів. Фонд забезпечує фінансування заходів, передбачених національною, галузевими, регіональними програмами поліпшення стану безпеки, умов праці і виробничого середовища, планами наукових досліджень з охорони та медицини праці, навчання і підвищення кваліфікації відповідних спеціалістів з питань охорони праці, організації розроблення і виробництва засобів колективного й індивідуального захисту працівників; розробки, видання, поширення нормативних актів, спеціальної літератури, а також інших профілактичних заходів відповідно до завдань страхування від нещасних випадків.
52. Яка установа здійснює нагляд за діяльністю Фонду?
Нагляд за діяльністю Фонду здійснює наглядова рада, що складається з 15 чоловік – по 5 представників від держави, застрахованих осіб і роботодавців. Вони працюють на громадських засадах. Термін їх повноважень – 6 років. Голова наглядової ради обирається на один рік зі складу членів ради.
Законом про соціальне страхування від нещасних випадків визначені права й обов'язки членів наглядової ради, порядок її роботи.
53. 3а що і в якому вигляді призначається відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому ушкодженням його здорові?
Відшкодування шкоди – один з інститутів цивільного права, якому присвячена гл.40 Цивільного Кодексу України "Обов'язки, що виникають як наслідок нанесеноїшкоди". У цій главі визначені не тільки загальні підстави відповідальності за нанесену шкоду, але і відповідальність:
· за ушкодження здоров'я і смерть громадянина, за які винний зобов'язаний виплачувати страхові внески (ст. 456 Цивільного Кодексу України),
· за ушкодження здоров'я і смерть громадянина, за які винний не зобов'язаний виплачувати страхові внески (ст. 457 Цивільного Кодексу України);
· за шкоду, нанесену джерелом підвищеної небезпеки (ст. 450 Цивільного Кодексу України).
· крім того, Цивільним кодексом України (ст. 454) встановлено порядок обліку провини потерпілого і майнового стану особи, яка завдала шкоду.
Відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому шляхом ушкодження його здоров'я, відбувається у вигляді страхових виплат.
54. Що входить до складу страхових виплат?
До складу зазначених сум входять:
1) страхові виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) в залежності від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі – щомісячна страхова виплата);
2) страхові виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім’ї й особам, що перебували на утриманні померлих);
3) страхові виплати пенсій по інвалідності потерпілому;
4) страхові виплати пенсій в зв'язку з втратою годувальника;
5) страхові виплати на дитину, що народилася інвалідом внаслідок травми на виробництві або професійного захворювання його матері під час вагітності;
6) страхові виплати на медичну і соціальну допомогу.
55. Яким чином встановлюється розмір середньомісячного заробітку потерпілому від нещасного випадку при переведенні його на легку роботу?
При тимчасовому переведенні потерпілого на легшу роботу його середньомісячний заробіток, що за ним зберігається до повної реабілітації або до переходу на інвалідність, встановлюється за бажанням потерпілого, виходячи з розміру його заробітку за дванадцять або три повних календарних місяці роботи до пошкодження здоров'я. Однак, сума щомісячних страхових виплат, встановлена відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до пошкодження здоров'я.
56. Що є підставою для розгляду Фондом справ про страхові виплати?
Підставою для розгляду Фондом справ про страхові виплати є:
· акт розслідування нещасного випадку або випадку профзахворювання;
· висновки МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності або копія свідоцтва про смерть потерпілого;
· рішення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
· документ про необхідність надання додаткових видів допомоги.
57.В яких випадках Фонд може відмовити в страхових виплатах?
Фонд може відмовити в страхових виплатах у таких випадках:
1) навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;
2) подача роботодавцем або потерпілим помилкової інформації про страховий випадок;
3) здійснення застрахованим навмисного злочину, що призвів до настання страхового випадку;
4) нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом.
58. В яких випадках можливе припинення страхових виплат і надання
соціальних послуг?
Припинення страхових виплат і надання соціальних послуг можливе в таких випадках:
1) на термін проживання потерпілого за кордоном;
2) на період перебування потерпілого на державному утриманні, за умови, що частина виплат, що перевищує вартість такого утримання, передається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) виплати призначені на підставі помилкових даних;
4) страховий випадок виник у результаті навмисного нанесення травми;
5) потерпілий ухиляється від медичної або професійної реабілітації, не виконує правил, пов'язаних із встановленням або переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки, встановлений для нього режим, що перешкоджає його видужанню;
6)в інших випадках, передбачених законодавством.
59. Який порядок і термін проведення страхових виплат, що встановлений Законом про страхування?
Страхові виплати проводяться щомісячно в дні, установлені Фондом:
· потерпілим – із дня втрати працездатності в результаті нещасного випадку або встановлення профзахворювання;
· особам, що мають право на виплати в зв'язку зі смертю годувальника – із дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Одноразова допомога виплачується в місячний термін із дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а у випадку смерті потерпілого – у місячний термін із дня смерті застрахованого особам, що мають на це право.
Страхові виплати проводяться протягом терміну, на який МСЕК або ЛКК встановлена втрата працездатності у зв'язку зі страховим випадком, а фінансування додаткових витрат – у період, на який визначена потреба в них.
Якщо з вини Фонду потерпілому не визначена або не виплачена сума страхової виплати, то ця сума виплачується без обмеження терміну і підлягає коректуванню у зв'язку з ростом цін на споживчі товари і послуги відповідно до ст. 34 Закону України "Про оплату праці".
Якщо потерпілий виявився в місцях позбавлення волі, суми страхових виплат перераховуються на спеціальний рахунок і виплачуються йому після звільнення, а особи, що перебувають на утриманні потерпілого, одержують виплати у встановленому порядку.
У випадку виїзду потерпілого на постійне місце проживання за межи України, суми страхових виплат переводяться Фондом на його адресу в порядку, передбаченому міждержавними угодами.
Копії рішень Фонду або суду про призначення страхових виплат, заяви потерпілих або зацікавлених осіб з усіма необхідними документами зберігаються Фондом.
Через два роки після зупинки страхових виплат зазначені вище документи передаються до архіву для постійного зберігання.
60. Наведіть права та обов'язки застрахованого.
Згідно зі ст. 43 Закону про страхування від нещасного випадку застрахований має право брати участь в управлінні страхуванням від нещасних випадків, тобто бути повноправним їх представником; брати участь у розслідуванні страхового випадку.
Якщо ж нещасний випадок відбувся із застрахованою особою, то вона має право на послуги медичної і професійної реабілітації, включаючи збереження робочого місця, навчання або перекваліфікацію (якщо загальна тривалість реабілітації не перевищує двох років); на відшкодування витрат на проїзд до місця лікування або навчання і назад, витрат на житло і харчування, транспортування багажу і проїзд особи, що його супроводжує; на послуги соціальної реабілітації (придбання протезів, автомобіля, допомога у веденні домашнього господарства), а також одержання від Фонду роз'яснень з питань соціального страхування від нещасних випадків.
У випадку загибелі потерпілого члени його сім’ї мають право на одержання від Фонду страхових виплат і послуг, пов'язаних з ритуальними діями.
Обов'язки перед Фондом (ст. 44). Він зобов'язаний знати і виконувати вимоги законодавчих і інших нормативно-правових актів з охорони праці, виконувати обов'язки, передбачені колективним договором. Лікуватися потерпілий повинен у лікувально-профілактичних установах або у медичних працівників, визначених Фондом (з ними Фонд має договір). У період лікування він зобов'язаний чітко виконувати режим лікування і дотримувати визначених лікарями правил поведінки; не ухилятися від професійної реабілітації; вчасно оповіщати робочий орган виконавчої дирекції Фонду про обставини, що ведуть до зміни розміру матеріального забезпечення, складу соціальних послуг і порядку їх надання.
61.Наведіть права та обов'язки страхувальника.
Страхувальник (роботодавець) має право брати участь в управлінні страхуванням від нещасних випадків (на виборній основі), вимагати від Фонду виконання його обов'язків щодо організації профілактики нещасних випадків і профзахворювань, а також соціального захисту потерпілих. Страхувальник, у випадку незгоди з рішеннями працівників Фонду, має право оскаржити його в спеціальних комісіях з питань вирішення спорів при виконавчій дирекції Фонду і її робочих органів. Він має право брати участь у визначенні надбавок або знижок страхового тарифу; може захищати свої права, а також застрахованих ним осіб як в організаціях Фонду, так і в суді.
У той же час, страхувальник зобов'язаний вчасно реєструватися у Фонді, вчасно і повністю сплачувати страхові внески, а також інформувати робочий орган виконавчої дирекції Фонду про кожен нещасний випадок або профзахворювання, що мало місце на підприємстві, про зміну технології робіт або виду діяльності підприємства (зміна групи тарифів небезпеки); про ліквідацію підприємства (не пізніше, ніж за два місяці).
Роботодавець щорічно зобов'язаний надавати робочому органу виконавчої дирекції Фонду дані про чисельність працівників, про річну суму зарплати, про річний (фактичний) обсяг реалізації продукції (робіт, послуг), про кількість нещасних випадків і профзахворювань за минулий рік. Крім того, безкоштовно створювати необхідні умови для роботи на підприємстві представників Фонду.
Роботодавець зобов'язаний повідомити застрахованим ним працівникам адреси і номери телефонів робочого органу виконавчої дирекції Фонду, лікувально-профілактичних установ і медичних працівників (лікарів), що обслуговують дане підприємство за договором з Фондом.
Порядок і терміни надання даних визначаються Фондом.
62.Яким чином здійснюється фінансування страхування від нещасного випадку?
Фонд проводить збір і акумулює страхові внески страхувальників-підприємств.
Фінансування Фонду здійснюється за рахунок таких джерел:
а) внесків страхувальників;
б) капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страховиків;
в) прибуток, отриманий від тимчасово вільних засобів Фонду на депозитних рахунках;
г) коштів, отриманих від стягнення штрафів і пені з підприємств, а також штрафів із працівників, винних у порушенні нормативних актів з охорони праці;
д) добровільних внесків і інших надходжень, одержання яких не суперечить законодавству.
Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку (ст. 46).
Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до Державного бюджету України, зараховуються на єдиний централізований рахунок в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів державного бюджету України або спеціалізованого банку, що обслуговує фонди соціального страхування. Кошти страхування від нещасних випадків можуть використовуватися винятково з їхнім прямим призначенням.
Умови, порядок обслуговування, гарантії заощадження коштів Фонду визначаються тристороннім договором – між банком, виконавчою дирекцією Фонду і Кабінетом Міністрів України.
63. Що розуміється під терміном "рівень прийнятого ризику"?
Людина, будучи елементом системи “л-м-с”, постійно знаходиться під дією різних небезпечних факторів, тобто завжди існує деякий залишковий ризик. Сама наявність людини в системі “л-м-с” підкреслює необхідність турботи про його безпеку, як деякий рівень прийнятного ризику, обумовлений такими поняттями, як рівень розвитку техніки, технології, організації і управління виробництвом, а також станом його економіки.
64. Яким чином визначається величина професійного ризику?
У більшості випадків величина ризику визначається імовірністю настання небажаної події. При розгляді цього поняття з точки зору профілактики травматизму ризик може бути витлумачений як імовірність людських, матеріальних втрат або ушкоджень.
У той же час мають право на існування й інші визначення, наприклад, дія, спрямована на бажану мету, досягнення якої пов'язане з елементами небезпеки, погрозою втрати, невдачі, тобто дія в умовах невизначеності.
Економісти і статистики під терміном “ризик” розуміють “міру можливих наслідків, що проявляться в певний момент у майбутньому” [3], тому “ризик” – це очікувана частота небажаних подій, або – очікувана величина збитку, або – деяка комбінація цих величин.
В умовах сучасного виробництва – складної імовірнісної системи, де присутня неліквідована небезпека, яка міститься у самому факті присутності людини на виробництві з її емоційною, фізіологічною і психологічною слабістю як ланки контролю, зворотного зв'язку і управління, завжди існує імовірність нещасного випадку.
Прояв неліквідованої небезпеки – ризик дії або бездіяльності.
65. Визначте зміст понять "індивідуальний" та "соціальний ризик".
І н д и в і д у а л ь н и й – ризик, що характеризує небезпеку певного виду, для окремого індивіда у певному місці. Як правило, на виробництві працює одночасно кілька осіб, тому необхідно розглядати так званий ²загальний індивідуальний ризик², що є сумою індивідуальних ризиків, обумовлених усіма можливими причинами
Соціальний (груповий) ризик – ризик для групи людей, що характеризується відношенням частоти подій до кількості потерпілих при цьому людей:
Таким чином, соціальний ризик характеризує масштаб можливих катастроф (масштаб катастрофічних подій).
66. Яким чином визначаються страхові тарифи організацій, підприємств згідно чинного законодавства?
Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються у відсотках:
1) для підприємств – від річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг), за винятком суми податку на додану вартість і акцизного збору;
2) для бюджетних установ і організацій – від річної суми фактичних витрат на оплату праці й інших виплат найманим робітникам, що підлягають оподаткуванню .
При цьому розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесене підприємство, а також від рівня травматизму, професійного захворювання і стану охорони праці.
Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства проводиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків (надалі – «Фондом») відповідно до «Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ і організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання», що затверджується Кабінетом Міністрів України.
З метою визначення страхових тарифів для підприємств на страхування від нещасних випадків галузі економіки і види робіт диференціюються на класи професійного ризику виробництва відповідно
67. Яким чином забезпечується матеріальна зацікавленість роботодавців в створенні безпечних умов праці?
Моральне стимулювання — форма громадської оцінки діяльності того або іншого працівника, а також підрозділу в цілому.
Можливе застосування таких форм морального стимулювання:
— для робітників та службовців — оголошення подяки (стягнення) по організації (підприємству), вручення спеціальних вимпелів, дипломів, нагородження Почесною грамотою; надання чергової профвідпустки в бажаний період року; позачергове виділення путівок у будинки відпочинку, санаторії тощо;
— для трудових колективів — присвоєння звання «Краща бригада (дільниця) з охорони праці» із врученням перехідного вимпела;
— для організації (підприємства) — «Краща організація (підприємство) з охорони праці».
Стимулювання може проводитися за підсумками роботи за квартал, півріччя, рік.
Прийнята форма морального заохочення визначається наказом по організації.
Матеріальне стимулювання передбачає:
— заохочення переможців оглядів-конкурсів з охорони праці, кращих працівників і колективів у цілому за досягнуті високі показники, плідну діяльність в сфері охорони праці у вигляді грошових премій, коштовних подарунків;
— коректування розмірів премій залежно від стану безпеки праці;
— надання пільгових, безкоштовних путівок у будинки відпочинку, санаторії, профілакторії тощо.
Матеріальне стимулювання здійснюється за рахунок фондів охорони праці підприємств.
За допущені порушення правил і норм охорони праці, трудової і виробничої дисципліни здійснюється депреміювання відповідно до Положення, прийнятого при затвердженні Колективного договору (угоди, трудового договору).
Заходи матеріального стимулювання поширюються на робітників, службовців, керівників функціональних служб, виробничих і структурних підрозділів, до функціональних обов'язків яких входить забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці.
Працівникам служби охорони праці розмір премії знижується лише зи невиконання ними своїх функціональних обов'язків (у балах):
• на 0,05 — за кожен невиконаний пункт функціональних обов'язків;
• на 0,25 - за кожен нещасний випадок, якщо він відбувся як наслідок відсутності або невірних рішень, прийнятих у погодженому службою ОП проекті виконання робіт (ПВР);
• на 0,25 — за кожну інструкцію з техніки безпеки для посадових осіб, що одержала незадовільну оцінку.
Розмір премії не зменшується, якщо провина служби охорони праці в нещасному випадку не встановлена.
Розподіл преміального фонду всередині бригад здійснюється з урахуванням особистих коефіцієнтів безпеки праці, причому як рівень відліку приймається середній рівень Кьп по бригаді. Особи, що мають Кт нижче середнього рівня — депреміюються, а отримані при цьому кошти використовують на заохочення осіб, що мають КБП вище за середнє значення рівня. Рішення щодо депреміювання приймають на раді бригади за участю представників адміністрації і служби охорони праці.
Розмір премії робітнику за підсумками роботи за місяць, у випадку досягнення ним високого рівня безпеки праці, може бути збільшений, але не більше ніж на 50%; у разі допущення порушень різного ступеня тяжкості розмір премії може бути зменшений до нуля.
Дільницям, що мають Кш вище за середній по організації, розмір премії може бути збільшений на 25%, а колективам, що мають Кьп нижче середнього, — зменшений на ту ж величину.
Аналогічний перерозподіл преміального фонду може вироблятися між бригадами дільниць, робітниками конкретних бригад.
У випадку одночасного досягнення декількома бригадами високого рівня безпеки праці з фонду охорони праці підприємства їм виплачується надбавка до основної премії за виробничі результати в розмірі до 25% при Кт = 0,90-1,00 і 15% при Кьр = 0,80-0,89. Розмір премії залишається незмінним, якщо коефіцієнт безпеки праці окремого працівника або колективу будівельників у цілому дорівнює його середньому значенню.
Стимулювання лінійних ІТП (майстрів, виконробів, старших виконробів, начальників дільниць; начальників автоколон і механіків, що працюють у відриві від основної бази), службовців здійснюється щомісяця з фонду охорони праці за досягнутий рівень безпеки праці (у підвідомчих бригадах) і рівень особистої виконавської дисципліни.
Розмір премій може збільшуватися або зменшуватися залежно від величини коефіцієнта до 25%.