Тепловий розрахунок черв’ячної передачі, охолодження, змащування

Механічна енергія, загублена у передачі, перетворюється на теплову та нагріває передачу. Якщо відвід теплоти недостатній, передача перегрівається та виходить з ладу.

Кількість теплоти, що виділяється у передачі за секунду (теплова потужність),

, (3.49)

де P1 – потужність на вхідному валу, Вт;

h – ККД передачі.

Кількість теплоти, що віддається навколишньому повітрю через стінки корпусу за секунду (потужність тепловіддачі),

, (3.50)

де А – площа поверхні охолодження, м2 ( тільки та частина поверхні корпусу редуктора, яка з середини омивається мастилом чи його бризками, а зовні – вільно циркулюючим повітрям, якщо корпус має ребра охолодження, враховують тільки 50% площі їх поверхні);

t1 – внутрішня температура редуктора чи мастила, 0С (допустиме значення залежить від сорту мастила, його здатності зберігати мастильні властивості при підвищенні температури);

t0 – температура навколишнього середовища, 0С;

К – коефіцієнт теплопередачі, Вт/(м2×С) (К»8..10 – без вентиляції, К»14..17– з інтенсивною вентиляцією).

Умова достатнього природного охолодження

Ф ≤ Ф1 . (3.51)

Способи штучного охолодження:

1 Обдув корпусу за допомогою вентилятора (К збільшується до 20...28 Вт/(м2×0С), поверхня, яка обдувається, забезпечується ребрами).

2 Устаткування в корпусі водяних порожнин чи змійовиків з проточною водою ( К збільшується до 90...200 Вт/(м2×0С) при швидкості води до 1 м/с).

3 Застосування циркуляційних систем змащування зі спеціальними холодильниками.

У перших двох випадках, а також при природному охолодженні змащування здійснюється шляхом часткового занурення одного з коліс або черв’яка у мастильну ванну. Для запобігання великих втрат на розбризкування та змішування мастила, а також щоб мастило не спінювалось, глибина занурення коліс не повинна перевищувати висоти зубця для швидкохідних коліс або витка черв’яка на 1/3 радіуса для тихохідних коліс. Кількість мастила у ванні, що рекомендується 0,35...0,7 л на 1 кВт потужності, що передається.

 


Механізми з гнучкими ланками

Область застосування

Для передачі руху між порівняно далеко розташованими одна від одної ланками застосовують механізми, у яких зусилля від ведучої ланки до веденої передається гнучкими ланками. Передачі з гнучкими ланками застосовуються в якості силових у машинах загального і спеціального машинобудування (для потужностей до 50 кВт, передаточних чисел до 10, при колових швидкостях до 30 м/с), а також у приладах і апаратах точної механіки (для креслення кривих пристроїв, які реєструють, шкальних механізмів і т.п.).

Як гнучкі ланки застосовуються: паси, шнури, канати різних профілів, дріт, сталева стрічка, ланцюги різних конструкцій.

Передачі з гнучкими ланками можуть забезпечувати постійне і змінне передатне відношення зі східчастою або плавною зміною його величини.

Для збереження сталості натягу гнучких ланок у механізмах застосовуються натяжні пристрої: натяжні ролики і пружини, противаги і т.п.

Види передач

1 За способом з’єднання гнучкої ланки з іншими:

- фрикційні;

- з безпосереднім з’єднанням;

- з зачепленням.

2 За взаємним розташуванням валів та напрямком їх обертання:

- відкриті;

- перехресні;

- напівперехресні.

Пасові передачі