Форми конфліктів у процесі трудової діяльності (ділових конфліктів).
ТЕМА 5. Природа конфліктів, які виникають у процесі трудової діяльності.
ПЛАН
1. Сутність та прояви міжособистісних конфліктів у процесі трудової діяльності (ділових конфліктів).
2. Форми конфліктів у процесі трудової діяльності (ділових конфліктів).
3. Поняття про маніпулювання.
4. Особливості врегулювання міжособистісних конфліктів в організації.
5. Загальне поняття про медіаторство як цивілізований спосіб врегулювання конфліктів.
Вступ. Переважна більшість конфліктів пов’язана з участю не одної, а багатьох осіб. При цьому прийнято розрізняти конфлікти між окремими індивідами, групами людей, між великими об’єднаннями і соціальними групами людей. Кожен з них має свою специфіку. В даній темі буде розглянуто міжособові конфлікти. Такі конфлікти є досить частими у побуті, в трудовій діяльності та інших сферах життєдіяльності людини.
Сутність та прояви міжособистісних конфліктів у процесі трудової діяльності (ділових конфліктів).
Міжособовий конфлікт. Цей тип конфлікту є одним з найпоширеніших. Він має багато різновидів, серед яких виділяються: міжособові внутрішньогрупові та міжособові міжгрупові.
У взаємодії окремих людей міжособовий конфлікт проявляється у вигляді боротьби інтересів, за свої соціальні ролі тощо.
Більшість конфліктогенів у міжособистих конфліктах можна розподілити на три групи. Розглянемо їх. Прагнення до верховенства.
Подібне прагнення виявляється в бажанні постійного домінування, як через агресивність, так і через верховенство. До таких якостей можна віднести надмірні розмови про свої успіхи, категоричність і безапеляційність у відносинах, постійне згадування про неприємні ситуації для іншої сторони, перекладання відповідальності на інших.
Прояв агресивності.
Тут ми можемо говорити про вплив природної нервозності у людини, що може межувати з агресивністю. Подібний стан може викликати прагнення людини свідомо створювати кризові ситуації. Підвищена агресивність може стимулювати пошук можливості рішення своїх проблем за рахунок інших. Занижена агресивність у людини може гальмувати досягнення поставленої мети.
Прояв егоїзму.
Дія егоїста спрямована на досягнення сприятливих для себе результатів, як правило, за будь-яку ціну, незважаючи на етичні оцінки навколишніх.
В організаціях він виявляється по-різному. Найчастіше це боротьба керівників за обмежені ресурси, капітал чи робочу силу, за використання певного обладнання, за схвалення певних дій та ідей, взаємні претензії колег тощо.
Конфлікт між особистістю і групою. Виробничі групи встановлюють певні норми поведінки. Кожен повинен дотримуватись їх, щоб визнаватись неформальною групою. Однак якщо очікування групи входять у суперечність з очікуваннями окремої особистості, може виникнути конфлікт.
Причинами конфліктів тут можуть бути:
- розподіл матеріальних, фінансових і кадрових ресурсів;
- розподіл прибутків;
- обґрунтування графіків або порядку виконання робіт;
- характер і обсяг повноважень;
- службова ієрархія;
- конкурентна боротьба між організаціями і підрозділами одної організації;
- протистояння між організаціями й контролюючими органами;
- протистояння між організаціями з приводу виконання або невиконання договірних зобов’язань;
- невідповідність між рівнем кваліфікації працівника і характером його роботи;
- трудові, які стосуються: оплати праці; матеріального покарання і заохочення; розподілу обов’язків та обсягу робіт; службового просування; взаємостосунків між адміністрацією і трудовим колективом, між окремими членами трудового колективу або підрозділами;
- протистояння між досвідченими (кваліфікованими, старими) працівниками і недосвідченими (малокваліфікованими, молодими);
- взаємне протистояння між різними спеціалістами однієї організації.
Слід зазначити, що менеджери можуть бути як безпосередніми учасниками трудового конфлікту, так і третьою стороною при врегулюванні протистояння між адміністрацією і трудовим колективом (наприклад, при проведенні страйків).
Розглянемо груповий (за участю двох і більше учасників) конфлікт. Якщо в якості прикладу взяти організацію, то будь-яка з них складається з певних формальних і неформальних груп, між якими можуть виникати конфлікти. Найчастіше конфлікт виникає через розбіжності в цілях чи інтересах функціональних структурних груп.
Груповий конфлікт проявляється також як зіткнення особистостей. Люди з різними рисами характеру, поглядами та цінностями інколи просто не в змозі співіснувати. Як правило, погляди та цілі таких людей дуже відрізняються.
Груповий конфлікт може виникнути також у ході боротьбі між структурними підрозділами за матеріальні, трудові чи фінансові ресурси.
Найбільш поширеними причинами такого конфлікту є: обмеженість ресурсів, взаємозалежність завдань, розбіжності в цілях, відмінності в уявленнях, інтересах і цінностях, в манері поведінки та життєвому досвіді, незадовільна комунікація.
Навіть у найбільших організаціях ресурси завжди обмежені. Керівництву досить складно вирішити, як поділити матеріальні, людські та фінансові ресурси між працівниками і різними групами, щоб досягти загальних цілей організації.
Проаналізуємо основні протиріччя, що можуть спричиняти групові конфлікти.
Взаємозалежність завдань. Можливість конфлікту існує скрізь, де одна людина або група залежить у виконанні завдань від іншої людини або групи. Оскільки всі організації є системами, що складаються із взаємозалежних елементів, при неадекватній роботі одного з підрозділів або людини взаємозалежність завдань може стати причиною конфлікту.
Розбіжності в цілях. Можливість конфлікту в організаціях зростає зі збільшенням спеціалізації та поділу їх на підрозділи. Це відбувається тому, що спеціалізовані підрозділи самі формують свої цілі і можуть приділяти більшу увагу їх досягненню, ніж досягненню мети всієї організації.
Відмінності в уявленнях і цінностях. Уявлення про певну ситуацію залежить від бажання досягти певної цілі. Замість того, щоб об’єктивно оцінювати ситуацію, люди можуть розглядати тільки ті погляди й альтернативи, які, на їхню думку, позитивні для групи і особистих потреб.
Незадовільна комунікація. Погана забезпеченість інформацією є як причиною, так і наслідком конфлікту, що заважає окремим працівникам чи групі усвідомлювати ситуацію або погляди інших. Якщо керівництво не може довести до відома підлеглих певні новації та переконати в їх необхідності й вигідності для них, підлеглі можуть відреагувати таким чином, що виникне конфлікт між адміністрацією і підлеглими або й між самими підлеглими.
Організаційні фактори. Найбільш поширеною і зрозумілою причиною напруги в організаціях є перевантаження або надмірно мала завантаженість у роботі. Такі конфлікти часто виникають і загострюються через нездатність керівників розробити й довести до відома підлеглих точний опис посадових функцій, обов’язків, вимог до праці.
Іншою причиною є конфлікт ролей, який виникає, коли до працівника висуваються суперечливі вимоги, або порушення принципу єдиноначальності, одержання підлеглим розпоряджень з різних джерел, що суперечать один одному.
Невизначеність ролей, тобто ситуація, коли працівник не розуміє, що від нього хочуть.
Нецікава робота.
Крім цих факторів напруга може виникнути внаслідок незадовільних побутових умов – наприклад, неналежного харчування відхилень у температурі приміщення, поганого освітлення чи надмірного шуму.
Особисті фактори. Праця становить основний аспект життя більшості людей, однак життєдіяльність людини тільки нею не обмежується. Причина багатьох стресових ситуацій часто буває поза роботою – в сім’ї чи в більш широкому соціальному середовищі. До таких причин належать сімейні негаразди та проблеми, хвороба чи серйозне тілесне ушкодження.
Форми конфліктів у процесі трудової діяльності (ділових конфліктів).
Економічний конфлікт
Під економічним конфліктом розуміється протиборство суб'єктів соціально - економічних відносин з приводу дефіциту економічних ресурсів, для подолання якого необхідно використовувати економічні, соціальні або політичні способи. Слід постійно мати на увазі, що практично в будь-якому соціальному конфлікті можуть бути присутні економічні складові.
Предметом в економічному конфлікті є об'єктивно існуюча або представлена проблема, заради якої сторони вступають в боротьбу.
Об'єктом економічного конфлікту можуть стати ринки збуту, споживачі, фінанси, заробітна платня, тобто все, що має відношення до ринку.