МЕЛІОРАЦІЯ В СИСТЕМІ АДАПТИВНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА

МЕЛІОРАЦІЯ В СИСТЕМІ АДАПТИВНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА

ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

ВИМОГИ ДО ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ

ВІДПОВІДНІСТЬ ЗЕМЛЕРОБСТВА ВИМОГАМ ОХОРОНИ ПРИРОДИ

МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ СИСТЕМ ЗЕМЛЕРОБСТВА

 

МЕЛІОРАЦІЯ В СИСТЕМІ АДАПТИВНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА

Меліорація як складова частина системи землеробства є од­ним з найбільш інтенсивних заходів збільшення природно-ресурсного потенціалу і підвищення стійкості екосистеми.

За методами здійснення меліорації ділять на:

гідротехнічні, агротехнічні, лісотехнічні, культурно-технічні;

за зміною функ­ціональних властивостей ландшафтів — водні, хімічні, біологіч­ні, рекультиваційні;

за об'єктами — меліорації болотних і забо­лочених, пустельних і напівпустельних ландшафтів, ярусно-балкових систем, оповзнів схилів і т.д.

Загальними принципами проектування меліоративних систем є: комплексність, послідовність і безперервність. Лише за таких умов можливе виправлення численних перекосів в меліорації зе­мель і перехід до комплексних вирішень.

Гідротехнічна меліорація. В цій області склався найбільш суперечливий стан — негативні економічні і екологічні наслідки при вагомих капітальних вкладеннях в меліорацію земель (в 2,5 рази нижче від нормативних). Перш за все було надто обмежене проведення робіт по підвищенню родючості осушуваних та зро­шуваних земель, більша частина яких вимагає вапнування, гіпсу­вання, культурно-технічних, протиерозійних та інших заходів. При цьому допускалась низька якість проектування і будівництва меліоративних споруд, розпилення капітальних вкладень у чис­ленні будови та недостатня спроможність служб експлуатації зрошуваних та осушуваних земель. Допущені значні екологічні прорахунки при гідробудівництвах. Проте в більшості випадків іригація здійснювалась з високим ефектом.

Необхідний новий економічний механізм, який поряд з ефек­тивним науковим забезпеченням дозволить створити передумови для розвитку меліорації в системі природокористування як одно­го із засобів формування екологічно збалансованих агроландшафтів, що забезпечують стійкість агропромислового виробництва.

При цьому оптимальне рішення повинне прийматися після розгляду усіх можливих альтернатив. По відношенню до зро­шення першою альтернативою є повне використання потенціалу богарного землеробства. Чим повніше буде досягнуто викорис­тання природних опадів за рахунок удосконалення агротехніки, тим менше буде необхідності перекачувати воду для зрошення.

Проблема оптимізації меліоративних систем має визначену зональну особливість.

Протиерозійні меліорації. На фоні організаційно-господарських заходів (протиерозійна організація території, раціональне розміщення угідь, культур, сівозмін) певне значення мають про­тиерозійні меліоративні заходи, які діляться на агромеліоративні, гідротехнічні і меліоративні.

Агромеліоративні протиерозійні заходи за принципом дії по­діляють на

водозатримуючі,

водопоглинальні,

водозбірні,

такі, що підвищують протиерозійну стійкість ґрунтів, захищають ґру­нти від безпосередньої дії дощів і стікання. До них відносяться контурний обробіток ґрунту, ґрунтопоглиблення, глибоке рихлення, щілювання, гребениста оранка, кротування, мульчування ґрунту, регулювання сніготанення, залуження та ін.

Якщо для попередження ерозії ґрунтів недостатньо організа­ційно-господарських і агротехнічних заходів, застосовують гід­ротехнічні.

Агролісомеліорація. Лісові насадження, що сприяють покра­щанню мікроклімату, снігозатриманню, подоланню ерозії, де­фляції, поліпшенню водного режиму агроландшафтів, є не­від'ємною частиною землеробства. Захисні лісові насадження залежно від їх призначення і розміщення на території госпо­дарств поділяють на

полезахисні,

водорегулюючі,

протияружні,

насадження по схилах яруг і балок, по берегах річок, ставків і во­доймищ, на зрошуваних землях, пісках.

Для боротьби з водною ерозією лісосмуги застосовують зовсім недавно, покладаючи на них великі надії. Протиерозійна дія поясню­ється більш високою водопроникністю ґрунтів під лісом, ніж у полі.

Вапнування кислих ґрунтів. Родючість значної частини ґрун­тів, особливо Полісся, лімітується підвищеною кислотністю. Ва­жливо, щоб вапнування ґрунтів велось прискореними темпами по відношенню до застосування добрив. У противному разі різко буде знижуватись ефективність добрив.

В умовах інтенсивного землеробства при високому наванта­женні ріллі добривами, особливо азотними, які помітно підкис­люють ґрунт, та при підвищеному використанні кальцію вапну­ванню підлягають не лише дерново-підзолисті і сірі лісові ґрунти, а й опідзолені, а також вилугувані чорноземи, тобто ареал вапнування розширюється за рахунок районів Лісостепу.

На кислих ґрунтах з низьким забезпеченням фосфором доці­льно застосовувати фосфоритну муку. Для забезпечення програ­ми вапнування і фосфорування ґрунтів доцільно мобілізувати в першу чергу місцеві ресурси, в тому числі значні малозалежні природні запаси фосфоритів, а також відходи промисловості та теплових електростанцій.

Хімічна меліорація солонців. Ця проблема в останні роки за­гострюється, так як наявність плям солонців на значній частині ріллі обмежує можливості освоєння сучасних технологій виро­щування сільськогосподарських культур. Частина солонцевих плям знаходиться під вічним паром, поповнюючи ґрунтові води нітратами, які рослина не використовує, накопичується в ґрунтах надмірної мінералізації гумусу.

Для покращання солонців розроблені технології їх хімічної меліорації та самомеліорації шляхом залучення в орний шар з більш глибоких горизонтів запасів солей кальцію. Основний на­прямок меліорації солонців — гіпсування. При середній нормі гі­псу близько 10 т/га приріст врожаю зернових складає біля 0,5 т/ га протягом 7—8 років після одноразового внесення гіпсу.

В степовій зоні доцільно в першу чергу гіпсувати плями солон­ців, де їх може бути до 30 % від територій. Основний напрямок ме­ліорації солонцюватих ґрунтів цієї зони — обробіток плантажними трьохярусними і іншими меліоративними плугами. Цей прийом при одноразовому застосуванні забезпечує стійке підвищення урожай­ності зернових на 0,4—0,6 т/га і сіна на 0,7—0,8 т/га.

Пристосувальні прийоми освоєння природних кормових угідь. Під цією категорією поліпшення природних кормових угідь розуміють заходи, які, не вирішуючи завдань корінної меліорації, дозволяють в той же час значно підвищити їх продуктивність. До таких прийомів відноситься безвідвальний обробіток розпушува­чами РС-1,5, РСН-2,9, стійки СібіМЕ на глибину 30—35 см з по­передньою розробкою дернини. Цей прийом не знижує родю­чість ґрунтів, що мають на невеликій глибині сольові, солонцеві, оглеєні шари, оскільки вони в процесі цього обробітку не вивер­таються на поверхню.

Безвідвальний обробіток дає відчутний ефект у відносно сприятливих щодо зволоження умовах на солонцевих ґрунтах Лі­состепу, на лучно-степових солонцях степової зони. Проте цей захід не є головним у меліорації цих типів ґрунтів.

Фітомеліорація. Найважливішою сутністю кожної меліорації є меліоративний вплив на ґрунт самих рослин. Проте біологічний компонент меліорації може ефективно проявитися лише при умові раціонального підбору культур і оптимальних технологій їх вирощування. Існують розроблені групування культур по соле- і солонцестійкості, а також по стійкості до посухи, перезволоження та інших несприятливих умов. Цим створені передумови для вирішення цього завдання. На практиці важливо знайти оп­тимальне поєднання культур і правильно побудувати сівозміни. Наприклад, структура використання ріллі на солонцях, що підля­гають меліорації, повинна передбачати таку частку пару і набір культур, які будуть сприяти інтенсивному розсоленню та розсо-лонцюванню на фоні гіпсування або меліоративного обробітку і одночасно забезпечувати оптимальний режим органічної речови­ни з метою формування водостійкої структури, підвищення біо­логічної активності ґрунту. В цьому зв'язку в меліоративній сіво­зміні необхідно мати певне співвідношення однорічних культур, буркуну і багаторічних бобових трав. При цьому перебільшення в бік багаторічних трав буде стимулювати інтенсивність процесів розсолення в богарних умовах степової зони, а зміщення в бік зе­рнових сівозмін буде створювати недостачу органічної речовини.