Облік і документообіг за операціями кас з приймання готівки

Кассовое обслуживание – это совокупность банковских операций по принятию наличных ДС, зачисление их на собств. счета и выдачи ДС.

Организация кассовой работы регламентируется инструкцией о кассовых операциях в банковских учреждениях от 14.08.2003 № 337.

Операции по обслуживанию наличного денежного оборота осуществляется через операц. кассы банка, структуру этих касс, численность работников, потребность установки банкоматов банки устанавливают самостоятельно.

В состав операц. касс входят приходные и расходные кассы.

Приход. бывают дневными и вечерними.

Для хранения наличности, бланков строгой отчетности и других ценностей в банках предусмотрено спец. помещение – денежное хранилище. Оно должно быть оборудовано сейфами, стеллажами, металлическими шкафами.

Учет ценностей в ден. хранилище ведется в книге учета наличности операц. кассы. Там фиксируются данные этой книги каждый операц. день до закрытия хранилища. Прием наличности в кассу осуществляется на основании первичных документов, которые имеют след. обязательные реквизиты:

1. дату

2. наименование плательщика и получателя

3. сумму касс. операции

4. название банка

5. номер счета

6. подписи плательщиков и подпись работника, кот. осуществил касс. операцию

25.

Гроші з кас установ банку видаються:

а) підприємствам, організаціям, установам — виключно за грошовими чеками затвердженої форми;

б) індивідуальним позичальникам, які одержують позики в банку, вкладникам і пенсіонерам — за видатковими касовими ордерами і видатковими ордерами, форма яких за-тверджена Національним банком України. У такому ж порядку оформляється видача грошей на витрати для утримання апарату управління та інші витрати — видача заробітної плати, премій та матеріальної допомоги, у підзвіт на відрядження і господарські витрати, погашення здійснених господарських, представницьких, канцелярських витрат без одержання авансу.

Видача пенсій або допомоги проводиться на підставі доручень пенсійного фонду без складання касового видаткового ордера.

Для здійснення видаткових операцій завідувач каси видає під звіт касирам необхідну суму. Касир розписується про це в «Книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей)». Приймання по-вних і неповних пачок здійснюється за позначками на накладних з перевіркою за корінцями, а пачки з повними корінцями, перера-ховуються поаркушно. Монета приймається за написами на яр-ликах, пакетах (тюбиках), а укладена на лотках — за кружками.

Завідувач каси зобов’язаний перевірити наявність грошей, що залишилися в обіговій (операційній) касі, та переконатися, що за-лишок з урахуванням виданих сум відповідає даним «Книги об-ліку готівки обігової (операційної) каси та інших цінностей бан-ку» за рахунком 100 «Банкноти та монети» та рахунок 101 «Дорожні чеки» (у касі банку).

Представники підприємств подають операційним працівникам грошові чеки та інші документи на одержання готівки. Операцій-ний працівник після їх перевірки видає особі, яка одержує гроші, для пред’явлення в касу контрольну марку від грошового чека або відривний талон від видаткового касового ордера.

Одержавши видатковий документ, касир зобов’язаний:

• перевірити підписи посадових осіб банку та їх тотожність зразкам;

• порівняти суму, проставлену цифрами, і суму, що зазначена прописом;

• перевірити наявність розписки про одержання грошей на до-кументі;

• перевірити наявність паспортних даних або іншого докумен-та, що засвідчує особу одержувача грошей;

• викликати одержувача грошей за номером видаткового до-кумента і запитати про суму грошей, що одержується;

• звірити номер контрольної марки або талона в касу з номе-ром на видатковому документі та наклеїти контрольну марку або талон відповідно до чека або ордера;

• підготувати суму грошей і видати її одержувачу та підписати видатковий документ.

У момент видачі клієнтам грошей касирам забороняється об-мінювати гроші одного номіналу на інший на вимогу одержувача.

Видаючи грошові білети в упаковці окремими корінцями або окремими аркушами, касир зобов’язаний їх перерахувати поар-кушно. Це необхідно робити також у випадках вимоги одержува-ча на перерахування всіх виданих грошей. У цьому разі касир не знімає з виданих пачок і мішків пломби, печатки та гарантійні шви.

На виявлені недостачі або надлишки складається «Акт про не-достачі (надлишки) грошових білетів у пачках» у двох примірни-ках затвердженої форми. Сума недостачі відшкодовується одер-жувачу грошей і зараховується на рахунок винних касирів для подальшого стягнення, а надлишки оприбутковуються в касу і включаються до складу доходів банку на рахунок 680 «Неперед-бачені доходи».

Наприкінці операційного дня касир видаткової каси виконує такі дії:

• звіряє суми прийнятих під звіт грошей, видаткових докумен-тів і залишок грошей;

• складає звітну довідку і підписує її;

• наведені в довідці касові обіги звіряє з записами в касових журналах операційних працівників.

Касир розписується в касовому журналі, а операційні праців-ники — у довідці.

Залишок грошей і видаткові касові документи разом зі звіт-ною довідкою касир здає під розписку в «Книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей)» завідувачу каси, який, перевірив-ши довідку, підписує її і підшиває в документи дня.

26.

Інкасацію здійснюють на підприємствах, організаціях, установах інкасатори-збирачі банків на основі «Доручень на інкасацію грошей», посвідчення особи і спеціального посвідчення на автомашину. Механізм інкасації полягає в обміні сумок з грошовою виручкою на порожні і виписувані підприємствами (організаціями), що здають гроші, до кожної сумки супровідної відомості у трьох примірниках. При цьому інкасатор-збирач не перераховує готівку грошей, а лише перевіряє кількість сумок і загальну суму виторгу за записами в накладній та копії супровідної відомості на кожну сумку , яку він приймає і розписується в тій, що залишається на підприємстві.

Доставлені в банк сумки з готівкою інкасатор здає бухгалтеру-контролеру, який перевіряє відповідність записів у супровідних відомостях, реєструє належні до приймання від інкасаторів сумки (мішки) в «Журналі обліку прийнятих сумок і мішків з готівкою і порожніх сумок» у двох примірниках і в міру реєстрації передає накладні (супровідні відомості) касирові.

Про загальну кількість прийнятих за всіма маршрутами сумок (мішків) з готівкою і порожніх сумок складається «Довідка про прийняті вечірньою касою сумки (мішки) з готівкою і порожні сумки», яка разом з першими примірниками журналів обліку прийнятих сумок і мішків з готівкою та порожніх сумок зберігається в окремій папці.

Наступного дня зранку касир і бухгалтер-контролер вечірньої каси здають сумки (мішки) з проінкасованою грошовою виручкою і супровідними документами завідувачу операційної каси для звірки документів і попереднього зарахування виручки на розрахунковий рахунок підприємства, а останній — касирам для перерахування та в бухгалтерію банку для зарахування вже уточненої суми грошей на рахунок підприємства (організації). Супровідні відомості додаються до касових документів дня.

У бухгалтерії банку операції з інкасації готівки відображають на відповідних балансових рахунках.

1. На надходження готівки грошей до її перерахування:

Д-т рахунку

№ 1005 «Банкноти та монети, інкасовані до перерахування»;

К-т рахунку

№ 26 «Кошти клієнтів банку».

2. Зарахування готівки, якщо не виявлено відхилень фактичної наявності від документальної:

Д-т рахунку

№ 1001 «Банкноти та монети в касі банку»;

К-т рахунку

№ 1005 «Банкноти та монети, інкасовані до перерахування».

3. У випадку недостачі, виявленої при перерахуванні (фактична наявність 2200 грн.; за супровідними відомостями і оприбутковано попередньо в касу 2300 грн.; недостача 100 грн.):

а) попереднє зарахування за документами без перерахування:

Д-т рахунку

№ 1005 «Банкноти та монети, інкасовані до перерахування» 2300 грн.

К-т рахунку

№ 26 «Кошти клієнтів банку» 2300 грн.

б) на виявлену недостачу зменшується попередньо відображена сума інкасованої грошової готівки та її зарахування на розрахунковий рахунок підприємства:

Д-т рахунку

№ 26 «Кошти до запитання клієнтів банку»

(розрахункові рахунки підприємств) 100 грн.

К-т рахунку

№ 1005 «Банкноти та монети, інкасовані до перерахування» 100 грн.

в) після перерахування готівки її фактична сума 2200 грн. зараховується в касу банку:

Д-т рахунку

№ 1001 «Банкноти та монети в касі банку» 2200 грн.

К-т рахунку

№ 1005 «Банкноти та монети, інкасовані до перерахування» 2200 грн.

4. У випадках, якщо виявлено надлишок готівки (сума за супровідними відомостями — 5000 грн., фактична — 5300 грн., надлишок — 300 грн.):

а) попереднє, до перерахунку, зарахування готівки на розрахунковий рахунок підприємства:

Д-т рахунку

№ 1005 «Банкноти та монети, інкасовані до перерахування» 5000 грн.

К-т рахунку

№ 26 «Кошти до запитання клієнтів банку»

(розрахункові рахунки підприємств) 5000 грн.

б) після перерахування додатково зараховується сума виявленого надлишку готівки:

Д-т рахунку

№ 1005 «Банкноти та монети, інкасовані до перерахування» 300 грн.

К-т рахунку

№ 26 «Кошти до запитання клієнтів банку» (розрахункові рахунки клієнтів) 300 грн.

в) на фактичну суму готівка прибуткується в касу:

Д-т рахунку

№ 1001 «Банкноти та монети в касі банку» 5300 грн.

К-т рахунку

№ 1005 «Банкноти та монети, інкасовані до перерахування» 5300 грн.

27.

Облік найважливіших прибутково-видаткових касових операцій на бухгалтерських рахунках відображається за рахунком № 100 «Банкноти та монети» таким чином:

28.

Депозити традиційно постають основним джерелом формування ресурсної бази будь якого банку. Вони підґрунтя, завдяки якому, власне, і відбувається розвиток банківського бізнесу

Депозит — це грошові кошти, які внесено власником (юриди-чною або фізичною особою) або третьою особою за дорученням і за кошти власника у банк на рахунок для зберігання на визначе-них договором умовах і які підлягають поверненню по закінченні строку дії договору.

Власника депозиту ще називають депонент.

Депозити, що застосовуються у практиці сучасних банків, розрізняються залежно від строку, умов внесення і вилучення коштів з депозитного рахунка, сплати процентів, а також можливостей отримання пільг за активними операціями з банками та деяких інших характеристик.

Класифікуючи депозити, як правило, беруть до уваги такі ознаки: категорію вкладника, строк депозиту до повернення, мо-жливість часткового вилучення коштів з депозиту.

З погляду вилучення коштів та строку депозити поділяються на депозити до запитання та строкові депозити.

Депозити до запитання — це грошові кошти, які перебувають на поточних або подібних до них рахунках і які можуть по-повнюватися та використовуватися власниками для здійснення платежів (розрахунків) на користь третіх осіб через викорис-тання готівки або розрахункових інструментів. Ці кошти не мають визначеного строку повернення.

Строкові депозити, чи депозити на певний строк, — це грошові кошти, що зберігаються на окремих рахунках у банку, при-носять власникові процентний дохід, не використовуються для платежів на користь третіх осіб і мають бути повернуті депо-ненту у визначений строк.

У складі строкових депозитів розрізняють ощадні вклади (де-позити) і власне строкові депозити.

Ощадні вклади — це різновид строкових депозитів. У сучас-ній банківській практиці України ощадні вклади відкриваються тільки приватним (фізичним) особам, що передбачає дотримання певних вимог:

• оформлення вкладу супроводжується видачею ощадної кни-жки;

• для виконання операцій щодо внесення, поповнення чи ви-лучення коштів з вкладу необхідно подати в банк ощадну книж-ку, в якій здійснюються записи за кожною операцією;

• вклади можуть не мати чітко фіксованого строку зберігання.

Типи ощадних вкладів, що пропонуються населенню, досить різноманітні. Вони розробляються комерційними банками самос-тійно.

Власне строкові депозити мають такі особливості:

• чітко фіксований строк зберігання;

• оформляються депозитною угодою;

• у разі дострокового вилучення депозиту банк запроваджує штрафні санкції.

Строкові депозитні рахунки можуть відкриватися усім катего-ріям клієнтів банку: суб’єктам господарської діяльності, центра-льним і місцевим органам влади, бюджетним установам, банкам і фізичним особам.

Для обліку операцій за ощадними вкладами і строковими де-позитами у банку відкриваються бухгалтерські рахунки, які ма-ють назву депозитні рахунки.

Депозитні рахунки мають мультивалютний характер. На наведених рахунках відображаються операції із залучення та використання ощадних вкладів та строкових депозитів як у національ-ній, так і в іноземній валюті.

Сплата процентного доходу — важлива особливість депозитних рахунків. Чинними правилами передбачено щомісячне нарахування процентів незалежно від дати їх фактичної виплати згідно з угодою. Нараховані проценти обліковуються на пасивному балансовому рахунку «Нараховані витрати за строковими депозитами».

В аналітичному обліку клієнта до наведених синтетичних рахунків відкриваються особові рахунки окремо за кожним типом ощадного вкладу чи строкового депозиту. У номер рахунка вно-сять параметри, що характеризують вид, тип вкладу, термін дії, строк закінчення угоди, тип контрагента, процентну ставку тощо.

З депозитного рахунка підприємства грошові кошти можна перерахувати тільки на його поточний рахунок. Нараховані про-центи за депозитом можуть бути перераховані або на депозитний рахунок підприємства або на його поточний рахунок. З депозит-ного рахунка фізичної особи кошти повертають за її бажанням або готівкою або шляхом перерахування на вказаний поточний або інший депозитний рахунок. Такий порядок поширюється і на сплату процентів.

Проценти за депозитом банк може сплачувати із використан-ням таких методів:

одночасно з поверненням депозиту (на дату повернення депо-зиту);

• періодично;

• авансом (на дату внесення коштів в депозит).

29. Особливості відображення операцій з цінними паперами в плані рахунків комерційного банку.

Синтетичний облік операцій з цінними паперами здійснюється на рівні балансових рахунків II, III, IV порядків. Аналітичний облік забезпечується за допомогою аналітичних рахунків. Аналітичний облік забезпечує розкриття інформації про кожну операцію та кожного контрагента, що дає змогу уникнути використання зайвої кількості окремих балансових рахунків.

Важливими особливостями відображення операцій з цінними паперами в плані рахунків комерційного банку є такі:

•Відокремлений облік цінних паперів залежно від їх інвестиційної характеристики. З погляду інвестиційних характеристик цінні папери як фондові інструменти поділяються на дві групи: цінні папери, що придбаваються з метою довгострокового інвестування, та цінні папери, що придбаваються для подальшого перепродажу в спекулятивних цілях. Саме тому в план рахунків у третьому класі «Операції з цінними паперами та іншими активами і зобов'язаннями» введено розділи 31 «Цінні папери в портфелі банку на продаж» та 32 «Цінні папери в портфелі банку на інвестиції», які містять спеціальні рахунки за кожним видом цінних паперів. Наприклад, для обліку акцій, що купуються в портфель банку, передбачені дві групи рахунків: 310 «Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж» та 320 «Акції та інші вкладення з нефіксованим прибутком у портфелі банку на інвестиції».

•Відокремлений облік цінних паперів за видами емітентів. Існують значні відмінності в режимі правового регулювання емісії та обігу цінних паперів різних емітентів. Крім того, різниться і структура ризиків інвестицій у фінансові інструменти, випущені різними емітентами. Саме тому в плані рахунків комерційного банку є додатковий підрозділ рахунків (за видами цінних паперів) для відображення операцій з цінними паперами, що випущені трьома групами емітентів: банками, фінансовими (небанківсь-кими) установами, нефінансовими підприємствами. Наприклад, акції, що купуються в портфель банку на продаж, за цільовим призначенням обліковуються на балансових рахунках групи 310: 3102 «Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж, які випущені банками», 3103 «Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж, які випущені фінансовими (небанківськими) установами», 3105 «Інші акції та цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж».

* Структуризація інвестицій банку в корпоративні цінні папери. Інвестиції в корпоративні цінні папери різняться між собою за ступенем контролю інвестора (банку) над оперативною і фінансовою діяльністю компанії-емітента цінних паперів та економічними вигодами, які інвестор (банк) планує отримати від здійснення інвестицій у корпоративні цінні папери емітентів. Саме тому в плані рахунків є три групи рахунків для обліку корпоративних цінних паперів.

Портфельні інвестиції — ті, що не дають інвестору (банку) права контролю над емітентом — відображаються на рахунках групи 320 «Акції та інші вкладення з нефіксованим прибутком у портфелі банку на інвестиції».

Інвестиції в асоційовані компанії — ті, що дають інвестору (банку) право певного контролю над емітентом — відображаються на рахунках групи 410 «Вкладення в асоційовані компанії».

Інвестиції в дочірні компанії — ті, що надають інвестору (банку) абсолютний контроль над емітентом — відображаються на рахунках групи 420 «Вкладення в дочірні компанії».

* Виділення в самостійну групу операцій з цінними паперами, які рефінансуються Національним банком України та цінними паперами, які емітовані Національним банком України. Згідно з рекомендаціями Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку цінні папери центральних органів виконавчої влади, які рефінансуються Національним банком та емітовані Національним банком (незалежно від мети інвестування і ринкової вартості), віднесені до активів з нульовим ступенем ризику. Перелік та порядок рефінансування таких цінних паперів визначається Національним банком України, а їх облік виділений у самостійний розділ 14 «Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, та цінні папери, емітовані Національним банком України», який відноситься до

першого класу «Казначейські та міжбанківські операції». Якщо цінні папери не включені в цей перелік, вони враховуються за рахунками третього класу плану рахунків.

• Застосування спеціальних рахунків для відображення дисконту (премії)-у процентів за цінними паперами. За цінними паперами окремо обліковується накопичений процент, дисконт або премія. Це дає можливість користувачам фінансової звітності банку отримувати достовірну інформацію про структуру та характер його активів. Наприклад, за борговим цінним папером у портфелі банку на інвестиції для обліку неамортизованого дисконту використовується рахунок 3216 «Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції», для обліку накопичених процентів —- рахунок 3218 «Нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції».

* Відокремлений облік процентних, торгових та комісійних доходів та витрат за операціями з цінними паперами. Доходи та витрати банку згруповані за їх видами у три групи рахунків доходів та витрат:

процентні (наприклад, рахунок 6022 «Процентні доходи за рахунками суб'єктів господарської діяльності за врахованими векселями», група 605 «Процентні доходи за цінними паперами», група 705 «Процентні витрати за цінними паперами власного боргу»);

комісійні (наприклад, рахунки 6103 «Комісійні доходи за операціями з цінними паперами для банків», 6113 «Комісійні доходи за операціями з цінними паперами для клієнтів» розділу 61 «Комісійні доходи» та 7103 «Комісійні витрати за операціями з цінними паперами для банків», 7113 «Комісійні витрати за операціями з цінними паперами для клієнтів» розділу 71 «Комісійні витрати»);

торговельні (рахунок 6203 «Результат від торгівлі цінними паперами на продаж» розділу 62 «Результат від торговельних операцій», рахунок 6394 «Позитивний результат від продажу цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані і дочірні компанії», 7394 «Негативний результат від продажу цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані і дочірні компанії»).

№30. Облік вкладень банку в цінні папери.

Цінні папери, які перебувають у банку на правах власності, або прийняті на експертизу і зберігаються у сховищі, або прийняті банком як застава, або придбані та/або зберігаються за дорученням клієнтів, а також цінні папери, які придбані згідно з договорами про довірче управління, обліковуються за позабалансовими рахунками.

Усі цінні папери, що придбані банком, обліковуються на балансі залежно від того, до якого портфеля вони відносяться.

Вкладення банку у цінні папери класифікуються як:

* портоель цінних паперів на продаж;

* портоель цінних паперів на інвестиції;

* портоель пайової участі (вкладень в асоційовані компанії);

* портоель вкладень у дочірні компанії.

Цінні папери обліковуються на балансі за балансовою вартістю у розрізі кожної складової частини: номінал, неамортизований дисконт або неамортизована премія.

Порядок обліку цінних паперів у комерційних банках регламентується інструкціями, листами та доповненнями до них Національного банку України. Розглянемо основні принципи цього обліку.

Облік вкладень банку в акції та інші цінні папери з нефік-сованим прибутком з метою їх подальшого продажу. Придбані для продажу акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком відображаються за балансовими рахунками групи 310 «Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж».

Вкладення банку в цінні папери відображаються за первісною вартістю, що включає ринкову ціну придбаних акцій з урахуванням комісійних та інших витрат, пов'язаних з придбанням.

Вкладення банку в цінні папери класифікуються за терміном, портфельними видами і обліковуються на таких рахунках:

Належність вкладень до першої (на продаж) групи обмежена календарним роком, після чого їх автоматично переводять у другу групу цінних паперів — на інвестиції, а також навпаки. Це повинно здійснюватися дуже рідко і лише за відповідною постановою Правління банку або наказом керівництва.

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 3
• 4
• 5
• 6
• 789
• 10
• Далее ⇒