Українська демонологія та традиційні звичаї й обряди українців.

Українська демонологія — сукупність міфічних уявлень народу, яка спирається на віру в злих духів (демонів).

Українська культура своєрідна і багата на різноманітні демонологічні персонажі. Уява пересічного українця завжди була багатою на різні вигадки, щось таємниче і цікаве. Так з’явилися у народному фольклорі чорти, водяники, русалки, домовики, перевертні та інші сили потойбіччя. Чорт (В народній уяві ця одіозна фігура нечистого світу постає у вигляді оброслої шерстю істоти з хвостом та невиликими ріжками), Русалки (ця істота представляє собою дівчину з риб'ячим хвостом. За народною уявою існує декілька типів русалок: польові, лісові та водяні. Русалками стають утопленики, самогубці а також діти, що померли нехрищеними), Вовкулаки (це перевертні, які можуть бути вночі вовком, а вдень чоловіком.Вони роблять дуже багато шкоди - переводять худобу по селах, розкрадають добро, іноді нападають на людей), Домовик (Дух оселі, що оберігає помешкання. Він не видимий і живе за піччю, або ж відразу біля порогу. Побачити домовика можуть зовсім маленькі діти. Іноді він показується на великі свята - Різдво, Великдень, Трійцю), Упирі (чоловік, який допомагає відьмам у їх нечистих справах. Здебільшого їх сила набагато більша, ніж у відьом та і шкоди вони роблять значно більше. Це вампіри, які поступово випивають кров тієї людини з якою живуть. Упирі - це душі нечестивих, які померли наглою смертю)

Трудові свята й обряди — органічна складова святково-обрядової культури українського народу. Взаємозв'язок свят і праці має традиції, що сягають доісторичних часів.Традиційна трудова обрядовість тісно пов'язана з календарним циклом сільськогосподарських робіт. Обряди неодмінно супроводжували початок оранки, сівби, вигін худоби на пасовище, закінчення жнив.

Сімейна обрядовість. Супроводжується різноманітними обрядами та ритуалами, які в образно-символічній формі відзначали певні етапи життя людини та найважливіші стадії розвитку родини в її життєвому циклі: утворення сім'ї, народження дитини, її повноліття, сімейні ювілеї, смерть когось із членів сім'ї. Основні елементи сімейної обрядовості — родильні, весільні та поховальні й поминальні обряди.

Календарні свята та обряди - календар свят визначався аграрним устроєм життя. Селяни нерідко замовляли хресний хід і молебень у полі до початку оранки, сівби, перед початком жнив.


82. Українська культура в контексті «радянської багатонаціональної культури».

У 30-х роках українська культура втрачала залишки національної незалежності, суспільно-політичні процеси, що відбувались на Україні, змусили частину інтелігенції прилаштуватись до нових умов тоталітарного буття.
Німецька навала змусила народ консолідуватись у боротьбі проти агресора й визначила на певний час провідну проблематику художньої культури: величезне духовне піднесення людей, неперехідну цінність людського буття.
Післявоєнні роки — період складний, насичений проявами культу особистості Сталіна. Художня культура цих років ідеологічно заангажована — це розквіт соціалістичного реалізму в мистецтві. Комуністична ідеологія після воєнних нівелює творчі особистості, примушуючи багатьох діячів культури працювати в межах визначеної тематики.
Після смерті Сталіна настає період політичної відлиги (1956 — 1959), який послабив певним чином і боротьбу з національними проявами та уподобаннями. Культурна еліта, зокрема такі відомі діячі культури, як М. Рильський, М. Шумило, А. Хижняк, П. Тимошенко, проводить пропагандистську діяльність для громадськості з метою підвищення національної гідності, поваги до себе як народу. На цей час припадає перевидання «Словника української мови** Б. Грінченка, збільшується кількість україномовних видань.
Атмосфера кінця 50-х років сприяла формуванню молодої генерації шістдесятників (Л.Костенко, В.Симоненком, І.Драчем, М.Вінграновським, Є.Гуцалом, літературними критиками І. Дзюбою, І. Світличним, Є. Сверстюком), проти яких почалося цькування з боку влади. Одних було змушено до мовчання, деякі зламалися, інших ув’язнено.
У період хрущовської «відлиги» спостерігався розвиток науки в Україні. Вчені світового рівня: Є. Патон, О. Богомолець, О. Антонов, В. Глушков, М. Амосов та інші.
70-х рр. почала провадитись русифікація, а у сферах суспільних і гуманітарних наук настав тотальний диктат. Набули поширення такі форми непокори, як петиції, протести, демонстрації, сам видав літературних джерел, влаштування страйків, створення нелегальних політичних організацій.
80-х роках відбулося загальне розчарування в соціалістичних ідеях, дискредитація офіційної ідеології постала як наслідок офіційної культури. Підвищується інтерес населення до нетрадиційної культури, релігії, ідеалістичних немарксистських вчень, західного способу життя і мислення.
Наша культура зазнала величезних втрат, загинули сотні талановитих її майстрів. Влада накладала тяжкий прес на наукову думку, примітизував її, в галузі літератури та мистецтва вів до загального зниження естетичного рівня, під фальшивими гаслами “нової історичної спільності” та “єдиної загально радянської інтернаціональної культури” посилювалися процеси цілеспрямованої денаціоналізації українського народу. Проте все це не могло поставити передову українську інтелігенцію на позиції споглядального, примиренського характеру. Краща її частина боролася за демократичні права й свободи (у тому числі й свободу творчості), за сприятливі умови розвитку національної культури. Українська культура вижила всупереч всім утискам і явила світу великі набутки у багатьох сферах культурного життя, насамперед науці, літературі, образотворчому мистецтві, музиці.