Методики визначення резус-фактора і резус-антитіл
Методика визначення резус-фактора за стандартними сироватками. Беруть дві серії стандартних антирезусних сироваток, що виготовляють з крові, відмиті стандартні резус-позитивні і резус-негативні еритроцити, чашку Петрі, водяну баню, піпетки, предметне скло або скляні палички. На чашку Петрі наносять послідовно три великі краплі сироватки анти-резус
|
однієї серії і паралельно три краплі сироватки другої серії (рис. 67).
Потім у перший ряд сироваток вносять по невеликій краплі досліджуваної крові (співвідношення 1:10 або 1:8). У другий вертикальний (середній) ряд - по такій самій краплі стандартних резус-позитивних еритроцитів (контроль активності) і в третій ряд - резус-негативні стандартні еритроцити (контроль специфічності). Окремою скляною паличкою або кутами предметного скла ретельно перемішують кожну окремо краплю, чашку закривають кришкою і ставлять на водяну баню при температурі 40-42 °С. Через 10 хв отримують результат. Якщо в краплях обох серій антирезусних сироваток з еритроцитами досліджуваної крові відбулася реакція аглютинації, то кров резус-позитивна, немає аглютинації - кров резус-негативна.
У невідкладних ситуаціях користуються експрес-методом за допомогою сироватки анти-резус IV (АВ) групи крові, розведеної 20-30 % розчином альбуміну або 30-33 % розчином поліглюкіну. На чашку Петрі наносять краплю стандартної сироватки IV (АВ) групи, яка містить антирезусні антитіла, і поряд краплю резус-негативної сироватки IV (АВ) групи, яка не містить антитіл. До цих крапель додають у 2-3 рази менший об'єм досліджуваної крові, перемішують скляними паличками або почергово кутами предметного скла, погойдують чашкою 3-4 хв, після чого додають по 1 краплі ізотонічного розчину хлориду натрію. Результати читають через 5 хв. При наявності аглютинації досліджуваних еритроцитів з сироваткою, яка містить антирезусні тіла і відсутньої реакції з контрольною резус-негативною сироваткою кров резус-позитивна. При відсутності реакції аглютинації в обох сироватках кров - резус-негативна. Згідно існюючих положень останнім часом йі-фактор визначають переважно за допомогою моноклональних антитіл.
Визначення резус-фактора за допомогою моноклональних антитіл. Визначення резус-належності крові за допомогою моноклональних антитіл слід проводити в два етапи: спочатку кров хворого досліджують за допо-
могою реагенту моноклональних антитіл анти-Шіо(0), якщо отримують негативну реакцію з цим реагентом, то додатково проводять дослідження такої крові з моноклональним стандартним реагентом анти-йіо(ОС) і стандартною сироваткою Кпо"' (ОСЕ). Моноклональні антитіла використовують у реакціях прямої аглютинації на площині, у пробірках, у мікроп-латі. Визначення антигену О, С, Е можна проводити в крові, взятій у консервант; у крові, взятій без консерванту; у крові, взятій із пальця.
/. Реакція аглютинації на площині. На пластину або предметне скло наносять велику краплю (0,1 мл) реагенту, поряд наносять маленьку краплю (0,01-0,03 мл) досліджуваної крові і змішують їх. Реакція аглютинації починає відбуватися через 10-15 с. Чітку аглютинацію видно через 30-60 с. Результат реакції варто враховувати через 5 хв після змішування реагенту з кров'ю. Наявність аглютинації свідчить про те, шо досліджевана кров є ре-зус-позитивною.
2. Реакція аглютинації в пробірках. Для цього відмивають еритроци
ти з досліджуваної крові і готують з них 5 % суспензію у фізіологічному
розчині. На дно пробірки вносять по 1 краплі реагенту (близько 0,1 мл) і
додають 1 краплю 5 % суспензії еритроцитів. Вміст пробірки ретельно пере
мішують струшуванням і інкубують (витримують) 30 хв при кімнатній тем
пературі. Після цього пробірку центрифугують при 1500-2000 об/хв протя
гом 1 хв. Обережно потрушуючи пробірку, оцінюють її вміст. При негатив
ному результаті реакції осад еритроцитів легко розбивається і утворює
гомогенну непрозору суспензію. При позитивному результаті осад не роз
бивається, а залишається у вигляді одного або декількох великих згустків
(аглютинатів) на фоні прозорої рідини.
3. Реакція аглютинації в мікроплаті. В лунку мікроплати вносять 1
краплю (0,05 мл) реагенту і змішують з краплею 5 % суспензії еритроцитів,
відмитих у фізіологічному розчині. Залишають на 45-60 хв для інкубації при кімнатній температурі. Результат реакції оцінюють за рисунком осаду, який утворився на дні лунки. При негативному результаті осад рівномірний, гомогенний, при позитивному він розташовується нерівномірно, краї його нерівні.
Основними причинами помилок при визначенні резус-фактора можуть бути: знижена активність антирезусних сироваток, реагенту моноклональних антитіл, порушення пропорції досліджуваної крові і сироватки, невідповідність температурного режиму, зменшення експозиції (менше 10 хв), відсутність контрольних і специфічних проб.
Слід зазначити, що окремі люди з резус-негативною кров'ю є носіями деяких специфічних йі-антигенів. В зв'язку із цим, при переливанні крові слід проводити пробу на резус-сумісність.
Не допускається переносити в карту стаціонарного хворого відомості з паспорта або інших документів про групи крові і резус-належність, тому що у них можуть бути внесені недостовірні дані.