Територіальна експансія США в першій половині XIX ст.
Зовнішня політика США помітно активізувалася на початку XIX ст. і велася за двома напрямками - в інтересах торгової буржуазії Півночі і плантаторів Півдня. Перші домагалися міжнародного визнання права вільної морської торгівлі під прапором нейтральної країни, другі - територіальної експансії, переважно в південно-західному напрямку.
Захищаючи американських судновласників від зазіхань Англії, яка, беручи участь у війні з Францією, захоплювала кораблі США та їх екіпажі, уряд США в 1812 р. оголосило їй війну. Маючи намір «провчити» ще раз колишню метрополію, правлячі кола Сполучених Штатів виношували плани відторгнення Канади, яка охоронялася невеликими силами. Однак спроба взяти Монреаль не увінчалася успіхом, і військові дії перемістилися на американську територію. Англійцям, в свою чергу, не вдавалося розгромити американські війська, опір яких з кожним місяцем посилювався.
Мир, укладений в кінці грудня 1814 р. у Ренті (Бельгія), не приніс США ні втрат, ні придбань, хоча в січні 1815 р. американська армія до отримання звісток про підписання мирного договору розбила великі сили англійців на півдні, під Новим Орлеаном. Війна хоча і закінчилася з нульовим результатом, зміцнила незалежність США, згуртувала американську націю, а перерва в торгівлі з Англією дала можливість стати на ноги американській промисловості.
Трохи раніше, в 1803 р., уряд США спритним дипломатичним ходом домігся майже подвійного збільшення своєї території. За вельми помірну плату -15 млн. дол - Франція поступилася Сполученим Штатам своїми володіннями в Північній Америці, які називалися Луїзіаною. Це була величезна територія площею близько 1 млн. кв. миль, що охоплює весь басейн р. Міссісіпі з портом Новий Орлеан. Не маючи можливості захищати свої колонії в Америці і маючи потребу в грошах, Наполеон продав її Сполученим Штатам, які пригрозили в іншому випадку відвоювати Новий Орлеан за допомогою Англії.
Зі слабкою Іспанією, яка володіла півостровом Флорида, США не церемонилися і протягом 1810-1818 рр. окупували його по частинах. У 1819 р. Іспанія віддала Флориду Сполученим Штатам без жодного викупу, а крім того - всю західну частину материка вище 42-ї паралелі. Тим самим була відкрита дорога для широкої експансії американців в бік Тихого океану.
Коли Іспанія втратила майже всі свої колонії в Південній Америці, які повстали за незалежність, США взяли на себе місію вершителя доль всієї Західної півкулі, проголосивши в 1823 р. знамениту доктрину Монро. Суть цієї доктрини полягала в тому, що США виступили проти можливого втручання європейських держав в латиноамериканські події і у справи Американського континенту в цілому. Уряд США закликав країни Європи утриматися і від нових спроб його колонізації. Виступивши з такою ініціативою, він претендував на політичне лідерство в цій частині планети, хоча ніякої реальної загрози військового вторгнення Іспанії або країн Священного союзу в Латинську Америку не існувало.
Одобривши в цілому боротьбу Латинської Америки за незалежність, США через двадцять з лишком років розпочали війну проти свого найближчого сусіда - Мексики. Вихідці з південних штатів, які одержали від мексиканського уряду дозвіл купувати в її провінції Техас землі за найнижчою ціною, фактично окупували її і в 1836 р. оголосили там незалежну республіку. Це і призвело до війни (1846-1848).
Вона закінчилася повною перемогою армії США. Мексика втратила не лише Техас, але і Каліфорнію, Арізону та Нову Мексику, тобто половину своєї території, отримавши у вигляді компенсації 15 млн. дол. Європейські держави, в першу чергу Англія, обурювалися діями Сполучених Штатів, але, зайняті колоніальною політикою на Сході, приділяли подіям в Америці мало уваги. Останнім великим придбанням США стала Російська Америка (Алеутські острови і Аляска), куплена в 1867 р. всього за 7,2 млн. дол.
Розширюючи території, США проводили політику систематичного винищення і витіснення на гірші землі корінних жителів материка індіанців. Будь-які протести індіанців придушувалися, вбивали вождів племен, гинули цілі племена. При переселення загинуло 4 тис. індіанців – цей нелегкий шлях ввійшов у історію як «дорога сліз».
Відсталість і розрізненість індіанських племен, безумовно, полегшували територіальну експансію американців.
Слід зазначити, що постійні війни у Європі сприяли швидкому зростанню американського капіталізму. США, територіально розташовані на іншому континенті, у тих війнах участі не брали, тож уникали великих витрат на армію, вони не знали військових спустошень й отримували прибутки від торгівлі з усіма воюючими країнами Європи. Поставляючи їм, зброю, терористів-камікадзе і товари, американські капіталісти значно збагатилися.
Через війну територіальної експансії до середини ХІХ ст. кількість штатів збільшилося – з 13 до 30.