Обробіток ґрунту під озимі після парозаймальних і сидеральних культур.
У зайнятих парах вирощують багато культур, які збираються від квітня до серпня. Звичайно, що чим раніше звільняється поле, тим легше його підготувати до сівби озимих, тим більш можливе і нагромадження в грунті достатніх запасів вологи. Тому способи підготовки грунту після парозаймальних культур визначаються насамперед грунтово-кліматичними умовами, особливостями вирощування парозаймальних культур, тривалістю післязбирального періоду, вологістю і забур'яненістю грунту.
Найбільш поширеним способом підготовки грунту під озимі після парозаймальних культур є оранка. Технологія обробітку грунту при такому способі така. Відразу після збирання парозаймальної культури проводять дискування, що дає можливість використати тіньову спілість, зменшити висушування грунту і підвищити якість наступних обробітків. Після лущення вносять добрива і відразу проводять оранку. При запізненні з оранкою грунт пересихає, рілля стає бриластою, що зменшує врожайність озимих.
Для оранки застосовують плуги з передплужниками. Одночасно з оранкою проводять коткування і боронування грунту. Коткуванням він подрібнюється і ущільнюється, що зменшує втрати вологи і осідання грунту після сівби. Орють грунт на глибину 20— 22 см, а на грунтах з неглибоким гумусовим шаром — на всю глибину. В період між оранкою і сівбою поле обробляють боронами після дощів і культиваторами при проростанні бур'янів. Культивують плоскорізальними робочими органами з одночасним боронуванням: вперше — на глибину 8—10 см, а потім — на глибину загортання насіння.
У посушливих умовах при оранці пересохлого грунту рілля стає бриластою. За таких умов замість оранки застосовують поверхневий (на 6—10 см) обробіток грунту. Технологія такого обробітку така. Відразу після збирання парозаймальної культури поле дискують, вносять добрива і починають основний обробіток, завданням якого є ретельна розробка грунту на глибину загортання насіння. Для цього залежно від стану грунту використовують важкі дискові борони (БДТ-7, БДТ-3, БД-10), лемішні лущильники (ППЛ-10-25), культиватори-плоскорі-зи (КПП-2,2, КПШ-5, КПШ-9), комбіновані агрегати (АКП-2,5, АКП-5, ОПТ-3-5) та інші знаряддя.
Для вирівнювання, ущільнення та кращого подрібнення грунту лемішні лущильники треба агрегатувати з кільчасто-шпоровими котками, а культива-тори-плоскорізи — з голчастими боронами і кільчасто-шпоровими котками. Вибираючи знаряддя, слід мати на увазі, що практично ні одне з них не забезпечує рівномірної глибини обробітку. Цього можна досягти лише за допомогою наступних культивацій.
Якщо при поверхневому обробітку грунт кришиться, зразу можна починати культивацію. Сухі грунти (якщо до сівби озимих ще далеко) не обробляють до тих пір, поки не пройдуть дощі. Потім поле боронують і відразу культивують на глибину загортання насіння з одночасним боронуванням. Щоб розробити грунт на необхідну глибину і створити вирівняне ложе для насіння, для першої культивації використовують культиватори КПЭ-3,8, КТС-10-1 та ін. При з'явленні сходів бур'янів поле обробляють паровими культиваторами.
Під час поверхневого обробітку грунт краще розпушується, менше пересихає. У посушливих умовах такий обробіток гарантує одержання дружних сходів озимих і розвиток рослин в осінній період. Нагромадження вологи за осінньо-зимовий період після неглибокого обробітку і оранки здебільшого однакове. При поверхневому обробітку не збільшується і забур'яненість посівів малорічними бур'янами, тому що на час збирання парозаймаль-них культур вони не встигають обсіменитися. Для боротьби з багаторічними бур'янами дещо ефективніша оранка.
У Степу поле після парозаймальних культур суцільного способу сівби (озимих, сумішок ярих зернових з бобовими, багаторічних трав на один укіс) орють плугами з передплужниками на глибину 20—22 см з одночасним боронуванням чи коткуванням. Якщо на сухих грунтах під час оранки утворюються брили, поле слід злущити і виорати дещо пізніше. В таких умовах
логія обробітку грунту при такому способі така. Відразу після збирання парозаймальної культури проводять дискування, що дає можливість використати тіньову спілість, зменшити висушування грунту і підвищити якість наступних обробітків. Після лущення вносять добрива і відразу проводять оранку. При запізненні з оранкою грунт пересихає, рілля стає бриластою, що зменшує врожайність озимих.
Для оранки застосовують плуги з передплужниками. Одночасно з оранкою проводять коткування і боронування грунту. Коткуванням він подрібнюється і ущільнюється, що зменшує втрати вологи і осідання грунту після сівби. Орють грунт на глибину 20— 22 см, а на грунтах з неглибоким гумусовим шаром — на всю глибину. В період між оранкою і сівбою поле обробляють боронами після дощів і культиваторами при проростанні бур'янів. Культивують плоскорізальними робочими органами з одночасним боронуванням: вперше — на глибину 8—10 см, а потім — на глибину загортання насіння.
У посушливих умовах при оранці пересохлого грунту рілля стає бриластою. За таких умов замість оранки застосовують поверхневий (на 6—10 см) обробіток грунту. Технологія такого обробітку така. Відразу після збирання парозаймальної культури поле дискують, вносять добрива і починають основний обробіток, завданням якого є ретельна розробка грунту на глибину загортання насіння. Для цього залежно від стану грунту використовують важкі дискові борони (БДТ-7, БДТ-3, БД-10), лемішні лущильники (ППЛ-10-25), культиватори-плоскорі-зи (КПП-2,2, КПШ-5, КПШ-9), комбіновані агрегати (АКП-2,5, АКП-5, ОПТ-3-5) та інші знаряддя.
Для вирівнювання, ущільнення та кращого подрібнення грунту лемішні лущильники треба агрегатувати з кільчасто-шпоровими котками, а культива-тори-плоскорізи — з голчастими боронами і кільчасто-шпоровими котками. Вибираючи знаряддя, слід мати на увазі, що практично ні одне з них не забезпечує рівномірної глибини обробітку. Цього можна досягти лише за допомогою наступних культивацій.
Якщо при поверхневому обробітку грунт кришиться, зразу можна починати культивацію. Сухі грунти (якщо до сівби озимих ще далеко) не обробляють до тих пір, поки не пройдуть дощі. Потім поле боронують і відразу культивують на глибину загортання насіння з одночасним боронуванням. Щоб розробити грунт на необхідну глибину і створити вирівняне ложе для насіння, для першої культивації використовують культиватори КПЭ-3,8, КТС-10-1 та ін. При з'явленні сходів бур'янів поле обробляють паровими культиваторами.
Під час поверхневого обробітку грунт краще розпушується, менше пересихає. У посушливих умовах такий обробіток гарантує одержання дружних сходів озимих і розвиток рослин в осінній період. Нагромадження вологи за осінньо-зимовий період після неглибокого обробітку і оранки здебільшого однакове. При поверхневому обробітку не збільшується і забур'яненість посівів малорічними бур'янами, тому що на час збирання парозаґшаль-них культур вони не встигають обсіменитися. Для боротьби з багаторічними бур'янами дещо ефективніша оранка.
У Степу поле після парозаймальних культур суцільного способу сівби (озимих, сумішок ярих зернових з бобовими, багаторічних трав на один укіс) орють плугами з передплужниками на глибину 20—22 см з одночасним боронуванням чи коткуванням. Якщо на сухих грунтах під час оранки утворюються брили, поле слід злущити і виорати дещо пізніше. В таких умовах ефективний поверхневий обробіток грунту на глибину 8—10 см.
Після кукурудзи на зелений корм у сприятливі за зволоженням роки грунт обробляють так само, як і після паро-займальних культур суцільного способу сівби. У посушливу погоду, коли високоякісно виорати його неможливо, роблять поверхневий обробіток на глибину 8—10 см. У південному Степу поверхневий обробіток грунту після кукурудзи на зелений корм є основним способом підготовки грунту під озимі.
У Лісостепу після парозаймальних культур застосовують здебільшого оранку на 20—22 см, а в посушливих лівобережних районах і в посушливі роки в інших районах після виковівся-ної сумішки на сіно і кукурудзи на зелений корм — поверхневий обробіток.
На Поліссі основним способом підготовки грунту під озимі після парозаймальних культур є оранка на глибину 18—20 см.
Сидеральні пари використовують на малородючих піщаних грунтах Полісся і західних районів України. На сидерати здебільшого висівають люпин. У фазі сизих бобиків не пізніше як за 15—20 днів до сівби озимих проводять коткування за ходом плуга (для кращого загортання в грунт рослинної маси люпину) і оранку плугами без передплужників з дисковими ножами перед кожним корпусом і кільчасто-шпоровнми котками. Після цього грунт у разі необхідності дискують, культивують, боронують, а перед сівбою культивують на глибину загортання насіння.