ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ ІЗ ПІДЗВІТНИМИ

ОСОБАМИ

4.1. Умови видачі готівки під звіт.

4.2. Синтетичний та аналітичний облік операцій із підзвіт­ними особами.

4.3. Умови відшкодування витрат на відрядження.

4.4. Норми добових витрат.

4.5. Контроль за дотриманням порядку видачі готівки під звіт та її використанням.

4.1. Умови видачі готівки під звіт

Підзвітними особами вважаються робітники і службовці під­приємства, які одержали аванс під звіт.

Гроші під звіт можуть бути видані на витрати, пов'язані з відря­дженням, на придбання різних матеріальних цінностей, поштові, телеграфні послуги тощо.

Особи, які не працюють на підприємстві, гроші під звіт одержу­вати не можуть. Список осіб, що мають право отримувати підзвітні суми, встановлюється адміністрацією підприємства і затверджу­ється його керівником.

Підзвітній особі видають аванс у сумі, необхідній для виконан­ня господарських операцій. Аванс видається на підставі заяви підзвітної особи за видатковим касовим ордером, підписаним ке­рівником підприємства і головним бухгалтером.

Підзвітні суми можуть витрачатися тільки на цілі, передба­чені при видачі авансу.

Видача готівки під звіт проводиться з кас підприємства за умо­ви повного звіту конкретної особи за раніше виданими під звіт суми, тобто в разі подання до бухгалтерії авансового звіту про ви­трачені (частково витрачені) кошти та одночасного повернення до каси підприємства залишку готівки, виданої під звіт.

Розділ 4

Підзвітні особи зобов'язані подати до бухгалтерії підприє­мства разом із невикористаним залишком готівки авансовий звітпро витрачання одержаних у касі сум протягом трьох банківських днів наступних за днем закінчення відрядження або придбання товарно-матеріальних цінностей.

До авансового звіту додаються документи (рахунки, квитанції, проїзні документи, чеки тощо), які підтверджують проведені видатки, зокрема придбання матеріальних цінностей. В остан­ньому випадку на документах обов'язково мають бути підписи осіб, які отримали матеріальні цінності під свою відповідальність. У бухгалтерії авансові звіти перевіряють арифметично і з погля­ду обґрунтованості витрат. Після перевірки авансовий звіт за­тверджує керівник підприємства, і бухгалтерія остаточно розрахо­вується з підзвітною особою.

Коли сума авансу перевищує суму витрат, прийняту за звітом, різниця підлягає поверненню до каси, і навпаки, якщо сума авансу менша від суми витрат, зазначеної у звіті, і підзвітна особа викори­стала власні гроші, перевитрачені кошти їй відшкодовуються.

4.2. Синтетичний та аналітичний облік операцій з підзвітними особами

Для обліку підзвітних сум у бухгалтерському обліку вико­ристовується субрахунок 372 "Розрахунки з підзвітними осо­бами". За дебетом цього субрахунка обліковуються суми, видані під звіт, за кредитом — суми, які підтверджені звітами та доку­ментами, а також повернені невикористані суми. Це відобра­жається такими записами:

— видача грошових коштів з каси підзвітній особі:

Д-т 372 "Розрахунки з підзвітними особами" К-т ЗО "Каса"

Підзвітна особа складає звіт про витрачені кошти. На підставі затвердженого звіту здійснюють записи в бухгалтерських регістрах:

— придбання товарно-матеріальних цінностей за рахунок
підзвітних сум:

Облік розрахунків із підзвітними особами

Д-т 20 "Виробничі запаси"

Д-т 21 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі"

Д-т 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети"

Д-т 28 "Товари"

К-т 372 "Розрахунки з підзвітними особами"

— повернення невитрачених підзвітних сум:

Д-т ЗО "Каса"

Д-т 31 "Рахунки в банках"

К-т 372 "Розрахунки з підзвітними особами"

— утримання неповернених підзвітних сум із заробітної
плати службовця:

Д-т 66 "Розрахунки з оплати праці"

К-т 372 "Розрахунки з підзвітними особами"

Сальдо субрахунка 372 "Розрахунки з підзвітними особами" може бути як дебетовим, так і кредитовим. Дебетове сальдо означає суму заборгованості підзвітних осіб підприємству, кредитове — суму перевитрат підзвітних осіб за авансовими звітами. У балансі сальдо за субрахунком відображається розгорнуто: дебетове саль­до — у складі оборотних активів у рядку 210 "Інша дебіторська заборгованість", кредитове сальдо — у складі поточних зобов'я­зань у рядку 610 "Інші поточні зобов'язання".

4.3. Умови відшкодування витрат на відрядження

Однією з основних операцій з підзвітними сумами є оплата витрат на відрядження. Згідно з інструкцією Міністерства фінансів України "Про службові відрядження в межах України та за кордон" у редакції від 10 червня 1999 р. № 146 службовим відрядженням вважається поїздка робітника (службовця) за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, організації на визначений термін в іншу місцевість для виконання службо­вого доручення поза місцем його постійної роботи.

Витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відно­синах із платником податків, включаються до складу валових

Розділ 4

витрат платника податків тільки у разі наявності документів, що підтверджують зв'язок цього відрядження з основною діяль­ністю підприємства, а саме: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю підприємства; укладено-го договору (контракту) та інших документів, що регулюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові співвідносн­ий; документів, які засвідчують участь особи, що перебуває у відрядженні, у переговорах, конференціях за тематикою, що сто­сується основної діяльності підприємства, яке командирувало працівника. Підприємство здійснює реєстрацію особи, що вибу­ла у відрядження, у спеціальному журналі за формою згідно з "Інструкцією про службові відрядження".

Направлення робітника у відрядження здійснюється на під­ставі наказу керівника підприємства із зазначенням пункту при­значення, назви підприємства, терміну та мети відрядження.

Термін відрядження визначається керівником або його за­ступником, але не може перевищувати ЗО календарних днів (за кордон — 60 днів).

Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення транспортного засобу з місця постійної роботи командированого працівника, а днем прибуття з відрядження — день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи працівника. При відправленні транспортного засобу до 24 годин включно днем ви­буття вважається поточна доба, а з 0 годин і пізніше — наступна.

На працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, куди він командирова­ний. Замість днів відпочинку, що не були використані за час від­рядження, інші дні відпочинку після повернення не надаються.

Якщо працівник спеціально командирований для роботи в дні відпочинку або святкові дні, то компенсація за це сплачується відповідно до чинного законодавства.

За особою, яка перебуває у відрядженні, зберігаються місце роботи (посада) та середній заробіток за час відрядження, в тому числі за час перебування в дорозі.

Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками у посвідченні на відрядження відносно вибуття та прибуття до місця постійної роботи. Якщо працівник командиро­ваний у різні населенні пункти, то відмітки про день прибуття та день вибуття проставляються в кожному пункті. Відмітки в по­свідченні на відрядження відносно прибуття та вибуття працівни-

Облік розрахунків із підзвітними особами

ка засвідчуються тією печаткою, якою користується у своїй гос­подарській діяльності підприємство для засвідчення підпису відпо­відної посадової особи, на котру наказом (розпорядженням) керів­ника підприємства покладено обов'язки здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та повертаються з нього.

За кожен день (включаючи день від'їзду та приїзду) перебу­вання працівника у відрядженні, враховуючи дні відпочинку, святкові та неробочі дні, а також час перебування в дорозі йому сплачуються добові в межах норм, встановлених постановою КМУ від 11 липня 2002 р. № 977.

Кількість днів відрядження для сплати добових визначається з урахуванням дня вибуття у відрядження та дня повернення до місця постійної роботи, які зараховуються як два дні.

4.4. Норми добових витрат

Окремим видом витрат, які не потребують спеціального доку­ментального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчу­вання та фінансування інших особових потреб фізичної особи), норми яких встановлено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. №977 "Про норми від­шкодування витрат на відрядження в межах України та за кор­дон". Добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту (табл. 1.4.1).

Якщо в посвідченні про відрядження відсутні відмітки, то добові не відшкодовуються.

Таблиця 1.4.1. Граничнінорми добових витрат

Розділ 4

Підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує витрати командированим працівникам на наймання житлового приміщення у розмірі фактичних витрат із урахуван­ням побутових послуг, які надаються в готелях (прання, прасу­вання тощо), за користування холодильником, телевізором.

Витрати на проїзд до місця відрядження та назад відшкодову­ються у розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, вод­ним та автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням всіх витрат, пов'язаних із придбан­ням проїзних документів та користуванням постіллю у поїздах та страхових платежів на транспорті.

Працівнику, який перебував у відрядженні, відшкодовуються також витрати за проїзд на міському транспорті загального кори­стування (крім таксі) по місту відрядження (за наявності підтверд­них документів) відповідно до маршруту, погодженого з керів­ником.

Командированому працівнику перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання житлового приміщення та добові. Протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження працівник зобов'язаний надати авансовий звіт про використані у відря­дженні гроші. Разом із авансовим звітом надаються:

— посвідчення про відрядження, оформлене у встановленому порядку;

— документи про наймання житлового приміщення;

— документи на проїзд.

Витрати, пов'язані з відрядженням відшкодовуються тільки за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних білетів або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів, страхових полісів.

Витрати на відрядження, які не підтверджені відповідними документами (крім добових), працівнику не відшкодовуються.

Облік розрахунків із підзвітними особами

4.5. Контроль за дотриманням порядку видачі готівки під звіт та за її використанням

За правильне оформлення видачі авансу та перевірку авансо­вого звіту відповідальність несе головний бухгалтер. Він здійснює контроль за своєчасним поданням авансових звітів та повернен­ням підзвітними особами невикористаної частини авансу.

Згідно з "Положенням про ведення касових операцій у націо­нальній валюті в Україні" від 19 лютого 2001 р. метою перевірки дотримання порядку видачі готівки під звіт є здійснення конт­ролю за дотриманням підприємствами встановленого порядку видачі готівкових коштів під звіт (у тому числі на відряджен­ня) та їх використання відповідно до цього положення та "Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон" від 11 липня 2002 р. № 977.

Під час проведення перевірок аналізуються порядок видачі підприємствами сум під звіт, їх цільове використання, виявля­ються факти неправомірної видачі готівки під звіт працівникам, які повністю не розрахувалися за попередньо видані їм кошти, несвоєчасного звітування, а також випадки передавання під­звітних коштів одним працівником іншому тощо.

Згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 р. № 889 - IV, за несвоєчасне повернен­ня до каси підприємства "надміру витрачених" підзвітних сум (коштів, виданих працівнику з каси на відрядження або госпо­дарські потреби, понад суми, щодо яких він відзвітував) передба­чено накладання на працівника штрафу 15 % (якщо кошти не повертаються у триденний термін), а також обкладання таких сум податком з доходів.

Контрольні запитання та тести

Контрольні запитання

1. Яким документом регламентується видача під звіт гро­шових коштів?

2. Кого вважають підзвітною особою?

3. Назвіть граничний розмір підзвітних сум.

Розділ 4

4. На підставі яких документів підзвітній особі видається аванс?

5. Назвіть терміни подання авансового звіту про витрачан­ня підзвітних сум.

6. Що показує сальдо субрахунки 372 "Розрахунки з підзвіт­ними особами"?

7. Назвіть, де у Балансі відображається сальдо за субрахун­ком 372.

8. Якими нормативними документами регламентуються службові відрядження?

9. Дайте визначення службового відрядження.

10. Назвіть максимальний термін відрядження в межах Украї­ни та за кордон.

11. Що таке добові витрати?

12. Чи компенсуються працівникові дні відпочинку, не вико­ристані за час відрядження?

13. В який термін після повернення з відрядження працівник зобов'язаний подати авансовий звіт?

14. Які документи після повернення з відрядження зобов'яза­на подати підзвітна особа до бухгалтери?

15. Назвіть фінансові санкції, які застосовують при недотри­манні вимог "Інструкції про службові відрядження".

Тести

1. Гроші під звіт можуть бути видані на витрати, пов'язані:

а) тільки з відрядженням;

б) тільки з придбанням матеріальних цінностей;

в) з відрядженням, на придбання матеріальних цінностей;

г) на будь-які витрати.

2. Підзвітній особі видають аванс у сумі:

а) 10 неоподатковуваних мінімумів;

б) необхідний для виконання господарських операцій;

в) 20 неоподатковуваних мінімумів;

г) 350 гривень.

3. Підзвітні особи зобов'язані подати авансовий звіт про ви­
трачання підзвітних сум у відрядженні:

а) протягом 5 робочих днів після повернення з відрядження;

б) наступного робочого дня після повернення з відрядження;

Облік розрахунків із підзвітними особами

в) протягом 3 робочих днів після повернення з відрядження;

г) протягом 1 тижня після повернення з відрядження.

4. Підзвітні особи зобов'язані звітувати про витрачання під­
звітних сум на закупівлю сільськогосподарської продукції:

а) протягом 10 робочих днів після отримання підзвітної суми;

б) протягом 3 робочих днів після отримання підзвітної суми;

в) протягом 5 днів після отримання готівки під звіт;

г) протягом 3 днів після отримання готівки під звіт.

5. Підзвітні особи зобов'язані звітувати про витрачання під­
звітних сум на виробничі (господарські) потреби:

а) наступного дня після отримання готівки під звіт;

б) наступного робочого дня після отримання готівки під звіт;

в) протягом 3 днів після отримання готівки під звіт;

г) протягом 3 робочих днів після отримання підзвітної суми.

6. Якщо сума авансу менша за суму витрат, прийняту за зві­
том, тобто підзвітна особа використала власні гроші, перевитра­
чені кошти їй:

а) відшкодовуються;

б) не відшкодовуються;

в) відшкодовуються, але в межах норм, передбачених чинним
законодавством;

г) забороняється витрачати власні кошти на господарські по­
треби підприємства.

7. За дебетом субрахунка 372 "Розрахунки з підзвітними осо­
бами обліковуються суми:

а) видані під звіт;

б) повернені невикористані;

в) підтверджені авансовими звітами та документами;

г) відображається надходження до каси підприємства грошо­
вих документів.

8. Сальдо субрахунка 372 "Розрахунки з підзвітними особа­
ми" може бути:

а) дебетовим;

б) дебетовим і кредитовим;

в) кредитовим;

г) субрахунок не має сальдо.

Розділ 4

9. Кредитове сальдо відображає:

а) суму заборгованості підзвітних осіб підприємству;

б) суму перевитрат підзвітних осіб за авансовими звітами;

в) суму платежів, які надійшли на рахунок підприємства;

г) немає правильної відповіді.

10. Добові витрати — це:

а) витрати на харчування;

б) витрати на фінансування особових потреб фізичної особи;

в) витрати на харчування та фінансування інших особових
потреб фізичної особи;

г) всі кошти, отримані під звіт на відрядження.

11. Добові витрати відшкодовуються:

а) в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту;

б) залежно від статусу населеного пункту (столиця, обласне
місто, районний центр);

в) добові витрати не відшкодовуються;

г) на розгляд керівника.

12. Термін відрядження не може перевищувати:

а) в межах України — 40 днів, за кордон — 60 днів;

б) в межах України — ЗО днів, за кордон — 60 днів;

в) в межах України і за кордон — ЗО днів;

г) в межах України і за кордон — 60 днів.

13. Кількість днів відрядження для сплати добових визнача­
ється:

а) без урахування днів вибуття у відрядження та повернення
з нього;

б) з урахуванням дня вибуття у відрядження та дня повернення
до місця постійної роботи, які зараховуються як один день;

в) з урахуванням дня вибуття у відрядження та дня повернен­
ня до місця постійної роботи, які зараховуються як два дні;

г) тільки з урахуванням дня вибуття у відрядження.

14. За несвоєчасне повернення "надміру витрачених" підзвітних
сум встановлюється штраф у розмірі:

а) 15 % від неповерненої суми;

б) 50 % від неповерненої суми;

Облік розрахунків із підзвітними особами

в) 100 % від неповерненої суми;

г) 10 неоподатковуваних мінімумів.

15. Якщо відсутні платіжні документи, які б підтверджували
сплату готівкових коштів, штраф накладається:

а) у 2-кратному розмірі витраченої готівки;

б) у розмірі витраченої готівки;

в) у 10-кратному розмірі витраченої готівки;

г) штраф не накладається.

16. Підприємство відшкодовує працівнику такі витрати:

а) на проїзд до місця призначення й назад;

б) на користування постільними речами в поїздах;

в) на наймання житлового приміщення;

г) на проїзд до місця призначення й назад, на користування
постільними речами, на наймання житлового приміщення.

17. Якщо працівника спеціально командирують для роботи в
дні відпочинку, то компенсація:

а) сплачується відповідно до чинного законодавства;

б) не сплачується;

в) день відпочинку додається до днів щорічної відпустки;

г) сплачується на розгляд адміністрації.

18. Замість днів відпочинку, що не були використані за час
відрядження:

а) надаються дні відпочинку в будь-який інший день;

б) невикористані дні додаються до щорічної відпустки;

в) сплачується грошова компенсація;

г) інші дні відпочинку не надаються.

19. За особою, яка перебуває у відрядженні, зберігається се­
редній заробіток:

а) тільки за час відрядження;

б) середній заробіток не зберігається;

в) за час відрядження і час перебування в дорозі;

г) тільки за час перебування в дорозі.

Розділ 5

ОБЛІК ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

5.1. Визначення основних понять, класифікація та оцінка основних засобів.

5.2. Синтетичний та аналітичний облік основних засобів.

5.3. Шляхи та облік надходження основних засобів.

5.3.1. Отримання від інших юридичних або фізичних осіб.

5.3.2. Створення власними силами.

5.4. Облік витрат на утримання основних засобів.

5.5. Амортизація основних засобів.

5.5.1. Сутність, об'єкти та період амортизації.

5.5.2. Методи амортизації.

5.6. Переоцінка та зменшення корисності основних засобів.

5.7. Облік вибуття основних засобів.

5.1. Визначення основних понять, класифікація та оцінка основних засобів

Активи будь-якого підприємства в бухгалтерському обліку поділяються на оборотні та необоротні.

Необоротними є активи, що тривалий час утримуються підпри­ємством з певною метою.

У цьому розділі започатковується вивчення великої групи необоротних активів, а саме основних засобів.

Становлення і формування ринкових відносин передбачають удосконалення обліку основних засобів. Одним зі шляхів підви­щення ефективності виробництва підприємства є раціональне ви­користання та зберігання основних засобів, і завдання бухгал­терського обліку — сприяти цьому, а саме бухгалтерський облік має забезпечити:

— контроль за зберіганням основних засобів;

— правильне документальне оформлення руху основних за­собів;

— своєчасне відображення в обліку зносу основних засо­
бів;

— визначення затрат на утримання та ремонт;

Розділ 5

— правильне визначення результатів від ліквідації, а також
збитків від списання не повністю амортизованих об'єктів основ­
них засобів.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначено в П(С)БО 7 "Основні за­соби". Норми цього положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами всіх форм влас­ності (крім бюджетних установ).

Основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство утри­мує з метою використання їх у процесі виробництва, або постачан­ня товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійс­нення адміністративних і соціально-культурних функцій, очіку­ваний строк корисного використання (експлуатації) яких більший за один рік (або операційний цикл, якщо він триваліший за рік).

Об'єкт основних засобів — це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдями до нього або окремий конструк­тивно відокремлений предмет, призначений для виконання пев­них самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструк­тивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно.

"Життєвий цикл" будь-якого об'єкта основних засобів на кон­кретному підприємстві включає три основних етапи:

— надходження (зарахування на баланс);

— експлуатація;

— вибуття (списання з балансу).

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Подібні об'єкти — об'єкти, які мають однакове функціональ­не призначення та однакову справедливу вартість.

Облік основних засобів

Разом з тим доцільно об'єднувати в один об'єкт обліку групу однорідних основних засобів, які надійшли одночасно та мають однаковий строк корисної експлуатації. Прикладом таких об'єк­тів є інвентар та оргтехніка.

Крім того, коли запасні частини та допоміжне обладнання мо­жуть бути використані лише разом з об'єктом основних засобів, вони також розглядаються як основні засоби, тобто включаються до складу відповідного об'єкта.

Необоротні активи відображаються в бухгалтерському обліку за первісною або переоціненою вартістю.

Первісна вартість — історична (фактична) собівартість необо­ротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вар­тості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

До первісної вартості необоротних активів включають такі витрати:

— суми (без непрямих податків), що сплачуються постачаль­никами активів;

— суми, що сплачуються підрядниками за виконання буді­вельно-монтажних робіт;

— реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, здійснені у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів та інших необоротних матеріальних активів;

— суми ввізного мита;

— суми непрямих податків, сплачені у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів, які не відшкодовуються підприєм­ству;

— витрати зі страхування ризиків, пов'язаних з доставкою основних засобів;

— витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

— інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основ­них засобів до стану, в якому вони придатні до використання у запланованих цілях.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості необоротних активів, придба­них (створених) повністю або частково за рахунок ^позикового капіталу.

Розділ 5

5.2. Синтетичний та аналітичний облік основних засобів

Синтетичний облік ведеться на рахунку 10 "Основні засоби". Перелік груп основних засобів та інших необоротних матеріаль­них активів установлений П(С)БО 7 "Основні засоби" та визначає субрахунки до рахунків 10 "Основні засоби" (табл. 1.5.1).

Таблиця 1.5.1. Субрахунки рахунка 10 "Основні засоби"

Облік основних засобів 101

Продовження табл. 1.5.1

Розділ 5

Закінчення табл. 1.5.1

Рахунок 10 "Основні засоби" активний. Дебетове сальдо озна­чає первісну вартість основних засобів, які перебувають у розпо­рядженні підприємства.

Обороти за дебетом — це надходження основних засобів на баланс підприємства (придбаних, створених, безоплатно отрима­них), сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модер­нізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об'єкта; сума дооцінки об'єкта основних засобів.

Обороти за кредитом — це вибуття основних засобів внаслі­док продажу, безоплатної передачі або невідповідності критері­ям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.

Аналітичний облік основних засобів ведеться за кожним інвен­тарним об'єктом. Залежно від видів основних засобів аналітич­ний облік ведеться на інвентарних картках. Аналітичний облік відображає технічну й економічну характеристику об'єкта, його місцезнаходження, первісну вартість, переоцінку, а також нор­му і суму амортизаційних відрахувань. В аналітичному обліку відображаються всі зміни, що відбулись впродовж експлуатації основних засобів. Аналітичні рахунки групуються за місцями, де перебувають основні засоби, за матеріально відповідальними особами, за методами нарахування амортизації, за групами і підгрупами для складання звітності.

Інвентарна картка відкривається на кожний інвентарний об'єкт. Якщо інвентарний об'єкт включає в себе окремі пристрої, які становлять з ним одне ціле, то в цій же картці наводиться перелік таких складових.

Облік основних засобів

З метою контролю за збереженням інвентарних карток скла­дається один примірник опису інвентарних карток у розрізі кла­сифікаційних груп.

Інвентарні картки заповнюють на підставі первинних докумен­тів: актів приймання-передачі основних засобів, технічних паспор­тів та інших документів з придбання, спорудження, переміщен­ня і ліквідації об'єктів основних засобів. Інвентарні картки звіря­ють з даними синтетичного обліку.

Для забезпечення належного обліку основних засобів їм у момент введення в експлуатацію присвоюється інвентарний но­мер (на весь час експлуатації об'єкта до його списання).

5.3. Шляхи та облік надходження основних засобів

Основні засоби надходять на підприємство в результаті їх при­дбання, створення власними силами, безоплатного отримання, як внесок до статутного фонду учасників (власників).

Зарахування до складу основних засобів здійснюється шля­хом оформлення акта приймання-передачі (акта про введення в експлуатацію). Такий акт складається на кожен окремий інвен­тарний об'єкт. Акт приймання-передачі разом із технічною доку­ментацією передається в бухгалтерію підприємства, де відкри­вається відповідна інвентарна картка.

5.3.1. Отримання від інших юридичних або фізичних осіб

Відображення придбання за кошти показано в табл. 1.5.2.

Таблиця 1.5.2. Придбання основних засобів за кошти

Розділ 5

Закінчення табл. 1.5.2

Відображення обміну на інші активи показано в табл. 1.5.З.

Таблиця 1.5.3. Обмін основних засобів на інші активи

Придбання основних засобів шляхом внеску учасників (власни­ків) показано в табл. 1.5.4.

Таблиця 1.5.4. Внесення основних засобів учасниками (власни­ками)

P

Облік основних засобів

Відповідно до пункту 10 П(С)Б 7 первісною вартістю основ­них засобів, внесених до статутного капіталу підприємства ви­знають погоджену засновниками (учасниками) підприємства їхню справедливу вартість.

Відображення безоплатного отримання основних засобів пока­зано в табл. 1.5.5.

Таблиця 1.5.5. Безоплатне отримання основних засобів

Придбання та реалізація необоротних активів є складовими інвестиційної діяльності. Результати такої діяльності облікову­ються окремо. Зокрема заборгованість, пов'язану з операційною діяльністю, відображають у Балансі в рядках 16 (дебіторська) і 500 (кредиторська), а заборгованість, пов'язану з інвестиційною діяльністю, відображають відповідно в рядках 210 і 610.

Отже, і для обліку розрахунків доцільно застосовувати не ра­хунки 36 і 63, а універсальніші субрахунки 377 і 685. Іншими словами, розрахунки з покупцями та постачальниками необорот­них активів доцільно обліковувати окремо від розрахунків за іншими операціями.

5.3.2. Створення власними силами

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 3
• 4
• 5
• 6
• 789
• 10
• 11
• 12
• 13
• 14
• 15
• 16
• Далее ⇒