ОСНОВНІ ІНСТРУМЕНТИ УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТНИМИ РИЗИКАМИ

Категорія інструментів Види і форми реалізації
1. Юридичні гарантії 1.1. Відповідні статті договорів, угод, контрактів, що визначають розподіл ризиків між сторонами. Реалізація здійснюється на основі доброї волі сторін або через звертання в суд (арбітраж)
2. Гарантії (банківські) 2.1. Гарантії на користь кредитора: 2.1.1. Необмежені, тобто на весь термін кредитного договору на повну суму платіжних зобов’язань за договором 2.1.2. Обмежені як за часом, так і за обсягом зобов’язань, у тому числі: 2.1.2.1. гарантія завершення робіт за проектом (до пуску об’єкта в експлуатацію) 2.1.2.2. гарантія покриття непередбачених витрат за проектом на інвестиційній фазі 2.1.2.3. гарантії покриття додаткових витрат позичальника з погашення кредитних зобов’язань на виробничій фазі у разі нестачі грошових потоків за проектом Гарантії на користь кредитора можуть бути як умовні (що передбачають гарантійний платіж у разі подання гаранту всього комплекту документів, що підтверджують порушення зобов’язань позичальником), так і безумовні (платіж здійснюється на першу вимогу кредитора) 2.2. Гарантії на користь замовника проекту: 2.2.1. Гарантія повернення авансу 2.2.2. Тендерна гарантія 2.2.3. Митна гарантія 2.2.4. Гарантія належного виконання контракту 2.3. Гарантія на користь підрядника /постачаль­ника як засіб забезпечення платежу у разі подання замовнику проекту комерційного кредиту. Спосіб реалізації і ступінь покриття залежать від типу і умов гарантії (умовна, безумовна; обмежена, необмежена; та, що передається, і та, що не передається; забезпечена, незабезпечена; відзивна, безвідзивна тощо)
3. Резервні фонди 3.1. Резервний фонд окремого учасника проекту для покриття непередбачених витрат за проектом (самострахування) Загальний резервний фонд, сформований усіма учасниками проекту (взаємне страхування)

Продовження дод. 9

Категорія інструментів Види і форми реалізації
4. Застави, депозити на спеціальних рахунках 4.1. Активи проекту (як матеріальні, так і грошові) як застава для покриття кредитних ризиків банку 4.2. Депонування коштів учасником тендеру для покриття ризиків замовника проекту (як альтернатива банківської тендерної гарантії) 4.3. Депонування коштів підрядником для покриття ризиків замовника, пов’язаних з можливою несплатою імпортного мита за ввезення будівельної техніки через кордон (як альтернатива відповідній банківській гарантії) 4.4. Активи підрядника (будівельна техніка та інше майно) як застава для покриття можливих ризиків замовника за підрядним контрактом
5. Непрямі гарантії (у формі довгострокових контрактів) 5.1. Контракти на реалізацію продукції, що вже випускається (не проектної), у рамках діючого виробництва як забезпечення банківського кредиту для фінансування проекту (розширення, реконструкції виробництва тощо) 5.2. Додаткові контракти на реалізацію проектного продукту (типу «бери і плати», «бери або плати») як забезпечення банківського кредиту для фінансування проекту 5.3. Довгострокові контракти на поставку вироб­ничих ресурсів для забезпечення об’єкта інвестиційної діяльності (сировина, напівфабрикати, енергоносії і т. п.)
6. Утримання частини платежів за контрактом 6.1. Використовується для захисту інтересів замовника за рахунок утримань (як правило обумовлений наперед відсоток за кожним платежем), формується фонд для покриття можливих ризиків у зв’язку з реалізацією контракту (на поставку, підрядного, консультативного). Термін утримання, як правило, відповідає даті закінчення гарантійного періоду
7. Поручництва 7.1. Застосовуються як альтернатива банківській гарантії для забезпечення належного виконання контракту (на поставку, підрядного, консультації), як правило, видається компанією, що має той же профіль діяльності, що і виконавець (постачальник, підрядник, консультант). Нерідко поручителем виступає материнська компанія

Продовження дод. 9

Категорія інструментів Види і форми реалізації
8. Контракти з фіксованою ціною 8.1. Даний інструмент актуальний для контрактів на виконання будівельно-монтажних робіт (як додаткова гарантія для банку за ризиками перевищення кошторисних витрат). За контрактом на поставку машин та устаткування ціни, як правило, є фіксованими (за винятком довгострокових контрактів, пов’язаних з виготовленням унікальної технічно складної продукції)
9. Резервні кредити (кредити підтримки) 9.1. Такий кредит передбачає відкриття позичаль­ником кредитної лінії протягом обумовленого терміну і на фіксовану суму, призначений для покриття можливих додаткових витрат за проектом. Відсотки за резервним кредитом, як правило, вище ставок за основним кредитом. Сума резервного кредиту, як правило, знаходиться у ме­жах 10—25 % відносно суми основного кредиту
10. Вексельні інструменти 10.1. Вексель як зобов’язання позичальника (замовника проекту) погасить заборгованість по комерційному кредиту, наданому постачальником/підрядником, має певну перевагу перед банківськими гарантіями, оскільки його використання досить детально регламентовано нормами міжнародного права: Женевською конвенцією 1930 р. та ін. (використання банківських гарантій переважно регулюється національними законами і нормами). Для додаткового захисту інтересів комерційного кредитора вексель може авалюватися: банк видає гарантію оплати векселя у вигляді напису (аваля) на ньому
11. Форфетування 11.1. Банківська операція, пов’язана з використанням вексельних інструментів і зводиться до купівлі банком векселів (і інших боргових зобов’язань), наданих замовником кредиту. Ціль форфетування — захист постачальника/підряд­ника від ризику неплатоспроможності замовника. На відміну від звичайного обліку векселів за­стосовується: а) під час поставок машин і устат­кування та проведення підрядних робіт на великі суми (іноді десятки мільйонів доларів); б) за три­валих — до 5—7 років — термінів надання комерційних кредитів (проти звичайних строків обліку векселів — до 90—180 днів)

Продовження дод. 9

Категорія інструментів Види і форми реалізації
12. Резервні акредитиви 12.1. Використовується як інструмент захисту інтересів постачальника /підрядника, що видає комерційний кредит замовнику. Банк замовника для забезпечення кредиту відкриває на користь кредитора акредитив, за умовами якого банк переводить платіж (платежі) у разі невиконання боргових зобов’язань замовником
13. Безвідзивні документарні акредитиви 13.1. Використовується як інструмент захисту інтересів постачальників/підрядників. Передбачає бан­ком, в якому замовник відкриває акредитив, виплату грошей (іноді виписування векселів) відповідно до умов контракту проти наявності документів, що підтверджують поставку товару або виконання робіт за проектом. Належить до розряду так званих непрямих гарантій. Для більш повної гарантії платежів постачаль­ники/ підрядники можуть вимага­ти від замовника відкриття підтверджених акредитивів: для уникнення неплатоспроможності банку, в якому відкривається акредитив, другий, більш могутній банк здійснює підтвердження даного акредитиву
14. Умови платежів за контрактом 14.1. Умови (перш за все графік) платежів за кон­трактом поставки товару або виконання підряд­них робіт захищають інтереси як замовника, так і постачальника/підрядника. Схема платежів може мати такий вигляд (як варіант): а) 5—10 % суми контракту — аванс після підписання контракту (забезпечення перед постачальником/підрядником зобов’язань замовника); б) 5—10 % — мобілізаційний аванс (після прибуття робочої сили, будівельного устаткування і матеріалів на майданчик); в) 10—15 % — оплата з безвідзивного акредитиву рахунків постачальника/підрядника супроти комплекту підтверджуючих документів; г) сума контракту, що залишилася, — оплата на вимоги комерційного кредиту з різними графіками погашення Після надання документів замовник виписує постачальнику або підряднику векселі (прості) або підписує тратти (перевідні векселі). Як правило, на останні 5—10 % суми контракту видаються векселі (тратти) після закінчення терміну гарантії експлуатації об’єкта

Продовження дод. 9

Категорія інструментів Види і форми реалізації
  14.2. У деяких випадках для захисту інтересів замовника (ризик неналежного виконання робіт) від кожного платежу можуть робитися відрахування у спеціальний фонд для покриття можли-вих збитків і витрат, що виникають у замовника в гарантійний період (див. 6.1). Ефективна реалізація даного інструменту (в умо­вах платежів за контрактом) можлива у разі додаткового залучення інших інструментів: юридичних гарантій, гарантій авансового платежу, безвідзивних (і бажано підтверджених) документарних акредитивів тощо
15. Банківські рахунки з особливим режимом 15.1. Рахунки для депонування учасниками проекту грошових коштів як забезпечення тих або інших зобов’язань перед іншими учасниками. Як правило, такі рахунки відкриваються і управляються відповідно до трастових договорів. Зокрема, такий режим можуть мати банківські рахунки, на яких депонуються заставні кошти учас­ників тендеру (див. 4.2) або заставні кошти підрядників, які ввозять тимчасово через кордон будівельну техніку (див. 4.3). Особливу роль у проектному фінансуванні відіграють так звані рахунки «ескроу» (еscrow acco­unts), звичайно відкриваються в банках за межа­ми країни, що приймає. Дані офшорні рахунки служать для зниження таких політичних ризиків, як заборони або обмеження з боку держави, що приймає, на переказ проектної виручки за кордон. Рахунки «ескроу» поповнюються за рахунок реалізації експортної продукції, відкриваються позичальником на користь банку-креди­тора, знаходяться в трастовому управлінні бан­ку-утримувача. Як правило, з них йде погашення основної суми боргу і відсотків. Наповнення ра­хунків «ескроу» відбувається за рахунок вируч­ки від реалізації проектної продукції і/або про-дукції, вже виготовленої і експортованої пози­чальником (див. 5.1)
16. Зобов’язання засновників або спонсорів проекту за додатковими внес- ками у капітал проект­ної компанії 16.1. Дане зобов’язання надається кредитору проекту для зниження ризику перевищення витрат на проект. Використовується як альтернативний або додатковий інструмент фінансування непередбачених інвестиційних витрат (інші інструменти: банківська гарантія покриття непередбачених витрат — див. 2.1; резервні фонди — див. 3.1, 3.2; контракти з фіксованою ціною — див. 8.1; резервні кредити — див. 9.1. та ін.)

Продовження дод. 9

Категорія інструментів Види і форми реалізації
  Альтернативою зобов’язанням, що здійснюють додаткові внески в капітал проектної компанії, можуть бути зобов’язання засновників надавати так звані «субординовані» кредити (погашення заборгованості з «субординованого» кредиту від­бувається тільки після виконання позичальником своїх платіжних зобов’язань за так званим «стар­шим» кредитом, тобто первинним банківським кредитом)
17. Страхування 17.1. Страхування кредитів від ризику непогашення застосовується, як правило, під час видачі експортних кредитів. Страхування експортних кредитів може бути від: 1) ризиків економічних і комерційних; 2) ризиків політичних. Більш поширено страхування експортних кредитів від політичних ризиків. Здійснюється переважно державними і напівдержавними страхувальниками (агентствами страхування експортних кредитів). Договір страхування укладається між агентством-страховиком та кредитором. Дане страхування має такі форми: 17.1.1. Страхування ризику непогашення банківських кредитів 17.1.2. Страхування ризику неплатежу за комерційними кредитами 17.2. Страхування внесків у капітал проекту і різ­них видів проектних активів. Найчастіше виступає у формі страхування іноземних інвестицій від політичних ризиків (конфіскації, націоналізації тощо). Як правило, здійснюється державними і напівдержавними агентствами країн — експортерів капіталу, а також багатостороннім агентством з гарантій інвестицій (МАГИ), яке входить у Групу Світового банку 17.3. Страхування відповідальності позичальників за непогашення кредитів. Один з різновидів страхування кредитів, за якого страхувальником виступає позичальник (проектна компанія), а не кредитор (як у разі страхування кредитів від ризику непогашення — див. 17.1). Страховий договір може покривати від 50 до 90 % суми платіжних зобов’язань. Практикується під час видачі експортних кредитів фірмам-імпортерам. Застосовується досить рідко

Продовження дод. 9

Категорія інструментів Види і форми реалізації
  17.4. Страхування від ризику втрати прибутку. До прибутків майбутнього проекту майже не використовується. Звичайно застосовується для страхування ризику втрати прибутку відносно вже введеного в експлуатацію об’єкта інвестиційної діяльності 17.5. Страхування вантажів при поставках машин, устаткування, інших інвестиційних товарів. Умови страхування залежать від базисних умов поставки Incoterms
  17.6. Страхування будівельних ризиків: 17.6.1. Страхування будівельних робіт, включаючи будматеріали, конструкції, витрати на зарплату, перевезення, митний збір і збори 17.6.2. Страхування монтажних робіт, включаючи устаткування, що монтується, та інші витрати 17.6.3. Страхування устаткування будівельного майданчика 17.6.4. Страхування після пускових гарантійних зобов’язань підрядника перед замовником 17.6.5. Страхування інших ризиків (наприклад цивільної відповідальності підрядника перед третіми особами) 17.7. Страхування належного виконання будівель­но-підрядного контракту. Є альтернативою банківської гарантії належного виконання контракту (див. 2.2.4). Звичайно страхове покриття не перевищує 20 % суми контракту. Дана послуга про­понується кількома великими страховими ком­паніями США, нею можуть користуватися тільки великі і з доброю репутацією підрядні фір­ми 17.8. Страхування від різних комерційних, технічних та інших ризиків на виробничій фазі проектного циклу: 17.8.1. Страхування на випадок невиконання договорів матеріально-технічного постачання (сировина, енергія, напівфабрикати та інші виробничі ресурси) 17.8.2. Страхування на випадок несплати постав­леного проектного продукту 17.8.3. Страхування від простою виробництва 17.8.4. Страхування машин і устаткування від поломок 17.8.5. Страхування від пожеж 17.8.6. Екологічне страхування (страхування від- повідальності за нанесення екологічного збитку)

Продовження дод. 9

Категорія інструментів Види і форми реалізації
  17.8.7. Страхування специфічних ризиків (наприклад під час добування нафти і газу на морському шельфі — страхування на випадок пошкодження або знищення морських бурових платформ) 17.8.8. Особисте страхування (страхування співробітників проектної компанії) 17.8.9. Інші види страхування, пов’язані з експлуатацією об’єкта інвестиційної діяльності 17.9. Страхування відповідальності розробників проекту (проектної документації)
  Самострахування і взаємне страхування учасників проекту від різних ризиків на різних фазах проектного циклу — див. 3.1, 3.2
18. Розподіл ризиків між учасниками проекту 18.1. Розподіл ризиків між учасниками проекту фіксується у двосторонніх або багатосторонніх угодах, контрактах, договорах (див. 1.1) 18.2. Зниження ризиків з розрахунку на одного учасника проекту може досягатися за рахунок розширення кола цих учасників. Наприклад, зниження кредитних ризиків під час фінансування проекту може бути забезпечено за рахунок створення банківського синдикату або кон­сорціуму. Аналогічно для зниження ризиків реа­лізації проекту зможуть формуватися будівельні консорціуми
19. Заходи щодо запобігання і контролювання ризиків 19.1. Організаційні, технічні, кадрові, інформаційні, навчальні, дисциплінарно-виховні та інші заходи, спрямовані на зниження ймовірності реалізації проектних ризиків. Дані заходи здійснюються на основі спеціальних планів і програм, що перетворюють їх в постійну функцію (діяльність) у рамках управління проектом (на всіх фазах проектного циклу) 19.2. Аналогічним чином здійснюються заходи з ліквідації наслідків і мінімізації збитків реалізації проектних ризиків. У рамках управління проектом розробляються і періодично коригуються плани дій у разі виникнення над­звичайних ситуацій

Продовження дод. 9

Категорія інструментів Види і форми реалізації
20. Заходи щодо зниження ризику учасників проекту 20.1. Ретельний відбір учасників проекту з точки зору їхнього фінансового стану, репутації, професійного досвіду, готовності до взаємодій тощо. Може практикуватися метод конкурсного відбору учасників. Робота з відбору звичайно завершується підготовкою і підписанням рамкової угоди про принципи сумісної проектної діяльності учасників 20.2. Заміна окремих учасників у процесі реалізації проекту (якщо таке припускається відповід­ними угодами і договорами)
21. Аналіз ризиків проек­ту на передінвестиційній фазі 21.1. Ідентифікація (виявлення) ризиків проекту (звичайно ще на етапі розроблення концепції проекту і підготовки попереднього обґрунтовування)
  21.2. Кількісна та якісна оцінка ризиків проекту (в повному обґрунтовуванні інвестиційного проекту, а також у процесі підготовки оцінного докладу з проекту) 21.3. Підготовка пропозицій (програми) у сфері управління ризиками на інвестиційній фазі (част­ково і у виробничій фазі) проектного циклу. Ці пропозиції знаходять своє відображення в обґрунтуванні інвестиційного проекту, докладі, за проектом, що оцінюється, а також проектах договорів, угод, контрактів з фінансування і реалізації інвестиційного проекту. Одна з можливих (які найчастіше зустрічаються) пропозицій — відмовитися від реалізації проекту або радикаль­но його переробити (в цьому разі застосовується так званий метод «скасування ризику»)
22. Хеджування 22.1. Техніка страхування від фінансових і комер­ційних ризиків, яка може застосовуватися багать­ма учасниками проекту (кредитором для захисту від відсоткового ризику, проектною компанією або іншим продавцем проектного продукту — для захисту від падіння цін на продукт та ін.). Суть хеджування в тому, що разом з основною угодою (кредитною, на реалізацію проектного продукту, покупку сировини та інших ресурсів) укладається додаткова угода з третьою сторо­ною, умови якої такі, що у разі настання (реалізації) ризику в основній операції учасники проекту виграють у паралельній операції, повністю або частково нейтралізуючи свої втрати

Закінчення дод. 9

Категорія інструментів Види і форми реалізації
  Хеджування (в широкому значенні) може також здійснюватися у формі включення в головну угоду додаткових умов (що враховується в ціні операції), які дають право учаснику проекту у зв’язку з погіршенням умов відмовлятися від виконання своїх зобов’язань або висувати іншій стороні додаткові, більш жорсткі умови і вимоги, резервувати за собою право вибирати той або інший варіант дій у рамках угоди (так звані опціони). Наприклад, кредитор може зажадати додаткове забезпечення, якщо ринкова вартість забезпечення впала нижче узгодженої в кредит­ному договорі. Інший приклад такого опціону: банк, що фінансує проект, може в кредитному договорі передбачити для себе опціон за способом виконання зобов’язань позичальником: а) переказ суми, що належить кредитору (основна сума боргу, відсотки тощо); б) надання кредитору певної частки в капіталі проектної компанії. В другому варіанті (опціони в рамках основної угоди) хеджування може кваліфікуватися як одна з форм юридичної гарантії (див. 1.1)
  У техніці хеджування можуть використовуватися такі інструменти: 22.1.1. опціони 22.1.2. ф’ючерси 22.1.3. свопи 22.1.4. кепи
23. Оптимізація структури портфеля інвестиційних проектів 23.1. Застосовується банками-кредиторами і ком­паніями, які є засновниками проектної компанії (інвесторами), у випадках, коли вони готують, фінансують і реалізують одночасно кілька (іноді навіть декілька десятків) проектів, тобто мають портфель інвестиційних проектів. Для зниження галузевих і політичних ризиків проект­ний портфель кредитора або інвестора оптимізується з точки зору секторальної і регіонально-геогра­фічної (політичної) структури