Виклад загальновизнаних положень 3 страница

- розмір шрифту – 14;

- відстань між рядками – 1,5 інтервали

- на сторінці до 29-30 рядків.

- верхній і нижній береги – 20 мм, лівий – 30 мм, правий – 10 мм.

Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів:

- ліве – 25-30 мм

- праве – не менше 10 мм

- верхнє і нижнє – по 20 мм

Шрифт друку повинен бути чітким, щільність тексту роботи повинна бути однаковою. Визначений розмір абзацу – 1,25 см.

Для подання таблиць та ілюстрацій можливо також використання паперу формату А3.

Рекомендований обсяг основного тексту бакалаврської роботи – 45-55 сторінок магістерської роботи – від 70-80 сторінок. Обсяг може відхилятися в межах не більше +25%.

В основний обсяг роботи не включається список використаних джерел та літератури і додатки.Але всі сторінки визначених елементів роботи підлягають нумерації на загальних засадах.

Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ», «ДОДАТКИ», «ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА» друкують великими літерами симетрично до тексту (шрифт – 14 напівжирний), заголовок центрується.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами, крім першої – великої, з абзацного відступу, шрифт 14 – напівжирний. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Додаткові вимоги:

‒ Кожну структурну частину роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ», «ДОДАТКИ», «ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА» треба починати з нової сторінки.

‒ Перенос слів у заголовках не допускається. Підкреслення заголовків не допускається. Після заголовка (за винятком заголовка пункту розділу) та текстом пропускають один рядок.

‒ Помилки, описки, які виявилися у процесі написання роботи, дозволяється виправляти, підчищаючи і замальовуючи білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту машинописним або рукописним способом пастою тільки чорного кольору. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

‒ Прізвища, назви і цитати, що використані автором, необхідно перекладати на українську мову, якою пишеться робота. Абревіатуру назви дають після того, як при першому згадуванні ця назва була дана повністю а поруч, в дужках – абревіатура.

‒ Форма титульного листа і технічного завдання має єдиний загальновузівський стандарт і виконується згідно зі зразками (Додаток В, Д).

4.2. Нумерація та оформлення змісту роботи

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, додатків (малюнки, таблиці, карти, публікації джерел тощо) подають арабськими цифрами без знака № у правому верхньому куті: 2,3,4,5,6,7…. Крапка після номера сторінки не ставиться.

Нумерація аркушів починається з цифри «2», враховуючи, що титульний аркуш є першою сторінкою роботи і номер сторінки на ньому не ставиться. У нумерацію входять всі аркуші, враховуючи додатки.

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів, який розміщений після сторінки «ЗМІСТ» оформляється наступним чином:

Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Наприклад:

Розділи повинні мати наскрізну нумерацію у межах всієї роботи і нумеруватись арабськими цифрами.

Підрозділи (параграфи) нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: 1.2. або 2.4. Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Наприклад:

В окремих випадках у магістерських роботах підрозділи поділяють на пункти, які нумерують у межах кожного підрозділу. Наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку записують заголовок пункту, але пункт може і не мати заголовка.

При наборі тексту такої частини роботи як «ЗМІСТ» після номеру розділу ставиться крапка

Приклад оформлення змісту:

Приклад оформлення розділів:

4.3. Ілюстрації

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати у роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або в додатках. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Ілюстрації позначають словом «Мал.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад:Мал. 1.2 (другий малюнок першого розділу).

Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення. Ілюстрації повинні бути виконані чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері.

У роботі слід застосовувати лише штрихові ілюстрації і оригінали фотознімків.

Фотознімки розміром меншим за формат А4 повинні бути наклеєні на стандартні аркуші білого паперу формату А4.

Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (текст під малюнками).

4.4. Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її «шапку», в другому випадку – боковик. Слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: Продовження табл. 1.2.

Якщо текст, який повторюється у графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те ж», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: Таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу).

Якщо у роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

Примітки до тексту таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах одної сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1....

2....

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

Посилання

При написанні кваліфікаційної роботи її автор повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі, та наукові дослідження, на матеріалах яких розроблюються проблеми, що вивчаються у роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовуються відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке наведено посилання в роботі.

Посилання допускаються: підстрочні – на кожній сторінці, і кінцеві, коли вони виносяться на кінець роботи. Фіксація посилання може бути: квадратними дужками [6], або з верхнім індексом ⁵.

І. У разі використання підстрочних посилань існують наступні вимоги. Перший раз – монографія або ж джерело друкуються повністю з вихідними даними. Далі скорочено з вказівкою прізвища автора та скороченої назви праці, де вказуються лише сторінки. Якщо дослідження цього автора є єдиним в роботі, у подальшому вживається – прізвище автора та скорочений вираз «Вказ. твір». Якщо на одному аркуші роботи посилання йде кілька разів на одну монографію, друкується «Там само». Підстрочні посилання виконуються через 1 інтервал, вони відокремлюються рискою (3 см), але нижнє поле залишається не менше 2 см.

Приклад:

____________

¹ Дейвіс Н. Європа: Історія / Норман Дейвіс. – К., 2000. – С. 45.

² Дейвіс Н. Вказ. твір. – С. 75.

³ Там само.

ІІ. Кінцеві посилання у тексті роботи на джерела можна зазначати порядковим номером по мірі їх появи у тексті роботи і виділяти двома дужками,

Приклад:

‒ «... у працях [1-7]...»

‒ або кінцевими з верхнім індексом «... у працях^1-7...».

Праці відокремлюються одна від однієї крапкою з комою, [1;7;4;55], а сторінки – комою [1,7; 23, 34-35; 23,2].

Такі посилання виносяться у «Примітки», де їх розміщають згідно з розділами роботи. У «Примітках» пишеться назва розділу роботи, а потім розміщуються посилання, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком «Списку використаних джерел та літератури». Перший раз – назва монографії або ж джерела друкуються повністю з вихідними даними. Далі скорочено з вказівкою прізвища автора та скороченої назви праці, де вказуються лише сторінки. Якщо кілька разів йде посилання на одну монографію, друкується «Там само». Нумерація посилань здійснюється наскрізно у рамках розділу роботи.

Приклад:

Цитата у тексті: «...щорічно в Україні утворюється 1,7 мільярдів тонн різноманітних твердих промислових відходів... [6]».

Відповідний опис у переліку «Примітки»:

6. Бент О. Й. Про розробку концепції ресурсозбереження в мінерально-сировинному комплексі України / О. Й. Бент // Мінеральні ресурси України. – 1995. – № 2. – С. 20-21.

ІІІ. Кінцеві посилання на джерела і літературу можна здійснювати через зазначення у дужках їх номера у «Списку використаних джерел та літератури» та сторінок, на які іде посилання.

Приклад:

Цитата в тексті: «... щорічно в Україні утворюється 1,7 мільярдів тонн різноманітних твердих промислових відходів... [17; 20-21]».

Відповідне подання через «Список використаних джерел та літератури»:

17. Бент О. Й. Про розробку концепції ресурсозбереження в мінерально-сировинному комплексі України / О. Й. Бент // Мінеральні ресурси України. – 1995. – № 2. – С. 12-35.

Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: див. мал. 1.2.

На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: в табл. 1.2.

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: див. табл. 1.3.

Оформлення карт

Географічні, історичні та інші карти, які студент вмішує у свою роботу, мають бути складені в масштабі (на форматі А3 або А4). Карту слід розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадувалась вперше, або на наступній сторінці, або в додатках.

Карти позначають словом «Карта» і нумерують. Номер складається з номеру розділу та порядкового номеру карти, між якими ставиться крапка. Наприклад: Карта 2.5. – п’ята карта другого розділу.

Ті карти, що знаходяться в додатках нумерують у межах кожного додатку. Наприклад: Карта А.1 – перша карта додатку А.

Кожна карта повинна мати назву, яку розміщують під нижньою рамкою карти. У випадку коли студент є автором карти, після слова «Карта», номера та назви карти ставиться в дужках словосполучення («Виконано автором»). Якщо карта запозичена, студент обов’язково повинен посилатися на автора і джерело, з якого вона запозичена.

Карта обов’язково повинна включати: рамку, саму карту, легенду та масштаб:

‒ в легенді карти скорочень не допускається.

‒ при наявності картографічної сітки на карті надписи населених пунктів розташовують уздовж паралелей, при її відсутності – паралельно північний рамці карти.

‒ необхідно слідкувати за зміною географічних і адміністративно-політичних назв, щоб вони відповідали тому часу, якому вони присвячені, навпаки, щоб у сучасних географічних картах уникнути застарілих термінів.

4.7. Оформлення списку використаних джерел та літератури

Відомості про джерела і літературу, які включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи, міжнародних і державного стандартів з обов’язковим наведенням назв праць та їх опису згідно ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1–2003, IDT)» та інших міждержавних і державних стандартів.

Список використаних джерел і літератури розміщують в алфавітному порядку. У списку літератури повинні переважати новітні видання. У випадку, коли в роботі використовується кілька праць одного автора, враховується принцип хронології, тобто за роком видавництва.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно подавати відповідно до вимог стандарту з обов’язковим наведенням назв праць. Наявність у роботі різних за походженням джерел повинна знайти відображення у списку. Так, якщо використані неопубліковані джерела, їх необхідно виділити при складанні бібліографії в окрему групу. Виділення групи Джерела масової інформації та Інтернет-ресурси робиться у випадку використання в роботі в якості джерел газет та журналів, Інтернет-ресурсів (електронні документи, бази даних, портали, сайти, веб-сторінки тощо).

Насамперед записують літературу, яка видана кирилицею, потім – латиницею та мовами з особливою графікою (за алфавітом назв мов – арабською, грузинською, китайською тощо). Як правило, публікації мовами з особливою графікою подають в українській транслітерації або в перекладі запису українською мовою, тоді мову видання вказують через «.– Араб., .– Яп.».

Місце видання пишеться повністю: Запоріжжя, Донецьк, Львів, Відень тощо. Виключення: К. (Київ), М. (Москва), Л. або СПб. (Ленінград, або Санкт-Петербург), New York (Нью-Йорк), London (Лондон), Рaris (Париж), Вerlin (Берлін).

Обсяг видання, тобто дані про загальну кількість сторінок і аркушів записують цифрами зі словом сторінка, яке скорочують: с. – в укр. та рос. мовах; р. – англ.; S. – нім.; p. – франц.

Якщо у книзі нумерація сторінок вказана арабськими або (і) римськими цифрами, то в описі подають: 252 с. або CCLІІ с.

Нумерація списку джерел і літератури безперервна. Список за кирилічним алфавітом можна відділити від списку за латинським алфавітом інтервалом.

Порядок розміщення джерел та літератури:

Джерела

Неопубліковані джерела

1.

2.

Опубліковані джерела

3.

Джерела масової інформації та Інтернет-ресурси

4.

Монографії та наукові статті

4.

5.

6.

Публіцистика (у тому числі публікації у періодичних виданнях, аналітичні огляди тощо)

7.

8.

Довідкові видання

9.

Дисертації та автореферати

10.

Підготовлений текст кваліфікаційної роботи роздруковується і подається на кафедру у переплетеному вигляді. Бакалаврські роботи допускається оправляти в м’які оправи (з’єднання спіраллю, термопалітурки тощо). Магістерські роботи подаються у твердій палітурці.

4.8. Оформлення бібліографічного опису у списку джерел та літератури.

Основна вимога до укладання та оформлення списку використаних джерел – це однотипне оформлення та дотримання чинного стандарту на бібліографічний опис документів і друкованих творів:

Оформлення бібліографічних посилань на електронні ресурси,

версії публікацій та електронні видання з Internet

Практикуються різні способи оформлення посилань на електронні інформаційні джерела, зокрема MLA, APA та ISO. Стандарт ISO 690-2 прийнятий Міжнародною організацією стандартизації і передбачає опис джерела відповідно до вимог, що вище викладені.

Обов’язковими елементами бібліографічного опису посилань є:

• автор(и) електронного документу,

• назва документу,

• дата публікації версії документу,

• тип документа у квадратних дужках,

• URL – уніфікований локатор ресурсу (повна електронна адреса ресурсу в Internet),

• дата формування документа,

• інші дані.

Ці елементи друкуються у бібліографічному описі послідовно.

Приклади:

За метою полегшення процедури оформлення списку використаних джерел та літератури відповідно до вимог та проходження нормоконтролю при написанні кваліфікаційних робіт можна звертатися до спеціального онлайнового сервісу VAK.in.ua – http://vak.in.ua/

• ⇐ Назад
• 1
• 234
• 5
• 6
• 7
• Далее ⇒