Стадії правозастосовчого процесу.
Процес застосування норм права може починатися за ініціативою самого правозастосовувача, вказівкою вищестоячого органу або за заявами зацікавлених суб’єктів і являє собою систему послідовних дій, певні однорідні групи яких об’єднуються у так звані стадії правозастосування.
Доцільно виділити такі самостійні стадії процесу правозастосування.
Перша стадія – це встановлення та аналіз фактичних обставин справи або ситуації, що потребує врегулювання або вирішення. На цій стадії застосування правових норм належить встановити, які дії, події відбулись та чи мають вони юридичне значення. Всю сукупність обставин, які підлягають встановленню, можна віднести до трьох основних груп:
1) фактичні обставини, з якими нормами права пов’язано виникнення юридичних наслідків№;
2) дані, які характеризують особистість суб’єктів, причетних до розгляду відповідної справи;
3) обставини, що спонукали суб’єктів до певної поведінки (правомірної або протиправної).
При цьому беруться до уваги умови, мотиви юридично значущої поведінки.
По своїй суті ця стадія являє собою процесуальну діяльність, яка знаходить вираз у збиранні, перевірці та оцінці відповідних доказів по справі та їх джерел. При цьому методи і засоби, що застосовуються при встановленні та дослідженні обставин справи, повинні бути:
- дозволені правом;
- етичні;
- наукові;
- ефективні.
Друга стадія зводиться до вибору та встановлення аутентичності тексту норми права (юридична кваліфікація). На цій стадії встановлюється, на основі змісту якої норми права повинна розглядатися дана конкретна ситуація.
Юридична (правова) кваліфікація – це встановлення тотожності (подібності) ознак конкретної поведінки суб’єктів тим ознакам, які зафіксовано у нормі права.
При виборі норми права, що передбачала б обставини, які слід урегулювати, треба встановити аутентичність правової норми:
- упевнитись, що текст норми, яка використовується не був змінений у встановленому порядку;
- чи є вона чинною у даний момент.
Для цього треба користуватися лише офіційно виданими текстами.
Взагалі, кожну обрану для застосування норму права слід досліджувати в таких напрямках:
¨ чи була чинною нормою права на момент, коли відбувалися обставини, що досліджуються;
¨ чи чинна вона на момент розглядання конкретної справи;
¨ чи чинна вона на території, де розглядається справа;
¨ чи поширюється її чинність на суб’єктів, які пов’язані з цією справою;
¨ чи є текст норми, який застосовується, аутентичним її офіційно встановленому змісту.
На цій стадії застосовуються різні види тлумачення (див. пит. 74,75)
Третя стадія – це прийняття рішення по справі. Ця стадія пов’язана із застосуванням норм права, на яких оформлюються результати всієї правозастосовчої діяльності. Прийняте рішення знаходить свій вираз в акті застосування права, тобто у виданні індивідуального акта владного характеру, що встановлює права і обов’язки конкретних суб’єктів (вирок, наказ, рішення і т.д.).
Акти застосування норм права виступають як один із засобів державного керівництва і засіб вирішення юридичних справ, що виконує функції індивідуального регулювання поведінки суб’єктів в конкретних правових відносинах. Акти застосування норм права характеризуються такими ознаками:
1. це офіційний акт компетентного органу, що виражає волю держави і уособлює однобічне волевиявлення уповноваженого органу;
2. він має обов’язкове значення;
3. акт застосування завжди має індивідуальний характер;
4. він може відігравати роль юридичного факту, тобто сприяти виникненню, зміні та ліквідації правовідносин;
5. це акт, що виданий на основі і у відповідності до норм права, які застосовуються;
6. він містить індивідуально-конкретне, державно-владне веління (розпорядження);
7. він видається у певній формі і у передбаченому законом порядку;
8. він має юридичну силу і забезпечується відповідними засобами;
Акти застосування норм права різняться від нормативних актів за такими ознаками:
- нормативні акти містять норми права, тобто приписи до невизначеного кола осіб, а акти застосування містять індивідуальні приписи, що адресовані персонально до зазначених у них осіб та організацій;
- нормативні акти характеризуються можливістю неодноразової їх реалізації, а акти застосування щодо конкретного життєвого випадку мають одноразову чинність.
Четверта стадія застосування норм права – заключна, на якій здійснюються фактичні дії, завдяки чому норма права, її настанови впроваджуються в життя. Наприклад, студент, зарахований до ВУЗу, починає навчання у навчальному закладі.