НАЦІОНАЛЬНИЙ ШЛЯХ ДО ЕКОЛОГО-ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ
Природа — це простір душі.
Будьмо ж чутливими до його засіву й проростання,
до кореня і пелюстки, до стовбура і крони,
до голосу і помаху крила,
до зеленого світу поезії і животвору.
М. Ф. Сингаївський,
український поет
Головні підсумки XX століття
| Е |
кологічна криза в Україні продовжує розростатися й поглиблюватись, охоплюючи дедалі більші території. Як і раніше, бракує асигнувань на серйозні природоохоронні заходи в усіх сферах виробництва, фактично відсутній контроль за діяльністю, що завдає шкоди природі, через застарілість обладнання й технологій на виробництвах зростають кількість і сила техногенних аварій, ефективність очисних споруд дуже низька або їх узагалі немає, не створено ефективної системи державного контролю за станом довкілля й управління всією природоохоронною діяльністю, а також банку еколого-територіальних даних. Рівень екологічної освіти населення вкрай низький.
На екологічний стан України найближчим часом негативно впливатимуть також зміни структури палива, приватизація землі та підприємств. Очікуються труднощі під час впровадження ефективних ресурсозберігаючих і природоохоронних технологій. Імовірними залишаються як різке погіршення екологічного стану країни загалом, так і необоротна деградація окремих природних об'єктів і районів.
382
Глава 10 Національний шлях до еколого-збалансованого розвитку
Проте є й позитивні фактори:
• нагромаджено багато об'єктивних даних про екологічний стан
геосистем України;
• визначено основні причини й динаміку розвитку екологічної
кризи;
• на основі цих знань розроблено програму заходів для
розв'язання екологічних проблем.
Ці заходи спрямовані передусім на стабілізацію, а в подальшому — на зменшення масштабів забруднення довкілля, на припинення процесів, що ведуть до деградації ландшафтів та екосистем, на відновлення порушених природних комплексів, на раціональне використання й охорону природних ресурсів.
Обов'язок учених в усіх галузях як природничих, так і гуманітарних наук — організувати суспільну самосвідомість людей, щоб вони діяли разом у вирішенні екологічних проблем на всій нашій земній кулі.
П. Л. Капиця,
російський фізик,
лауреат Нобелівської премії
За умов особливо небезпечного загострення в 90-х роках екологічної кризи теперішня орієнтація України на природоохоронну й ресурсозберігаючу політику, на входження в загальноєвропейську та світову системи екологічної безпеки, на ефективне вирішення численних екологічних проблем має не тільки національне, а й міжнародне значення.
Здобуття Україною незалежності дає змогу змінити державну політику природокористування, планувати й розвивати в майбутньому своє господарство так, щоб це не суперечило збереженню й поліпшенню якості навколишнього природного середовища.
Україна має надзвичайно вигідне географічне положення, ще досить багатий природний, економічний і людський потенціал, великі трудові ресурси, потужні наукові сили, розвинену транспортну мережу, доволі високий рівень виробництва енергії. Ці фактори мають сприяти тому, щоб найближчим часом наша країна вийшла з тяжкої еколого-економічної кризи й піднеслася до рівня розвинених європейських держав.
Останніми роками (1999—2003) активізувався процес переходу до еколого-збалансованого розвитку держави. Попередні роки
383
 |
| Розділ |
Екологічні проблеми України
можна схарактеризувати лише як етап підготовки до цього переходу, для якого нині є значний національний потенціал:
• 
наша країна має висококласних спеціалістів і достатні можли
вості для розвитку освіти (зокрема екологічної) населення для
сприйняття ідей і принципів збалансованого розвитку. Необ
хідно лише організувати широке інформування загалу й на
вчання управлінського персоналу за спеціальними програмами
зі стійкого розвитку;
• Україна продемонструвала можливості економічного зростання
попри застарілі основні фонди виробництва;
• Україна досягла значних успіхів у здійсненні екологічної
політики;
• в Україні вже накопичилася «критична маса» для здійснення
реформ, особливо в аграрному секторі, аби забезпечити незво
ротність вибраного курсу подальшого розвитку й утвердження
держави.
На сьогодні головне завдання керівництва держави, суспільства полягає в переорієнтації національної політики й стратегії на ідеї та принципи гармонійного розвитку й забезпеченні (законодавчому, інституційному, освітньому, фінансовому) їх реалізації.
Програма переходу України § 10.2.^і до збалансованого розвитку
| о; |
основою подальшого розвитку країни визнано 'європейський вибір, відданість України загальнолюдським цінностям, ідеалам свободи та гарантованої демократії, визнання людини, її прав і свобод — найвищою цінністю циві-лізаційного прогресу.
Основною метою здійснюваних в Україні реформ є соціальна переорієнтація економічної політики. Визначено стратегічні пріоритети сталого розвитку країни.
В економічній сфері:
• утвердження механізмів, які мають забезпечити надійні гарантії не лише остаточної стабілізації економіки, а й утворення необхідних передумов її прискореного зростання;
384
Глава 10 Національний шлях до еколого-збалансованого розвитку
впровадження науково-технологічних інновацій та опанування інноваційного шляху поступу як головного фактора збалансованого економічного розвитку; активне здійснення аграрної політики;
зміцнення економічних засад для глибокої перебудови соціальної сфери.
В соціоііьній сфері:
підвищення інтелектуального потенціалу нації, всебічний розвиток освіти, особливо екологічної;
зміни в соціальній сфері для запобігання зубожінню населення — реформування системи оплати праці, зменшення безробіття, вдосконалення механізмів надання державної соціальної допомоги, запровадження системи загальнообов'язкового державного соціального страхування; поліпшення становища дітей, молоді, жінок, сім'ї; здійснення скоординованих кроків, спрямованих на поліпшення охорони здоров'я населення, зниження смертності та збільшення тривалості життя; зміцнення позицій середнього класу.
В екологічній сфері:
гарантування екологічної безпеки ядерних об'єктів і радіаційного захисту населення й довкілля, зведення до мінімуму негативного впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
поліпшення екологічного стану річок України, зокрема басейну Дніпра, та якості питної води;
стабілізація й поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону; будівництво нових і реконструкція діючих комунальних очисних каналізаційних споруд;
запобігання забрудненню Чорного й Азовського морів і поліпшення їхнього екологічного стану;
формування збалансованої системи природокористування та екологізація промисловості, енергетики, будівництва, сільського господарства, транспорту;
збереження біологічної та ландшафтної різноманітності, розвиток заповідної справи.
385
Розділ II Екологічні проблеми України
Передбачається прискорене виведення економіки на траєкторію стійкого зростання через глибокі структурні зміни та поглиблення курсу ринкових реформ, активну й послідовну соціальну політику. В цій формулі — не лише переконаність у можливості позитивних зрушень, реальних і відчутних змін уже в найближчій перспективі, а й сподівання на зміцнення нашої держави, її прилучення до надбань сучасного європейського і світового иивілізаційного розвитку. Україна має все необхідне для того, щоб такі сподівання стали реальністю.