П'ятикнижжя Мойсея. Книга "Числа". 2 страница. - Ви, раббі, неправильно сформулювали правду
- Ви, раббі, неправильно сформулювали правду. Ви повинні були це сказати так: "А яких страшних погромів сподівалися тоді жиди від Петлюри і від українців".
Рабін нервово здригнувся:
- Якто сподіватися? Що ви цим хочете сказати?
- Те саме, що говорив про інші часи: Як поводилися жиди супроти українців у цю добу нашої історії? Ваш теперішній історик М. Френкін недавно у своїй праці "Національно-визвольний рух у Росії під час лютневої революції 1917", уривки якої друкувалися в українській "Сучасності", свідчить на підставі документів про поставу жидів-комуністів до вимоги самостійности України. Я ось маю це число "сучасности": "Пятаков, Горовіц, Оболєнскій, Бош та інші (жиди) стали на великодержавні позиції. Вони висунули як політичний аргумент проти українського національно-визвольного руху ту думку, що Росія без української цукрової промисловости, вугілля, хліба не може існувати". Вони "категорично висловилися проти відокремлення України". Значить живучи в Україні, з українського люду, жиди вже напередодні революції заявилися рішуче проти самостійности України й підсилювали в тому московських імперіялістів у компартії.
- Та там всяке балакали...
- Ні, не тільки балакали. Вже в перших днях революції збольшевичений полк москалів вела на Київ жидівка Євгенія Бош! Тенерал Скоропадський роззброїв той полк, скерував москалів на Московщину, а Євгенію Бош не розстріляв, як повинен був зробити, а пустив на волю. А вона? Вона поїхала до Києва, зорганізувала там московсько-жидівський червоний загін і коли Центральна Рада проголосила Четвертим універсалом незалежність України, той загінпідняв повстання, захопив арсенал і якби не полковник Евген Коновалець із Січовими Стрільцями, то відновлення української держави було б уже другого дня втоплене в морі крови з рук большевиків. А війну большевицької Московщини проти України почав "народний комісар війни Троцький" - жид Лейба Бронштайн.
Весь час до того ми порушували "контроверсійні" питання і д-р Кагана від часу до часу нервово мняв бороду. Тепер він став особливо поденервований, уставав, переривав мені, пристрасно заперечував.
- То все антижидівські вигадки. То все робили росіяни і самі українці. Самі українці хотіли комунізму й самі ліквідували УНР. Жиди в тім ніякої участі не брали!
- Чи можете подати імена тих українських провідників? Я згадав жидів: Пятаков, Горовіц, Євгенія Бош, Бронштайн-Троцький, а далі Кагановичі, Зіновєв-Апфельбавм, Камєнєв-Розенфельд, Літвінов і сотні комісарів. А хто з українців?
- Не пригадую прізвищ, забув.
- Ні, раббі, ви не забули, ви ніколи й не чули. То й не пробуйте пригадувати, чого не було. Кожним загоном большевиків в Україні керував політрук, майже завжди жид. Комісарами міліції, а особливо кривавого ГПУ в Україні були поголовно жиди. Ті політруки керували боями проти української армії, а комісари ГПУ катували й розстрілювали ранених українських вояків, що впали в полон, переводили масакри цивільного українського населення.
- Я те все чув, так говорять всі українці, але то протижидівська пропаганда.
- Ні, раббі, це гірка правда. Жиди стали добровільно опорою червономосковської окупації України, кривавого большевицького терору. А, може, й організаторами. Видними й скритими керівниками.
- Це голословні обвинувачення. Давайте факти!
- Добре, раббі! Ось вам один страхітливий приклад з тих трагічних часів, як переконливий доказ. В історії визвольних змагань українського народу 1917-1923 ті події мають назву "Зимовий похід". Пригадаймо: На початку листопада 1921 року дванадцять сотень бійців УНР проривається через польсько-большевицький кордон в районі коростеня, щоб з'єднатися з повстанцями для прогнання московсько-більшовицьких орд з України. Червона орда, маючи величезну перевагу, розгромила в важких боях українську групу. Коло 500 бійців української армії попало в полон. В культурних народів воєнно-полонені підлягають охороні згідно з міжнародним правом. Але не в кровожерних більшовиків. Їх усіх передано на допити із звірським катуванням злославній ЧеКа. Їх допитувала і засудила на кару смерти "пятьорка" ЧеКа, зложена з кого? З одного москаля і чотирьох жидів. Зрозуміло, що їх прізвищ я не пам'я таю, але повернувшись домів у ЗСА, я розшукаю їх в документах і вам подам. (Повернувшись, я знайшов детальні дані, про це в звідомленні полк. Романа Сушка "Базар", альманах "Червоної калини" на 1930 р., стор. 104-123. Ось імена членів тієї "Комісії ЧеКа": Предсідник Гарькавий, жид, члени: Лівщиц, жид, Іванов, руський, Катовський, руський, Фріновський, жид, Літвінов, жид.) Присуд: Кругло сорок старшин і підстаршин пердати на подальші допити, а 359 бійців, що ще залишилися після допитів живими, засуджено на кару смерти. Під містечком Базар їх заставлено самим викопати для себе велику братську могилу і скошено скорострілами. Трагічна загибель 359 українськіх бійців під Базаром відома кожному українцеві, бо їхню пам'ять вшановується кожного року. Цей варварський злочин супроти українських борців за право бути вільними на своїй власній землі записано на конто червоної Москви. Але документи свідчать, що на шістьох воєнних злочинців, членів комісії ЧеКа, аж чотирьох, із предсідником включно, були - жиди!
- То була російська ЧеКа. То не була жидівська. Як жид став членом ЧеКа, то перестав бути жидом. Він був росіянин.
- Але, як такого "росіянина", ката ЧеКа, що то катував українських патріотів українці покарали за те карою смерти, то це вже, по-вашому, "антисемітизм" і "погром жидів".
Рабін нервово мняв свою бороду.
- Та ви певно скажете, що й Ленін був жид.
- Ні, він був пів-жид: батько москаль, а мама жидівка. А Маркс, Енгельс, Фаєрбах, Роза Люксембург - не заперечите, раббі, стопроцентові жиди.
- Ой! які вони жиди? Що вродилися жидами? Вони виреклися жидівства!
- То хай вони згорять! - як кажуть наші полтавці. - Вертаймося до нашого. От, вам раббі, в той час революції дійсність: Червоні від крови комісари - жиди, кати ГПУ - жиди. Команда червоної міліції - жиди. Політруки - жиди. Входить українська військова частина в українське місто, а з вікон жиди з червоними опасками на рукавах стріляють у них. Чидивно, що розлючені до краю українські вояки дивились, щоб у тих "міліціонерів" не тільки опаска на рукаві, а й ціла голова стала червоною. І цю розправу з загонами большевицької Москви називаєте жидівськими погромами? Чому ви, раббі, не признаєте, що це були жидівсько-московські погроми українців на українській землі?
- Ну, я там не був, я того не бачив.
- То й не повторюйте безпідставного обвинувачення, нібито українці антисеміти, робили жидівські погроми, за тими, що обертають усе навиворіть. Спитайте простих українців з якої хочете частини східної й центральної України, що жили там тоді і кожен з них потвердить вам те саме, як жиди насміхалися: "Тепер ми вже маємо вас усіх у мішку і зав'яжемо, що й не пікнете!" І таки зав'язали!..
- Я в це ніяк не можу повірити! То все самі українці робили! Може кілька жидів десь там замішалося...
- Ні, кілька було порядних. Горстка інтелігенції, що співпрацювала з українцями. І тієї горстки було досить для українців, щоб дати жидам в Україні широку персональну автономію, якої ніде поза Україною жиди ніколи не мали, і приняли до уряду самостійної України не тільки кілька жидів як громадян України, але й одного, як спеціяльного представника жидів. Такого ви, жиди, навіть в Америці не маєте, хоч кажете, що ЗСА, це жидівська колонія.
- Це правда, що в уряді України були жиди міністрами, був спеціяльний представник жидів, була в конституції УНР персональна автономія для жидів, були жидівські написи на грошах УНР, але й були жидівські погроми за Петлюри. Хто ж їх робив?
- Робили ті самі, що й за царату: армія Денікіна. Раніше московські чорносотенці під кличем "Бєй жидов, спасай Рассию!" тільки били жидів, а в уніформах царсько-московської армії Денікіна і вбивали жидів насмерть, і грабили. Як міг уряд УНР переводити жидівські погроми, коли сам голова того уряду Винниченко, був жонатий з жидівкою. Хто ж її громив: сам Винниченко чи Петлюра?
Головний Отаман Симон Петлюра (1880-1926)
Симон Петлюра - жертва подвійного морду з pук жидів. Большевицький агент, жид Шварцбарт, що на доручення Москви застрілив у Парижі С.Петлюру, виступив на суді як "месник жидівського народу" і таким його прийняли жиди. Тоді, і до сьогодні, поповнюють жиди морально-політичний морд, знеславлюючи Петлюру, як кривавого "погромщика жидів", всупереч доказаному вже фактові, що Петлюра не тільки ніколи ніякої участи в жидівських погромах не брав, ані до них не закликав, але якраз навпаки - як Головний Отаман видав спеціяльний наказ армії УНР не дати спровокувати себе до якихось погромів і ініціював спеціяльні права для жидів у конституції Української Держави, яких жиди в ніякій державі не мали й не мають.
- То ви кажете, що в Україні в 1918-20 роках жидівських погромів не було?
- Такого я не казав і не кажу. Я щолиш виразно підтвердив факт жидівських погромів, широко й систематично ведених частинами російської "білої" армії генерала Денікіна. Були й інші погроми. То ж була війна на життя й смерть трьох головних сил: УНР, большевицької Москви і біломосковських денікінців. В додатку всякого роду атамани. Справа тільки в тому, що як жертвою якогось бою впали українці, то це були "жертви війни".
Так окреслювали й московські жертви більшовиків і денікінців. А коли загинули жиди, то це був "жидівський погром", припписуваний, очевидно, українцям, хто б не був причиною смерти жидів у данім випадку і як би жиди не загинули. Большевицькій пропаганді конечно було компроматувати українців і Петлюру, отже большевики барабанно ширили знеславлювання: "Українці антисеміти, погромники! Петлюра антисеміт, погромник".
Те саме робили біломосковські нацисти, денікінці, хоч знали добре, що це саме вони були тими антисемітами, які переводили погроми жидів в Україні. Жиди, як я вже вам казав масово ангажувалися по стороні червоно-московських імперіялістів і найголосніше виспівували і ще й досі виспівують ту нечесну пісеньку "Українці антисеміти, погромники! Петлюра антисеміт, погромник". Таку протиукраїнську роботу на службі червоної Москви жиди припечатали вбивством Симона Петлюри, якого вбив жид-комуніст Шварцбарт, кинувши тим нестерте тавро ганьби на жидів.
- Ви говорите як прокуратор, що обвинувачує жидів на лаві обвинувачених.
- Щож, в мене озвався правник, що, обвинувачуючи, виявляє всю правду, дуже немилу для обвинуваченого. А в вас все озивається рабін, який вірить, що тільки жиди вибраний нарід, діти Божі, тому невинні, нікому ніколи ніякої кривди не вчинили, а натомість усі "гоїм", особливо ж українці, усі антисеміти, які все своє життя тільки про те й думали, як би то знущатися над невинними, безборонними "дітьми Божими".
Навіть коли жид дусив українського селянина, смоктав з нього кров як панський орендар чи корчмар або катував у підвалах ЧК, ГПУ, НКВД як большевицький комісар, то це було правильно, чесно, справедливо, згідно з наказами вашего Єгови. А як той українець захищав себе, то це вже був злочинний "антисемітизм" і "погром невинних, безборонних жидів"... Але вертаймося до історії, до фактів. Що діялося в Україні далі...
- Ну, що діялося? Далі всюди жиди?
- Бачите, нова назва московської імперії стала по революції "СССР". А знаєте, як "гої" в тій імперії це читали? "Три Срулі, один русский". Чому? Тиждень перед тим, як я їхав до Ізраїлю, я був свідком оборони на суді українця на Флориді, якого жидівська "Свята інквізиція" вибрала собі на жертву. Там я дав до уваги судді книжку THE RULERS OF RUSSIA, by Rev. Denis Fahey. Автор книжки університетський професор теології й історії. Ця книжка ось у мене. Дивіться! На стор. 9-12 поіменний список першої ради народних комісарів і зіставлення за національністю: три русскі, один грузин, один вірменин і сімнадцять жидів. Поіменний список першого Центрального виконкому і зіставлення: 5 руских, 6 лотишів, 1 німець, 2 вірмени, 1 чех, 1 "українець" (Сурюпа) і 41 жид. Центральна команда ЧеКа: поіменний список і зіставлення: 1 поляк, 1 німець, 1 вірменин, 2 русскі, 8 лотишів і 23 жиди. На ст. 36 ось список амбасадорів СССР: три русскі і тринадцять жидів.
І так уся книжка: факти, прізвища...
- Це пропаганда! Це все антисемітська пропаганда! Такої антисемітської літератури багато. І ви таке повторюєте, і на підставі того, що хтось там з жидів був у совєцькій адміністрації, обвинувачуєте всіх жидів у створенню більшовицької влади в Україні! Це антисемітизм!
- Раббі, чому кожне слово правди, вам немилої, ви відразу п'ятнуєте "антисемітизм"? На самому початку нашої розмови я сказав вам, що я бажаю співпраці між українцями й жидами, але співпраці не на сприйнятті нами ваших безпідставних обвинувачень у "традиційнім антисемітизмі українців", погромі жидів Хмельницького, гайдамаків, Петлюри, в другій світовій війні, а на спокійнім виясненню історичної правди, що кожний вияв українців, який ви звете "погром", був тільки реакцією на дії жидів в Україні.
Ви хотіли б, щоб українці були завжди покірними кріликами, на яких кожний жид може переводити свої експерименти? Кожна акція викликає реакцію, правда? Кожна погана акція мусить викликати болючу, для того, хто ту погану акцію чинив. Ви, жиди, мусите мати відвагу признати свою вину супроти українців і признати, що ніколи апріорного українського антисемітизму не було, що в період кривавої розплати українського люду з польськими гнобителями в добу Хмельниччини й гайдамаччини згинуло теж з рук українців чимало й жидів тому, що вони своїми діями на службі польської шляхти немилосердним економічним зиском, глумом над релігією, донощицтвом жиди озлобили українців до крайніх меж.
В час революції й українсько-московської війни 1918-20 років гинуло й багато жидів не тому, що вони були жиди, а тому, що як комуністи на службі московського імперіялізму боролися проти самостійности України. Вдартеся в груди ви, бо ми не маємо за що. То ж ваша релігія вчить "Око за око, зуб за зуб!" Чи ви це розумієте так, що тільки жид мусить вибрати око за око і зуб за зуб, а українець, як йому жид вибере око, має усміхнутися щасливо і сказати "Пане жиде, я маю ще друге око, виберіть ще й його"? Чому вас так сердить одверте слово правди"?
- Ну, бо українці таки не люблять жидів і їх переслідують. От скажіть правду, як було за Польщі у Східній Малопольщі між першою і другою війною? Ви пам'ятаєте, і я пам'ятаю. Чи ж не вели українські націоналісти кампанію проти жидів, щоб у жидів нічого не купували? А по українських селах - чи ж під впливом тої антисемітської пропаганди селяни не гнали жидів з села, не палили жидівських зат?
- Заторкнене вами питання варте спокійної аналізи, бо на ньому можна дуже добре побачити, що таке "антисемітизм українців" у розумінні жидів. Але, насамперед уточнення: Говорячи про "Малопольську Всходню" і "Польське Зємєвходнє" ви, раббі, маєте на думці українські західні землі. Чи так?
- Ну, так. Тепер це називається "Західня Україна", бо тепер це частина УССР, а тоді це звалося "Малопольська Всходня". А хіба це важне?
- О, дуже важне, бо й воно характеризує поставу жидів до українців. Як історик ви знаєте, що Галичина й Волинь з Поліссям були споконвіку частиною України. В половині 14-го століття поляки захопили Галичину, а далі й решту спустошеної монголами України. Але, якби вони цю територію і її мешканців не звали, це не міняло факту, що це Україна, а її законний власник український нарід. Після першої світової війни поляки знову захопили західню Україну і назвали її "Малопольська Всходня", а її мешканців "Русіні". Ми, українці, законні власники цієї землі вияснювали, що це не так "Мало-Польська", як "Вцалє-нє-Польська" (зовсім не Польща), бо це ж Західня Україна. Весь час ішла важка боротьба українського народу проти польського окупанта. По чиїй стороні стали ви, жиди, що жили на тій українській землі і з того українського люду? Ви, жиди, як і колись, стали опорою польських окупантів. Ви, жиди, завжди з тим, хто має владу. І це є причиною, чому місцеве, поневолене населення вас не любить.
Жиди до політики польської влади не мішалися. Жиди займалися торгівлею, провадили "ганделес", тобто по-американські "бізнес" і з того жили. Що в тому злого? Чи хтось в Америці є проти "бизнесменів"?
- Ясно, що ні. Головно тоді, коли це чесні "бизнесмени".
- То чому ж українці були проти жидівських "бизнесменів"? Чому весь час закликали "Не купуй у жида!" Не тому, що українці вроджені антисеміти?
- Мені, раббі, тяжко повірити, що ви, людина інтелігентна, не зрозуміли того, що діялося на українських землях під Польщею між першою і другою світовою війною. Не спостерігали, що відродження українського народу охоплювало все більше всі ділянки життя, отже захопило й ділянку торгівлі. Як знаєте, до того часу торгівля в Польщі, отже й на окупованих Польщею українських землях, була майже всеціло в руках жидів. Чому ж не мали перебрати торгівлю на українській землі місцеві українці? Тим більше, що багато українців кінчали вищі студії, а поляки не допускали їх до професійної праці. Що вони мали робити: іти носити жидам воду? Бралися до торгівлі. Організували українську кооперацію. Святим обов'язком кожної української людини було піддержати своїх купців, своїх братів, своїх дітей. Тому й кинено між українців клич: "Свій до свого по своє!" При чому ж тут "антисемітизм"?
- Якто, при чому? Як українець мав іти до свого, українського купця, до української кооперативи, то мусів не йти до жидівського купця. Він свідомо бойкотував жидівського купця, бо йому казали "Не йди до жида!"
- Так ясно, що "Іди до свого", значить "Не йди до чужого" А що всі "чужі" були жидами, то й виходило "Не йди до жида!" тільки ж - не тому, що він жид, а тому, що він чужий, а ти ж мусиш піддержати свого.Якщо в якомусь селі чи містечку були б китайські купці, то були б казали "Не йди до китайця, а йди до свого!" Чи це було б "антикитайством"? Раббі: якщо ви несете своїм курам хліб, на який дуже ласо дивиться чужий пес і ви так кинете той всій хліб для своїх курей замість дати його чужому псові, то чи це значить, що ви "антипсяр", що ненавидите псів? Ви, жиди, доводите те своє напастливе "антисеміт", "антисемітизм" до абсурду.
- А зі сіл у Галичині ви жидів не виганяли? Хат їм не палили?
- Ні! З українських сіл втікали жиди коршмарі. Коршми були прокляттям для українського селянина. Коршма перевертала чесну, працьовиту людину в пяницю і висмоктувала з нього всю кров. Жінка й діти голодували, куска хліба не мали, бо розпіячений коршмою селянин ніс до коршми на горілку останній сотик. Коршмар, звичайно, радів тим. Бо скоро, незамітно, селянське майно ставало його. Ми повели успішну протиалкогольну акцію. Селяни перестали пити. Коршмар не мав більше що робити в селі, то й виїзжав з села нарікаючи, що то "українські націоналісти" його вигнали з українського села.
- А для чого ж їм, жидам, палили хати?
- Ви, раббі, думаєте, коршми палили? Це зовсім певно робили не "українські антисеміти". Тоді, коли коршмар вирішив їхати зі села до міста і добре заасекурував свою коршму і свою хату, тоді то власне коршма "сама" згоряла, а бідна жертва "мусіла" брати гарненьку асекурацію. Отакі "акти антисемітизму" проти збанкрутованих "бизнесменів" є в Америці щоденним явищем. Лише що тут кожному ясно, в чому справа і ніхто не зве цього "актами антисемітизму".
- Ви що лиш сказали, що жиди в Україні, як і в польщі, майже всі займалися торгівлею Інакше кажучи, майже всі жиди жили з торгівлі. То чи не була це плянова протижидівська акція, коли українці відбирали жидам з рук торгівлю в Україн?
- Це правда, що жидам розбудова української торгівлі й промисловости страшенно не подобалася і вони, замість чесно конкурувати, підносили крик, що українці антисеміти й тому ведуть протижидівську акцію нищення жидівських купців. Чи, ви жиди, хотіли, щоб українці на своїй власній землі без слова спротиву робили, як воли, найважчу роботу і найменше платну, щоб годувати своєю кервавицею польського дідича і жидівського купця і навіть не сміли мріяти про кращу працю для себе? Але, чи українці в Західній Україні робили якісь жидівські погроми?
- Ну, ні. Бог нас милував від того.
- А польські погроми жидів забули? Забули, як польські студенти гнали жидів з польських університетів, проголошували "дзєнь без жидуф", як заставляли жидівських студентів на університетах сидіти окремо, по лівій стороні, в гетто? Пам'ятаєте, скільки жидівських студентів загинуло з рук польських шовіністів? Про це ви не кричите, цього не звете "антисемітизмом". У вас лише українці були антисеміти, бо бралися до торгівлі.
- Ми польського шовінізму такою не хвалимо.
- От, бачите, як влучно це ви самі висловили: Польського антисемітизму ви не хвалите, хоч він і існував, а український антисемітизм без зупину засуджуєте, хоч він вами видуманий.
- То може скажете, що українці найкраще з усіх відносилися завжди до жидів?
- Святу правду ви сказали оце, раббі! От, тому то всупереч усьому й сьогодні жидів в поза Ізраїлем і Америкою таки найбільше в Україні!
- Ну, а за що українці мстилися на жидах, як у 1941 прийшли в Україну німці.
- Вибачте, ось я бачу між вашими книжками книгу Равла Гілберга "Дистракшин оф де Юропієн Джуз". Можу її взяти й покористуватись нею для відповіді на ваше питання? Я бачив цю книгу в часі судових процесів в Америці, коли жиди обвинувачували безпідставно українців у "воєнних злочинах проти жидів".
Д-р Кагана здивовано подав мені книжечку:
- Прошу дуже!
Я відкрив книжку на сторінку 330 і переклав по-польськи:
- У вересні 1943р. французський співробітник гестапо, що виступав під іменем д-р Фредерік, мав дискусію з монсіньйором Шептицьким, митрополитом греко-католицької Церкви у Львові. Митрополит обвинувачував німців у нелюдяній акції проти жидів... Д-р Фредерік відповів, що згідно з його інформаціями українці теж брали участь в виступі проти жидів, але в обличчі факту, що тільки у Львові і поблизу Львова знайдено 18 тисяч змасакрованих українських політичних в'язнів, це була природна реакція. До того ж майже всі члени НКВД були жиди.
Рабін слухав мій переклад й уважно сам читав, бо англійську мову розуміє.
- Ось вам, раббі, відповідь жидівського свідка. Після втечі червоної армії і відчиненню тюремних брам українські маси побачили по келіях, на коридорах, на подвір'ях 18 тисяч жахливо змасакрованих трупів своїх синів, дочок, батьків. Чи дивно, що вони готові були порвати на кусники кожного звироднілого садиста, члена НКВД, що то чинив? Чому ж ви називаєте той акт розпучливої помсти "антисемітським погромом", вчиненим українцями? Тому що - як це засвідчено в документі в книжці жидівського історика - майже всі ті звироднілі садисти з НКВД були жиди? Чи і в тому українці винні?
Рабін нервово гладив бороду і мовчав.
- Ви, раббі, були тоді також у Львові. Скажіть, чи такий, як ви кажете "погром жидів" проводили українці весь час?
- Ні, це сталося того дня, як німці ввійшли до Львова. Після того затихло. Переслідування, гетто, розстріли, вивози почалися в осени 1941р. як у Львові закріпилося гестапо.
- Ви пригадуєте, що 30 червня 1941 року українці проголосили відновлення української держави і створили українську владу.
- Пригадую.
- Тоді була створена українська міліція. Чи тодішня українська міліція переслідувала жидів, вбивала, громила?
- Я такого не кажу, бо такого не було.
- Пригадую, що український староста міста Львова відразу видав був спеціяльний наказ, щоб ніякого відсування жидів у чергах по харчі на кінець черги не стосувати. Чи бачили ви колись за української влади у Львові, щоб українська міліція, яка пильнувала порядку, витягала жидів з черги і ставила їх на кінець черги.
- Ні, такого я не бачив і про таке тоді не чував.
- А чи ви чули тоді, що сталося з українською владою?
- Чув, казали, що Гітлер велів ліквідувати українську владу, Бандеру, Стецька й інших заарештували і вислали до кацету. Жиди знали, що всі тюрми у Львові були тоді переповнені арештованими бандерівцями, яких звідти брали до конц.таборів. Пригадую, це було в серпні й вересні 1941 року.
"Отже ви самі кажете, що не жиди, а "бандерівці", українські самостійники були першими жертвами гітлерівського терору в Західній Україні в 1941р.
- Я того не заперечую, але ж не всі українці були бандерівцями, були й мельниківці, УЦК, українська поліція...
- Пождіть, раббі! Жиди в Україні тоді підлягали якійсь українській установі, мельниківцям, уцеківцям, українській поліції, чи вашій власній жидівській Раді, званій "Юденрат"?
- Очевидно, що не українцям. Тож була німецька влада. А що таке Юденрат? То були німецькі коляборанти, вони робили лиш те, що їм німці наказували.
- Але ж жиди той "Юденрат" вибирали, її слухали, на її накази йшли до гетта, на роботи, на розстріл, на вивіз до газу.
- А що ми мали робити? Що ми могли робити? Нас усі били, всюди смерть.
- Ми вже про те говорили. Я тільки пригадую, щоб ви не винуватили українців, не винуватили український Центральний Комітет, українську поліцію, але свою власну жидівську Раду "Юденрат", яка послушно виконувала накази Айхмана і яку всі жиди, яких я зустрічав в Авшвіці, проклинали гірше, ніж німецьке гестапо: Жидівські інформатори, за юдин гріш вишукували й видавали гестапові тих жидів, що пробували десь сховатися. Показуйте тих, що справді винні. Чи вам відомо, що в Авшвіці весь час екзекутором, що вішав в'язнів, був жид Якуб. Його прізвища не знаю".
- То я вам скажу - він називається Якуб Козєльчук. Ми його в Ізраїлю судили, бо він пережив і переїхав до Ізраїлю. І суд в Ізраїлю його звільнив.
- Звільнив? - здивувався тепер я.
- Так, бо багато колишніх польських в'язнів Авшвіцу свідчили, що він співпрацював з таємною польською організацією і при нагоді екзекуцій таємно переносив листи від присуджених на смерть членів польської організації в Авшвіці. Таке він робив і для жидів. І вішати мусів. Якби не він вішав, то вішав би інший. Тому його звільнили від усякої вини і кари.
Признаюся, що про долю авшвіцького ката Якуба я до розмови з рабіном Кагана ніколи не чув і тепер був здивований.
- Раббі, - кажу, а звідки хто знає, чи він усі ті таємні листи, які переносив від присуджених на вішання, на показував гестапові в "Політичнім відділі" в Авшвіці й не інформував гестапо, від кого й кому він передає?
Це питання несподіване було для рабіна.
- Гм... Такого підозріння на суді ніхто не підносив. А чому ви підозріваєте?
- Тому, що коли в вашім суді в Ізраїлю судили жида за вішання в'язнів концтаборі Авшвіці, то вам вистачило свідчення, що він помагав переношенням таємних листів, а вішати мусів, бо якби не він, то хтось інший вішав би, щоб його звільнити від усякої вини й кари. А коли от у Філядельфії українця В.Осідача обвинувачували, що він, працюючи перекладачем в поліції, нібито щось злого робив жидам, то суддя не взяв зовсім до уваги, що обвинувачений, як під присягою cвідчила його дружина, переховував у своїм помешканню жидівку з дитиною. А за таке грозила смерть не лиш йому, але й дружині і маленькому синові. І американські судді, а перш за все американська слідча комісія, яка в дійсності виявляється жидівською "святою інквізицією", ніколи не бере до уваги, що коли в якомусь випадку й була якась співдія української поліції з німецькими властями, то ті українці виконували наказ німців, бо за невиконання наказу їм грозила шибениця або розстріл, і "якби не зробили були це вони, то зробили б інші". Чому, рабіни, закликали жидів слухати й виконувати всі накази німецьких властей, іти з жінками й дітьми до гетта, іти на розстріли, їхати до газових камер, а ваша жидівська Рада "Юденрат", і ваша жидівська поліція на наказ Айхмана все це виконувала, то ви кажете - "А що ж ми могли робити? Ми мусіли?"; Але коли українські священники закликали повинуватися німецьким властям і їхати на роботи та здавати контингенти збіжжя, то це вже була злочинна коляборація з нацистами? Чому ви не шукаєте тих, що давали накази все робити, казали стріляти жидів і вішати українців - колишніх старшин гестапо, що спокійно живуть тепер у Німеччині? Їх там тисячі.
- Ми вишукуємо і їх, і тих, що їм помагали. Бо кожна кривда жидам мусить бути помщена!
- Раббі, мені страшно слухати це. Для мене це звучить як крик якоїсь страхітливої недуги. Це саме вона породжує і ширить антисемітизм. Маючи нагоду, ви мститесь дуже безоглядно й жорстоко і цим викликуєте нову ненависть до вас. Помста родить помсту. І доки так буде? Чи не час все те забути? Ваша напасливість і хвороблива жажда помсти робить ваших же приятелів вашими ворогами, а вам конечно приятелів, а не нових ворогів. Чи ви справді не усвідомлюєте, що ви не маєте ніде приятелів у світі?