Дія шуму на організм людини
Шум на виробництві та в побуті негативно впливає на організм людини:
- підвищує витрати енергії за однакового фізичного навантаження;
- значно послаблює увагу, виникає апатія, втрачається пам’ять;
- збільшує кількість помилок під час роботи ( більше 50 % );
- сповільнює швидкість психічних реакцій.
Внаслідок дії цих факторів:
- понижується продуктивність праці майже на 40 %;
- погіршується якість роботи, підвищується втомлюваність, подразнення;
- сповільнюється реакція працівників на сигнали, що спричиняє НВ;
- збільшується брак продукції.
Шум шкідливо впливає на фізичний стан людини, а саме :
- пригнічує і уражає центральну нервову систему;
- спричиняє зміну швидкості дихання і пульсу;
- виникають серцево – судинні захворювання, гіпертонічна хвороба;
- порушується обмін речовин (зменшується виділення шлункового соку та його кислоти, що спричиняє збільшення захворювання гастритом, виразкою у два рази);
- призводить до професійних захворювань (туговухість, погіршується зір, розвивається нервова хвороба), передчасного старіння.
Як бачимо, шум є загальнобіологічним подразником, і в певних умовах може впливати на всі органи і системи організму.
Інколи глухонімих використовують на шумних виробництвах, а це злочин.
За 8 годин праці віддається багато енергії, а шум зумовлює додаткове навантаження на організм людини.
Гігієнічні характеристики та нормування шуму
В Україні і Міжнародній організації зі стандартизації застосовується принцип нормування шуму на основі граничних спектрів (гранично допустимих рівнів (ГДР) звукового тиску ) в октавних смугах частот. Граничні величини шуму на робочих місцях регламентуються ГОСТ 12.1.003-89 та ДСН 3.3.6.037– 99.
У нормах передбачені диференційовані вимоги до допустимих рівнів шуму в приміщеннях різного призначення в залежності від характеру праці в них. Шум вважається допустимим, якщо вимірювані рівні звукового тиску (Lp) у всіх октавних смугах частот нормованого діапазону (63 – 8000 Гц) будуть нижчі, ніж значення, що визначаються граничним спектром.
Допустимі рівні звукового тиску
| Робоче місце | Рівень звукового тиску, дБ в октавних смугах із середньогеометричними частотами, Гц | Рівні звуку та еквівалентні рівні звуку, дБА | |||||||
| Приміщення конструкторських бюро, програмістів, обчислювальних машин, лабораторій для теоретичних робіт і опрацювання експериментальних даних, прийому хворих в медпунктах | |||||||||
| Приміщення керування, робочі кімнати, лабораторії | |||||||||
| Кабінети спостережень і дистанційного керування: без мовного зв’язку по телефону з мовним зв’язком по телефону | 82 68 | 78 63 | 75 60 | 73 57 | 71 55 | 70 54 | 80 65 | ||
| Приміщення і дільниці точного збирання, приміщення лабораторій для виконання експериментальних робіт | |||||||||
| Постійні робочі місця і робочі зони у виробничих приміщеннях і на териториторії підприємств |
Використовується також принцип нормування, який ґрунтується на регламентуванні рівня звуку в дБА, що вимірюється при ввімкненні корегованої частотної характеристики А шумоміра. У цьому випадку здійснюється інтегральна оцінка всього шуму на відміну від спектральної .
Нормованою характеристикою постійного шуму на робочих місцях є рівні звукового тиску Lp, дБ в октавних смугах із середньогеометричними частотами 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц.
Нормованою характеристикою непостійного шуму на робочих місцях є інтегральний критерій – еквівалентний (за енергією) рівень звуку в дБА.
Найбільш раціонально під час встановлення граничнодопустимих рівнів шуму враховувати категорії важкості та напруженості праці.
Для окремих виробництв можна знижувати допустимі рівні звуку з врахуванням категорії важкості та напруженості праці згідно з таблицею.