Правові аспекти соціальної роботи з мігрантами в Україні.
Правовий аспект інтеграції мігрантів стосується об'єктивних і суб'єктивних моментів. Перші - це забезпечення правової нормативної бази фінансування, матеріального постачання, організації, підготовки штатів соціальних працівників, а також забезпечення життєдіяльності мігрантів, створення необхідної інфраструктури. Другі - це підтримка правового достоїнства людини, що попадає у важкі маргіналізуючі, дезінтегруючі обставини і що намагається реінтегруватись в новому співтоваристві.
Світове співтовариство вже накопичило чималий досвід вирішення цих проблем, їх правового регулювання і закріпило основи такого цього регулювання у відповідних основних міжнародних правових актах.
Основними міжнародними документами які містять обов’язкові норми щодо регулювання цих процесів є:
Конвенція про захист прав людини та основних свобод із поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу № 11;
Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів, підписана в Страсбурзі 24 липня 1977 року;
Міжнародна конвенція Про статус біженців. Прийнята 28.07 1951р. (до якої Україна приєдналась лише в цьому році).
Основним міжнародним правовим актом який визначає і гарантує права людини є Конвенція про захист прав людини та основних свобод із поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу № 11. Серед всіх основних прав і свобод які зобов’язались дотримуватись і гарантувати уряди країн які підписали цю конвенцію статтею 141 передбачена гарантія заборони дискримінації: “Здійснення прав i свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин”.
Норми європейської Конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів, встановлюють основні вимоги щодо регулювання легальної трудової міграції (форми добору, проїзду, реєстрації, видачі дозволів на роботу та проживання і т. ін.).
Конвенція про правовий статус біженців визначає основні умови щодо набуття особою яких особа може отримати статус біженця та основні зобов’язання які беруть країни, що підписали цю конвенцію щодо осіб які визнані біженцями.
Основними правовими актами України, що визначають правовий статус іммігрантів та біженців є Конституція України, Закон України Про громадянство України, Закон Про реабілітацію жертв політичних репресій.
Бажання України інтегруватись в Європейське співтовариство підняло планку вимог до національного Законодавства в тому числі і щодо законодавства яке регулює міграційні процеси та питання біженців.
Для приведення вітчизняного законодавства у відповідність з нормами міжнародних актів парламентом України прийняті в останній час ряд важливих Законодавчих актів.
Основними правовими нормативними актами, що сприяють інтеграції мігрантів в українське суспільстві є Закон України про імміграцію (від 7.06. 2001р. N 2491-ІІІ) та закон України Про біженців (21.06 2001р. N 2557-ІІІ).
Ці закони визначають коло осіб які можуть отримати статус іммігранта чи біженця, визначають порядок надання такого статусу, та визначають сам статус таких осіб. Законодавством визначаються ті умови які надають особі можливість отримати той чи інший статус, порядок його отримання та оформлення, визначаються функції та повноваження державних органів які здійснюють роботу з мігрантами.
Також в Україні прийнято ряд нормативних актів які регулюють міграційні процеси окремих категорій мігрантів, це в першу чергу стосується депортованих народів. Так в 2002 році кабінетом міністрів були прийняті програми розселення та адаптації депортованих народів.