Значення жестів і міміки в усному спілкуванні
Мовлення– не єдиний спосіб спілкування. Люди обмінюються інформацією й за допомогою інших засобів – жестів, міміки, погляду, пози, рухів тіла, які часто поєднуються в різних комбінаціях. Усе це невербальні (несловесні) засоби.
Невербальні засоби спілкування–це система немовних знаків, що слугують засобами для обміну інформацією між людьми.
Один з найвідоміших фахівців з питань спілкування А. Піз стверджує, що за допомогою слів передається всього 7 % інформації, тоді як звуковими засобами – 38 %, а за допомогою міміки, жестів і поз – 55 %. Без сумніву, вербальні й невербальні засоби спілкування потрібно інтерпретувати не ізольовано, а в єдності, оскільки вони підсилюють взаємодію між співбесідниками. Між вербальними й невербальними засобами спілкування наявний своєрідний розподіл функцій: словесними передається чиста інформація, а невербальними – ставлення до партнера. Бажано розвивати вміння читати (розуміти) невербальні сигнали, оскільки вони здебільшого спонтанні, несвідомі, а тому щирі. Уміння користуватися ними сприяє формуванню культури спілкування.
На думку американських учених, для формування першого враження від співрозмовника важливими є перші чотири хвилини зустрічі, а деякі вважають, що досить і двох хвилин.
Кінетичні невербальні засоби є найважливішими у спілкуванні. Серед них важлива роль відводиться міміці.
Міміка– це експресивні рухи м’язів обличчя, що виражають психічний стан, почуття, настрій людини в певний момент часу.
Міміка репрезентує шість основних емоційних станів: гнів, радість, страх, страждання, подив і презирство.
З мімікою тісно пов’язаний візуальний контакт, тобто погляд, що становить важливу частину спілкування. Розрізняють діловий, світський та інтимнийпогляди залежно від локалізованої спрямованості на співрозмовника.
Погляд, спрямований у трикутник, вершиною якого є точка посередині чола, а основою – лінія між очима, є діловим.Він не опускається нижче очей. Якщо погляд фіксується нижче лінії очей – то це соціальний погляд.Інтимнийпогляд спрямовується в трикутник між очима і грудьми.
Погляд має завжди відповідати типові спілкувальної ситуації. Неабияке значення у спілкуванні відіграють жести.
Жести– це виражальні рухи рук, що передають внутрішній стан людини.
За функціональним призначенням і природою вирізняють такі їх види:
1. Ритмічні жестидублюють інтонацію, виокремлюють певні частини висловлювання, підкреслюють логічний наголос, сповільнення чи прискорення темпу мовлення.
2. Емоційні жестипередають найрізноманітніші відтінки почуттів: подив, радість, захоплення, ненависть, роздратування,
розчарування.
3. Вказівні жестивиконують функцію виділення якогось предмета серед однорідних. З цією метою послуговуються рухами
пальців, кисті, цілої руки.
4. Зображувальними жестамивідтворюють предмети, тварин,
інших людей (їхню форму, рухи, розміри). Ними користуються тоді, коли не вистачає слів чи необхідно підсилити враження і вплинути на слухача наочно.
5. Жести-символиінформують про певні дії, властивості, наміри
тощо. Такі жести не мають нічого спільного з діями, про які
вони сигналізують. Наприклад, піднесена рука з випрямленими пальцями – «прошу слова». До жестів-символів належать
умовні жести вітання, прощання, заклик до мовлення, передчуття приємного.
Наведемо поширені жести і їх тлумачення:
– пальці рук зціплені – знак розчарування й бажання співрозмовника приховати своє негативне ставлення;
– прикривання рота рукою – слухач розуміє, що ви говорите неправду;
– почухування й потирання вуха – співрозмовник наслухався і хоче висловитися;
– потирання скронь, підборіддя, прикривання обличчя руками – особа не налаштована розмовляти в цей момент;
– людина відводить очі – підтвердження того, що вона щось приховує;
– схрещення рук на грудях – людина нервує, краще розмову закінчити чи перейти на іншу тему;
– схрещення рук і тримання пальців у кулаці – людина налаштована вкрай вороже;
– відтягування комірця – людина гнівається або дуже схвильована;
– вказівний палець спрямований прямовисно до скроні, а великий підтримує підборіддя – негативне або критичне ставлення до почутого;
– руки за головою – упевненість, перевага над співрозмовником;
– потирання ока – людина говорить неправду;
– тримання рук за спиною – впевненість у собі.